Постанова № 39536102, 24.06.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року м. Луцьк Справа № 803/983/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Мельничука А.О.,

представника відповідача Приходько Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Теремно Хліб» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Теремно Хліб" (далі - позивач, ПАТ «Теремно Хліб», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, інспекція, Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка щодо взаємовідносин з ПрАТ «Скайд» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року.

За результатом перевірки, контролюючим органом було винесено рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 510 449,00 грн та за штрафними санціями - 54 613,50 грн.

В основу вказаного рішення контролюючого органу покладений висновок про нереальність господарських операцій зі страхування цивільної відповідальності власника транспортних засобів (добровільного та обов'язкового), майнових ризиків по операціям з постачання сировини та знищення майна, які були проведені між позивачем та його контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "СКАЙД" (далі - ПАТ "СК " СКАЙД", страховик).

Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки договори страхування були укладені із страховиком з дотриманням вимог чинного законодавства України, страхові платежі були сплачені, що свідчить про реальність господарських операцій, а витрати за цими правочинами правомірно були віднесені до складу валових. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201.

Представник підприємства у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що частину договорів страхування було укладено з ПАТ «СК «СКАЙД», яке діяло як повірений інших страхових компаній - ТДВ СК «Київ РЕ», ТДВ СК «Плюс», ТДВ СК «РАЙП», і саме тому страхові поліси були виписані цими страховими компаніями. До того ж, ТДВ СК «Плюс» у вересні 2011 року було перейменовано в ТДВ СК «РАЙП», що пояснює чому в одному з договорів страхування міститься невідповідність між договором та страховими полісами (т.3 а.с.209).

Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, в судовому засіданні, в письмових запереченнях від 04 червня 2014 року (т.1 а.с.195-197) та в додаткових поясненнях від 18 червня 2014 року (т.3 а.с.187) адміністративний позов не визнала та просить суд відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивачем завищені валові витрати у зв'язку із безпідставним включенням до їх складу витрат на оплату договорів страхування, укладених із ПАТ "СК "СКАЙД", які, на думку контролюючого органу, є нереальними та не несуть правових наслідків, що підтверджується актом перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 15 липня 2013 року №746/22-00/16295210.

Крім того, до перевірки підприємством не були надані страхові поліси, які подавалися під час судового розгляду справу. На думку представника Луцької ОДПІ, оскільки у вказаних полісах зазначені інші страхові компанії, тому вони не можуть братися як такі, що сформовані на підставі господарських операцій з ПАТ "СК "СКАЙД". З них не вбачається, що саме ці поліси відносяться до сформованих заявок згідно договорів, оскільки відсутні реквізити (номер договора, заявки, транспортний засіб і т.д.) і довести зворотнє про їх наявність не можливо.

На питання суду, чи наявні акти про відмову підприємства надати якісь первинні документи, представник відповідача пояснила, що такі акти відсутні оскільки конкретно як такі поліси не витребовувались, а в загальному всі документи по договорах страхування.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 14 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Теремно Хліб» щодо взаємовідносин з ПАТ «СК «Скайд» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, про що складено акт №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року (т.1 а.с.16-63).

За результатом перевірки інспекція дійшла висновку про порушення ПАТ «Теремно Хліб» пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» та підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 пункту 138 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за період з ІV кварталу 2010року по ІІ квартал 2012 року в загальному розмірі 510 449,00 грн (т.1 а.с.63).

Вказаний висновок був мотивований тим, що за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року між позивачем та ПАТ «СК «Скайд» було укладено ряд договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (обов'язкового та добровільного), страхування майнових ризиків по поставці сировини, а також страхування майна. Всього Луцькою ОДПІ проаналізовано 22 договори, перелік яких наведений в акті перевірки (т.1 а.с.20-41).

На думку контролюючого органу, вказані договори страхування є нереальними та підприємство не мало права формувати по ним валові витрати, оскільки актом перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 15 липня 2013 року №746/22-00/16295210 (т.1 а.с.198-215) встановлено, що ПАТ «СК «Скайд» здійснює діяльність, яка не спрямована на настання реальних правових наслідків, а натомість спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам (т.1 а.с.56).

Крім того, на думку податкового органу, факт укладання договору страхування повинен підтверджуватися відповідним страховим полісом, яких до перевірки надано не було (т.1 а.с.56-57).

На підставі висновків акту перевірки №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року, контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем на 510 449,00 грн та за штрафними санкціями на 54 613,50 грн (т.1 а.с.15).

Позивач скористався своїм правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, однак рішенням Головного управління Міндоходів у Волинській області від 23 січня 2014 року №372/10/10.4-06 скаргу ПАТ «Теремно Хліб» залишено без задоволення (т.1 а.с.64-66).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 20 листопада 2013 року №0009722201, а також висновкам Луцької ОДПІ, які викладені в акті перевірки №1157/23-1/05509694 від 29 жовтня 2013 року, суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини виникли з приводу нарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а відтак врегульовані Податковим кодексом України (з 01 січня 2011 року) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (до 01 січня 2011 року).

Як передбачено пунктами 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У підпункті 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Аналогічні за змістом правила були передбачені у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зокрема, як зазначено у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Також у пункті 5.4.6 пункті 5.4 статті 5 Закону передбачено, що до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Крім того, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З наведених норм чинного законодавства України та доводів відповідача, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій, за якими позивачем сформовані валові витрати, належного оформлення первинних документів.

Як слідує з даних акту перевірки, до основних видів діяльності ПАТ «Теремно Хліб» відноситься виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання. Для здійснення цієї діяльності позивачу об'єктивно необхідні відповідні транспорті засоби, як для розвезення готової продукції, так і для постачання сировини, а тому і виникає необхідні у страхування цих транспортних засобів.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Скайд» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року було укладено ряд договорів страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (обов'язкового та добровільного), страхування майнових ризиків по поставці сировини, а також страхування майна, а саме:

1) Договір №692-23 від 01 жовтня 2010 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с.75-76). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.1 а.с.225) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.226-227);

2) Договір №765-20 від 08 листопада 2010 року про страхування транспорту, в якому страховик діяв від власного імені (т.1 а.с.73-74). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено подання страхувальником заявки на страхування та видача полісу;

3) Договір №925-10 від 14 грудня 2010 року страхування майна від вогневих ризиків та стихійних лих (т.1 а.с.70-72). Видача страхового полісу та подання заяви на страхування договором не передбачено. У додатку №1 до договору наведений перелік основних засобів, що страхується (т.1 а.с.223). Факт наявності у позивача цих основних засобів підтверджується відповідною відомістю (т.1 а.с.224);

4) Договір №123-23 від 24 лютого 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 68-69). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.1 а.с.220) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.221-222);

5) Договір №208-23 від 01 квітня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 77-78). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 43 транспортних засобів (т.1 а.с.228) та відповідними страховими полісами (т.1 а.с.229-т.2 а.с.21);

6) Договір №383-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.79-80). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки плівки контрагентом ПП «Артха-С» (т.2 а.с.22). Факт поставки плівки підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.23-28);

7) Договір №384-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.81-82). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки дріждів контрагентом ТзОВ «Прод-Вектор» (т.2 а.с.29). Факт поставки дріждів підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.30-34);

8) Договір №388-63 від 26 квітня 2011 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.83-84). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами був укладений адендум №1 предметом якого було страхування фінансових ризиків з поставки цукру контрагентом ТзОВ «Західна цукрова група» (т.2 а.с.35). Факт поставки цукру підтверджується відповідними первинними документами (специфікацією, видатковими накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.36-38);

9) Договір №297-23 від 06 травня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 85-86). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.39) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.40-41);

10) Договір №566-23 від 29 серпня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 87-88). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування одного транспортного засобу (т.2 а.с.42) та відповідним страховом полісом (т.2 а.с.43);

11) Договір №726-23 від 17 жовтня 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 93-94). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.60) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.61-62);

12) Договір №801-20 від 07 листопада 2011 року про страхування транспорту (т.1 а.с. 95-99). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено видача страхового полісу. Факт виконання договору підтверджується відповідною заявою на страхування (т.2 а.с.63);

13) Договір №135-63/66 від 25 січня 2010 року страхування фінансових ризиків (т.1 а.с.117-118). Зі змісту пункту 2 договору слідує, що конкретні предмети страхування визначаються в адендумах до договору. Між сторонами були укладені адендуми №№12-48 предметом яких було страхування фінансових ризиків з поставки борошна контрагентами ТзОВ «Волинь-зерно-продукт», ТзОВ «Рівне-зерно-продукт», ПСП «Стир-Агро», Луцьке КХП-2, ТзОВ «Волиньагрореммаш», ТзОВ «Луцький комбіркований завод». Факт поставки борошна підтверджується відповідними первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, товаро-транспортними накладними) та відображений у бухгалтерському обліку позивача (т.2 а.с.146 - т.3 а.с.71). Слід зазначити, що всі інші адендуми (з №11 по №1) укладалися по іншому договору - №124-63 від 23 січня 2012 року, який предметом перевірки Луцької ОДПІ не був (т.3 а.с.72-154);

14) Договір №006-23 від 05 січня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 102-103). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.67) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.68-69);

15) Договір №131-23 від 27 лютого 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 104-105). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.72) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.73-74);

16) Договір №255-23 від 05 січня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Райп» (т.1 а.с. 106-107). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 44 транспортних засобів (т.2 а.с.75) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.76-123);

17) Договір №627-23 від 21 серпня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Київ РЕ» (т.1 а.с. 108). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування одного транспортного засобу (т.2 а.с.124) та відповідним страховим полісом (т.2 а.с.125);

18) Договір №668-23 від 17 вересня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому страховик діяв як повірений ТДВ СК «Київ РЕ» (т.1 а.с. 109). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 2 транспортних засобів (т.2 а.с.126) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.127-128);

19) Договір №734-23 від 17 жовтня 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 110). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 12 транспортних засобів (т.2 а.с.129) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.130-141);

20) Договір №1109/1-20 від 09 жовтня 2012 року про страхування транспорту (т.1 а.с. 111). Всі істотні умови даного договору (транспортний засіб, розмір платежу, строк дії) визначені у його тексті і ним не передбачено видача страхового полісу. Факт виконання договору підтверджується відповідною заявою на страхування (т.2 а.с.142);

21) Договір №1194-23 від 29 листопада 2012 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с. 116). Факт виконання даного договору підтверджується заявкою на страхування 2 транспортних засобів (т.2 а.с.143) та відповідними страховими полісами (т.2 а.с.144-145).

Суд окремо зазначає про договір №871-23 від 29 листопада 2011 року про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у вступній частині якого вказано, що ПАТ «СК «Скайд» діяло як повірений ТДВ СК «Плюс» (т.1 а.с. 100-101). На виконання даного договору позивачем була подана заявка на страхування двох транспортних засобів (т.2 а.с.64), однак у двох страхових полісах, які підприємство надало в якості доказів надання страхових послуг зазначено інше найменування страховика - ТДВ СК «РАЙП» (т.2 а.с.65-66).

Керуючись принципом офіційного зясування всіх обставин у справі, судом з даного приводу витребовувалися додаткові пояснення від сторін. На виконання вимог суду представник ПАТ «Теремно Хліб» надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив, що ТДВ СК «Плюс» було перейменовано в ТДВ СК «Райп» (т.3 а.с.209).

Суд вважає дану ситуацію допустимою, оскільки як слідує з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпримців станом на 01 січня 2011 року за ідентифікаційний номером юридичної особи 31158052 значилося саме Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Плюс» (т.3 а.с.201-202), а станом на 23 червня 2014 року за цим же номером - Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Райп» (т.3 а.с.203-204). Зазначені обставини також підтверджуються листом ТДВ «СК «Райп» від 20 вересня 2011 року №374 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3 а.с.210-213). З цього можливо зробити висновок, що відбулося перейменування юридичної особи без зміни її організаційно-правової форми, а договір №871-23 від 29 листопада 2011 року укладався через страхового агента з тієюж самою юридичною особою, яка видала страхові поліси.

Факт проведення розрахунків про вищенаведеним страховим договорам підтверджується реєстрами платежів (т.1 а.с.123-124, 153), картками рахунку (т.1 а.с.125-130, 149, 154, 156) та платіжними дорученнями (т.1 а.с.131-148, 150-152, 155, 169-174). Крім того, всі розрахунки були відображені та підтверджені податковим органом в акті перевірки (т.1 а.с.41-51).

Наявність транспортних засобів, як були предметом страхування, підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію (т.3 а.с.155-167).

Крім того, ПАТ "СК "Скайд", ТДВ СК «Київ РЕ», ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП») мають відповідні ліцензії на здійснення страхової діяльності, які були чинні на час проведення спірних господарських операцій, що підтверджується витягами з електронної інформаційної системи Держфінпослуг (т.3 а.с.174-175, т.3 а.с.205-208).

Доводи контролюючого органу, що укладення договору страхування має посвідчуватися виключно страховими полісами є помилковим, оскільки відповідно до частини третьої статті 18 Закону України "Про страхування" для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

З аналізу цієї норми законодавства слідує, що договір страхування може укладатися як у формі одного письмового документу, так і шляхом подачі страхувальником письмової заяви та видачі на підставі неї страхового свідоцтва (поліса).

У розглядуваному випадку, видача страхових полісів була передбачена лише у договорах про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і ці поліси були надані ПАТ «Теремно Хліб» на підтвердження факту надання страхових послуг. У решті страхових угод (про добровільне страхування транспортного засобу, страхування фінансових ризиків та страхування майна) видача полісів не була передбачена, оскільки всі істотні умови договорів були визначені в їх текстах, що допускається статтею 18 Закону України "Про страхування".

Посилання представника Луцької ОДПІ на те, що до перевірки не були надані страхові поліси і вони надані лише під час судового розгляду, не приймаються до уваги, оскільки всупереч пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України відповідачем не надано суду доказів відмови представників ПАТ «Теремно Хліб» надати ці документи, а саме відсутність відповідних актів про відмову.

Також помилковими є покликання представника контролюючого органу на те, що договори страхування були укладені з ПАТ "СК "Скайд", а страхові поліси видані ТДВ СК «Київ РЕ», ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП»), оскільки у даному випадку як встановлено судом та самим податковим органом в акті перевірки, при укладанні ряду договорів страхування, ПАТ «СК «Скайд» діяло як повірений інших страхових компаній, тобто як страховий агент.

Як визначено у частині сьомій статті 15 Закону України «Про страхування», страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

З цього можливо зробити висновок, що діючи як страховий агент ТДВ СК «Київ РЕ» та ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП»), ПАТ "СК "Скайд" мали право укладати від їх імені страхові договори та приймати оплату за них, а тому позивачем обґрунтовано виплата страхових платежів здійснювалася саме на користь ПАТ «СК «Скайд».

Факт наявності договорів-доручень з ТДВ СК «Київ РЕ» та ТДВ СК «Плюс» (ТДВ СК «РАЙП») слідує з листа ПАТ «СК «Скайд» від 11 червня 2014 року №368-К (т.3 а.с.185) в якому вказано, що в перестрахування передавалися виключно ризики по страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (КАСКО). Ця обставина підтверджується у проаналізованих судом страхових договорах про погодження умов обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, в акті перевірки Луцькою ОДПІ був відображений договір доручення між ТДВ СК «Київ РЕ» та ПАТ СК «Скайд», з чого можливо зробити висновок, що останнє дійсно діяло як страховий агент (т.1 а.с.41, ст.27 акту).

Суд вважає за необхідне зазначити, що чинний Податковий кодекс України не наділяє органи доходів і зборів компетенцією надавати оцінку правочинам на предмет їх відповідності нормам страхового законодавства, оскільки державне регулювання у цій сфері здійснюється іншим органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Зокрема, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, яке затверджено Указом Президента України від 23 листопада 2011 року 1070/2011, здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і дотриманням законодавства у відповідній сфері відноситься до завдань саме цієї Комісії.

Водночас, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства (в тому числі щодо нереальності правочину) контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи.

В іншому разі здійснення аналізу дотримання чинного законодавства при укладенні та/або виконанні правочинів, у тому числі на предмет порушення інтересів держави, не належить до компетенції контролюючих органів. Зазначене стосується і оцінки відповідачем дотримання учасниками спірних господарських операцій норм законодавства про регулювання діяльності на ринку фінансових (страхових) послуг. Можливе недотримання вимог інших галузей законодавства при укладенні правочинів, якими опосередковані спірні господарські операції, не свідчить про спрямованість відповідних правочинів на ухилення від оподаткування.

Відтак, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області не наділена компетенцією на перевірку правочинів та господарських операцій ПАТ "СК "Скайд" на предмет відповідності страховому законодавству.

На думку суду, за умови коли ПАТ "СК "Скайд" мало діючі ліцензії, що надають право на здійснення страхування, а Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ці ліцензії не анульовані, тому відсутні підстави для визнання страхових договорів нікчемними (нереальними) з мотивів відсутності у страховика належної податкової правосуб'єктності.

На думку суду, можливі порушення контрагентом позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування валових витрат.

Як слідує з письмової інформації наданої позивачем та пояснень представника ПАТ «Теремно Хліб», за час дії страхових договорів відбулося ряд страхових випадків (аварій) з вини водіїв підприємства. Оскільки страхувалася цивільна відповідальність власника транспортного засобу, тому страхові виплати проводилися на користь постраждалої сторони.

Доводи представника Луцької ОДПІ, що факт настання страхового випадку повинен бути підтверджуватися відповідною відміткою на страховому полісі не приймаються судом до уваги, оскільки таких вимог чинним страховим законодавством не передбачено.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування валових витрат по договорам страхування укладених з ПАТ "СК "Скайд", а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 20 листопада 2013 року №0009722201 є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, та його представник у судовому засіданні не в повній мірі довели суду обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201 на предмет відповідності частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що воно винесене не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», без повного дослідження всіх обставин реальності господарських операцій, а також необґрунтовано.

Оскільки зазначені в акті перевірки від 31 січня 2014 року №579/22-1/00225644 висновки Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області є необґрунтованими і безпідставними та у судовому засіданні не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0009722201, тому суд дійшов висновку, що це рішення є протиправним та підлагяє скасуванню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як слідує з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Теремно Хліб" за подання даного позову сплатило судовий збір у розмірі 487,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27 травня 2014 року №493 (т.1 а.с.187). Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому вказана сума судового збору підлягає поверненню підприємству з Державного бюджету України.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про страхування», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Теремно Хліб» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 20 листопада 2013 року №0009722201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Теремно Хліб» (43008, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Підгаєцька, буд. 13б, ідентифікаційний код юридичної особи 05509694) судовий збір у розмірі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 27 червня 2014 року.