Рішення № 39530919, 25.06.2014, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/1966/13-ц

25 червня 2014 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі : головуючого-судді Шишка О.А.

з участю : секретаря Сіщук Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до Богородчанської районної ради, виконкому Богородчанської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними : рішення комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 червня 1995 року; рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 29 лютого 1996 року № 10; недійсними : свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4; договорів дарування будинку від 21 лютого 2003 року та від 26 лютого 2011 року,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася в суд з позовом до Богородчанської районної ради, виконкому Богородчанської селищної ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними : рішення комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 червня 1995 року; рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 29 лютого 1996 року № 10; недійсними : свідоцтва про право власності на житловий будинок на ім'я ОСОБА_4; договорів дарування будинку від 21 лютого 2003 року та від 26 лютого 2011 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 21 лютого 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № Д-624, а також договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 лютого 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Богородчанського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 359 - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 19 червня 2014 року до участі у справі залучено як третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав та пояснив, що з 1984 року позивачка є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 й з цього часу зареєстрована та проживає у вказаному житлі.

Рішенням комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 червня 1995 року житловий будинок АДРЕСА_1 повернуто спадкоємцям репресованої ОСОБА_8

На підставі цього рішення комісії рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 29 лютого1996 року спірний будинок переданий у власність ОСОБА_4

24 травня 1996 року виконкомом Богородчанської селищної ради ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на будинок.

Вважає, що рішення комісії Богородчанської районної ради та виконкому Богородчанської селищної ради суперечать вимогам Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», яким передбачено, що вилучені будівлі повертаються реабілітованому або його спадкоємцям, якщо будинок не зайнятий.

З цих же підстав вважає незаконним рішення виконкому селищної ради про передачу будинку у власність ОСОБА_4 та видане їй свідоцтво про право власності.

Оскільки про порушення свого права дізналася тільки в липні 2012 року, просить поновити строк позовної давності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Богородчанської районної ради позов не визнала та пояснила, що комісія з питань поновлення прав реабілітованих прийняла рішення про повернення житлового будинку спадкоємцям ОСОБА_8 на підставі висновку Богородчанського РВ УМВС про те, що він належав їй до 1945 року. Додатково вказала, що в матеріалах, які послужили прийняттю оспорюваного рішення, відсутні письмові документи, які б засвідчували перевірку факту зайнятості спірного житла. Оспорюване рішення вважає правомірним, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Представник виконкому Богородчанської селищної ради позов не визнала та пояснила, що виконком прийняв рішення про передачу будинку АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 (дочці й відповідно спадкоємиці ОСОБА_8) на підставі рішення комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих. Жодних порушень при прийнятті оспорюваного рішення виконкомом Богородчанської селищної ради не допущено, а тому у задоволенні позову просить відмовити. Крім того вказала, що в матеріалах, які послужили прийняттю оспорюваного рішення, відсутні письмові документи, які б засвідчували перевірку факту зайнятості спірного житла.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила та пояснила, що спірний будинок до 1945 року належав її бабусі ОСОБА_8, яка була репресованою. На початку 1990-х років її мати ОСОБА_4 зверталася до Богородчанської районної ради та до Богородчанської селищної ради з проханням повернути їй будинок, який належав її матері, у результаті чого було прийнято оспорювані рішення та видано свідоцтво про право власності на будинок. Вказала, що позивачка протягом тривалого часу у спірному будинку не проживає, а тому оспорювані рішення жодним чином її житлові права не порушують. Крім того, наголосила, що ще на час прийняття оспорюваних рішень її мати зверталася до позивачки з проханням стати на квартирний облік для отримання іншого житла, а тому вважає, що останній було відомо про прийняття таких рішень. Просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася в установленому законом порядку.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконкому Богородчанської селищної ради № 98 від 05 жовтня 1984 року ОСОБА_1 надано в користування двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).

На підставі цього рішення 06 жовтня 1984 року ОСОБА_1 видано ордер на дане житло (а.с.7).

Даними паспорта громадянина України підтверджується, що у квартирі АДРЕСА_1 позивачка зареєстрована з 1985 року.

23 червня 1995 року комісією Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих вирішено повернути житловий будинок АДРЕСА_1 спадкоємцям ОСОБА_8 після його звільнення. Богородчанській селищній раді доручено забезпечити відселення жильців з будинку, після чого зняти з балансу і передати у власність спадкоємцям (а.с.8).

Рішенням виконкому Богородчанської селищної ради від 29.02.1996 року № 10 будинок АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_4 з вселенням у нього після звільнення його жильцями, які там проживають. Житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству доручено зняти будинок з балансу (а.с.9).

На підставі вказаного рішення селищної ради 24 травня 1996 року ОСОБА_4 видано свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до вимог ч.2 ст.5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.

Пунктом 9 Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 24 грудня 1993 року № 3812-ХІІ роз'яснено, що реабілітовані згідно із статтями 1 та 3 цього Закону особи (їх спадкоємці першої черги) мають право на повернення (відшкодування вартості) вилучених у них будинків, майна (стаття 5).

Можливість повернення реабілітованому будинку (його частинами) в натурі вирішується з урахуванням конкретних обставин : правомочного проживання там громадян, більшого порівняно з його вартістю розміру затрат на перебудову, потреби у продовженні його використання для соціальних потреб (дитячих закладів, лікарень тощо).

Не можуть бути повернені жилі будівлі, будинки реабілітованому (його спадкоємцям першої черги), якщо первинному набувачу вони були передані правомірно і знаходяться у його власності або перебудовані у нежилі будівлі чи суттєво перебудовані.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що як комісія Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих, так і виконком Богородчанської селищної вищевказаних вимог закону не дотрималися, оскільки під час прийняття оспорюваних рішень квартира АДРЕСА_1 була правомірно зайнята позивачкою та її сім'єю й питання про звільнення цього житла відповідачами не вирішено.

Оскільки рішення комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 червня 1995 року та рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 29.02.1996 року № 10 будинок АДРЕСА_1 прийняті з порушенням вимог Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» та Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 24 грудня 1993 року № 3812-ХІІ, то вони підлягають скасуванню як незаконні.

Зважаючи на те, що свідоцтво про право власності на житловий будинок, видане виконкомом Богородчанської селищної ради ОСОБА_4 24 травня 1996 року на підставі рішення, яке суперечить закону, то воно також підлягає скасуванню.

Суд вважає обґрунтованим клопотання позивачки про поновлення строку позовної давності, оскільки остання дізналася про порушення свого права тільки у липні 2012 року - з часу пред'явлення до неї позову про втрату права на користування житлом, а тому такий строк підлягає поновленню.

Отже, позов підлягає до задоволення повністю.

На підставі викладеного, ст.5 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», Постанови Верховної Ради України «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 24 грудня 1993 року № 3812-ХІІ, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності.

Визнати незаконними та скасувати :

- рішення комісії Богородчанської районної ради з питань поновлення прав реабілітованих від 23 червня 1995 року про повернення ОСОБА_8 житлового будинку АДРЕСА_1

- рішення виконкому Богородчанської селищної ради від 29 лютого 1996 року № 10 про зняття з балансу житлового будинку АДРЕСА_1 та передачу його у власність ОСОБА_4.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане виконкомом Богородчанської селищної ради 24 травня 1996 року на ім'я ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий О. А. Шишко