Ухвала суду № 39533309, 24.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" червня 2014 р. м. Київ К/800/22544/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року

у справі № 826/16610/13-а

за позовомОСОБА_2доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2013 року. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 02.07.2013 року № 54/1701/НОМЕР_1.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170, пп. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 1 357 424,81 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.07.2013 року № 0000181701, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 696 781,02 грн. (основний платіж - 1 357 424,81 грн. та штрафні санкції - 339 356,21 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 11.09.2013 року № 1407/З/26-15-10-08, згідно з яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2013 року № 0000471701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 950, 73 грн. (основний платіж - 2 360,59 грн. та штрафні санкції - 590,14 грн.).

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України (далі - ПК України) інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.

Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

Підпунктом 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України передбачено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Ковін Карітал» укладено договір купівлі - продажу цінних паперів від 14.11.2012 року №БВ4/132/12, відповідно до умов якого позивач набув право власності на прості іменні акції емітовані АК «Харківобленерго» кількістю 35000 шт. на загальну суму 8 000 000 грн.

06.12.2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія з управління активами «Ковін Карітал» укладено додаткову угоду №2, згідно якої позивач зобов'язується провести розрахунки за придбані цінні папери шляхом передачі продавцю простих векселів з іменним індосаментом на суму заборгованості у розмірі 8 000 000 грн.

Згідно акту прийому - передачі прості векселі передані продавцю та термін погашення складає по 05.12.2021 року.

14.11.2012 року між ОСОБА_2 (Продавець) та ПП «ТЛК Автотранс» (Покупець) в особі ТОВ «Лакі Фінанс» укладено договір купівлі - продажу цінних паперів №БВ8/132/12, відповідно до умов якого позивач передав у власність ПП «ТЛК Автотранс» в особі ТОВ «Лакі Фінанс» прості іменні акції АК «Харківобленерго» кількістю 35000 шт. на загальну суму 8 000 000 грн.

23.11.2012 року між вказаними сторонами складено акт прийому - передачі цінних паперів.

06.12.2012 року між ОСОБА_2 (Покупець) та ТОВ «Компанія з управління активами «Атлантіс Капітал» (Продавець) укладено договір №1-ІС купівлі - продажу цінних паперів на первинному ринку, відповідно до умов якого позивач придбав цінні папери в кількості 8000 шт. у розмірі 8 000 000 грн. Розрахунок між сторонами за вказаний договір підтверджується копією платіжного доручення №0/993374 від 06.12.2012 року на суму 8 000 000 грн.

Колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що висновки ДПІ, зазначені в акті перевірки щодо відсутності первинних документів на підтвердження вищевказаних операцій, спростовуються наявними матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до податкового органу подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, в колонці 4 додатку 3 якої відображено дохід, отриманий від продажу простих іменних акцій емітованих АК «Харківобленерго» на суму 8 000 000грн. та у колонці 5 відображено суму витрат на придбання інвестиційного активу на суму 8 000 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1087 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), розрахунки за участю фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, не пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових документів у електронному або паперовому вигляді.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 визначено, що готівкові розрахунки - це платежі готівкою підприємства (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції та іншого майна.

При цьому необхідно враховувати, що до касових документів, за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, тобто операції підприємств між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, належать, зокрема, касові ордери та платіжні чи розрахунково-платіжні відомості, розрахункові документи, інші прибуткові та видаткові касові документи.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22 безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунок отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (платіжне доручення, розрахунковий чек тощо).

Таким чином, документами, що підтверджують фактично понесені витрати на попереднє придбання цінних паперів фізичною особою - платником податку, в тому числі нерезидентом, є договори купівлі-продажу цінних паперів, виписки зберігачів під кожне замовлення, завірені печатками зберігачів, акти приймання-передачі цінних паперів, касові документи при готівкових розрахунках через касу або розрахункові документи при безготівкових розрахунках.

Пунктом 176.1 ст. 176 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим розділом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Відповідно до вимог п. 14.1.27 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати можуть виникати не тільки в момент оплати коштами вартості придбання цінних паперів, як зазначається в акті, але і в момент передачі права власності на цінні папери, у зв'язку з виникненням грошового зобов'язання оплатити одержані цінні папери у відповідності до укладених договорів купівлі-продажу.

Згідно ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п. 2.1 договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ8/132/12 від 14.11.2012 року, укладеного між позивачем (Продавець) та ПП «ТЛК Автотранс» (Покупець) в особі ТОВ «Лакі Фінанс», Покупець зобов'язаний сплатити Загальну суму, зазначену у п. 1.2 Договору протягом 60 (Шістдесяти ) банківських днів з моменту підписання даного Договору. Оплата за цінні папери здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем з свого розрахункового рахунку на розрахунковий рахунок Продавця грошових коштів зазначених у п. 1.2, або за домовленістю сторін (вчиненій у письмовій формі Додаткової угоди, що являється невід'ємною частиною даного Договору) шляхом передачі/імітування простого векселя з іменним індосаментом.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1 передбачено, що Продавець і Покупець, обговоривши питання розрахунків по Договору купівлі - продажу цінних паперів №БВ8/132/12 від 14.11.2012 року прийшли до згоди здійснити їх наступним чином: Покупець зобов'язується провести розрахунки шляхом передачі продавцю простого векселя іменним індосаментом на суму заборгованості за Договором в розмірі, що становить ) 8000000,00 грн. без ПДВ. Покупець зобов'язується передати вексель по Акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди.

06.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Ковін Капітал» укладено Додаткову угоду №2, відповідно до умов якої позивач зобов'язується провести розрахунки за придбані цінні папери шляхом передачі продавцю простих векселів з іменним індосаментом на суму заборгованості в розмірі 8 000 000 грн.

Згідно Акту прийому передачі цінних паперів до Додаткового Договору №2 від 06.12.2012 року ОСОБА_2 (Покупець) передав, а Продавець прийняв вісім простих векселів з іменним індосаментом на суму заборгованості у розмірі 8 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3 ст. 341 Господарського кодексу України, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Згідно п. 8.1 Положення про порядок здійснення банками операцій векселями в національній валюті на території України, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 року № 508, оформлення заборгованості векселями є розрахунковою операцією.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що безготівкові розрахунки можуть бути проведені за допомогою простих векселів, при цьому підтвердженням, проведення такого розрахунку є відповідний акт прийому-передачі простих векселів, а розрахунок за фактично отримані позивачем цінні папери шляхом передачі простих векселів прямо передбачені договором купівлі-продажу цінних паперів, Додатковою Угодою №1 та Додатковим Договором №2, на виконання яких сторонами складено Акт прийому-передачі цінних паперів, відповідно до вимог чинного на час спірних відносин законодавства.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

В свою чергу, слід зазначити, що колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, що і не оскаржується сторонами у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов