Рішення № 39537535, 19.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6345/14 19.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс"про стягнення 222 259,64 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Галамай А.В. (дов. б/н від 07.04.2014 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 222 259,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014 року порушено провадження у справі № 910/6345/14, слухання справи призначено на 20.05.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 10.04.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 20.05.2014 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи було відкладено на 05.06.2014 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 20.05.2014 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 05.06.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши подане позивачем у судовому засіданні клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду від 05.06.2014 року строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 19.06.2014 року.

У судовому засіданні 19.06.2014 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.06.2014 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/6345/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд 16, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (постачальник) звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 137 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених у Договорі, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - товар, найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках - фактурах) та/чи в відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар (пункт 1.2. Договору).

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що загальна ціна цього Договору визначається загальною сумою поставленого покупцю товару протягом всього строку дії даного Договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається постачальником в рахунках-фактурах та накладних документах.

Згідно з пунктом 3.2. Договору покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару ( втому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, (видаткових накладних та /або актах приймання - передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару. Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Відповідно до пункту 3.3. Договору право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання - передачі).

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє по 31.12.2014 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення (пункт 6.1. Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив на користь відповідача нафтопродукти на загальну суму 312 460,15 грн., що підтверджується видатковою накладною № 115 від 20.03.2014 року на суму 214 730,40 грн. та видатковою накладною № 164 від 21.03.2014 року на суму 97 729,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати вартості товару виконав лише частково, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" у розмірі 235 628,15 грн.

31.03.2014 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію на суму 235 628,15 грн. з вимогою в строк до 03.04.2014 року погасити заборгованість у повному обсязі.

В подальшому відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за Договором перед позивачем у розмірі 14 000,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 221 628,15 грн. грн. заборгованості за договором поставки нафтопродуктів № 137 від 19.03.2014 року та пеню у розмірі 631,49 грн., нараховану за період з 31.03.2014 року по 07.04.2014 року.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 000,00 грн.. витрат на послуги.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 137 від 19.03.2014 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки нафтопродуктів від відповідача не надходило, що підтверджується видатковою накладною № 115 від 20.03.2014 року на суму 214 730,40 грн. та видатковою накладною № 164 від 21.03.2014 року на суму 97 729,75 грн., які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язується оплатити повну вартість (в розмірі 100%) товару ( втому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактурах та накладних документах на товар, (видаткових накладних та /або актах приймання - передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару. Платіжні документи за цим Договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання Договору згідно з яким здійснюється перерахування грошових коштів.

Позивачем було сформовано та виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату поставлених нафтопродуктів, а саме, рахунок № 147 від 20.03.2014 року на суму 214 730,40 грн. та рахунок № 152 від 21.03.2014 року на суму 97 729,75 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлені позивачем нафтопродукти згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" у розмірі 221 628,15 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 221 628,15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс" 221 628,15 грн. заборгованості за договором поставки № 137 від 19.03.2014 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню на загальну суму 631,49 грн., нараховану за період з 31.03.2014 року по 07.04.2014 року.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати (не оплати) за цим Договором, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період несвоєчасної оплати (неоплати) за кожний день прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його арифметично вірним, відтак, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 631,49 грн., нарахованої за період з 31.03.2014 року по 07.04.2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Позивачем на підтвердження здійснення витрат на правову допомогу надано суду платіжне доручення № 92 від 07.04.2014 року, з якого вбачається, що грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. сплачені на користь Приватного підприємства "Юридична компанія "Лєкс" з призначенням платежу: юридичні послуги з підготовки позову та подальшого супроводження в господарському суді міста Києва (боржник Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс").

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Відповідно до статей 4, 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Оскільки, грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. за надання правової допомоги позивач сплатив Приватному підприємству "Юридична компанія "Лєкс", яке є суб'єктом господарської (підприємницької) діяльності, а не особі, яка є адвокатом у розумінні статті 6 Закону України "Про адвокатуру", то такі витрати не можуть бути відшкодовані на підставі статей 44 та 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вищенаведене, у суду відсутні підстави покладення на відповідача відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Як вбачається з платіжного доручення № 91 року від 07.04.2014 року позивач, керуючись вищевказаними нормами законодавства сплатив судовий збір за подання позову у даній справі на загальну суму 4 725,99 грн., в той час як розмір судового збору, що підлягає сплаті в доход державного бюджету за подання позову про стягнення заборгованості у розмірі 222 259,64 грн. становить 4 445, 19 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги те, що позивачем внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 280,79 грн. (4 725,19 грн. - 4 445,19 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання "Еко - Плюс" (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд 16, код ЄДРПОУ 33951273) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 17-Г, кв. 4, код ЄДРПОУ 37044572) 221 628 (двісті двадцять одну тисячу шістсот двадцять вісім) грн. 15 коп. заборгованості, 631 (шістсот тридцять одну) грн. 49 коп. пені, 4 445 (чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 19 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтовий альянс" (04213, м. Київ, вул. Прирічна, буд. 17-Г, кв. 4, код ЄДРПОУ 37044572) з Державного бюджету України 280 (двісті вісімдесят) грн. 79 коп. судового збору як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 91 року від 07.04.2014 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.06.2014 року

Суддя С.В. Стасюк