Ухвала суду № 39533494, 26.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2014 р. м. Київ К/800/21643/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до начальника Відділу Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області ОСОБА_5, відділу Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області, третя особа - ТДВ «Агрофірма «Глобівська», про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до начальника Відділу Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області ОСОБА_5, відділу Держземагентства у Краснокутському районі Харківської області (Держземагентство) про визнання рішень, дій, бездіяльності протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

Зазначав, що отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 гектара на території Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області. Звернувшись до відділу Держземагентства щодо погодження такого проекту двічі отримав відмову, мотивовану перетином обраної ділянки з іншою.

Посилаючись на те, що у 2011 році відділом Держкомзему видана довідка про відсутність щодо спірної ділянки прав третіх осіб та будь-яких об'єктів нерухомого майна, а також на процедурні порушення в процесі погодження проекту землеустрою просив, з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати протиправним і скасувати рішення Держземагентства від 24 травня 2013 року № 1-15/688 та від 8 жовтня 2013 року № 1-15/1987 про відмову в погодженні проекту землеустрою, визнавши протиправними дії начальника Держземантства щодо прийняття цих рішень та щодо порушення строків їх винесення; визнати протиправними рішення Держземантства щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам, на які визнавалось право користування рішенням Господарського суду Харківської області від 1 серпня 2012 року за ТДВ «Агрофірма «Глобівська», а також рішення про формування та відкриття Поземельної книги на ці ділянки; визнати протиправними дії начальника Держземантства щодо присвоєння таких кадастрових номерів та відкриття Поземельної книги; визнати протиправною бездіяльність начальника Держземантства щодо не вчинення дій по скасуванню відповідних записів в Поземельних книгах, та кадастрових номерів; зобов'язати Держземагентство вчинити дії по скасуванню таких кадастрових номерів та записів в Поземельних книгах; визнати протиправними дії начальника Держземагентства при складанні звіту по землі за 2012 рік за формою 6-зем, 2-зем в частині, що стосується земельної ділянки ТДВ «Агрофірма «Глобівська»; визнати протиправною бездіяльність начальника Держземагентства щодо не інформування позивача про можливу зміну статусу спірної земельної ділянки та щодо неподання заяв у судових справах відносно спірної ділянки про залучення ОСОБА_4 в якості зацікавленої сторони; зобов'язати Держземагентство повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність позивача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що у березні 2011 року відділом Держкомзему у Краснокутському районі Харківської області видано ОСОБА_4 довідку про правовий статус, кількісні та якісні характеристики земельної ділянки, у якій вказано, що обрана позивачем земельна ділянка належить до земель запасу Козіївської сільської ради та зазначено про відсутність щодо неї прав третіх осіб і розташованих об'єктів нерухомого майна.

30 серпня 2012 року Краснокутська районна державна адміністрація на виконання рішень адміністративних судів видала розпорядження про надання дозволу 9 громадянам (у тому числі позивачу) на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок загальною площею 18 гектар для ведення особистого селянського господарства.

Звернувшись до Держземагентства із заявою про погодження проекту землеустрою, позивач отримав відмову, оформлену листом від 24 травня 2013 року, мотивовану перетином обраної ділянки з іншою.

Також встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 1 серпня 2012 року, зміненим постановою Харківського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2012 року, визнано за ТДВ «Агрофірма «Глобівська» право користування земельною ділянкою площею 1 880,6 гектарів, що розташована у Краснокутському районі Харківської області.

Ухвалення цих рішень судів стало причиною для відмови позивачу у погодженні проекту землеустрою.

Позивач повторно звернувся до Держземагентства із заявою про погодження проекту землеустрою у зв'язку зі скасуванням згаданих рішень господарських судів постановою Вищого господарського суду України від 13 березня 2013 року та направленням справи на новий розгляд.

У задоволенні заяви також відмовлено (лист Держземагентства від 8 жовтня 2013 року № 1-15/1987), з посиланням на те, що під час повторного вирішення справи постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2013 року визнано право користування ТДВ «Агрофірма «Глобівська» відповідною земельною ділянкою.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком виходили з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано право третьої особи на користування земельною ділянкою, на яку претендує позивач. За таких обставин, підстав погоджувати проект землеустрою, підготовлений ОСОБА_4, у Держземагентства не було. Щодо інших порушень, про які йдеться у позові, суди зазначили, що Держземагентство та його начальник діяли в межах повноважень, наданих законом, а прострочення винесення окремих рішень обумовлено об'єктивними причинами, як-то знаходження начальника Держземагентства на лікарняному або у відпустці.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують остаточних висновків судів про необґрунтованість позову.

Статтею 121 Земельного кодексу України встановлено право громадян на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

В той же час, зазначене право не є абсолютним, а обмежується загальними правилами земельного законодавства, зокрема щодо неможливості передачі ділянки, яка знаходиться у власності чи користуванні інших осіб.

Частиною п'ятою статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Попри те, що формально предметом цього спору є дії та рішення Держземагентства щодо реалізації повноважень у сфері погодження проектів землеустрою та ведення землевпорядної документації, колегія суддів зазначає, що в основі спору лежить можливість реалізації позивачем права на безоплатну передачу земельної ділянки.

Як встановлено судами, при ініціюванні такої процедури у 2011 році, позивач був ознайомлений з існуванням правової невизначеності щодо статусу відповідної ділянки, оскільки вона входить до масиву земель, переданих у 1971 році в постійне користування радгоспу «Глобівський». Шляхом звернення до суду ОСОБА_4 зобов'язав Краснокутську районну державну адміністрацію надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Після цього рішенням господарського суду, яке набрало законної сили, право на спірну ділянку визнано за іншою особою - правонаступником згаданого радгоспу.

Вирішуючи питання про законність дій Держземагентства щодо відмови позивачу в погодженні проекту землеустрою, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З системного аналізу частини третьої цієї ж статті вбачається, що захисту підлягають лише ті права особи, які порушені протиправними діями суб'єкта владних повноважень, зокрема такими, що не відповідають вимогам добросовісності, розсудливості, неупередженості, пропорційності, тощо.

Таким чином, про порушення права, яке вимагає захисту, не може йтися у тому випадку, коли відповідні дії або рішення суб'єкта владних повноважень вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме порушення відбулось внаслідок збігу аналогічних прав декількох осіб, можливість реалізації яких пов'язана з черговістю виникнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В той же час, вирішення юридичного конфлікту у суді об'єктивно має спрямовуватись на його розв'язання, а не ускладнення.

З викладеного вбачається, що суди дійшли правильних висновків про необґрунтованість цього позову, оскільки оскаржувані дії та рішення Держземагенства спрямовані на забезпечення стабільності суспільних відносин, зокрема, уникнення ситуації, за якої право на земельну ділянку належить одночасно декільком особам.

Доводи скарги щодо окремих процедурних порушень при веденні землевпорядної документації не приймаються до уваги, оскільки повторюють аналогічні доводи позову та апеляційної скарги, які належним чином досліджені та оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати такі рішення ухваленими з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька