Постанова № 39537890, 25.06.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 902/493/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача 1- не з'явився

від позивача 2- Томчук М.А. (дов. б/н від 03.03.14р.)

від відповідача - ФОП ОСОБА_2

від прокуратури - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері на рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2013р. у справі №902/493/13 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Вінниця

про стягнення 51742,10 грн., розірвання договору та зобов'язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

Заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, в особі: Міністерства оборони України (надалі - позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (надалі - позивач 2) звернувся з позовом до господарського суду Вінницької області з позовом до ФОП ОСОБА_2 (надалі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: стягнути з СПД ОСОБА_2 на користь КЕВ м. Вінниці заборгованість в сумі 37 156,89 грн.; розірвати договір оренди № 3/2006 від 01.01.2006 року, який укладено між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця та СПД ОСОБА_2; зобов'язати СПД ОСОБА_2 повернути нежитлові приміщення площею 78,9 кв.м., 29,3 кв.м., інв. № 278 та технологічний майданчик площею 600 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.12.13 р. (т. 2, а.с. 155-161) в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що при укладенні договору оренди № 3/2006 сторонами не дотримано вимог законодавства України, щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, а тому в силу ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 215 та ч. 1 ст. 216 ЦК України, даний договір не створює юридичних наслідків.

Виходячи із заявлених вимог та наведених підстав позову, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позову та відмовив у його задоволенні.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, прокурор звернувся з апеляційною скаргою (т. 2, а.с. 169-172) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.13 року у даній справі скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційну скаргу прокурор обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуваний договір є неукладеним суперечить судовим рішенням по справі № 8/66/2012/5003 та № 902/493/13, що мають преюдиціальне значення.

Представник КЕВ м. Вінниця, підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення.

Позивач 2 звернув увагу на те, що рішенням господарського суду Вінницької області від 27.09.06 р. по справі № 7/114-06 Договір оренди № 3-2006 від 01.01.06р. визнано дійсним, дане рішення набрало законної сили.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, а також в судовому засіданні, проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає, що посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою від 17.03.14 р. апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська, суддя Савченко Г.І., суддя Пєтухов М.Г.

Розпорядженням голови суду від 24.06.14 р. внесені зміни до складу колегії суддів та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Представник позивача 1 не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи приписи статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача 1 та прокурора за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників прокурора, позивача 2, відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи 01.01.2006 року між Вінницькою квартирно-експлуатаційною частиною району та ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень, технологічного майданчика розташованих на території бази Вінницької КЕЧ району АДРЕСА_1

Пунктом 1.1. договором передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно приміщення будівлі побутові приміщення інв. №278 площею 78,9 м.кв., 29,3 м.кв.; приміщення будівлі сховище для техніки інв № 304 площею 79,4 м.кв. та технологічний майданчик площею 2700 м.кв., які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходяться на балансі та обліку в Вінницькій КЕЧ району.

Відповідно до п. 2.2 Договору, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У разі припинення договору, майно повертається орендарем орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець повинен скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця (п. 2.4. договору).

Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. 2.5. договору).

Відповідно до п. 10.1. цей договір діє з 1 січня 2006 р. строком на п'ять років.

Відповідно до п. 10.6. договору у разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк протягом місяця до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.10.9. чинність цього договору припиняється, окрім іншого, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

01.07.2006 року сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди від 01.01.2006 року № 3/2006, якою, з поміж іншого, у зв'язку зі зміною балансоутримувача, до договору оренди внесено зміни і орендодавцем визначено КЕВ м. Вінниці.

13.04.07 р. сторони підписали Додатковий договір до Договору оренди та Додаткової угоди від 01.07.06 р., яким виклали п. 3.1 в наступній редакції: орендна плата визначається без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007р. на рівні 2868,71 грн. за домовленістю з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 р. № 786 (із змінами і доповненнями внесеними Постановою Кабінетом Міністрів України від 27.12.06р. за №18460, яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди січень 2007 р. 2597,70 грн. (додаток № 4) (т. 2 а.с. 65-72).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту прийому - передачі (т. 1, а.с. 22) на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв приміщення будівлі 1972/1987 року будівництва, інв. №278 в/м №2 загальною площею 78,9 м.кв., 29,3 м. кв. під офіс.; приміщення будівлі 1987 року будівництва інв. № 304 в/м №2 площею 79,4 м кв. під склад будівельних матеріалів; технологічний майданчик площею 2700 м. кв. передається під складування будівельних матеріалів; об'єкти розташовані за адресою АДРЕСА_1

03.03.2008р. ФОП ОСОБА_2 передав, а КЕВ м. Вінниці прийняла нерухоме майно, яке здавалося в оренду згідно договору оренди №3/2006 від 01.01.2006 року, а саме: частину технологічного майданчика площею 1500 м.кв., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна (т.1 а.с. 33).

Крім того, відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 28.03.2007 року ФОП ОСОБА_2 передав, а КЕВ м. Вінниці прийняла нерухоме майно, яке здавалося в оренду згідно договору оренди №3/2006 від 01.01.2006 року, а саме приміщення у будівлі інв. №304 площею 79,4 м, частину майданчика площею 600 м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 32).

А відтак в період визначений позивачем січень 2011 - вересень 2013р. у користуванні відповідача на умовах договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006р. перебувало наступне майно: побутові приміщення інв.. № 278 площею 78,9 кв.м та 29,3 кв.м та технологічний майданчик площею 600 кв.м.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.

У відповідності до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених ГКУ.

У відповідності до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та ст. 759 Цивільного кодексу України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, господарський суд першої інстанції посилався на неукладеність оскаржуваного договору, з підстави відсутності нотаріального посвідчення даного правочину, однак колегія суду не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.09.06 р. у справі № 7/114-06 про визнання договору № 3/2006 від 01.01.06 р. оренди нежитлових приміщень та технологічного майданчика, розташованих на території бази Вінницької КЕЧ району за адресою: АДРЕСА_1 дійсним без нотаріального посвідчення на підставі п. 2ст. 220 ЦК України, позов задоволено, визнано дійсним Договір оренди. Вказане рішення набрало законної сили (т.1 а.с. 75-78).

Крім того, рішенням господарського суду Вінницької області від 09.01.13 р. по справі №8/66/2012/5003 було встановлено, що договір оренди № 3/2006 від 01.01.06 р. не припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який був укладений, а, враховуючи продовження користування орендарем орендованим майном після 01.01.2011р., слід вважати, що договір пролонговано на той же строк і на тих же умовах.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть ті самі сторони.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав вважати оскаржуваний договір неукладеним, оскільки вищевказані рішення мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі.

А відтак апеляційний суд приходить до висновку про безпідставність висновку суду першої інстанції про неукладеність оскаржуваного договору, у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з 01.01.11р. по 23.09.13 р.

Колегія суду бере до уваги те, що Додатком № 4 Додаткового договору від 13.04.07 р. сторони погодили розмір орендної плати за нежитлові приміщення по Договору оренди № 3/2006 від 01.01.06 р. та встановили розмір орендної плати за січень 2007 р.: за приміщення площею 78,9 кв.м. - 530 грн. без ПДВ; за приміщення 29,3 кв.м. - 205 грн. без ПДВ, за майданчик площею 2700 кв.м. - 1338,71 грн. без ПДВ. Оподаткування орендної плати та нарахування ПДВ здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Пунктом 3.2 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата за січень 2011 р., яка визначена у відповідності до вимог п. 3.2 Договору становить: за приміщення площею 78,9 кв.м. - 930,50 грн.; за приміщення 29,3 кв.м. - 431,89 грн., за майданчик площею 600 кв.м. - 626,77 грн.

В матеріалах справи міститься акт звірки розрахунків орендної плати за договором 3/2006 за період з 01.01.2011р. по 23.09.2013р. (т.2, а.с. 2). Згідно даного акта вбачається невідповідність у розмірах місячної орендної плати, нарахованої позивачем та визначеної відповідачем. Так, за січень 2011р. орендна плата за даними КЕВ складає 2202,91 грн., за даними ФОП ОСОБА_2 - 1087,91 грн.

Згідно пояснень позивача (т.2 а.с. 12) та відповідача в судових засіданнях розбіжності в розмірах орендної плати зумовлені наступним.

Постановою КМ України № 316 від 25.03.2009р. встановлено, що до 01.01.2011р. орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМ України від 04.10.1995р. № 786, крім ставок, визначених п.п. 1-3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45% встановленого обсягу.

На виконання даної постанови КМ України від 25.03.2009р. № 316 начальником Західного територіального КЕУ було надіслано в КЕВ м. Вінниця розпорядження, яким вказано здійснювати розрахунок орендної плати орендарям з урахуванням зменшеної ставки, у зв'язку з чим бухгалтерією КЕВ здійснено перерахунок орендної плати по договору, згідно якої загальна вартість місячної орендної плати для ФОП ОСОБА_2 по договору № 3/2006 становила 790,81 грн. З 31.12.2010р. закінчилося тимчасове застосування понижувальних коефіцієнтів до орендних ставок за нерухоме державне майно, і розмір орендної плати обчислювався виходячи з умов договору.

За змістом вимог ст.. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст.. 654 ЦК України зміна договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється.

Останні зміни внесені сторонами в договір в частині розміру орендної плати оформлені сторонами додатковим договором від 13.04.2007р. (т. 2 а.с. 65) та розрахунком орендної плати за базовий та перший місяць оренди (т. 2 а.с. 71-72).

Колегія суддів вважає, що визначений додатковим договором від 13.04.2007р. розмір орендної плати є погоджений та визнаний сторонами, а відтак є правомірним для застосування при здійсненні розрахунків орендної плати.

При цьому суд звертає увагу, що зміна ставок орендної плати, визначена Постановами КМ України, є підставою для внесення відповідних змін у діючі договори оренди майна, і , виходячи з вимог Цивільного законодавства, не є підставою для самостійної зміни розміру оренди будь-якою зі сторін правочину.

А відтак судом апеляційної інстанції запропоновано сторонам здійснити розрахунок орендної плати, виходячи із розміру, визначеного умовами додаткового договору від 13.04.2007р. із врахування змін щодо орендованих приміщень за період з 01 січня 2011р. по 23 вересня 2013р.

Враховуючи вказане та перевіривши розрахунки, надані позивачем, відповідачем 24.06.2014р., судом встановлено, що з 01.01.11. р. по 23.09.13 р. у відповідності до Договору від 01.01.2006р. № 3/2006 з урахуванням Додаткового договору від 13.04.2007р., відповідач зобов'язаний був сплатити на рахунок КЕВ м. Вінниця за користування орендованим майном - 73613,76 грн.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та не заперечено позивачем, відповідачем частково виконані грошові зобов'язання в частині сплати орендних платежів на суму 37588,67 грн., у зв'язку з чим на час звернення до суду з позовом за відповідачем числиться заборгованість по сплаті орендної плати за період з 01.01.2011р. по 23.09.2013р. по договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006р. 36025,09 грн.

Враховуючи, що відповідач на день розгляду спору ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростував заборгованості, як і не надав суду доказів про її погашення, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 36 025,09 грн. заборгованості по орендній платі, підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені документально. При цьому в частині стягнення 1131,80 грн. орендної плати суд відмовляє за безпідставністю.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів користування орендованим майном судом до уваги не беруться. Оскільки відповідачем не надано суду доказів повернення майна з оренди, якими, у відповідності до умов договору, є акти приймання передачі майна.

Щодо вимоги про дострокове розірвання договору оренди від 01.01.06р., то однією із підстав для звернення до господарського суду із позовом про розірвання договору стало те, що орендар допускає прострочення виконання зобов'язання по перерахуванню орендної плати, внаслідок чого у нього виникла прострочена заборгованість у розмірі 36 025,09 грн.

Частина 3 статті 291 ГК України встановлює, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

05.02.13 р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця звернувся до відповідача з повідомленням про відмову від договору оренди № 3/2006 від 01.01.2006р. у зв'язку із несплатою ФОП ОСОБА_2 орендної плати, докази надіслання містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 230-232).

Станом на час розгляду справи та винесення рішення відповідач орендовані приміщення не звільнив та не повернув орендованого майна у встановленому порядку.

Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Таким чином, порушення орендарем такого обов'язку за договором оренди державного (комунального) майна, як своєчасне внесення орендної плати у повному обсязі, в розумінні ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку.

Враховуючи, що дії відповідача щодо порушення умов правочину в частині оплати призвели до виникнення заборгованості станом на 23.09.13 р. в сумі 36025,09 грн., у зв'язку з чим позивача позбавлено того, на що він розраховував укладаючи договір, позовні вимоги щодо дострокового розірвання договору оренди підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи той факт, що договір оренди розірвано, при цьому відповідач не звільнив орендоване приміщення, апеляційний суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог в частині звільнення відповідачем орендованого приміщення площею 78,9 кв.м. та 29,3 кв.м., технологічний майданчик площею 600 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Враховуючи вказане, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому виніс помилкове рішення, яке підлягає до скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів воєнній сфері на рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2013р. у справі № 902/493/13 задоволити частково.

Рішення господарського суду Вінницької області від 12.12.2013р. у справі №902/493/13 скасувати. Позов задоволити частково.

Стягнути з ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) 36 025,09 грн. боргу зі сплати орендної плати.

В частині стягнення 1131,80 грн. орендної плати відмовити.

Договір оренди № 3/2006 від 01.01.06 р. оренди нежитлових приміщень, технологічного майданчика розташованих на території бази Вінницького КЕЧ району АДРЕСА_1 - розірвати.

ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) повернути Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниці (21007, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) нежитлові приміщення площею 78,9 кв.м., 29,3 кв.м. інв. № 278 та технололічний майданчик площею 600 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Господарському суду Вінницької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом

двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/493/13 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.