Постанова № 39539588, 17.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 р. Справа №805/2912/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Кугикліній І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області

про визнання протиправними дій та визнання протиправною і скасування постанови

за участю:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: Калиновська М.М. (дов. № 1914/05/06/59-14 від 30 травня 2014 року)

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання протиправними дій спеціалістів відділу державного контролю та нагляду безпеки на наземному транспорті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по складенню акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за номером 065549 від 26 грудня 2013 року та про визнання протиправною і скасування постанови № 020239 від 04 лютого 2014 року про накладення адміністративного штрафу у сумі 1 700 грн.

В обґрунтування вимог щодо протиправності складеного працівниками відповідача акту позивач зазначив його складення двома посадовими особами замість необхідних трьох; не роз'яснення позивачу працівниками відповідача прав та обов'язків, а також непроведення ними за його вимогою опитування пасажирів, що перебували в автобусі. На підтвердження вимог про скасування постанови про накладення штрафних санкцій позивач зазначив необґрунтованість висновків щодо вчинення ним порушення, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В судовому засідання позивач підтримав викладене в позові, просив задовольнити позові.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, в ході розгляду справи надала письмові заперечення та пояснення по справі, в яких зазначали про правомірність дій працівників відповідача щодо складення акту та правомірність прийнятої на підставі цього акту постанови. Зауважила на підтвердженні факту вчинення позивачем порушення, відповідальність за вчинення якого визначено абзацом 3 частини1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення аналогічні викладеним в позові просила суд відмовити в задоволенні позову.

Опитані в судовому засіданні у якості свідків працівники відповідача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили, що під час проведення перевірки виявили порушення позивачем положень Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - ненадання ОСОБА_1 документів, необхідних для здійснення регулярних спеціальних перевезень. Свідки зазначили, що під час проведення перевірки позивач пред'явив до огляду договір на перевезення пасажирів, втім змісту цього договору чи найменування замовника перевезень свідки не змогли згадати.

Опитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5, що була пасажиром ОСОБА_1 26 грудня 2013 року, зазначила, що позивач є її знайомим та знайомим її чоловіка, разом з ним та іншими знайомими 26 грудня 2013 року вони прямували до продовольчого магазину для придбання передноворічних товарів.

Дослідивши викладені доводи в заяві та наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, суд,-

ВСТАНОВИВ:

26 грудня 2013 року на підставі направлення № 019924 від 23 грудня 2013 року для проведення рейдової перевірки 26 грудня 2013 року у відповідності до щотижневого графіку проведення рейдових перевірок на грудень 2013 року головними спеціалістами відділу державного контролю на наземному транспорті Управління Укртрансінспекції у Донецькій області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідком якої складено акт від 26 грудня 2013 року (арк. справи 71, 72, 75). Згідно акту під час перевірки транспортного засобу марки «Рута» (державний номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3), яким керував водій - ОСОБА_1 (документ, що посвідчує особу водія -НОМЕР_4 від 11 червня 2013 року, м. Торезі) згідно ліцензійної картки НОМЕР_5 з необмеженим строком дії, виявлено факт надання останнім послуг з регулярних спеціальних пасажирських перевезень за маршрутом «Шахтарськ-Макіївка» без оформлення документів, а саме: паспорта маршруту з літерою «В», полісу обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів. Відповідальність за наведене порушення передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

04 лютого 2014 року відповідачем на підставі зазначеного акту прийнято постанову № 020239 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 1 700,00 грн.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій працівників відповідача під час складення акту, правомірність прийнятої постанови та наявність підстав для її прийняття.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05квітня 2001 року (далі - Закон № 2344-III).

Частиною 3 статті 5 Закону № 2344-III передбачено, що державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (надалі за текстом Порядок № 1567).

Пунктами 2-4 Порядку № 1567 передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом складений під час проведення рейдової перевірки.

Пунктами 12-14, абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом може перевірятися під час проведення рейдової перевірки, зокрема.

Під час розгляду справи відповідачем надані графік проведення рейдових перевірок на грудень 2013 року та направлення на перевірку, наявність яких є передумовою проведення рейдової перевірки (арк. справи 72, 75).

Пунктом 21 Порядку № 1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт).

Оскільки згідно пункту 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи, то цілком очевидним складення акту саме цими двома особами. З огляду на таке доводи позивача про порушення вимог винного законодавства через складення акту перевірки двома особами є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи встановлення чинним законодавством обов'язку складання посадовими особами відповідача за наслідком проведення перевірки акту, дії щодо його складання є засобом реалізації суб'єктом влади наданих йому повноважень, а сам акт перевірки є документом що підтверджує її проведення, а тому, вимоги позивача в частині визначення незаконними таких дій працівників відповідача не підлягають задоволенню.

З приводу заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно постанови № 020239 від 4 лютого 2014 року з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 1700,00 грн. за допущення порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт у вигляді надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом викладеного в акті перевірки в ході її проведення працівниками відповідача виявлено здійснення позивачем спеціального автомобільного перевезення за маршрутом «Шахтарськ-Макіївка» без оформлення документів, а саме: паспорту маршруту з літерою «В», полісів обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті на пасажирів.

Статтею 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Послуги з перевезення пасажирів автобусами можуть надаватися за видами режимів організації перевезень: регулярні, регулярні спеціальні, нерегулярні.

Перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг.

Згідно частини 1 статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Частиною 3 цієї статті визначений перелік документів для регулярних спеціальних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Визначення терміну «регулярні спеціальні перевезення» міститься в статті 1 цього Закону, відповідно до якої до регулярних спеціальних пасажирських перевезення належать перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

З пояснень свідка ОСОБА_5, яка перебувала в автобусі позивача під час проведення перевірки позивача встановлено, що всі пасажири, що перебували у належному позивачу автобусі 26 грудня 2013 року не належать до певної категорії пасажирів, будь яких угод про надання послуг з перевезення із позивачем ними не укладалося.

Судом не приймаються до уваги надані свідчення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що під час перевірки позивач надав договір на здійснення перевезень, оскільки зазначені свідчення спростовуються поясненнями позивача, свідченнями ОСОБА_5 В судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не змогли згадати будь-що з нібито наданого позивачем до перевірки договору на перевезення. В акті перевірки відомості про надання договору на здійснення перевезення позивачем не відображені.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про недоведення відповідачем факту здійснення позивачем 26 грудня 2013 року регулярних спеціальних пасажирських перевезень та, відповідно, наявності в нього обов'язку мати та пред'являти документи, що стосуються зазначеного виду перевезення, з огляду на що відповідачем не доведено вчинення позивачем порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»

З огляду на наведене суд вважає, що постанова № 020239 від 04 лютого 2014 року про накладення адміністративного штрафу у сумі 1 700 грн. є протиправною та підлягає скасуванню

Таким чином заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно частини 3 статті 94 якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та Закону України "Про автомобільний транспорт", Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України № 1567 від 8 листопада 2006 року та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Донецькій області про визнання протиправними дій спеціалістів відділу державного контролю та нагляду безпеки на наземному транспорті ОСОБА_3, ОСОБА_4 по укладенню акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за номером 065549 від 26 грудня 2013 року та про визнання протиправною і скасування постанови № 020239 від 04 лютого 2014 року про накладення адміністративного штрафу у сумі 1 700 грн. - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 020239 від 04 лютого 2014 року про накладення адміністративного штрафу у сумі 1 700 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (код платника податків НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 126,35 грн. (сто двадцять шість грн. 35 коп.)

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 червня 2014 року.

Суддя Михайлик А.С.