Рішення № 39535555, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8659/14 25.06.14

За позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі

Міністерства фінансів України (позивач-1),

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний

банк "Київ"(позивач-2)

до Публічного акціонерного товариства "Комбінат Будіндустрії"

(відповідач-1)

Приватного акціонерного товариства "Піастрелла" (відповідач-2) про звернення на стягнення на предмет іпотеки на суму 125 881 814,83

грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від прокуратури: Галась О.М. посвідчення № 007165 від 02.10.2012р.

Від позивача-1: не з'явились

Від позивача-2: Дяченко Є.Г - по довіреності № 25/139 від 11.12.2013р.

Від відповідача-1: Глущенко З.В. - по довіреності № 443 від 03.06.2014р.

Від відповідача-2: не з'явились

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України (позивач-1), Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (позивач-2) до Публічного акціонерного товариства «Комбінат Будіндустрії» (відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства «Піастрелла» (відповідач-2) про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у розмірі 125 881 814,83 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем-2 умов Договору про відкриття відкличної кредитної лінії №9/05 від 18.03.2005р. зі змінами та доповненнями до нього.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилаючись на ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 610, 611, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 19, ч.1 та ч. 3 ст. 33, ст. 35 Закону України «Про іпотеку», просить для задоволення вимог, що підлягають сплаті на користь ПАТ «АКБ «Київ» у розмірі 125 881 814,83 грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом - 55 800 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за кредитом - 62 580 050,08 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 679 700,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 3 822 064,75 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- нежилий будинок - будівля лабораторного корпусу літ. Х, загальною площею 1742,80 кв.м.,

- нежилий будинок - ремонтно-механічний цех літера Ф, загальною площею 1812,00 кв.м.,

- нежилий будинок - ремонтно-механічний цех літ. Й, загальною площею 2497,00 кв.м,

- нежила будівля - корпус 2 (літ. Б) площею 4389,90 кв.м.,

- клеєварне відділення (літ. В) площею 445,50 кв.м.,

- цех рубки відходів (літ. ІІ (цифра)) площею 156,50 кв.м.;

- будівля головного корпусу (літ. Х) площею 5508,90 кв.м.,

- склад макулатури (літ. ІІІ (цифра)) площею 143,20 кв.м.,

- відділення рубки трісок (літ. ІV (цифра)) площею 288,00 кв.м.,

та встановити початкову ціну предмета іпотеки та спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014р. порушено провадження у справі № 910/8659/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2014р.

04.06.2014р. в судовому засіданні представником Публічного акціонерного товариства "Комбінат Будіндустрії" подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого відповідач-1, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з огляду на наступне.

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Строк погашення кредиту за Кредитним договором №9/05 від 18.03.2005р. про відкриття відкличної кредитної лінії, з урахуванням доповнень та змін встановлено до 19.03.2010р.

Після настання встановленого Кредитним договором строку - 19.03.2010р., для виконання зобов'язань, відповідач-2 своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів за Кредитним договором - не виконав, про що позивачі були обізнані.

Отже, саме з цієї дати - 19.03.2010р., у позивачів виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за Кредитним договором, саме з 19.03.2010р. розпочався перебіг позовної давності за додатковою вимогою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, з 2010 року Позивачами свого права задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки - не реалізовано.

На сьогоднішній день, строк позовної давності стосовно права звернення стягнення на предмет іпотеки у Позивачів минув, оскільки відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 5.2 нотаріального посвідченого договору іпотеки нерухомого майна від 21 березня 2005 року, укладеного між Банком та Відповідачем-1, зареєстрованого в реєстрі за № 892, а також пунктом 5.2. нотаріального посвідченого договору іпотеки від 30 грудня 2005 року, укладеного між Банком, Відповідачем-1 та Відповідачем-2, зареєстрованого в реєстрі за №6165, встановлено, що Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на Предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у наступних випадках, зокрема: якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені Кредитним договором строки суми штрафних санкцій.

Отже, цією нормою договору іпотеки сторони (Позивач-2 та Відповідач-1, Відповідач-2) також самостійно погодили питання про встановлення часу з якого розпочався перебіг позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначивши його моментом повного або часткового невиконання зобов'язань за Кредитним договором, який не залежить від настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, виходячи з наведеного, в зв'язку з спливом строків позовної давності до додаткової вимоги позовна давність сплинула, а саме стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки.

Прокурор проти поданого клопотання про застосування строків позовної давності заперечив з підстав переривання строку позовної давності щодо зобов'язань по Кредитному договору з посиланням на ст. 264 ЦК України.

18.06.2014р. представником відповідача-2 також було подано клопотання про залишення позову без розгляду та подано заяву про застосування строків позовної давності з аналогічних підстав, які визначені відповідачем-1.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача -2 про залишення позову без розгляду вважає, що воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Конституційний Суд України 08 квітня 1999 року у рішенні № З-рп/99 встановив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про капіталізацію акціонерного комерційного банку «Київ» від 10 червня 2009 року № 566 прийнято рішення про участь держави в капіталізації Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» шляхом придбання акцій додаткової емісії зазначеного банку в сумі 3565294000 гривень в обмін на облігації внутрішньої державної позики.

Пунктом 1 зазначеної постанови встановлено, що після придбання державою в особі Міністерства фінансів акцій додаткової емісії акціонерного комерційного банку «Київ» та належного оформлення корпоративних прав на придбані акції частка держави у статутному капіталі зазначеного банку становитиме 99,936931402 відсотка.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» від 11.02.2004 № 155 управління корпоративними правами держави передбачає розв'язання таких завдань як забезпечення участі суб'єктів господарювання у здійсненні заходів, пов'язаних з виконанням державних функцій (економічна безпека, оборона, державні резерви, соціальні програми, державна монополія тощо), а також досягнення інших стратегічних цілей, визначених державою; збільшення за рахунок поліпшення фінансових результатів господарювання об'єктів управління надходження сум податків і зборів до бюджетів, обов'язкових платежів (внесків) до державних цільових фондів, а також неподаткових надходжень у вигляді дивідендів (доходів), нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, які перебувають у державній власності; здійснення контролю за використанням і збереженням майна господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна частка.

Статтею 22 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутного капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Держава володіє часткою, що становить 99,936931402 % статутного капіталу Банку, отже капіталізований державою Банк відноситься до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Капіталізація банків здійснювалася відповідно Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Цей Закон спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн. Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що управління корпоративними правами держави у статутних капіталах банків, що набуті відповідно до цього Закону, здійснюються Міністерством фінансів України.

Згідно з Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446, Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Відповідно до підпункту 5) пункту 5 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року № 446, Мінфін України з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Мінфіну України.

Крім цього, в зазначеній статті 2 Закону України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що Кабінет Міністрів України в установленому законом порядку приймає рішення про продаж пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків, які перебувають в управлінні Міністерства фінансів України. Кошти від їх продажу зараховуються до Державного бюджету України і спрямовуються Міністерством фінансів України на погашення або на вимогу Національного банку України на достроковий викуп державних облігацій України, зазначених у частині першій цієї статті.

У судовому засіданні 25.06.2014р. прокурор та позивач-2 підтримали заявлені позовні вимоги.

Від позивача -1 до суду надішли письмові пояснення на позов відповідно до яких позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.03.2005 року між Акціонерним комерційним банком «Київ» (надалі -Кредитор) та Закритим акціонерним товариством «Піастрелла» (надалі - Позичальник) укладено договір про відкриття відкличної кредитної лінії №9/05, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався відкрити позичальнику відкличну кредитну лінію на поповнення оборотних коштів для придбання обладнання та налагоджування виробництва керамічної плитки на підлогу типу «грейс» з лімітом 6 616 740,00 грн., на строк з 18.03.2005 року по 19.03.2008 року зі сплатою 20 % річних (надалі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 21.03.2005р. між Акціонерним комерційним банком «Київ» та ВАТ «Комбінат Будіндустрії» (правонаступником якого є ПАТ «Комбінат Будіндустрії») укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 892.

За Договором іпотеки від 21.03.2005 ВАТ «Комбінат Будіндустрії» передало в іпотеку АКБ «Київ» наступне нерухоме майно:

- нежилий будинок - будівля лабораторного корпусу літ. Х, загальною площею - 1742,80 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вул. Будіндустрії, 7, який належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва серії НБ № 010007538 про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва (Київської міської державної адміністрації) 02.09.2003р. на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 02.09.2003р. № 1040-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 05.02.2004р. в реєстровій книзі № 87-п-290 за реєстровим № 6142-п.

- нежилий будинок - ремонтно-механічний цех літ. Ф, загальною площею 1812,00 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вул. Будіндустрії, 7, який належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва серії НБ № 010007678 про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва (Київської міської державної адміністрації) 27.11.2003р. на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 17.11.2003р. № 1316-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 09.03.2005р. в реєстровій книзі № 111п-220 за реєстровим № 7154-п.

- нежилий будинок - ремонтно-механічний цех літ. Й, загальною площею 2497,00 кв.м., який розташований за адресою: місто Київ, вул. Будіндустрії, 7, який належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва серії НБ № 010007621 про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва (Київської міської державної адміністрації) 01.09.2003р. на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 01.09.2003р. № 1028-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.02.2004р. в реєстровій книзі № 87-п-280 за реєстровим № 6141-п.

Згідно з п. 1.4 Договору іпотеки від 21.03.2005р. вартість предмета іпотеки визначена сторонами в розмірі 16 074 600,00 грн., що відповідає Висновку експерта про вартість об'єкта експертної оцінки, виданого Приватним підприємством «Надір».

Також, з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 30.12.2005р. між Акціонерним комерційним банком «Київ», ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та ЗАТ «Піастрелла» укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 6165.

За Договором іпотеки від 30.12.2005 ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та ЗАТ «Піастрелла» передали в іпотеку АКБ «Київ» належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, а саме:

- корпус 2 (літ. Б) пл. - 4389,90 кв.м.,

- клеєварне відділення (літ. В) пл. - 445,50 кв.м.,

- цех рубки відходів (літ. ІІ (цифра)) пл. - 126,50 кв.м.

загальною площею - 4961,90 кв.м, що складає 46/100 частин (від майнового комплексу пл. 10962,8 кв.м.) та належить ВАТ «Комбінат Будіндустрії» на підставі:

а) Свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 10.10.2003р. серія МК № 010007747 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» № 1162-В. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 04.01.2004р. в реєстровій книзі № 85П-291 за реєстровим № 6083-П.

б) Свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 15.09.2003р. серія МК № 010007682 на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 10.09.2003р. № 1068-В. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна 04.01.2004р. в реєстровій книзі № 85П-291 за реєстровим №6083-П.

- будівля головного корпусу (літ. Х) пл. - 5508,90 кв.м.,

- склад макулатури (літ. ІІІ (цифра)) пл. - 143,20 кв.м.,

- відділення рубки трісок (літ. ІV (цифра)) пл.- 288,00 кв.м.,

загальною площею - 5940,1 кв.м., що складає 54/100 частин (від майнового комплексу пл. 10962,8 кв.м.) та належить ЗАТ «Піастрелла» на підставі:

а) Свідоцтва про право власності, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації від 09.06.2005р. серія ЯЯЯ № 479674 на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 09.06.2005р. № 921-В. Право власності зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 30.06.2005р. в реєстраційній книзі № 85П-292 за реєстровим № 6083-П.

Згідно з п. 1.4 Договору іпотеки від 30.12.2005р. вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 42 658 000,00 грн.

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, перерахувавши кредитні кошти на адресу ЗАТ «Піастрелла», що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

30.11.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Київ», ВАТ «Комбінат Будіндустрії» та ЗАТ «Піастрелла» укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Договір про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки за реєстровим № 6165, відповідно до якого сторони прийшли до згоди викласти п.п. 1.1., 1.3., 1.4. та 8.5. Договору іпотеки у новій редакції, зокрема сторони визначили вартість предмета іпотеки в розмірі 67 826 700,00 грн.

Одночасно між Акціонерним комерційним банком «Київ» та Закритим акціонерним товариством «Піастрелла» було укладено ряд додаткових угод до Кредитного договору, що змінювали та/або доповнювали окремі умови договору, а саме: № 1 від 19.03.2005 року, № 2 від 13.06.2005 року, № 2/1 від 27.06.2005 року, № 3 від 01.07.2005 року, № 4 від 08.08.2005 року, № 5 від 14.09.2005 року, № 6 від 27.12.2005 року, № 7 від 27.12.2005 року, № 8 від 19.01.2006 року, № 8/1 від 26.01.2006 року, № 9 від 08.02.2006 року, № 10 від 23.03.2006 року, № 11 від 11.04.2006 року, № 12 від 05.05.2006 року, № 13 від 07.07.2006 року, № 14 від 17.07.2006 року, № 16 від 02.08.2006 року, № 17 від 18.08.2006 року, № 18 від 29.12.2006 року, № 19 від 01.02.2007 року, № 19/1 від 18.06.2007 року, № 20 від 25.09.2007 року, № 21 від 12.11.2007 року, № 22 від 27.02.2008 року, № 23 від 17.03.2008 року, № 25 від 30.09.2008 року, № 26 від 06.10.2008 року, № 27 від 12.11.2008 року, № 28 від 30.12.2008 року, № 30 від 16.11.2012 року.

Додатковою угодою № 1 від 19.03.2005р. сторони домовилися змінити назву «Договору про відкриття відкличної кредитної лінії» на «Договір про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії».

Додатковою угодою № 23 від 17.03.2008р. сторони домовилися встановити строк погашення кредиту до 19.03.2010р.

Додатковою угодою № 26 від 06.10.2008р. сторони домовилися збільшити ліміт кредитування до 55 800 000,00 грн.

Додатковою угодою № 27 від 12.11.2008р. сторони домовилися змінити назву «договір про відкриття відновлювальної відкличної кредитної лінії» на «договір про відкриття не відновлювальної відкличної кредитної лінії».

Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено термін повернення кредиту не пізніше 19.03.2010р. (додаткова угода № 26 від 06.10.2008р.)

У зв'язку з тим, що ПрАТ «Піастрелла» у встановлений строк кредит не повернуло, обумовлений у Кредитному договорі порядок виконання зобов'язань порушило, в травні 2010 році Господарським судом міста Києва було відкрито провадження у справі №4/261 за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «Київ» про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Піастрелла» заборгованості за кредитним договором №9/05 від 18.03.2005р. по простроченому кредиту в сумі 55 800 000,00 грн., по простроченим процентам в сумі 15 553 199,24 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 407 416,44 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом в сумі 113 559,66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р., у справі № 4/261 на користь ПАТ «АКБ «Київ» стягнуто з ПрАТ «Піастрелла» 55 800 000,00 грн. кредиту, прострочену заборгованість по процентам 15 319 680,06 грн., 407 416,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та 111 854,65 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наявність порушення умов Кредитного договору прокурор просить суд для задоволення вимог, що підлягають сплаті на користь ПАТ «АКБ «Київ» у розмірі 125 881 814,83 грн. (в тому числі: заборгованість за кредитом - 55 800 000,00 грн., заборгованість по відсоткам за кредитом - 62 580 050,08 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 3 679 700,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за кредитом - 3 822 064,75 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт існування порушеного права позивача встановлено судом в межах даної справи, а також рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013 р. у справі № 4/261.

Додатковою угодою № 26 від 06.10.2008р до Кредитного договору встановлено строк повернення ПрАТ «Піастрелла» кредиту - 19.03.2010р.

Судом враховано, що ПАТ «АКБ «Київ», вперше з вимогою (№ 19-1/109 та № 19-1/110) про усунення порушень щодо сплати заборгованості за відсотками за користування кредитом за Кредитним договором № 9/05 від 18.03.2005р. в сумі 12 526 240,34 грн. звернувся до ЗАТ «Піастрелла» та ВАТ «Комбінат Будіндустрії» 15.01.2010р.

У вказаній вимозі ПАТ «АКБ «Київ» з посиланням на п. 5.2 Договорів іпотеки від 21.03.2005р. та від 30.12.2005р. повідомив відповідачів про те, що у випадку залишення без задоволення вимоги, ПАТ «АКБ «Київ» розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 30.12.2005р., та договору іпотеки від 21.03.2005р.

Відповідно до п. 5.5 Договорів іпотеки від 21.03.2005р. та від 30.12.2005р., сторони визначили два способи задоволення вимог Іпотекодержателя: шляхом укладання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню та шляхом реалізації предмета іпотеки, на який звертається стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) є способом захисту порушеного права кредитора, та похідним від основного зобов'язання - стягнення боргу за Кредитним договором, виконання якого, власне, і забезпечує.

Згідно з статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Частиною 1 статті 583 ЦК України передбачено, що Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно положень ст. ст. 589, 590 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 12 та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель (заставодержатель) має право звернути стягнення на предмет застави (іпотеки), якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін) на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса або; згідно з договором про задоволення його вимог шляхом переходу права власності на предмет застави та іпотеки (тобто шляхом позасудового врегулювання).

З огляду на те, що іпотека (застава) забезпечує виконання зобов'язання, то право звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), в який би спосіб та формі воно не здійснювалось, виникає у кредитора в момент порушення боржником строку (терміну) виконання забезпеченого іпотекою (заставою) зобов'язання.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р. у справі № 4/261 на користь ПАТ «АКБ «Київ» стягнуто з ПрАТ «Піастрелла» заборгованість за кредитним договором № 9/05 від 18.03.2005р. по простроченому кредиту, а також проценти та штрафні санкції.

В 2010 році, звертаючись до господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 9/05 від 18.03.2005р. по простроченому кредиту, процентів та штрафних санкцій, позивачі не заявляли вимогу про звернення стягнення на нерухоме майно, забезпеченого договорами іпотеки від 21.03.2005р. та від 31.12.2005р.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «АКБ «Київ» після набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 28.05.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2013р., у справі № 4/261 звернулося з вимогами до ПрАТ «Піастрелла» та до ПАТ «Комбінат Будіндустрії» про усунення порушень 03.03.2014р. за № 25.4/411, та № 25.4/410.

До господарського суду міста Києва з позовом про звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки прокурор звернувся 08.05.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачами на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.ч. 3 - 5 ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до приписів пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Судом встановлено факт порушення позивальником (відповідачем-2) зобов'язань за кредитним договором.

Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності.

За приписами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.4 Кредитного договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 29 від 16.11.2012р., усі спори, що виникають з Кредитного договору, зокрема строк позовної давності, у межах якого сторона може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту та/або процентів (відсотків) за користування ним, встановлено тривалістю у 5 (п'ять) років.

Отже, вказаним пунктом кредитного договору сторони домовились збільшити загальний строк позовної давності до вимог про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, що відповідає вимогам ст. 259 ЦК України.

Разом з тим, право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою (частина 1 статті 589 ЦК України).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2 статті 590 ЦК України). (Аналогічні положення закріплені й в частинах перших статті 20 Закону України «Про заставу» та статті 33 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, іпотека є видом забезпечення належного виконання основного зобов'язання, а саме зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому зазначені вимоги завжди є додатковими по відношенню до основних вимог.

Відповідно до абз. 3 п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо кожної додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме. Але якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Судом досліджено, що укладаючи договори іпотеки як забезпечення основного зобов'язання, сторони спору не збільшили загальний строк позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому останній вважається таким, що встановлений законом - три роки.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок про те, що оскільки на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави), яка є додатковою, у Цивільному кодексі України не встановлені спеціальні строки позовної давності, а також за відсутності встановлення їх у договорах іпотеки, тому застосуванню підлягають норми ст. 257 Цивільного кодексу України про загальну позовну давність у три роки.

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу, а порядок її обчислення не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач був обізнаний про порушення свого права та про особу, яка порушила це право ще у 2010 році, про що свідчать листи направленні на ім'я відповідачів з вимогою виконати зобов'язання (№ 19-1/109 та № 19-1/110), у разі невиконання яких позивач буде порушувати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також дії вчинені позивачем щодо примусового стягнення наявної суми заборгованості за Кредитним договором, у межах справи №4/261.

Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Cтрок погашення кредиту за Кредитним договором №9/05 від 18.03.2005р. про відкриття відкличної кредитної лінії, з урахуванням доповнень та змін встановлено до 19.03.2010р.

Як встановлено судом, 15.01.2010р. позивач -2 в зв'язку з невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань за кредитним договором звернувся до відповідача -1 та відповідача -2 з вимогою про усунення порушень по договору №9/05 про надання кредиту, а також звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 30.12.2005р. та договору від 21.03.2005р. у разі незадоволення цієї вимоги. Проте відповідач -2 вказану вимогу позивача не задовольнив.

З урахуванням викладеного саме з 15.01.200р. у позивачів виникло право звернути стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог за кредитним договором, саме з 15.01.20110р. почався перебіг позовної давності щодо зверення стягнення на предмет іпотеки.

Пред'явлення позивачами позову до відповідача - ПрАТ «Піастрелла» про стягнення боргу за кредитним договором не впливає на перебіг строку позовної давності за вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак заперечення прокурора з приводу переривання строків позовної давності не приймається судом до уваги.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом враховано, що згідно з частиною 5 статті 267 ЦК України ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Проте, клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності заявлено не було.

Відмова у задоволенні позову внаслідок спливу позовної давності позбавляє заінтересовану особу можливості здійснити своє матеріальне право примусово. Проте не заперечує добровільного виконання боржником свого цивільного обов'язку.

Враховуючи викладене, у зв'язку із закінченням строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 01.07.2014р.

Суддя Трофименко Т. Ю.