Рішення № 39535450, 16.06.2014, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/23102/13-ц

Провадження №2/761/524/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

16 червня 2014 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Ляпкало Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

В вересні 2013 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою. Свої позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в результаті ДТП, що відбулася 02.01.2013 року о 21.40 год. відповідач ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ДЕО», державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул..Рибалка-Чорновола в м. Києві, здійснив виїзд на регульоване перехрестя при забороненому сигналі світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ауді», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності. За висновком ДАІ Шевченківського РУ ГУ МВС України причиною аварії було порушення відповідачем ОСОБА_4 правил дорожнього руху. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазнали легких тілесних ушкоджень. Згідно звіту оцінки транспортного засобу вартість матеріального збитку завданого автомобілю позивача становить 33099,93 грн., а також було понесено збитки на евакуацію транспортного засобу в розмірі 450,00 грн. та витрати на оплату авто товарознавчого дослідження в розмірі 500,00 грн., а всього заподіяно ОСОБА_1 шкоду в розмірі 34049,93 грн. Також діями відповідача позивачам було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в негативних емоціях і страху та переживань за родину, у душевних стражданнях, що виникли у зв'язку з пошкодженням автомобіля та заподіяння легких тілесних ушкоджень. Розмір моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 становить по 5000,00 грн. кожному з позивачів. Просили суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 34049,93 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. та судові витрати; стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 5000.00 грн. та судові витрати у справі.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_4 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПрАТ «СК «Лафорд». Про страховий випадок відповідач повідомив страхову компанію наступного дня після ДТП, а саме 03.01.2013р., а отже виплатити страхове відшкодування позивачу ОСОБА_1 має саме страхова компанія. Зазначив, що непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови у позові. Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди на користь позивачам просив також відмовити, оскільки вона не доведена позивачами належними та допустимими доказами.

В порядку ст. 33 ЦПК України судом до участі у справі було залучено в якості третьої особи страховика відповідача ОСОБА_4 - ПрАТ «СК «Лафорд».

Представник третьої особи ПрАТ «СК «Лафорд» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Суд, вислухавши пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних сімейних, трудових відносин.

За правилами ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Перевіряючи обставини у справі судом встановлено, що 02.01.2013 року о 21.40 год. відповідач ОСОБА_4 керуючи автомобілем «ДЕО», державний номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул.Рибалка-Чорновола в м. Києві, здійснив виїзд на регульоване перехрестя при забороненому сигналі світлофора, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Ауді», д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року в адміністративній справі №761/11426/13-п, вказана ДТП сталася з вини водія автомобіля «Део», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, який її повністю визнав (а.с.6).

Згідно п.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно Полісу АВ № 3659545 на момент ДТП, цивільна відповідальність ОСОБА_4, водія автомобіля «Део», державний номерний знак НОМЕР_1, на випадок пошкодження майна третіх осіб в ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «Лафорд» без франшизи.

Відповідно до Звіту з оцінки транспортного засобу № 6313 від 17.01.2013 року, проведеного спеціалістом ОСОБА_5 вартість матеріального збитку завданого транспортному засобу позивача, складає 33099,93 грн.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування, одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку, здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно з п.22.1., п.22.2 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення ст. 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягав відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач наступного дня після ДТП, а саме 03.01.2013р.. повідомив ПрАТ «СК «Лафорд» про настання страхового випадку (а.с.67).

З урахуванням вищенаведене, у зв'язку з тим, що своєї згоди на відшкодування збитків внаслідок ДТП відповідач ОСОБА_4 не надав, вимога позивача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків відповідачем ОСОБА_4 не відповідає вимогам закону є безпідставною та необґрунтованою, а тому до задоволення не підлягає.

Стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі по 5000,00 грн. кожному слід зазначити таке.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за заподіяну шкоду.

З постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2013 року вбачається, що при ДТП відбулось механічне пошкодження транспортних засобів, а заподіяння позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не встановлено.

У відповідності до ст. 60 ЦІІК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що за медичною допомогою до медичних установ після ДТП 02.01.2013р. не звертались.

Також позивачі в порядку ст. 60 ЦПК України не надали суду належних та допустимих доказів щодо перенесення ними душевних страждань, які вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача і таких у судовому засіданні не здобуто.

Отже, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку про відмову в задовленні позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивачів заподіяної моральної шкоди у зв'язку з недоведеністю вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 998, 526 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-215, 88. 224-226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорд» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: