Ухвала суду № 39536653, 17.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14083/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Центральний госпіталь Міністерства внутрішніх справ України про визнання нечинним та скасування наказу від 09.07.2013р. №604 о/с,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Центральний госпіталь Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив визнати нечинним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2013р. №604 о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ України; поновити його на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України - лікар та зобов'язати відповідачів відшкодувати на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулася з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.04.2003р. №165 о/с позивача було прийнято на службу в органи внутрішніх справ на посаду начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2013р. №604 о/с майора міліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за порушення дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991р. №114).

Підставою для звільнення став наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.06.2013р. №972 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Центрального госпіталю МВС України.

Позивач заперечує правомірність оскаржуваного наказу Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2013р. №604 о/с в частині звільнення його з органів внутрішніх справ України, та мотивує свої доводи тим, що відповідач не мав законних підстав для видання даного наказу; висновок службового розслідування, на думку позивача, є необґрунтованим, бездоказовим, складеним з порушенням Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Інструкції про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 6 грудня 1991 року № 552; звільнення відбувалось у період його непрацездатності.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України "Про міліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 № 114 (далі по тексту - Положення № 114), яким визначено порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права та обов'язки.

Відповідно до пункту 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Пунктом 22 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 64 «є» Положення № 114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в органах внутрішніх справ в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень, визначено Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України (далі - «Статут»), затвердженим Законом України від 22.02.2006 року №3460-ІV.

Положенням статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарним проступком згідно статті 2 Статуту є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 Статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 7 Статуту встановлено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, в тому числі, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку. припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Згідно із Статтею 12 Статуту, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Статуту, у якій зазначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.05.2013 року № 457 «Про призначення та проведення службового розслідування» призначено службове розслідування у зв'язку з виявленням працівниками Департаменту внутрішньої безпеки МВС України спроби отримання начальником гінекологічного відділення Центрального госпіталю МСВ України майором міліції ОСОБА_2 незаконної грошової винагороди та з метою уточнення причин і умов зазначеної події і з'ясування інших обставин відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 12.03.2013 року № 230.

На підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 15.05.2013 року № 457 комісією Міністерства внутрішніх справ України у складі голови та членів Комісії було проведено службове розслідування за фактом затримання начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МСВ України майора міліції ОСОБА_2, за результатом якого складено Висновок, затверджений Міністром внутрішніх справ України 14.06.2013 року.

Так, пунктом 3 Висновку Комісії Міністерства внутрішніх справ України рекомендовано звільнити з органів внутрішніх справ начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю МСВ України майора міліції ОСОБА_2 за порушення ним службової дисципліни, неналежне виконання посадової інструкції, Положення про гінекологічне відділення, невиконання вимог ст. 49, 68 Конституції України, статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров'я, затверджених Законом України від 19.11.1992 № 2801-XII, статті 22 Закону України "Про міліцію", пунктів 7.3, 7.5, 7.8 Правил поведінки професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, статей 1 та 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що виразилося у спонуканні громадян та отримання від них незаконної грошової винагороди за виконання своїх обов'язків (надання медичної допомоги).

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про міліцію", міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне ставлення, захищає права людини... У взаємовідносинах з громадянами працівник міліції повинен виявляти високу культуру і такт.

Згідно із Кодексом честі працівника органів внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 4 січня 1996р. № 18 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки.

При виконанні службових обов'язків та у повсякденному житті працівник органів внутрішніх справ повинен, в тому числі, своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ.

Відповідно до Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України 5 жовтня 2000р. № 7км/8 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працівники органів внутрішніх справ зобов'язуються у своїй роботі неухильно керуватися законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного статуту. У службових та позаслужбових стосунках з людьми, в особистій поведінці бути зразком чесності, тактовності, зовнішньої охайності і внутрішньої дисциплінованості, культури спілкування, зокрема мовної (п. 7). У разі недотримання взятих зобов'язань бути готовими нести відповідальність, передбачену законодавством України, іншими чинними нормативними актами, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ (п. 11).

Згідно з Присягою працівника органів внутрішніх справ України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1991р. № 382 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), працівник органів внутрішніх справ України присягає і клянеться з високою відповідальністю виконувати вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ: мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування Міністерством внутрішніх справ України 14.06.2013 року було прийнято наказ № 972 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Центрального госпіталю МВС України», яким позивача було звільнено з органів внутрішніх справ.

На підставі вказаного наказу Міністерством внутрішніх справ України було видано наказ від 09.07.2013р. №604 о/с, яким майора міліції ОСОБА_2 звільнено із займаної посади начальника гінекологічного відділення Центрального госпіталю Міністерства внутрішніх справ України за порушення дисципліни за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зокрема посилається на те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не взяв до уваги постанову заступника прокурора Шевченківського району міста Києва від 27.08.2013 року про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного, якою закрито кримінальне провадження щодо підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні за № 42013110100000376 від 02.04.2013 року, яка, на думку апелянта, підтверджує його невинуватість та відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Однак на думку колегії суддів, закриття кримінального провадження відносно позивача не виключає наявність в його діях факту порушення дисципліни. При цьому, відсутність в діянні складу злочину, на думку колегії суддів, не виключає наявності в цьому діянні дисциплінарного правопорушення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зміни дати звільнення позивача, оскільки за даними центральних лікувально - профілактичних закладів системи МВС України на момент видання оскаржуваного наказу позивач на лікуванні та реабілітації не перебував. Дана обставина підтверджується службовою запискою від 02.07.2013р. №55/1-930.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи наявні в ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність видання Міністерством внутрішніх справ України наказу №604 о/с від 09.07.2013р. «Про звільнення майора міліції ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ з посади за порушення дисципліни (п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів РСР від 29.07.1991р. №114).

Що стосується позову в частині відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює в 5 000,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Оскільки позивачем при розгляді даної справи не було визначено, в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, з яких міркувань визначено її розмір та якими доказами це підтверджується, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 27.06.14 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.