Постанова № 39532436, 25.06.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 913/2559/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2014та на рішення господарського суду Луганської області від 24.02.2014у справі№ 913/2559/13 господарського суду Луганської області за первісним позовомПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори"простягнення 63 198 039,82 грн. шляхом звернення стягнення на майнота за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2"доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА"пророзірвання договору іпотеки б/н від 27.04.2007в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача за первісним позовом Утіралов Т.Л., - відповідача за первісним позовом повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 24.06.2014 №02-05/244 сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Гольцова Л.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.02.2014 у справі № 913/2559/13 (судді: Лісовицький Є.А., Секірський А.В., Яресько Б.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (судді: Дучал Н.М., Склярук О.І., Ушенко Л.В.), відмовлено у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" (надалі позивач за первісним позовом/банк/скаржник) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2" (надалі ТОВ "Луганський акумулятор-2"), третя особа у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори", про стягнення 63 198 039,82 грн. шляхом звернення стягнення на майно; також відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський акумулятор-2" до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" про розірвання договору іпотеки б/н від 27.04.2007.

Банк, не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями в частині розгляду первісного позову, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати і в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов. Обґрунтовуючи підстави касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "Луганський акумулятор-2" надало заперечення на касаційну скаргу, в яких просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу без задоволення.

Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Предметом даного спору за первісним позовом є вимога позивача (банку) про звернення стягнення на майно ТОВ "Луганський акумулятор-2" за іпотечним договором від 27.04.2007, укладеним в забезпечення виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором №ТФ38/06-00 від 30.08.2006 між банком та третьою особою у справі.

Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилається на порушення виконання третьою особою у справі зобов'язань за кредитним договором №ТФ38/06-00 від 30.08.2006, у зв'язку з чим, у нього виникло право звернути стягнення на майно ТОВ "Луганський акумулятор-2".

Під час розгляду даної справи, ТОВ "Луганський акумулятор-2" подало зустрічний позов про розірвання договору іпотеки від 27.04.2007. Обґрунтовуючи підстави позову, ТОВ "Луганський акумулятор-2" посилається на зміну умов основного зобов'язання (кредитного договору) без його згоди як іпотекодавця, внаслідок чого, збільшився обсяг його відповідальності.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи дану справу в частині розгляду первісного позову, прийшли до висновку про доведеність позивачем факту порушення його прав третьою особою у справі, та встановили, що, заборгованість третьої особи у справі перед банком станом на 19.08.2013 становить 63 198 039,82 грн. При цьому, відмовили у задоволенні первісного позову про звернення стягнення на майно ТОВ "Луганський акумулятор-2" з тих підстав, що банком пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено іпотекодавцем, що є самостійною підставою в розумінні ч. 4 ст. 267 ЦК України, для відмови у позові.

Крім того, суди попередніх інстанцій не вбачили підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання договору іпотеки від 27.04.2007 з підстав його недоведеності.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із такими висновками судів попередніх інстанцій. Оскільки предметом оскарження до суду касаційної інстанції є лише судові рішення у даній справі, прийняті за первісним позовом, то, відповідно, касаційний перегляд здійснюється в оскаржуваній скаржником частині судових рішень.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2006 між банком та третьою особою у справі був укладений кредитний договір №ТФ38/06-00, відповідно до якого третій особі (позичальнику) банк зобов'язується надати кредит методами, вказаними у п. 1.1. договору, а позичальник зобов'язався відповідно до умов цього договору повертати кредитні кошти та сплачувати проценти.

Судами встановлено, та не заперечується сторонами, банк свої зобов'язання за кредитним договором №ТФ38/06-00 виконав належним чином, а третя особа у справі порушила виконання своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором; так, станом на 13.08.2013, як встановили суди, заборгованість третьої особи у справі перед банком становить 63 198 039,82 грн., в тому числі: 1) 55 927 167,72 грн. - по мультивалютній поновлювальній кредитній лінії, що складається з наступних сум заборгованості: - заборгованості по тілу кредиту в євро - 9 718,50 євро, що становить 103 656,15 грн.; - заборгованості по процентах кредиту в євро - 7 784,83 євро, що становить 83 031,90 грн.; - пеня - 1 248,63 євро, що становить 13 317,72 грн.; всього в євро - 18 751,96 євро, що становить 200 005,77 грн.; - заборгованості по тілу кредиту в гривні - 23 433 291,92 грн.; - заборгованості по процентах кредиту в гривні - 28 609 643,48 грн.; - пеня - 3 684 226,55 грн., всього в гривні - 55 727 161,95 грн.; 2) 3 210 244,90 грн. - по акредитиву, що складається з: - заборгованості по тілу кредиту - 175 868,77 доларів США, що становить 1 405 719,08 грн.; - заборгованості по процентах кредиту - 114 568,69 доларів США, що становить 915 747,54 грн.; - заборгованість по комісії - 888 778,28 грн.; 3) 4 060 627,20 грн. - по овердрафту, що складається з: - заборгованості по тілу кредиту - 1 953 411,13 грн.; - заборгованості по процентах кредиту - 1 839 818,88 грн.; - заборгованість по пені - 267 397,19 грн.

27.04.2007 між банком та ТОВ "Луганський акумулятор-2" був укладений договір іпотеки, відповідно до якого товариство, в забезпечення виконання третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором №ТФ38/06-00 передало банку в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення, що складаються з нежитлового приміщення № 1, яке складається з літ. "Б-1", "Б-2", "Б-4" (будівлі пождепо (зарядної станції) з надбудовою) - приміщення з 1 по 85, загальною площею 1 120,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105"Є", приміщення 1 (реєстраційний номер: 17103965); нежитлові будівлі загальною площею 907,0 кв.м: хімводоочистка, літ. "А-2", площею 883,7 кв.м.; водорозподільчий пункт, літ. "Б-1", площею 23,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105"Ж" (реєстраційний номер: 14102017); насосно-компресорна станція, літ. "А-1", загальною площею: 292,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105"К" (реєстраційний номер: 14102119); кузня, літ. "А-1", загальною площею: 900,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105"З" (реєстраційний номер: 14102026), будівля ацетиленової станції, літ. "А-1", загальною площею 287,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105"І" (реєстраційний номер: 14108972).

Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки становить 3176567,00 грн., в тому числі: Б-1, Б-2, Б-4 будівлі пождепо (зарядної станції) з надбудовою - 911 237,00 грн., А-2 хімводоочистка - 814 155,00 грн., Б-1 водорозподільчий пункт - 32 301,00 грн., А-1 насосна -компресорна станція - 119 899,00 грн., А-1 кузня - 821 420,00 грн., А-1 будівля ацетиленової станції - 477 555,00 грн. Узгоджена сторонами вартість предмета іпотеки в еквіваленті при перерахуванні на долари США за офіційним курсом НБУ на день укладення цього договору складає 629 023,17 доларів США (п.1.4. договору іпотеки).

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою господарського суду Луганської області від 11.06.2012 порушено провадження у справі №12б/5014/1407/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" (третьої особи у даній справі) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 05.03.2013 у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори" вимоги ПАТ "Комерційний банк "Надра" до ТОВ "Торговий дім "Луганські акумулятори" за кредитним договором №ТФ38/06-00 від 30.08.2006 в сумі 60 852 084,99 грн. включено до реєстру вимог кредиторів, затвердженого вказаною ухвалою.

Як вказувалося вище, звертаючись із даним позовом, банк (позивач за первісним позовом) просив звернути стягнення на майно ТОВ "Луганський акумулятор-2" як іпотекодателя за іпотечним договором від 27.07.2007, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Торговий дім "Луганські акумулятори" за кредитним договором №ТФ38/06-00 від 30.08.2006.

Разом з тим, в процесі розгляду даної справи ТОВ "Луганський акумулятор-2" заявило про застосування позовної давності до позовних вимог банку про звернення стягнення на майно за іпотечним договором від 27.07.2007, і судом першої інстанції на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України було відмовлено у задоволенні первісного позову в зв'язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, з чим не вбачає підстав не погодитися суд касаційної інстанції, що порушення третьою особою у справі своїх зобов'язань за кредитним договором №ТФ38//06-00, настало 29.11.2008, оскільки, з урахуванням додаткової угоди до вказаного кредитного договору №60 від 29.08.2006, кінцевий термін повернення кредитних коштів за всіма застосованими методами кредитування настав 28.11.2008. Отже, виходячи із встановленого судами попередніх інстанцій факту щодо початку перебігу позовної давності (29.11.2008), тобто дня, коли банк вже довідався про порушення свого права, є вірним висновок судів про сплив 30.11.2011 строку позовної давності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Враховуючи звернення банку (позивача за первісним позовом) із даним позовом 20.09.2013, тобто, майже через два роки після спливу позовної давності, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що незважаючи на порушення третьою особою у справі прав позивача за первісним позовом, пропуск строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові саме з цієї підстави.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 11.12.2007 у справі №17-255-15/389 (а саме: "… при застосуванні позовної давності (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і у випадку, коли на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд установить, що право позивача, про захист якого він просить порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України постановляє рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності".).

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відхилення доводів банку щодо переривання строку позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Згідно з приписами ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Так, позивач за первісним позовом посилаючись на переривання строку позовної давності зазначає про те, що під час розгляду справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганські акумулятори", останнє подало відзив, в якому визнало існуючий перед банком борг за кредитним договором №ТФ38/06-00, що свідчить про переривання строку позовної давності.

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. При цьому господарським судом слід мати на увазі таке.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: - визнання пред'явленої претензії; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Крім того, згідно з п. 5.2. вказаної постанови Пленуму, оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки, звернення стягнення на заставлене майно тощо (стаття 266 ЦК України), то господарським судам слід мати на увазі таке. До відповідних додаткових вимог належать, крім зазначених у цій нормі, порука і притримання, а також інші види забезпечення виконання зобов'язань, які можуть бути встановлені договором або законом (частина друга статті 546 ЦК України). Водночас до них не відноситься гарантія, яка не залежить від основного зобов'язання.

Отже, виходячи із наведеного, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про те, що вчинення боржником (третьою особою у справі) дій - подання відзиву про визнання боргу перед банком у справі про банкрутство боржника, після спливу позовної давності, не може свідчити про переривання перебігу позовної давності, так само, як і не може свідчити сплата боржником грошових коштів за кредитним договором №ТФ38/06-00 в січні 2009 року, оскільки, як вказувалося вище, банк пішов із даним позовом лише у вересні 2013 року.

Крім того, колегія суддів не вбачає у даному випадку різності застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій та безпосередньо судом касаційної інстанції у даній справі та Верховним Судом України у справі №6-3793св08, оскільки фактичні обставини даної справи та справи №6-3793св08 є різними.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення скаржником норм права та до переоцінки обставин даної справи; проте, в силу обмеження меж перегляду справи у суді касаційної інстанції, останній не має права переоцінювати обставини та встановлювати факти, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

В силу ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Судами попередніх інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, наслідком чого є правомірність висновків судів про відмову у задоволенні первісного позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "НАДРА" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.04.2014 та рішення господарського суду Луганської області від 24.02.2014 у справі №913/2559/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова