Рішення № 39540208, 25.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2014 р.Справа № 916/1796/14

За позовом: Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області (68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Котовського, 14, код ЄДРПОУ 24532374)

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" в особі голови ліквідаційної комісії Гульченко Ігоря Івановича

(68100, Одеська обл., м. Татарбунари, вул. Князева, буд. 41, код ЄДРПОУ 01035785)

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Шаратов Ю.А.

Представники:

від позивача - Ткаченко К.В. (довіреність від 05.01.2014 №05/08);

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

14.05.2014 Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" в особі голови ліквідаційної комісії Гульченко Ігоря Івановича (далі - Відповідач) про зобов'язання визнати безспірні кредиторські вимоги у розмірі 200 057,26 грн., а також про зобов'язання звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Дунайводбуд-18" у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог Позивача.

Ухвалою суду від 15.05.2014 порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 04.06.2014.

Ухвалою суду від 04.06.2014 розгляд справи відкладено на 25.06.2014.

13.06.2014 Позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову від 06.06.2014 вих. № 893/09, в якій він остаточно просить зобов'язати голову ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" Гульченко Ігоря Івановича визнати безспірні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 200 057,26 грн., внести зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів та включити до проміжного ліквідаційного балансу, а також зобов'язати вказаного голову ліквідаційної комісії звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Дунайводбуд-18" у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог Позивача /а.с. 104-105/. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статтю 111, частину третю статті 112 Цивільного кодексу України, статтю 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обґрунтовані ухиленням Відповідача від розгляду кредиторських вимог Позивача, та недостатністю вартості майна боржника - ВАТ „Дунайводбуд-18", щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог кредиторів.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією /а.с. 103/.

Справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.11.2009 в Бюлетені державної реєстрації № 137(22)2009 було опубліковано повідомлення № 3771 про внесення до ЄДРПОУ запису про прийняття рішення про ліквідацію Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" /а.с. 83/.

Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.12.2013, і Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.05.2014, до вказаного реєстру 26.10.2009 внесено запис про перебування ВАТ „Дунайводбуд-18" в процесі припинення, та призначення Гульченко Ігоря Івановича головою ліквідаційної комісії /а.с. 15-17, 85-87/.

Частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (пункт 1 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин третьої, четвертої, шостої статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Судом встановлено, що 07.12.2009 Позивач звернувся до Відповідача із кредиторськими вимогами на загальну суму 28 905,09 грн., яка складається з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, недоїмки по страхових внесках, штрафних санкцій та пені /а.с. 81-82/. В подальшому, Позивач неодноразово звертався до Відповідача із заявами про визнання уточнених та додаткових кредиторських вимог: від 16.03.2010 на суму 48 578,86 грн. (а.с. 80); від 06.09.2010 на суму 65 090,01 грн. (а.с. 78); від 28.01.2011 на суму 81 954,42 грн. (а.с. 77); від 25 02.2011 на суму 85 275,24 грн. (а.с. 76); від 19.05.2011 на суму 95 293,22 грн. (а.с. 74-75); від 17.06.2011 на суму 98 641,80 грн. (а.с.72-73); від 26.07.2011 на суму 102 392,07 грн. (а.с. 70-71); від 05.09.2011 на суму 109 278,03 грн. (а.с. 68-69). Суми кредиторських вимог визначались наростаючим підсумком.

Окрім того, Позивачем надіслано Відповідачу заяви про визнання кредиторських вимог, розмір яких підтверджений постановами Одеського окружного адміністративного суду та відповідними виконавчими листами, а саме:

від 03.02.2012 № 484/02 на суму 24 601,51 грн. (а.с. 66-67), яка складається з 17 011,51 грн. і 7 590,00 грн., що стягнуті відповідно до постанов Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2009 у справі № 2а-5081/08/1570, та від 18.09.2009 у справі № 2а-9282/09/1570, виконавчі листи від 19.06.2009 та від 22.10.2009 (а.с. 35, 34);

від 01.06.2012 № 1752/02 на суму 123 189,41 грн. (а.с. 64-65), до якої додатково включено 98 587,90 грн., що стягнуті відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 у справі № 1570/1245/2012, виконавчій лист від 17.05.2012 (а.с. 33);

від 01.08.2012 № 2025/02 на суму 137 373,59 грн. (а.с. 61-63), до якої додатково включено 14 184,18 грн., що стягнуті відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2012 у справі № 1570/3488/2012, виконавчій лист від 19.07.2012 (а.с. 40);

від 02.11.2012 № 2429/02 на суму 144 827,51 грн. (а.с. 58-60), до якої додатково включено 7 453,92 грн., що стягнуті відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 у справі № 1570/4688/2012, виконавчій лист від 27.09.2012 (а.с. 39);

від 01.03.2013 № 505/02 на суму 163 227,77 грн. (а.с. 55-57), до якої додатково включено 18 395,26 грн., що стягнуті відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 у справі № 1570/6167/2012, виконавчій лист від 29.01.2013 (а.с. 37);

від 06.12.2013 № 505/02 на суму 200 057,26 грн. (а.с. 52-54), до якої додатково включено 14 734,00 грн., 18 417,50 грн., 3683,50 грн., що стягнуті відповідно до постанов Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2013 у справі № 815/2668/13-а, від 12.11.2013 у справі № 815/5322/13-а, від 06.02.2014 у справі № 815/8626/13-а, виконавчі листи від 21.08.2013, від 15.01.2014, від 26.03.2014 (а.с. 38, 36, 32).

Вказані заяви Позивача про визнання кредиторських вимог залишені Відповідачем без відповіді.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (частина третя статті 112 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною восьмою статті 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження розгляду кредиторських вимог Позивача, їх задоволення або відмову у цьому, включення їх до проміжного ліквідаційного балансу.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" Гульченко Ігоря Івановича визнати безспірні кредиторські вимоги Управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі Одеської області у розмірі 200 057,26 грн., внести зазначені вимоги до реєстру вимог кредиторів та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання голови ліквідаційної комісії звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Дунайводбуд-18" у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, слід зазначити наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути примусове виконання обов'язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналогічні норми викладені у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Примусове виконання обов'язку в натурі, як захист порушеного права, може бути застосоване у тих випадках, коли Відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до Позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Проте, у даному випадку, обов'язок ліквідатора (ліквідаційної комісії) зі звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, виникає не із зобов'язальних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, а з окремих підстав, встановлених статтю 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тобто, Відповідач не зобов'язаний вчинити вказані дії саме по відношенню до Позивача, а у останнього відсутнє право вимагати виконання цього обов'язку.

Згідно із частинами першою, шостою статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вказаних вимог, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора). Отже, вказаними нормами Закону передбачений інший спосіб захисту прав кредитора ніж обраний Позивачем. А відтак, позовна вимога про зобов'язання голови ліквідаційної комісії звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство не може бути задоволена й через обрання Позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

На підставі викладеного, суд вважає такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу про зобов'язання голови ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" Гульченко Ігоря Івановича звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство ВАТ „Дунайводбуд-18" у зв'язку з недостатністю вартості майна боржника, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, для задоволення вимог Позивача.

Повне рішення складено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.07.2014.

Керуючись частинами першою та другою статті 16, частиною першою статті 104, частинами третьою, четвертою, шостою статті 105, пунктом 1 частини першої статті 110, частиною восьмою статті 111, частиною третьою статті 112 Цивільного кодексу України, частиною другою статті 20 Господарського кодексу України, частинами першою, шостою статті 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI, статтями 33, 34, 49, 82, 84-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати голову ліквідаційної комісії Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18" Гульченко Ігоря Івановича визнати безспірні кредиторські вимоги управління Пенсійного фонду України в Татарбунарському районі у розмірі 200 057,26 грн., внести зазначені кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів та включити до проміжного ліквідаційного балансу.

3. В задоволені іншої частини позову відмовити.

Суддя Шаратов Ю.А.