Вирок № 39532554, 25.06.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15652/14-к

1-кп/755/548/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Кравченко Н.П.,

з участю прокурора Пономарьової М.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Калчево, Болградського району, Одеської області, громадянина України, болгарина, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, з метою підробки довідки про доходи на своє прізвище для подальшого використання вказаного документа у власних цілях, в середині червня 2013 року, вступив у злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, виконуючі пособницькі дії в підробленні документу, який видається та посвідчується підприємством, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених обставин, з метою одержання у подальшому кредиту, надав свої повні анкетні й паспортні дані, які необхідні для підробки документів, невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження. Після чого, невстановлена досудовим розслідуванням особа, матеріали відносно якої виділенні в окреме провадження, з особистих мотивів, у невстановленому місці та в невстановлений час, діючи умисно й усвідомлюючи протиправність своїх дій, склала завідомо неправдивий офіційний документ, а саме: довідку про доходи вих. № 326 від 14 червня 2013 року ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37467749), внісши завідомо неправдиву інформацію про те, що ОСОБА_1 у період часу з грудня 2012 року по травень 2013 року, перебував па посаді керівника в ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» та йому за вказаний період було виплачено заробітну плату в сумі 39 224 гривень 68 копійок, що не відповідає дійсності, оскільки згідно бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно громадян, зокрема і ОСОБА_1, які в період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, мали трудові відносини з ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 37667749, інформація відсутня. Згідно даних Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, податковий розрахунок сум доходу (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманого з них податку за 2012 по 2014 рр., ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» до інспекції не подавали, що свідчить про те, що ОСОБА_1 у ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» не працював, і відповідно, заробітної плати за вищевказаний період не отримував. У подальшому, в середині червня 2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1 разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які представилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на автомобілі «Ланос», прибули до м. Києва, до філії банку «Імексбанк», що біля мосту Патона. Перебуваючи у салоні вказаного вище автомобіля, невстановлена досудовим розслідування особа, яка представилася ОСОБА_2, передала ОСОБА_1 вищезазначену підроблену довідку про доходи за вих. № 326 від 14 червня 2013 року, тим самим, видавши завідомо неправдивий офіційний документ.

Крім того, 18 червня 2013 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 2-а, в приміщенні відділення № 27 АТ «Імексбанк», з метою отримання кредиту у розмірі 40 000,00 грн., маючи при собі завідомо підроблений документ, а саме: довідку про доходи вих. № 326 від 14 червня 2013 року ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37467749), в якій зазначено завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_1, у період часу з грудня 2012 року по травень 2013 року, перебував на посаді керівника в ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» та йому за вказаний період було виплачено заробітну плату в сумі 39 224 гривень 68 копійок, надав кредитному експерту ПАТ «Імексбанк» у м. Києві - завідомо підроблену довідку про доходи, використавши таким чином вказаний підроблений документ.

Крім того, 18 червня 2013 року, в невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Серафимовича, 2-а, у приміщенні відділення № 27 АТ «Імексбанк», з метою отримання кредиту у розмірі 40 000,00 грн., надав до банку завідомо неправдиву інформацію, а саме: повідомив співробітнику банку про те, що він перебуває на посаді керівника в ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» та його дохід за період з грудня 2012 року по травень 2013 року, становив 39 224 гривень 68 копійок, що не відповідає дійсності, оскільки, згідно бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування стосовно громадян, зокрема і ОСОБА_1, які в період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 роки, мали трудові відносини з ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 37667749, інформація відсутня. Згідно даних Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, податковий розрахунок сум доходу (сплаченого) на користь платників податку, і сум отриманого з них податку за 2012 по 2014 рр. ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» до інспекції не подавали і, відповідно, заробітної плати за вищевказаний період не отримував. У подальшому, на підтвердження наданої неправдивої інформації, ОСОБА_1 надав співробітнику відділення № 27 АТ «Імексбанк» завідомо підроблений документ, а саме: довідку про доходи вих. № 326 від 14 червня 2013 року ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37467749), в якій була зазначена завідомо неправдива інформація про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в період часу з грудня 2012 року по травень 2013 року, перебував на посаді керівника в ТОВ «ПРИМАБУД СЕРВІС» та йому за вказаний період було виплачено заробітну плату в сумі 39 224 гривень 68 копійок.

Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив пособництво в підробленні іншого офіційного документа, який видається підприємством, яке має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою, тобто, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив використання завідомо підробленого документа, тобто, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив надання завідомо неправдивої інформації банкам з метою одержання кредитів у разі відсутності ознак злочину проти власності, тобто, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 222 КК України.

21 травня 2014 року між прокурором Столярчуком Є.В. та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої останній беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованих йому діяннях за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України.

Сторони узгодили покарання за: ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі; ч. 4 ст. 358 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі; ч. 1 ст. 222 КК України у виді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року, якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов'язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. Тобто, у такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.

Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення не працював, а тому вчинене правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 222 КК України, не пов'язано з посадою або видом діяльності, а покарання необхідно призначити без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік. Відповідно до статті 76 КК України, покласти на обвинуваченого наступні обов'язки: у період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції; не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_1 роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди та він дав згоду на призначення йому вказаного вище покарання.

Відповідно до вимог ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру.

У статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості.

Згідно з вимогами ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт із підписаною між сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язково участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку прокурора, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, думку ОСОБА_1, який підтримав думку прокурора, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, яка відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у ОСОБА_1, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, зокрема те, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких його обвинувачують, а він має такі права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне постановити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_1, яким затвердити угоду про визнання ним винуватості, визнати його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України, за викладених у вироку обставин, призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України та санкції ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття ОСОБА_1 у скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати не понесені.

Речові докази у кримінальному відсутні.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 373-374, 376, 468-475 КПК України, суд, -

з а с у д и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Столярчуком Є.В. та підозрюваним ОСОБА_1, у кримінальному провадженні № 12013110040019611.

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 222 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі;

за ч. 4 ст. 358 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі;

за ч. 1 ст. 222 КК України - у виді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день постановлення вироку складає 17 000 грн.

На підставі ст. 70 КК України, покарання ОСОБА_1 за сукупністю злочинів визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу залишите без змін.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати не понесені.

Речові докази відсутні.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_1 та прокурору.

Суддя: