Постанова № 39536247, 17.06.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3010/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Борзаниці С.В.

при секретарі: Величко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення заборгованості в сумі 30683,74 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення заборгованості в сумі 30683,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 16.10.2013 відділенням було проведено перевірку ДП «Первомайськвугілля». За результатами перевірки було складено акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування №39-13 від 16.10.2013.

13.01.2014 відповідач звернувся до позивача з заявою про розстрочення загальної суми заборгованості в розмірі 3133218,81 грн. строком на 60 місяців. 23.01.2014 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій строком на 60 місяців.

18.03.2014 зазначений договір було розірвано внаслідок невиконання умов договору відповідачем. За несвоєчасну сплату страхових внесків відповідно до умов договору про розстрочення від 23.01.2014 відповідачу були нараховані відсотки за період дії договору в сумі 30683,74 грн., які повинні бути сплачені підприємством протягом 3-х банківський днів з дати розірвання договору. Станом на дату подання позову до суду відсотки сумі 30683,74 грн. відповідачем не сплачені.

На підставі вищевикладеного позивач просив стягнути з ДП «Первомайськвугілля» відсотки за період дії договору про розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків та пені в сумі 30683,74 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заяву про розгляд справи за його відсутністю та заперечення проти адміністративного позову в якому зазначив, що підприємство адміністративний позов визнає частково в сумі 23674,05 грн., оскільки вражає, що відсотки, які були нараховані на пеню, в розмірі 7009,69 грн. стягненню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105) страхувальники зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Частиною 2 ст.52 Закону №1105 (у редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року) встановлено, що за прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування " від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон 2464), згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень якого ч.2 ст.52 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності " виключено. Проте вказана обставина не скасовує відповідальність страхувальника за вчинення відповідних порушень.

Згідно ч. ч. 5, 6 п. 7 Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до І січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вказана норма передбачає стягнення органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України заборгованості зі сплати страхових внесків та штрафних санкцій відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Таким чином, Фонд і після 01 січня 2011 року має право здійснювати контроль за правильністю нарахування та сплати страхових внесків, нарахованих за період до 01 січня 2011 року, і у випадку виявлення порушень - право застосовувати штрафні санкції, визначені законом , чинним на момент вчинення таких порушень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду, у тому числі встановленої судовими рішеннями, здійснюється шляхом розстрочення. Розстроченню підлягає сума заборгованості державного підприємства вугільної галузі із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, що утворилася до 1 січня 2011 року, та із сплати штрафних санкцій (пені), нарахованих на суму цієї заборгованості, які не погашені на день набрання чинності цим Законом (далі - сума заборгованості).

Суми заборгованості за зверненнями державних підприємств вугільної галузі можуть бути розстрочені на строк не більш як 60 календарних місяців з дати укладення договору про розстрочення суми заборгованості відділеннями виконавчої дирекції Фонду.

З метою розстрочення заборгованості державне підприємство вугільної галузі звертається до відділення виконавчої дирекції Фонду за його місцезнаходженням протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим Законом.

Сума розстроченої заборгованості погашається з місяця, що настає за місяцем укладення договору про розстрочення суми заборгованості, та підлягає сплаті рівними частинами щомісяця, не пізніше 28 числа.

Розстрочення заборгованості надається під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, що діє на час сплати чергового місячного платежу. Зазначені відсотки нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Відсотки, нараховані згідно з цією частиною, списуються під час остаточного погашення державним підприємством вугільної галузі розстроченої суми заборгованості.

На розстрочену суму заборгованості не нараховуються штрафні санкції (пеня), крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню.

Згідно ст. 3 зазначеного Закону договір про розстрочення заборгованості укладається між державним підприємством вугільної галузі та відділенням виконавчої дирекції Фонду у порядку та за формою, встановленими правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону договір про розстрочення заборгованості підлягає розірванню у разі, якщо державне підприємство вугільної галузі:

1) не виконує умов договору про розстрочення заборгованості;

2) ліквідується;

3) визнається неплатоспроможним у встановленому законом порядку;

4) включено до Державної програми приватизації як об'єкт, що підлягає приватизації;

5) включено до переліку об'єктів паливно-енергетичного комплексу державної власності, які передаються в оренду чи концесію.

Розірвання договору про розстрочення заборгованості тягне за собою обов'язок державного підприємства вугільної галузі сплатити непогашену суму розстроченої заборгованості та відсотки, нараховані, але не сплачені на погашену суму заборгованості відповідно до частини четвертої статті 2 цього Закону.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 16.10.2013 проведено перевірку відповідача щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду за період з 01.07.2013 по 16.10.2013, за результатами якої складено акт за №39-13 від 16.10.2013 (а.с. 6-7).

Проведеною перевіркою встановлено, що на рахунок фонду в зазначеному періоді перераховано страхових внесків - 4590,47 грн., пені - 487,77 грн., усього належить до сплати - 3135140,81 грн., заборгованість за платником страхових внесків склала - 3135140,81 грн., в тому числі: недоїмка - 2419466,08 грн., сума страхових внесків, строк сплати яких не настав -0,00 грн., не сплачена пеня - 715674,73 грн.

За виявлені факти порушення сплати страхових внесків нараховано пені 56538,28 грн.

Вказаний акт перевірки підписаний відповідачем без заперечень.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач 13.01.2014 звернувся до позивача з заявою про розстрочення на строк 60 місяців суми заборгованості в розмірі 3133218,81 грн. (а.с.11).

23 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1 про розстрочення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Згідно п. 1.1 зазначеного договору Відділення надає Підприємству розстрочку на суму заборгованості із сплати страхових внесків під відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору та закінчується днем погашення розстроченої суми, виходячи з облікової ставки Національного банку України, діючої на час сплати чергового місячного платежу,та зі сплати штрафних санкцій, нарахованих на суми цієї заборгованості, строком на 60 календарних місяців з 23.01.2014 по 28.01.209.

Згідно п. 1.3 вказаного договору підприємство нараховує відсотки за кожен черговий місячний платіж, але не сплачує їх, за винятком, коли цей договір підлягає розірванню.

Відповідно до пп. 3 п. 2.5. договору Підприємство зобов'язано сплатити протягом 3-х банківських днів з дня розірвання цього договору невнесену суму розстроченої суми заборгованості, а також відсотки, нараховані відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», на таку розстрочену суму заборгованості (а.с.12-14).

18.03.2014 відповідачем було отримано від позивача повідомлення про розірвання договору про розстрочення заборгованості (а.с.15-16).

Відповідно до акта звірки розрахунків між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області та ДП «Первомайськвугілля» від 27.03.2014 відсутні розбіжності щодо загальної суми заборгованості по страховим коштам (3162902,55 грн.) та по відсоткам, нарахованим за період дії договору про розстрочення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (30683,74 грн.) (а.с.10).

18.03.2014 відповідачем було отримано від позивача повідомлення про розірвання договору №1 від 23.01.2014 про розстрочення заборгованості, про що свідчить вхідний штамп підприємства. Тобто, саме з цієї дати згідно п. 2.2. договору він вважається розірваним. Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» відсотки, розраховані за період, що починається з дня укладення договору про розстрочення суми заборгованості та закінчується днем погашення розстроченої суми нараховуються державним підприємством вугільної галузі, але не сплачуються, крім випадків, коли договір про розстрочення суми заборгованості підлягає розірванню. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що обов'язок щодо сплати відповідачем відсотків, нарахованих відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України «Про погашення заборгованості державних підприємств вугільної галузі із сплати страхових внесків та штрафних санкцій (пені) до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» на таку розстрочену суму заборгованості, прямо визначений в договорі №1 від 23.01.2014 та виникає в разі, коли цей договір підлягає розірванню.

Також, відповідно до акта звірки розрахунків між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області та ДП «Первомайськвугілля» відповідач підтвердив, що по даним ДП «Первомайськвугілля» сума відсотків, нарахованих за період дії договору про розстрочення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій, складає 30683,74 грн.

Оскільки станом на час розгляду справи відповідач заборгованість зі сплати відсотків, нарахованих за період дії договору про розстрочення заборгованості із сплати страхових внесків та штрафних санкцій, не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області до державного підприємства «Первомайськвугілля» про стягнення заборгованості в сумі 30683,74 грн. задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Первомайськвугілля» (і.к.32320694) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Брянці Луганської області (р/р № 37173412001253 в ГУДКСУ м. Луганська, МФО 804013, ід. код 25926916) відсотки за період дії договору про розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків та пені в сумі 30683,74 грн.(тридцять тисяч шістсот вісімдесят три гривні 74 копійки).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 20 червня 2014 року.

Суддя С.В. Борзаниця