Рішення № 39530202, 01.07.2014, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

26 червня 2014р. справа №927/717/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство

«Агродім» юридична адреса: вул.Сумська,3, м. Київ, 03138,

поштова адреса: пр.Возз'єднання,15, м. Київ, 02160

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод»,

вул.Заводська,2, м. Носівка, 17100

Про стягнення 428 239грн. 90коп.

Суддя Книш Н.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Макаренко В.А. представник № 7 від 04.03.2014р.

Від відповідача: Таран Ю.М. представник довіреність від 12.03.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 428239,90грн., в тому числі 415400,44грн. боргу, 7852,78грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 16.08.2013р. по 03.04.2014р. та 4986,68грн. інфляційних втрат за серпень 2013р. - березень 2014р. за надані автотранспортні послуги по перевезенню цукрового буряка згідно договору на переробку цукрових буряків №02-Б/10-02 від 10.02.2011р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р.

У відзиві від 28.05.2014р. на позовну заяву відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що договором №02-Б/102-02 від 10.02.2011р. не встановлено обов'язку сторін на перевезення цукрового буряка, напроти, акцентовану увагу на тому, що умови поставки (у т.ч. строк доставки вантажу, розмір плати за перевезення тощо, які є істотними умовами договору перевезення вантажу згідно з положеннями ст.307 ГК України) мають бути визначені окремою угодою, натомість такої окремої угоди щодо перевезення сировини сторонами не укладено. Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що у даному випадку сплинув строк позовної давності для пред'явлення перевізником до вантажоодержувача позовів, що випливають з перевезення (ч.5 ст.315 ГК України). Відповідач посилаючись на те, що вимоги про виконання зобов'язання за договором перевезення позивач пред'являв відповідачеві ще в квітні та липні минулого року, вважає, що шестимісячний строк для подання позову сплинув, та у поданому відзиві просив суд застосувати приписи ч.4 ст.267 ЦК України щодо спливу позовної давності у випадку, якщо суд дійде висновку про існування зобов'язання відповідача оплатити позивачеві перевезення сировини. Відповідач у поданому відзиві вважає, що позовні вимоги не знаходять свого підтвердження, немає доказів існування заборгованості відповідача за «автотранспортні послуги по перевезенню цукрового буряка».

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2014р. надав пояснення від 29.05.2014р., в якому зазначив, що подання податкової звітності платником податків є його обов'язком перед державою, що не може вважатися вчиненням ним відповідних дій з (не)виконання своїх господарських зобов'язань та (не)визнання боргу, який виник у зв'язку з простроченням їх невиконання, саме такої правової позиції дотримується ВГСУ (постанова ВГСУ від 20.05.2013р. №5013/1032/12, постанова ВГСУ від 04.03.2014р. у справі №910/20450/13).

Суд прийняв до розгляду клопотання відповідача про застосування ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України щодо спливу позовної давності.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 12.06.2014р. надали клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом та долучені до матеріалів справи.

Від позивача надійшло клопотання №1406-14-2 від 12.06.2014р. про залучення доказів у справу, яке задоволено судом, документи долучені до матеріалів справи.

Від позивача надійшло пояснення від 12.06.2014р., в якому зазначив, що доказів направлення та отримання відповідачем листів за вих. №0100 від 01.04.2013р. та вих №0185 від 08.07.2013р. ТОВ «СП «Агродім» не має, можливо вказані листи були виготовлені та передані ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» - аудиторській фірмі, що проводила на той час перевірку підприємства позивача, в тому числі і звірку з ТОВ «Носівський цукровий завод», та намагалася повернути засобом вказаних листів заборгованість, що існувала. Позивач повідомляє, що бухгалтерія ТОВ «СП «Агродім» не володіє інформацією чи відправлялися вказані листи ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» на адресу ТОВ «Носівський цукровий завод». Вказане письмове пояснення позивача залучено судом до матеріалів справи.

Від позивача надійшло клопотання №12-14/06 від 12.06.2014р., в якому, керуючись ст. 22 ГПК України просив вважати зміст прохальної частини позову таким: «стягнути з відповідача заборгованість в сумі 428239,90грн., в тому числі 415400,44грн. боргу, 7852,78грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.08.2013р. по 03.04.2014р. та 4986,68грн. інфляційних втрат за період серпень 2013р. - березень 2014р. за надані послуги згідно договору на переробку цукрових буряків №02-Б/10-02 від 10.02.2011р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р. Згідно ухвали від 12.06.2014р. вказане клопотання позивача прийнято судом та залучено до матеріалів справи, оскільки за своїм змістом конкретизує всі складові позовних вимог, заявлених до відповідача про стягнення 428239,90грн., не змінює предмет чи підставу позову.

Від позивача надійшло заперечення на відзив №12-06/14 від 12.06.2014р., в якому зазначив про факт підписання акту виконаних робіт (наданих послуг) № 166 від 29.11.2011р. сторонами договору № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р., де вказано замовником ТОВ «Носівський цукровий завод», а «виконавцем» послуг зазначено - ТОВ «СП «Агродім». Позивач зазначає, що із наданих з боку ТОВ «СП «Агродім» в матеріали справи ТТН вбачається, що «перевізником» визначені фізичні особи-підприємці або їх наймані працівники, «Замовником-платником» та «вантажоотримувачем», в одній особі, виступає ТОВ «Носівський цукровий завод», «вантажовідправником» зазначено - ТОВ «СП «Агродім». Позивач стверджує про існування складних (змішаних) правовідносин між сторонами договору № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р. та вважає за необхідне відмежувати правовідносини, що склалися в межах договору перевезення вантажу за ТТН (ч.3 ст.909 ЦК України) між фізичними особами-підприємцями, їх найманими працівниками, як перевізниками та ТОВ «СП «Агродім», як вантажовідправником, який поніс відповідні витрати (сплатив за перевезення вантажу встановлену плату) та правовідносини, що склалися суто в межах договору надання послуг між ТОВ «СП «Агродім», як виконавцем послуг та ТОВ «Носівський цукровий завод», як замовником послуг за актом виконаних робіт (наданих послуг) № 166 від 29.11.2011р. ТОВ «СП «Агродім» також стверджує, що має претензію до ТОВ «Носівський цукровий завод», як до замовника послуг, який відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України, а не відповідно до змісту договору № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р., зобов'язаний був заплатити грошові кошти виконавцю послуг (ТОВ «СП «Агродім») відповідно до письмового двостороннього правочину у формі акту виконаних робіт (наданих послуг) №166 від 29.11.2011р. Позивач вважає, що сам факт відсутності між сторонами договору № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р. додаткової угоди, де б сторони визначили строк доставки вантажу, розмір плати за перевезення, чи не встановлення договором обов'язків сторін на перевезення цукрового буряку не звільняє ТОВ «Носівський цукровий завод» від обов'язку відшкодувати ТОВ «СП «Агродім» витрати, які останнє понесло у зв'язку із виконанням договору поставки сировини, враховуючи сам факт підписання з боку ТОВ «Носівський цукровий завод» (сторони договору) та скріплення його печаткою акту виконаних робіт (наданих послуг) №166 від 29.11.2011р., що в силу ч. 2 статті 642 ЦК України свідчить про прийняття ТОВ «Носівський цукровий завод» пропозиції ТОВ «СП «Агродім» бути зв'язаними договірними зобов'язаннями послуг на запропонованих умовах. Позивач, посилаючись на те, що ні договором № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р., ні актом виконаних робіт (наданих послуг) № 166 від 29.11.2011р. не встановлено, що ТОВ «СП «Агродім» (виконавець) надає послуги ТОВ «Носівський цукровий завод» (замовнику) на безоплатній основі, вважає, що послуги мають бути оплачені в повному обсязі. ТОВ «СП «Агродім» також посилається на те, що було безпосередньо виконавцем поставки послуг для їх замовника, яким виступало ТОВ «Носівський цукровий завод», що позивач поніс витрати, пов'язані з організацією поставки сировини його переробнику і має право, в силу ч.3 ст.11, ч.1 ст. 901 ЦК України, отримати оплату за надану послугу, вартість якої сторони договору визначили в акті виконаних робіт (наданих послуг) № 166 від 29.11.2011р. Крім того, позивач звернув увагу суду на той факт, що сторонами договору 02-Б/10-02 від 10.02.2011р. в порядку статті 49 ПК України відображено свої зобов'язання в загальній декларації по податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 80 358,85 грн., тобто на суму наданих послуг 482 153,08 грн. відповідно до акту виконаних робіт (надання послуг) від 29.11.2011 р. №166. Також позивач не погодився з клопотання відповідача про застосування ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо спливу позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України, посилаючись на те, що в даному випадку ТОВ «СП «Агродім» не був перевізником і відповідно претензій ні до самого себе, як до вантажовідправника, ні до ТОВ «Носівський цукровий завод», як до вантажоодержувача, в рамках договорів перевезення, не має. Підставами позову ТОВ «СП «Агродім» є договір № 02-Б/10-02 від 10.02.2011р., який містить елементи договору надання послуг між останнім та ТОВ «Носівський цукровий завод», що набули форму акта виконаних робіт (наданих послуг) № 166 від 29.11.2011р. Позивач посилаючись на те, що звертався до відповідача із претензією № 0202 від 25.07.2013р., яка була отримана 08.08.2013р., вважає, що виходячи з положень ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити борг не пізніше 15.08.2013 року (7 календарних днів від дати отримання), тому строк позовної давності почав свій перебіг 16.08.2013р. та, за загальним правилом, встановленим ст. 257 ЦК України, спливе лише 16.08.2016 року.

Від позивача надійшло клопотання №12-06/14-1 від 12.06.2014р., в якому, посилаючись на ст.ст.22, 38 ГПК України просив витребувати від Ніжинської ОДПІ ГУ Міністерства доходів у Чернігівській області засвідчену печаткою інформацію у формі реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість ТОВ «Носівський цукровий завод», а саме: розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, якою задекларовано ТОВ «Носівський цукровий завод» суму податку на додану вартість в сумі 80358,85 грн., згідно податкової накладної від 29.11.2011 р. № 25.

Суд задовольнив клопотання позивача про витребування від Ніжинської ОДПІ ГУ Міністерства доходів у Чернігівській області засвідченої печаткою інформації у формі реєстру виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року та додаток № 5 до декларації з податку на додану вартість ТОВ «Носівський цукровий завод», про що зазначено в ухвалі від 12.06.2014р.

Від позивача надійшло клопотання №1206-14-3 від 12.06.2014р., в якому просив: 1. Визнати обов'язковою явку в судове засідання директора ТОВ «Носівський цукровий завод» ОСОБА_3 з метою надання особистих пояснень з приводу проведення 17.06.2013 р. звірки взаєморозрахунків з ТОВ «СП «Агродім» та підписання (не підписання) ним вказаного запиту. 2. Залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивача ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» з метою підтвердження факту визнання керівником ТОВ «Носівський цукровий завод» заборгованості перед ТОВ «СП «Агродім» на суму 415 400,44 грн. згідно договору 02-Б/10-02 від 10.02.2011 року, оскільки рішення по справі може стосуватись також і цього підприємства в частині появи претензій ТОВ «СП «Агродім» до останнього щодо не належного виконання (проведення звірки в тому числі) аудиторських послуг, відповідно до укладеного між ТОВ «СП «Агродім» та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» договору про надання аудиторських послуг.

Суд задовольнив клопотання позивача про забезпечення явки в судове засідання директора ТОВ «Носівський цукровий завод» ОСОБА_3 з метою надання особистих пояснень з приводу проведення 17.06.2013 р. звірки взаєморозрахунків з ТОВ «СП «Агродім» та підписання (не підписання) ним вказаного запиту, про що зазначено в ухвалі від 12.06.2014р.

Суд не задовольнив клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивача ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки даного товариства щодо однієї із сторін, про що зазначено в ухвалі від 12.06.2014р.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2014р. надав пояснення від 11.06.2014р., в якому зазначив, що за змістом мотивувальної частини позовної заяви підставою для вимог про стягнення заборгованості є факт невиконання зобов'язань відповідачем за договором №02-Б/10-02 про переробку цукрових буряків, укладеним з позивачем 10.02.2011р., на думку останнього товариство «Носівський цукровий завод» у відповідності до наведеного договору повинно оплатити «автотранспортні послуги по перевезенню цукрового буряка», при цьому позивач стверджує, що «на час розгляду цього позову в суді» відповідач «частково розрахувався (взаємозаліком зустрічних вимог) з ТОВ «СП «Агродім» за надання послуг шляхом надання ТОВ «СП «Агродім» послуг зберігання цукру, засобом продажі вапна гашеного та засобом продажі мішків…», разом з тим товариство «Носівський цукровий завод» не здійснювало будь-які «часткові розрахунки» за начебто існуючі зобов'язання з оплати автотранспортних послуг, крім того, між позивачем та відповідачем зобов'язання за наведеним договором №02В-Б/10-02 про переробку цукрових буряків зарахуванням зустрічних однорідних вимог не припинялось. Також відповідач повідомив про не укладення між сторонами на виконання п.3.1. договору додаткової угоди щодо перевезення сировини, що позивач здійснював перевезення не на сам завод, а на кагатні поля, які розташовані за межами заводу, з цих кагатних полів перевезення буряків здійснював відповідач. Також відповідач просив врахувати, що подання податкової звітності платником податків є його обов'язком перед державою, що не може вважатися вчиненням ним відповідних дій з (не)виконання своїх господарських зобов'язань та (не)визнання боргу, який виник у зв'язку з простроченням їх виконання.

Від Ніжинської ОДПІ надійшов лист №326/9/25-15-15-023 від 18.06.2014р., в якому повідомлено, що підприємством ТОВ «Носівський цукровий завод» в декларації за листопад 2011р. не відображені взаємовідносини з ТОВ «СП Агродім», до Носівського відділення в грудні 2011р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №16126 від 28.12.2011р. за листопад 2011р., в якому відображені взаємовідносини з ТОВ «СП Агродім» в сумі 401794,25грн. ПДВ 80358,85грн. та додаток 5 до уточнюючого розрахунку №16125 від 28.12.2011р., подача реєстру виданих та отриманих податкових накладних до уточнюючого розрахунку не передбачена Податковим кодексом України.

Від позивача у надійшло клопотання №2506-14-2 від 26.06.2014р., в якому просив здійснювати технічну фіксацію судового процесу та призначити колегіальний розгляд справи.

Суд задовольнив клопотання позивача в частині здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник відповідача заперечував щодо колегіального розгляду справи, оскільки вважає, що було оголошено склад суду та позивач не мав відводу складу суду, що не вбачає логіки в даному клопотанні, виходячи з того, що позивач довіряв складу суду на початку судового засідання.

Клопотання позивача в частині призначення колегіального розгляду справи суд не задовольнив, з огляду на наступне.

Статтею 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, - колегією суддів, а також за участю народних засідателів і присяжних. Суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. У судах загальної юрисдикції функціонує автоматизована система документообігу. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи визначається автоматизованою системою документообігу за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг. При визначенні персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизованою системою документообігу забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного судді, спеціалізації, а також вимог процесуального закону. Положення про автоматизовану систему документообігу затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України з урахуванням специфіки спеціалізації судів.

Згідно частини 1 та 5 ст.4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

У відповідності до частини 3 ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Позовна заява по справі 927/717/14 надійшла та була зареєстрована господарським судом Чернігівської області 16.05.2014 року. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджено рішенням ради суддів України від 26.11.2010 року № 30 зі змінами і доповненнями, 16.05.2014 року було здійснено автоматичний розподіл даної справи між суддями, і згідно автоматичного розподілу дана справа була розподілена судді Книш Н.Ю. 19.05.2014 року було порушено провадження у даній справі суддею Книш Н.Ю., призначено її розгляд на 29.05.2014 року. В судовому засіданні 29.05.2014 року суддею Книш Н.Ю. було розпочато одноособово розгляд даної справи. Ніяких заяв та клопотань про відвід складу суду та колегіальний розгляд справи ні 29.05.2014 року (моменту початку розгляду справи по суті), ні 12.06.2014 року від сторін не надходило. А тому враховуючи принцип неперервності судового розгляду справи, завдяки якому забезпечується цілісність сприйняття судом обставин справи, формування суддівського переконання, справа розгляд якої розпочато одним суддею чи складом суду, повинна бути розглянута тим же суддею чи складом суду.

Від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи №2606-14-1 від 26.06.2014р., в якому просив залучити в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на боці позивача ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» з метою підтвердження факту визнання ТОВ «Носвіський цукровий завод» заборгованості перед ТОВ «СП Агродім» на суму 415400грн. згідно договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р., оскільки рішення по справі може стосуватися також і цього підприємства в частині появи претензій ТОВ «СП Агродім» до останнього щодо не належного виконання (проведення звірки з ТОВ «Носівський цукровий завод» в тому числі) аудиторських послуг, відповідно до укладеного між ТОВ «СП Агродім» та ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» договору про надання аудиторських послуг від 26.12.2013р. №348/13, зокрема, відповідно до п.10.2 вказаного договору. Позивач зазначив, що оригінали документів, в т.ч. стосовно звірки взаєморозрахунків між ТОВ «СП Агродім» та ТОВ «Носівський цукровий завод» перебувають у справах ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» та є конфіденційною інформацією, відповідно до п.2.1 договору про захист і нерозголошення конфіденційної інформації від 30.12.2013р., яка може бути надана лише у зв'язку з розглядом справи №927/717/14 господарським судом Чернігівської області.

Представник відповідача заперечував проти вказаного клопотання позивача, мотивуючи це тим, що для отримання додаткових доказів не обов'язково залучати в якості третьої особи ТОВ «Бейкер Тіллі Україна», що позивач не звертався до ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» за отриманням доказу і не доведено існування оригіналу такого доказу, а також зазначаючи про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача.

Суд не задовольнив клопотання позивача про залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» у зв'язку з недоведеністю, що рішення з господарського спору може вплинути на права або обов'язки даного товариства щодо однієї із сторін. Посилання позивача на наявність у вказаного товариства оригіналів документів, в т.ч. стосовно звірки взаєморозрахунків між ТОВ «СП Агродім» та ТОВ «Носівський цукровий завод», судом не взято до уваги, оскільки позивачем не подано доказів звернення до ТОВ «Бейкер Тіллі Україна» з запитом щодо одержання таких документів та відмови вказаного товариства у їх наданні.

Представник позивача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представлення в наступне судове засідання аудиторського висновку ТОВ «Бейкер Тіллі Україна».

Суд не задовольнив вказане усне клопотання позивача, оскільки у останнього було достатньо часу з моменту порушення провадження у справі для підготовки і подання всіх необхідних документів до матеріалів справи.

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Документи стосовно звірки розрахунків між ТОВ «СП Агродім» та ТОВ «Носівський цукровий завод», аудиторський висновок не є первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення від 25.06.2014р., в якому зазначив, що позивач намагається запевнити суд в тому, що на його відносини з відповідачем не розповсюджуються норми закону, які врегульовують зобов'язання з перевезення вантажу, тобто позивач стверджує, що він надав якісь послуги відповідачеві, внаслідок чого останній отримав вантаж (цукрові буряки), натомість послуга, в результаті надання якої вантажоодержувач отримує вантаж є нічим іншим як перевезенням (ст.307 Господарського кодексу України), більше того, за змістом акту виконаних робіт (наданих послуг) №166 від 29.11.2011., на який посилається позивач, останній надав саме автотранспортні послуги (перевезення ц/б).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення від 25.06.2014р. за підписом директора ОСОБА_3, в якому останній повідомив, що не може з'явитися в судове засідання у зв'язку перебуванням у відпустці та зазначив, що ознайомившись з доданою до позовної заяви копією документу, названого запитом на підтвердження кредиторської/дебіторської заборгованості від 10.05.2013р., нібито отриманого за допомогою факсимільного зв'язку, роз'яснює, що факт підписання такого запиту підтвердити не може, оскільки минув значний час. Стосовно існування оригіналу наведеного документу існують сумніви, адже товариство «Носівський цукровий завод» не визнає заборгованості перед позивачем.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та відповідачем 10.02.2011р. було укладено договір на переробку цукрових буряків №02-Б/10-02, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу для переробки цукрові буряки врожаю 2011р., а відповідач зобов'язався прийняти і переробити сировину у готову продукцію: цукор, меляса, жом і передати позивачу готову продукцію в порядку і на умовах даного договору (п.1.1. та п.1.2 договору).

Згідно п.4.1 договору позивач забезпечує постачання якісної сировини у відповідності до вимог, зазначених у п.2.1 договору.

У п.3.1 договору сторони встановили, що здійснюють поставку сировини, яка їм належить, на приймальний пункт Носівського цукрового заводу власним транспортом або транспортом однієї з сторін даного договору. Умови та вартість поставки тонна-кілометра сировини узгоджується сторонами Додатковою угодою за 10 календарних днів до початку збирання цукрових буряків позивачем.

Згідно п.8.1 договору зміни та доповнення до договору виконуються в письмові формі за погодженням сторін. Всі додатки до цього договору є його невід'ємною частиною (п.8.2 договору).

Як свідчать матеріали справи та підтверджують сторони, між позивачем та відповідачем в порушення п.3.1. договору не було укладено додаткової угоди до договору на переробку цукрових буряків №02-Б/10-02 від 10.02.2011р. щодо умов та вартості поставки тонна-кілометра сировини.

Позивач звертаючись до відповідача з позовними вимогами про стягнення заборгованості у сумі 415 400,44грн. за надані автотранспортні послуги по перевезенню цукрового буряка посилається на укладений між сторонами договір №02-Б/10-02 на переробку цукрових буряків від 10.02.2011р., на складений між позивачем та відповідачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р. на суму 482153,08грн., на проведення відповідачем часткового на суму 66752,64грн. розрахунку (взаємозаліком зустрічних вимог) за надані послуги шляхом надання ТОВ «СП «Агродім» послуг зберігання цукру за договором №01-Ц/3 від 04.01.2012р. (акт №1 виконаних послуг від 15.03.2012р.), засобом продажу вапна гашеного на суму 13500,00грн. (видаткові накладні №366 від 19.04.2011р., №373 від 25.05.2011р., від 18.07.2011р. №410, від 13.08.2011р. №469, прибуткова накладна №1451 від 16.08.2011р.) та засобом продажу мішків на суму 53252,64грн. (прибуткова накладна №2814 від 22.12.2011р.). А також вважаючи, що залишок заборгованості ТОВ «Носівський цукровий завод» у сумі 415400,44грн. підтверджується факсокопією запиту від ТОВ «СП «Агродім» на підтвердження кредиторської/дебіторської заборгованості від 10.06.2013р. з відтиском печатки відповідача та підписом його представника і копією зустрічного запиту на підтвердження кредиторської/дебіторської заборгованості від ТОВ «Носівський цукровий завод» на адресу ТОВ «СП «Агродім».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (виконавцем) та відповідачем (замовником) підписано та скріплено їх печатками акт виконання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р. на суму 482153,08грн. (в т.ч. ПДВ 80358,85грн.), в якому зазначено, що сторони склали акт про те, що на підставі наступних документів: договір №02-Б/10-02 від 10.02.2011р., виконавцем були проведені наступні роботи (виконані такі послуги): автотранспортні послуги (перевезення ц/б), кількість 567238,88км, ціна без ПДВ 0,71грн., сума без ПДВ 401794,23грн., сума ПДВ 80358,85грн., усього з ПДВ 482153,08грн.

Вказаний акт не містить будь-яких посилань на зобов'язання ТОВ «Носівський цукровий завод» сплатити ТОВ «СП «Агродім» автотранспортні послуги (перевезення ц/б) у сумі 482153,08грн.

29.11.2011р. позивачем була оформлена податкова накладна №25 на автотранспортні послуги (перевезення ц/б) на суму 401794,23грн., ПДВ 80358,85грн., загальна сума з ПДВ 482153,08грн., де покупцем зазначено ТОВ «Носівський цукровий завод», індивідуальний податковий номер - 362139225152.

Згідно приписів ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч.1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності зі статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Додані позивачем до матеріалів справи копії договорів про надання послуг перевезення буряків, зокрема: №10102 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_4, №101061 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_5, №10101 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_6, №191011 від 19.10.2011р. з ФОП ОСОБА_7, №10105 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_8, №190911 від 19.09.2011р. з ФОП ОСОБА_9, №10108 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_10, №10109 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_11, , №10104 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_12, №1017 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_13, №10106 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_14, №10103 від 10.10.2011р. з ФОП ОСОБА_15, акти виконаних робіт складені між позивачем та вказаними перевізниками, виписки банку про оплату позивачем перевізникам послуг з перевезення сільгосппродукції, свідчать про існування взаємовідносин по перевезенню вантажів позивача з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, а не з відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод».

У товарно-транспортних накладних, доданих позивачем до матеріалів справи та складених на виконання вище перелічених договорів про надання послуг перевезення буряків, які укладені між позивачем та ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14, ФОП ОСОБА_15, замовником зазначено ТОВ «Носівський цукровий завод».

Під час розгляду справи позивачем не подано документів, доказів, на підставі яких в товарно-транспортних накладних, доданих позивачем до матеріалів справи, замовником зазначено відповідача, а також не подано доказів замовлення товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Носівський цукровий завод» автотранспортних послуг з перевезення цукрових буряків врожаю 2011 року для переробки по договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р., доказів домовленості щодо умов оплати відповідачем послуг з перевезення цукрових буряків врожаю 2011 року для переробки по договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р.

Слід зазначити, що позивач в письмових поясненнях та запереченнях на відзив відповідача безпідставно в односторонньому порядку допускає зміну визначення послуг, які за його твердженням надавалися відповідачу по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р., а саме посилаючись на надання відповідачу послуг, пов'язаних з організацією поставки сировини його переробнику, на понесення витрат у зв'язку із виконанням договору поставки сировини.

З урахуванням обставин справи та правовідносин, що склались між сторонами, суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які підтверджують укладання між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу, укладання додаткових угод до договору №02-Б/10-02 від 10.20.2011р. щодо умов перевезення вантажу, досягнення домовленості між сторонами щодо умов перевезення цукрового буряку та оплати автотранспортних послуг.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про частковий розрахунок (взаємозаліком зустрічних вимог) відповідача за надання послуг на загальну суму 66752,64грн. шляхом надання ТОВ «СП Агродім» послуг зберігання цукру за договором №01-Ц/З від 04.01.2012р. (акт №1 виконаних послуг від 15.03.2012р.), засобом продажу вапна гашеного на суму 13500грн. (видаткові накладні №366 від 19.04.2011р., №373 від 25.05.2011р., від 18.07.2011р. №410, від 13.08.2011р. №469, прибуткова накладна №1451 від 16.08.2011р.) та засобом продажу мішків на суму 53252,64грн. (прибуткова накладна №2814 від 22.12.2011р.) виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Заява є первинним документом, на підставі якого здійснюється господарська операція, і вона має відповідати вимогам, що пред'являються до первинних документів і мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як свідчать матеріали справи, між сторонами не укладався акт про залік зустрічних однорідних вимог та не направлялася позивачем заява про залік зустрічних однорідних вимог на суму 66752,64грн., на яку позивач зменшує розмір заборгованості відповідача зі сплати за надані послуги по акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р.

Відповідач заперечує факт проведення ним перед позивачем часткового розрахунку на суму 66752,64грн. та припинення зобов'язань по договору №02-Б/10-02 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Судом не прийнято до уваги посилання позивача на факсокопію запиту ТОВ «СП Агродім» на підтвердження кредиторської/дебіторської заборгованості від 10.06.2013р. та на копію зустрічного запиту на підтвердження кредиторської/дебіторської заборгованості від ТОВ «Носівський цукровий завод» на адресу ТОВ «СП «Агродім», оскільки такі документи не є первинним у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть беззаперечно свідчити про наявність (відсутність) заборгованості, та про зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати автотранспортних послуг з перевезення цукрових буряків для переробки по договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р., по акту виконання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р.

Акт звірки розрахунків з предмету спору відповідачем не підписано у зв'язку з відсутністю заборгованості.

Доводи позивача з приводу того, що дії відповідача з подання податкової декларації, у якій було обліковано господарську операцію на суму 401794,25грн., ПДВ 80358,85грн. є визнанням останнім своєї заборгованості, суд вважає безпідставними, оскільки подання відповідачем податкової звітності та сплата відповідних податків і зборів є його обов'язком як платника податку перед державою, що не може вважатися вчиненням ним відповідних дій з виконання своїх господарських зобов'язань та визнання боргу.

Також судом не приймається як доказ підтвердження зобов'язання відповідача провести оплату автотранспортних послуг (перевезення ц/б) на суму 482153,08грн. або залишку заборгованості у сумі 415400,44грн., подана позивачем податкова накладна №25 від 29.11.2011р., оскільки податкові накладні не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт надання послуг, а є лише звітним податковим документом згідно податкового законодавства, що подається до податкової інспекції.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Акт виконання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р. на автотранспортні послуги (перевезення ц/б) на суму 482153,08грн. складений сторонами на підставі договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р., яким не встановлено зобов'язання відповідача проводити оплати автотранспортних послуг (перевезення ц/б), або послуг з організації перевезення цукрових буряків чи відшкодування витрат, понесених позивачем при здійсненні поставки сировини відповідачу на умовах договору №02-Б/10-02 від 10.02.2011р.

З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що у відповідача не виникли зобов'язання перед позивачем щодо сплати автотранспортних послуг (перевезення ц/б) на суму 482153,08грн., та відповідно є безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача залишку заборгованості у сумі 415400,44грн.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 428239,90грн., в тому числі: 415400,44грн. боргу, 7852,78грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 16.08.2013р. по 03.04.2014р. та 4986,68грн. інфляційних втрат за період серпень 2013р. - березень 2014р. за надані послуги згідно договору на переробку цукрових буряків №02-Б/10-02 від 10.02.2011р. та акту виконання робіт (надання послуг) №166 від 29.11.2011р., задоволенню не підлягають в повному обсязі.

З приводу заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд відмічає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи, що під час розгляду позову, судом встановлено відсутність порушеного права у позивача, суд відмовляє відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Носівський цукровий завод» у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності.

Враховуючи наведене та відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 173, 174, 175, 193, 203, 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 627, 629, 901, 903, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. ст. 2-1, 4-3, 4-4, 4-6, 27, 33, 34, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 01.07.2014 року.

Суддя Н.Ю. Книш