Ухвала суду № 39533282, 05.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2014 р. м. Київ К/800/30465/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,при секретарі Луцак А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року

у справі № 2-а-5466/10/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства «Євраз - Дніпропетровський

металургійний завод ім. Петровського"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих

платників у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів

про визнання дій протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Євраз - Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського» (надалі також - позивач, ПАТ «ДМЗ ім. Петровського») звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів) про визнання протиправними дій по складанню акту від 20 листопада 2009 року № 1894/08-02/3-05393056 про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 8 грудня 2009 року № 0000698813/0, від 29 грудня 2009 року № 0000698813/1, від 8 лютого 2010 року № 0000698813/2 та від 28 квітня 2010 року № 0000698813/3 про визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 14 266 276,20 грн. з яких 7 925 709,00 грн. - сума основного платежу, 6 340 567,20 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 8 грудня 2009 року № 0000698813/0, від 29 грудня 2009 року № 0000698813/1, від 8 лютого 2010 року № 0000698813/2 та від 28 квітня 2010 року № 0000698813/3.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 20 листопада 2009 року № 1894/08-02/3-05393056, про порушення позивачем вимог пункту пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі також - Закон № 334/94-ВР; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2009 року на загальну суму 7925708,53 грн.

Вказані висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно відображено в податковому обліку суми валових витрат, що виникла за результатами оформлення безтоварних господарських з операцій з отримання феросплавів в межах договору від 16 травня 2008 року № КУ172-08, укладеного з ТОВ «Промтехсталь» (продавець).

При цьому податковий орган посилався на неможливість фактичного здійснення контрагентами-постачальниками ТОВ «Промтехсталь» господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з пунктом 5.3.9 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

При цьому, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарських операції, які відображені в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Заперечуючи проти позову, податковий орган посилався на нікчемність господарських операцій з поставки металопродукції та нафтопродуктів позивачу ТОВ «Промтехсталь», який був посередником у ланцюзі поставки, з огляду на не встановлення факту поставки цієї продукції контрагентами останнього.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактична поставка феросплавів відповідно до договору від 16 травня 2008 року № КУ172-08 здійснювалась на умовах, визначених вказаним договором, а саме: продавець поставляє товар покупцю автотранспортом продавця на склад покупця. Разом з товаром продавець передає покупцю видаткову накладну, рахунок-фактуру, сертифікат якості, податкову накладну. Датою поставки вважаться дата, зазначена у видатковій накладній при отриманні товару покупцем.

Факт поставки феросплавів за вказаним вище договором підтверджений належним чином складеними документами, обумовленими вказаним договором, - рахунками, накладними, податковими накладними, виходячи із змісту яких слідує, що вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Дії позивача та його контрагента ТОВ «Промтехсталь», вчинені на виконання умов договору поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Отримані позивачем від ТОВ «Промтехсталь» феросплави належним чином відображено в бухгалтерському обліку підприємства, оприбутковано, використано в межах власної господарської діяльності про що свідчать наявні у матеріалах справи докази: (том 2, а.с.60-92).

На підставі наведених вище доказів, які містяться в матеріалах справи, що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Виходячи з первинних документів, а також приймаючи до уваги умови договору від 16 травня 2008 року № КУ172-08, за змістом яких поставка товару здійснюється автотранспортом продавця на склад покупця, та зважаючи на встановлення попередніми судовими інстанціями руху активів у ході здійснення господарських операцій, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є доказом безтоварності господарських операцій з ТОВ «Промтехсталь».

При цьому, юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що господарські відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на факт реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом за умови ненадання податковим органом доказів, які б спростовували відповідність наданих платником податків документів податкового обліку дійсності.

А відтак, податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір, прийняті відповідачем необґрунтовано.

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко