Рішення № 39535550, 23.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6671/14 23.06.14

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«Інго Україна»

про стягнення 777432,64 грн. та зобов'язання вчинити певні дії

Та за зустрічним позовом

Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія

«Інго Україна»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - по дов. №б/н від 04.09.2012р.

Від відповідача Вілько Н.Г. - по дов. №1 від 02.01.2014р.

Обставини справи :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" 777 432,64 грн. з яких: 252 00,00 грн. - заборгованості по орендній платі, неустойки в розмірі - 504 000,00 грн., пені в сумі 15 666,56 грн., 3% річних розміром - 5 766,08 грн. та зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Акціонерну страхову компанію "ІНГО Україна" передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/6671/14, призначено справу до розгляду на 19.05.2014р., зобов'язано сторін надати певні документи.

28.05.2014р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" подав зустрічну позовну заяву № 2116, відповідно до якої просить:

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 підписати акт прийому-передачі приміщення площею 78 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 від 31.12.2011р.

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 підписати додаткову угоду № 02 від 01.12.2011р. до договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011р.

Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Розглянувши подану зустрічну позовну заяву, суд дійшов висновку, що зазначена зустрічна позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 1, 2, 3, 12, 21, 32-38, 45, 54-58, 60 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд визнав за доцільне прийняти її до спільного розгляду з первісним позовом.

У даному судовому засіданні представник позивача за первісним позовом заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши подане клопотання, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає за доцільне подане клопотання задовольнити, строк вирішення спору у даній справі продовжити на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.06.2014р., відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

01.05.2011р. між Фізм чною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (надалі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди №б/н (надалі договір), відповідно до якого, орендарю було передано у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 78 кв. м., що належить орендодавцю на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 вищезазначеної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приміщення передавалось в орендне користування для використання як офісного приміщення згідно статутної діяльності орендаря.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Термін оренди сторонами встановлено з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі приміщення та діє протягом 12 календарних місяців.

Акт прийому - передачі приміщення підписаний сторонами 01.05.2011р.

Відповідач листом №3831 від 01.12.2011р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 01.05.2011р. з 31.12.2011р.

Згідно ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст.651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.10.3 договору орендар має право розірвати дію даного договору, повідомивши письмово орендодавця в термін не менш як за 30( тридцять) календарних днів до вказаної у письмовому повідомлені бажаної дати розірвання цього договору.

Враховуючи наведені умови договору, які в силу ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, суд дійшов висновку про те, що договір оренди є розірваним з 16.01.2012 року. Даний факт не заперечувався сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У п.3.5. договору зазначено, що приміщення повинно бути повернуто позивачу в належному стані, не гіршому, зак час його передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Судом встановлено, що між сторонами не було підписано акту приймання-передачі (повернення) приміщення з оренди. Посилання відповідача на те, що 16.01.2012року він передав позивачу ключі від приміщення та два примірники акту прийому - передачі приміщення та додаткову угоду про дострокове розірвання договору судом до уваги не приймається з огляду на наступне:

Відповідно до пункту 7.1. Договору та ч. З ст. 285 Господарського кодексу України відповідач зобов'язаний був утримувати приміщення у порядку, визначеному чинними санітарними нормами, правилами, стандартами й вимогами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно - технічного інженерного обладнання, та нести відповідальність за їх виконання, нести матеріальну відповідальність перед позивачем за заподіяні збитки приміщенню у разі їх виникнення з вини орендаря.

31 січня 2012 р. комісією у складі представників житлово-експлуатаційної організації- Житлово-експлуатаційної дільниці № 9 КП «Служби єдиного замовника Київського району м. Донецька» та позивача був складений акт б/н, в якому детально зазначені пошкодження спричинені приміщенню та інженерним мережам, що в ньому знаходяться, що були спричинені відповідачем:

всі полотна внутрішніх дверей (4 штуки) зняті та відсутні;

потолочні світильники у залі і 3-х кімнатах демонтовані й відсутні;

кондиціонери зняти, а провід і труби до них відірвані;

проводи комунікацій (телефону, інтернету, пожежної та захисної сигналізації) обірвані;

електророзетки розкручені;

у залі та кімнаті напільне покриття зірване та відсутнє;

електролічильник пошкоджений і не працює тощо.

За результатами обстеження приміщення комісія прийшла до висновку: «наявний стан приміщення унеможливлює подальше його використання відповідно до встановлених правил та норм санітарної, пожежної та електробезпеки»

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата за умовами договору становить 14 000,00 грн. на місяць (п. 5.1.1 договору).

Відповідно до п.5.7 договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Пунктом 7.1. договору встановлене зобов'язання орендаря вчасно і у повному обсязі вносити оренду плату, а також інші платежі, передбачені цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Орендна плата нараховуються по дату фактичного повернення приміщення за актом прийому-передачі Орендодавцю (п.5.10. Договору).

З урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним

(пункт 5.7. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна.)

Враховуючи умови п. 5.10. Договору та приписи ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний сплати орендодавцю оренду плату за користування приміщенням за період з 01 січня 2012 р. по 30.06.2013 р., що у грошовому виразі становить 18 місяців * 14 000,00 грн. (розмір щомісячної орендної плати) = 252 000,00 грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 252 000, 00 грн. обґрунтовані, документально доведені , а тому є такі що підлягають задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за прострочення по оплату орендних та інших платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату в період за який вона сплачується, від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

При укладанні договору №б/н від 01.05.2011 сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати орендної плати.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити пеню відповідно до п. 9.2 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача становить 15 666,56 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5 766,08 грн. 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 01.01.2012р. по 30.06.2013р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 504 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що після закінчення терміну оренди, орендар зобов'язаний протягом 3 робочих днів повернути приміщення орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача, що приміщення не повернуто позивачу по акту прийому - передачі, як це передбачено умова договору та чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Акціонерну страхову компанію "ІНГО Україна" передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України. .

По зустрічному позову.

Позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги про:

зобов'язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підписати акт прийому-передачі приміщення площею 78 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 від 31.12.2011р.

- зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 підписати додаткову угоду № 02 від 01.12.2011р. до договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011р.

Спір виник внаслідок того, що після припинення договору оренди відповідач відмовився підписати додаткову угоду №02 від 01.12.201р. до договору оренди та підписати акт приймання-передачі, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно до абз.2 п. 1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою спірний договір є договором майнового найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм статей 759-786 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що договір №б/н від 01.05.2011року припинив свою дію 16.01.2012р.

Як вбачається із матеріалів справи неповернення предмету оренди орендарем пов'язано з відмовою орендодавця прийняти таке майно та підписати акт приймання-передачі, як це передбачено ст.ст. 785, 795 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Статтею 613 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (аналогічні положення містяться у ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, та інше.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до положень частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами цього договору.

Така ж вимога викладена у п. 3.5 Договору, тобто обов'язок орендаря повернути орендоване приміщення кореспондується з обов'язком орендодавця його прийняти. До того ж, матеріали справи містять достатньо доказів звільнення спірного приміщення та намагання позивача передати його орендодавцю. (аналогічна думка викладені в постанові Вищого Господарського суду України від 09.06.2011р. по справі №09-07/1478-16/39д/10-15/294/10).

Таким чином, особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі вимагати в судовому порядку прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття, як підтвердження виконання нею зобов'язання, а тому позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права шляхом подачі такого позову (аналогічна думка викладена постанові Вищого Господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №1/5005/5719-2011).

З даних підстав суд вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача підписати акт прийому - передачі приміщення площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 є обґрунтованою, а тому такою що підлягає задоволенню.

Вимога позивача в частині встановлення дати та року підписання акту задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Вимога позивача за зустрічним позовом про зобов'язання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 підписати додаткову угоду № 02 від 01.12.2011р. до договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 01.05.2011р. задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Статтею 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до ст.763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що договір №б/н від 01.05.2011року припинив свою дію 16.01.2012р. а тому права позивача відповідачем не порушені.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню ч частково.

У зв'язку із частковим задоволенням позову відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача за зустрічним позовом пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний номер 16285602) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) 252 000 грн. заборгованості по орендній платі, 504 000 грн. 00 коп. неустойки, 15 666 грн. 56 коп. пені, 5 766 грн. 08 коп. - 3 % річних.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний номер 16285602) передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) по акту прийому-передачі нежитлове приміщення, загальною площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний номер 16285602) судовий збір в розмірі 16 766 грн. 65 коп. в доход спеціального фонду Державного бюджету України, що передбачений для зарахування судового збору.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) підписати акт прийому - передачі приміщення площею 78 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (03142, АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний номер 16285602) 1218 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 01.07.2014 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.