Постанова № 39540219, 26.06.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р.

Справа № 923/146/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1108 від 06.06.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному О.В.

представники сторін в судове засідання від 26.06.2014 року не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське»

на рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2014 року

по справі № 923/146/14

за позовом: Приватного спеціалізованого монтажно-налагоджувального підприємства «Газкотлоспецмонтажналадка»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське»

про стягнення 10910,77 грн.

В судовому засіданні 26.06.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Приватне спеціалізоване монтажно-налагоджувальне підприємство «Газкотлоспецмонтажналадка» (далі – позивач, ПСМНП «Газкотлоспецмонтажналадка») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» (далі – відповідач, ПАТ «Чорнобаївське») про стягнення 10910,77 грн. за неналежне виконання договору підряду № 60 від 08.02.2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем, з яких 10047,00 грн. основного боргу, 191,58 грн. – 3% річних та 672,19 грн. пені.

В правове обґрунтування позивач посилається на умови діючого між сторонами договору підряду № 60 від 08.02.2012 року та приписи ст. ст. 526, 625, 837, 853, 882 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 231 Господарського кодексу України, а також положення абзацу 5 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.03.2014 року по справі № 923/146/14 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Чорнобаївське» на користь ПСМНП «Газкотлоспецмонтажналадка» суму основного боргу у розмірі 10047,00 грн., 672,19 грн. пені, 191,58 грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано наявністю діючого укладеного між сторонами договору підряду № 60 від 08.02.2012 року, на виконання якого підрядник (ПСМНП «Газкотлоспецмонтажналадка») зобов’язався належним чином виконати роботи, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах, передбачених договором.

В правове обґрунтування суд посилається на узгоджені сторонами умови договору № 60 від 08.02.2012 року, положення ч. 4 ст. 882, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ "Чорнобаївське" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, наполягаючи на порушенні судом норм матеріального права та вказуючи, що викладені в рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Серед доводів апеляційної скарги наведено наступні:

- позивачем не дотримано процедуру досудового врегулювання спору у відповідності до ст. 222 ГК України;

- акт виконаних робіт, на який посилається позивач, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не є належним доказом у розумінні ст. 32 ГПК України;

23.06.2014 року через канцелярію суду позивач надіслав до Одеського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що рішення суду ґрунтується на належних доказах і нормах матеріального права, є правомірним та обґрунтованим. Одночасно позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

В свою чергу, ПАТ "Чорнобаївське" також звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про розгляд апеляційної скарги за відсутністю свого представника, одночасно вказавши про підтримання доводів апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного перегляду, 08.02.2012 року між Приватним спеціалізованим монтажно-налагоджувальним підприємством "Газкотлоспецмонтажналадка" (підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Чорнобаївське" (замовник) укладений договір № 60, за умовами якого підрядник зобов'язався належним чином виконати роботи з режимно-налагоджувального і еколого-теплотехнічного випробування, наладка КИПиА повітронагрівачів "Егmaf" (6 шт.), введення в експлуатацію газопроводу пташника № 3 ремонтного молодняка для ПАТ "Чорнобаївське", а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи на умовах, передбачених даним договором (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість робіт згідно договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору, складає 20094,00 грн.

Пунктом 2.3.1. договору встановлено, що до початку виконання робіт здійснюється попередня оплата в розмірі 50% ціни договору.

Пунктом 2.3.2. договору узгоджено, що впродовж 3 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт - кінцевий розрахунок.

Матеріали справи містять бухгалтерську довідку ПАТ «Чорнобаївське», яка є підтвердженням часткової сплати за договором № 60 від 08.02.2012 року на суму 10047,00 грн., що складає відповідно до пункту 2.3.1 - 50% вартості договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом виконаних робіт, форма КБ-2в, КБ-3, яка підписується сторонами на протязі 3-ьох календарних днів з моменту передання актів замовнику.

Пунктом 6.3 договору сторони узгодили, зокрема, що замовник зобов’язується прийняти за актом виконані роботи та сплатити роботу відповідно до договору.

Згідно з п. 7.3 договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення платежів, але не більше 10 відсотків від вартості робіт.

На виконання вищевказаного договору підряду № 60 від 08.02.2012 року позивач передав для підпису відповідачу акт приймання виконаних робіт № 1/60 від 25.04.2012 р., який відповідачем не підписаний та не надано обґрунтованої відмови від підписання вищезазначеного документа.

17.06.2013р. позивач повторно, листом № 181 з описом вкладення, направив відповідачу вищезазначений акт для підпису та довідку.

Проте, відповідачем не підписано акт приймання виконаних робіт №1/60 та не надано обґрунтованої відмови від підписання вищезазначеного документа.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства, підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), і отже він не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 18.02.2013 року № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Відповідачем не надано жодного доказу щодо мотивів відмови від підписання акту виконаних робіт № 1/60 від 25.04.2012 р., а тому вказаний акт є допустимим доказом по справі, а твердження відповідача в апеляційній скарзі спростовуються вищевикладеним. Крім того, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості виконаних робіт у повному обсязі, відтак, суд правомірно стягнув основний борг у розмірі 10047,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 672,19 грн. та 3% річних у розмірі 191,58 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Як вже вказувалось раніше, відповідно до п.п. 7.3 договору, за несвоєчасну оплату виконаних робіт за договором, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості робіт за кожен день прострочення платежів, але не більше 10 відсотків від вартості робіт.

Судом першої інстанції зазначено, що згідно розрахунку позивача пеня за 184 дні складає 672,19 грн., а 3% річних складають 191,58 грн. які підлягають стягненню. Судова колегія погоджується з таким висновком суду, виходячи з його відповідності умовам договору та вимогам ГК та ЦК України.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що спростовують доводи позивача, колегія суддів вважає позовні вимоги, що задоволені судом першої інстанції, правомірними та підтвердженими певними засобами доказування, а отже підстави для скасування або зміни рішення господарського суду від 20.03.2014 року - відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101 – 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, —

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.03.2014 року по справі № 923/146/14 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 01.07.2014 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: С.І. Колоколов