Рішення № 39537544, 24.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12469/13 24.06.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

До Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 877 104,71 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Лазаренко Ю.Г. - по дов. № 33 від 17.03.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 877 104,71 грн. заборгованості, яка складається з: 690 120,00 грн. основного боргу, 54 670,74 грн. пені, 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання юридичних та консалтингових послуг № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/12469/13 від 10.02.2014 рішення Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 30.09.2013 скасовано та прийнято нове рішення. яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 690 120,00 грн. основного боргу, 54 670,00 грн. пені, 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 та рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 у справі № 910/12469/13 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/12469/13 від 17.04.2014 рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у справі № 910/12469/13 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 910/12469/13 були отримані Господарським судом міста Києва 29.04.2014 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 05.05.2014 справу призначено до розгляду на 20.05.2014.

Позивач у поданих 19.05.2014 до відділу діловодства суду поясненнях просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12469/13 від 20.05.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали від 05.05.2014, розгляд справи був відкладений на 29.05.2014.

Відповідач у поданих 29.05.2014 до відділу діловодства суду поясненнях просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач в судовому засіданні 29.05.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 29.05.2014 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю. Відповідач зазначає, що за умовами додаткової угоди № 1 від 04.02.2010 результатом виконання умов договору визначено винесення рішення (постанова) Верховного суду України про передачу справи на новий розгляд, а не ухвала, про яку вказує позивач. Відповідач зазначає, що між ним та позивачем 19.08.2010 підписано акт виконаних робіт за договором № 419/12/14-09 від 27.10.2009, згідно якого відповідач надав, а позивач прийняв послуги вартість яких складає 690 120,00 грн. та Вищим господарським судом України в постанові від 17.04.2014 визнано наявність підписання сторонами акту виконаних робіт (наданих послуг) від 19.08.2010. Вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення пені.

В судовому засіданні 29.05.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 24.06.2014.

Відповідач в судове засідання 24.06.2014 не з'явився.

Від відповідача на адресу суду 24.06.2014 надійшла телеграма, в якій міститься клопотання про відкладення розгляду справи після 08.07.2014, у зв'язку з відрядженням відповідача.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне

Відрядження відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем видано довіреність № 183 від 13.01.2014 згідно якої представництво інтересів відповідача доручено представнику Демидовській В.М. Строк дії даної довіреності дійсний до 30.01.2015.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника(з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують факт відсутності у відповідача можливості направити представника у судове засідання 24.06.2014.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що ціна позову в розмірі 877 104,71 грн. включає суму нарахованих позивачем 3% річних в розмірі 59 161,25 грн. Саме про стягнення цієї суми зазначено в описовій частині позовної заяви та згідно доданого до позовної заяви розрахунку суми боргу 3% річних становить саме розмір 59 161,25 грн.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позивачем в прохальній частині позовної заяви зазначивши розмір 3% річних в сумі 59 161,72 грн. допущено помилку та слід враховувати суму 3% річних в розмірі 59 161,25 грн.

Оскільки наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 24.06.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (замовник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання юридичних та консалтингових послуг № 419/12/14-09 (далі - договір).

Згідно розділу 1 договору виконавець зобов'язується надавати замовнику юридичні послуги, а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги у передбаченому договором порядку.

Розділом 2 договору встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання вжити усіх, передбачених чинним законодавством юридичних заходів для захисту інтересів та майнових прав замовника у Вищому господарському суді України при розгляді позову ВАТ «АК «Київводоканал» до АЕК «Київенерго» у справі № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно із п. 4.3 договору вартість послуг, які є предметом цього договору, вказується в додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору та вираховується, як сума завданих чи можливих збитків замовнику, не отриманих належних замовнику коштів, що вчинені діями відповідача.

У відповідності із п. 4.4 договору, оплата послуг за цим договором згідно із загальною вартістю послуг по одній судовій інстанції, здійснюється замовником у наступному порядку:

- 51,12% від загальної вартості послуг сплачується впродовж п'яти календарних днів від дня укладання цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що у разі прийняття Вищим господарським судом України рішення не на користь замовника, виконавець не має права претендувати на оплату своїх послуг за договором, а також зобов'язується впродовж п'яти робочих днів, з моменту оголошення рішення у справі № 6/444, повернути сплачені замовником кошти одержані за судову інстанцію у цій справі.

22.01.2010 позивачем на виконання умов договору було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 690 120,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 39 від 22.01.2010.

Матеріали справи свідчать, що за результатами розгляду касаційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал» Вищим господарським судом України 02.02.2010 було прийнято постанову у справі № 6/444 не на користь ПАТ «АК «Київводоканал».

Враховуючи зазначене, 04.02.2010 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009 згідно п. 1 якої сторони погодили змінити розділи 2, 4, 5 п. 5.1 договору та викласти їх в наступній редакції:

Р.2. Згідно з цим договором замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання вжити усіх, передбачених чинним законодавством юридичних заходів для захисту інтересів та майнових прав замовника у Верховному суді України при розгляді позову ВАТ «АК «Київводоканал» до АЕК «Київенерго» у справі № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди.

Р.4 п. 4.1. Результатом надання юридичних послуг за цим договором є винесення рішення Верховним судом України про передачу справи № 6/444 про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

4.2. приймання наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання виконаних робіт (наданих послуг).

4.4 вартість послуг, які є предметом цього договору становить 459 880,00 грн., в тому числі ПДВ 76 616,67 грн.

4.5. Послуги виконавця оплачені на рахунок виконавця в розмірі 459 880,00 грн., в тому числі ПДВ 76 616,67 грн.

Р.5. п. 5.1. У разі прийняття Верховним судом України рішення не на користь замовника, виконавець не має права претендувати на оплату своїх послуг за договором, а також зобов'язується впродовж п'яти робочих днів, з моменту оголошення рішення у справі № 6/444, повернути сплачені замовником кошти одержані за цю судову інстанцію.

Також 04.02.2010 сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

В пункті 1 додаткової угоди № 2 зазначено, що у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 1 від 04.02.2010 до договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009 року про надання юридичних та консалтингових послуг у справі №6/444 за позовом ВАТ «АК «Київводоканал» до АЕК «Київенерго» про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди, кошти у сумі 459 880, 00 грн. в тому числі ПДВ 76 616,67 грн., які були сплачені Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, зараховуються як попередня оплата за надання юридичних послуг по додатковій угоді № 1 від 04.02.2010 (представництво інтересів замовника в Верховному суді України у справі № 6/444 за позовом ВАТ «АК «Київводоканал» до АЕК «Київенерго» про встановлення факту припинення дії правочину та визнання недійсною частини угоди).

Згідно із п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що кошти у розмірі 230 240,00 грн. в тому числі ПДВ 38 373,33 грн., сплачені виконавцю на підставі договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, виконавець повертає на розрахунковий рахунок замовника впродовж п'яти робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Спір виник в зв'язку з тим, що Верховний суд України повернув ухвалою касаційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал» у справі № 6/444 без розгляду, тому позивач вважає, що відповідач у відповідності з п. 5.1 додаткової угоди № 1 від 04.02.2010 зобов'язаний повернути позивачу кошти у розмірі 459 880,00 грн. Крім того, в порушення п. 2 додаткової угоди № 2 від 04.02.2010 кошти у розмірі 230 240,00 грн. відповідачем також не повернуто.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України скасовуючи рішення та направляючи справу № 910/12469/13 на новий розгляд зазначив необхідність дослідження питання повноважень Гупало О.М., який підписав акт від 19.08.2010 з боку ПАТ «АК «Київводоканал» та наявність ухвали Верховного Суду України від 19.07.2010 у справі № 6/444 про повернення касаційної скарги ПАТ «АК «Київводоканал».

В матеріалах справи наявна копія акту виконаних робіт від 19.08.2010 за договором № 419/12/14-09 від 27.10.2009, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого виконавець надав, а замовник прийняв послуги вартість яких складає 690 12-0,00 грн.

Даний акт з боку ВАТ «Київводоканал» (замовник) підписано директором юридичного департаменту Гупало Олексієм Миколайовичем, який діє на підставі довіреності № 645 від 01.12.2009.

Згідно зі ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Стаття 244 Цивільного кодексу України встановлює можливість здійснення представництва за довіреністю.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Наявна в матеріалах справи довіреність № 645 від 01.12.2009 свідчить про те, що директор юридичного департаменту Гупало Олексій Миколайович уповноважений представляти інтереси ВАТ «АК «Київводоканал», має право підписувати документи на виконання договорів про надання юридичних та консалтингових послуг, в тому числі акти наданих послуг.

Згідно з п. 1 ст. 247 Цивільного кодексу України строк довіреності встановлюється у довіреності.

З довіреності № 645 від 01.12.2009 вбачається, що вона діє до 31.03.2010.

Стаття 248 Цивільного кодексу України містить перелік обставин, за наявності яких представництво за довіреністю припиняється, зокрема у разі закінчення строку довіреності.

Отже, акт виконаних робіт від 19.08.2010 з боку позивача підписаний особою, яка не мала права на вчинення відповідних дій та не може вважатись належним доказом в підтвердження прийняття послуг за договором № 419/12/14-09 від 27.10.2009.

Судом встановлено, що касаційна скарга ВАТ «АК «Київводоканал» № 232 від 01.03.2010 на постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010 у справі № 6/444 повернута Вищим Господарським судом України листом № 03.03-25/1393 від 07.06.2010 без розгляду, з посиланням на рішення Конституційного суду України № 8-рп/2010 від 11.03.2010, згідно якого статус Верховного Суду України не передбачає наділення його законодавцем повноваженнями суду касаційної інстанції щодо рішень вищих спеціалізованих судів.

З матеріалів справи вбачається, що касаційна скарга ВАТ «АК «Київводоканал» № 740 від 07.07.2010 подана безпосередньо до Верховного Суду України на постанову Вищого господарського суду України від 02.02.2010 у справі № 6/444 повернута Верховним Судом України листом № 3-564с10 від 19.07.2010 без розгляду, оскільки відсутні матеріали справи та витребування справ Верховним Судом України законодавством не передбачено.

На момент звернення ВАТ «АК «Київводоканал» з касаційною скаргою Верховний Суд України не був уповноважений вирішувати питання стосовно порушення провадження з перегляду судових рішень Вищого господарського суду України без матеріалів справи (лист Верховного Суду України № 3-564с10 від 10.06.2014).

Як зазначалося вище, згідно із п. 5.1 додаткової угоди № 1 встановлено, що у разі прийняття Верховним судом України рішення не на користь замовника, виконавець не має права претендувати на оплату своїх послуг за договором, а також зобов'язується впродовж п'яти робочих днів, з моменту оголошення рішення у справі № 6/444, повернути сплачені замовником кошти одержані за цю судову інстанцію.

Отже, сторони передбачили, що у разі прийняття Верховним судом України рішення не на користь позивача, надані відповідачем послуги є фактично безоплатними.

Верховним Судом України не було прийнято жодного позитивного для ВАТ «АК «Київводоканал» рішення у справі № 6/444, а тому надані відповідачем послуги є безоплатними та в силу ст. 904 Цивільного кодексу України, останній має право вимагати у позивача відшкодування йому фактичних витрат, які були зроблені для виконання договору.

Оскільки, виконані відповідачем роботи у зв'язку із отриманням негативного рішення суду є безоплатними, а тому на підставі п. 5.1 додаткової угоди № 1, відповідач повинен повернути кошти передбачені п. 4.4 додаткової угоди № 1 в розмірі 459 880,00 грн.

Як зазначалося вище, згідно із п. 2 додаткової угоди № 2 сторони погодили, що кошти у розмірі 230 240,00 грн., сплачені виконавцю на підставі договору № 419/12/14-09 від 27.10.2009, відповідач повертає на розрахунковий рахунок позивач впродовж п'яти робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди, тобто до отримання позитивного чи негативного результату розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов додаткових угод кошти в сумі 459 880,00 грн. та кошти в сумі 230 240,00 грн., що разом становлять 690 120,00 грн. позивачу не перерахував.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 690 120,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 54 670,74 грн. пені слід зазначити наступне

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач в обґрунтування нарахування пені посилається на п. 6.2. договору, відповідно до якого у разі прострочення оплати послуг, замовник зобов'язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення оплати послуг.

Отже, умови п. 6.2. договору передбачають сплату пені відповідачу у разі прострочення оплати позивачем наданих послуг, а не у разі прострочення повернення відповідачем сплачених йому коштів.

Доказів того, що між сторонами було укладено правочин щодо відповідальності за несвоєчасне повернення коштів сплачених за послуги не подано.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 54 670,74 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 73 152,72 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 59 161,72 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 690 120 (шістсот дев'яносто тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 73 152 (сімдесят три тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 72 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 59 161 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістдесят одну) грн. 25 коп. - 3% річних, 16 448 (шістнадцять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 67 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.07.2014.

Суддя В.В.Сівакова