Ухвала суду № 39529811, 26.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2013 рокусправа № 0870/4513/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року

у адміністративній справі № 0870/4513/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року задоволено адміністративний позов ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 20 квітня 2012 року № 0000302211 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 122009,02 грн., та повернуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» суму сплаченого судового збору в розмірі 1220,09 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена відповідачем по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору у цій справі, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволені вимог позивача в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про задоволення позову.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення (а.с.7 т.1) було прийнято на підставі Акту перевірки від 20.04.2012 року № 44\22-1108\23855495 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД», код за ЄДРПОУ 23855495, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011» (а.с.8 т.1), оформленого за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби планової виїзної перевірки згідно плану-графіка проведення перевірок та на підставі направлень від 01.03.2012 №378, №377, №359, №385, №387, №401, в якому саме зафіксовано порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму в розмірі 205661 грн. 00 коп., у тому числі за квітень 2011 року на суму в розмірі 94500 грн. 00 коп., за травень 2011 року на суму в розмірі 76661 грн. 00 коп., за червень 2011 року на суму в розмірі 34500 грн. 00 коп.; пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.11 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму в розмірі 294504 грн. 00 коп., у тому числі за другий квартал 2011 року на суму в розмірі 136908 грн. 00 коп., за півріччя 2011 року на суму в розмірі 136908 грн. 00 коп., за третій квартал 2011 року на суму в розмірі 20810 грн. 00 коп., за три квартали 2011 року на суму в розмірі 157718 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2011 року на суму в розмірі 136786 грн. 00 коп., за 2011 рік на суму в розмірі 294504 грн. 00 коп.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем у цій справі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки покладені відповідачем в основу спірного рішення судження, що відображені в Акті перевірки від 20.04.2012 №44\22-1108\23855495, суперечать фактичним обставинам, які мали місце під час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Монт Сервіс» за договором купівлі-продажу від 18.02.2011 №20, предметом якого являлась поставка товару у відповідності до наявного асортименту згідно рахунків-фактур (а.с.17 т.2), з визначеним в додатку №1 до Договору №20 асортиментом «ряду програмних продуктів виробництва корпорації Microsoft» (а.с.20 т.2), та на виконання якого на підставі рахунку-фактури від 01.06.2011 №С-010611\10 (а.с.7 т.2) позивачу була виписана видаткова накладна від 01.06.2011 №С-010611\18 на поставку товару на загальну суму в розмірі 636568,21 грн., в тому числі ПДВ 106094,70 грн. (а.с.32 т.2), та податкова накладна від 01.06.2011 №5 (а.с.4 т.2).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Монт Сервіс» являється одним із найбільших дистриб'юторів корпорації Microsoft в країнах СНД, який має право розповсюджувати програмні продукти корпорації Microsoft на території України (лист ТОВ «Майкрософт Україна» (а.с.28 т.2), а під час дослідження питання руху активів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції встановив, що оплата за придбаний товар підтверджується банківськими виписками з рахунків платника податків, а перевезення придбаного товару здійснювалось автомобілем, що перебув у користуванні позивача на підставі договору оренди транспортного засобу.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що перевезення придбаного товару позивачем підтверджено наданими до суду копіями: подорожніх листів №976 від 01.06.2011 (а.с.10 т.2) та №101 від 01.06.2011 (а.с.8 т.2); посвідчення про відрядження №490 для водія, який здійснював перевезення товару зі складу в м. Києві на склад м. Запоріжжя (а.с.11 т.2); та який працівниками ГВПМ СДПІ у м. Запоріжжя надав пояснення, підтвердивши факт перевезення товару на орендованому автомобілі.

Долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів, суд першої інстанції визнав такими, що не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, у зв'язку з чим сприйняті судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

За вказаних вище обставин, та спираючись на положення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 п.44.3 п.44.6 ст.44, п.138.2 п.138.4 п.138.11 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, ст.198 Податкового кодексу України, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.5.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, суд першої інстанції визнав, що податковим органом у даних спірних правовідносинах не спростовано достовірність відомостей первинних та розрахункових документів, поданих позивачем на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, та не доведено неможливість проведення позивачем господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення позивачем господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу позивача, та доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, а також доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що дані податкового обліку позивача підтверджені саме належними первинними документами, які складені під час фактичного здійснення господарської операції, внаслідок якої відбулися зміни в структурі активів та зобов'язань позивача, і власному капіталі підприємства, тобто, яка спричинила реальні зміни майнового стану позивача, як платника податків, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Судова колегія погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, оскільки обставини реальності вчинення позивачем спірних у цій справі господарських операцій підтверджені матеріалами справи, а доводи податкового органу про фактичне нездійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Монт Сервіс», що викладені в акті перевірки та в апеляційній скарзі відповідача не підтверджені належними доказами.

Виходячи зі змісту частини другої статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платнику визначено відповідні грошові зобов'язання, але у даному випадку доводи податкового органу є недостатніми для підтвердження відсутності фактичного здійснення позивачем спірних господарських операцій, що з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на наявність у позивача первинних документів як на докази реальності операцій з ТОВ «Монт Сервіс», та надав належну правову оцінку питанням розрахунків за отримані товари та подальше їх використання в господарській діяльності, що позбавляє можливості стверджувати про обґрунтованість доводів апеляційної скарги відповідача, в тому числі і стосовно нікчемності угод, зазначених а Акті перевірки, які суд першої інстанції перевірив з урахуванням приписів ч.1 ст.215, ст.ст.203, 204, 228, 662, 655, 656 ЦК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст спірної угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування, тощо.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, судова колегія -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби - залишити без задоволення

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року - залишити без змін

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов