Постанова № 39529719, 19.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 червня 2014 року 16:44 № 17/70

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А., Шрамко Ю.Т., при секретарі Новик В.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомСуб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до Ярошенко Ф.О. - заступника Голови Державної податкової адміністрації України (відповідач-1) Міністерства доходів і зборів України (відповідач-2) Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (відповідач-3)проскасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом (з урахуванням зміни предмету позову та уточнення позовних вимог) до Ярошенко Ф.О. - заступника Голови Державної податкової адміністрації України (надалі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації України (надалі - відповідач-2), Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (надалі - відповідач-3), в якому просив:

- визнати повністю протиправними дії відповідача-3, що складаються з проведення незаконної планової виїзної перевірки (вдруге за 2008 рік), здійсненої з порушеннями на підставі направлення № 317/17 від 30.01.2008 року, що складаються з несвоєчасного надсилання позивачу податкових повідомлень-рішень відповідача-3 від 21.08.2008 р. № 0001161704/2 та № 0001171704/2, і податкових повідомлень-рішень відповідача-3 від 31.10.2008 р. № 0001161704/3 та № 0001171704/3, і такими, що порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин;

- визнати протиправними дії відповідача-2 та дії відповідача-1, при прийнятті і підписанні рішення Державної податкової адміністрації України від 31.10.2008 р. № 9159/М/25-0315 про результати розгляду повторної скарги позивача, підписане відповідачем-1, третьої скарги позивача № б/н від 05.09.2008 р. на рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.08.2008 р. № 531/М/25-2/4 про результати розгляду скарги від 26.06.2008 р. № б/н, на податкові повідомлення-рішення відповідача-3 від 07.04.2008 р. №0001161704/0 та №0001171704/0 і на податкові повідомлення-рішення відповідача-3 від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/1, і такими, що порушують права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин;

- скасувати повністю податкові повідомлення - рішення відповідача-3 від 07.04.2008 р. № 0001161704/0 та № 0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/01, від 21.08.2008 р. за № 0001161704/2 та № 0001171704/2, від 31.10.2008 р. №0001161704/3 та №0001171704/3;

- зобов'язати відповідачів зупинити виконання позивачем податкових зобов'язань, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях від 07.04.2008 р. №0001161704/0 та №0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/1, від 21.08.2008 р. за №№0001161704/2 та 0001171704/2, від 31.10.2008 р. № 0001161704/3 та № 0001171704/3, на строк до дня закінчення процедури судового адміністративного оскарження;

- зобов'язати відповідачів заборонити до дня закінчення процедури судового адміністративного оскарження надсилання податкових вимог з податків, прийнятих згідно з Рішеннями що оскаржуються, і вважати суми податкових зобов'язань, що оскаржуються, неузгодженими до дня закінчення процедури судового адміністративного оскарження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2010 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо рішення ДПА Україні від 31.10.2008 року №9159/М/25-0315.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2014 року справу №17/70 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача-3 підлягають скасуванню, оскільки позивачем не порушувались, крім іншого, вимоги ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1., пп.7.4.4. та п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з контрагентами. При цьому, на думку позивача, висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, покладені в основу прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, сформовані відповідачем за результатами незаконної планової виїзної перевірки.

У судовому засіданні 21.05.2014 року, судом за згодою представників сторін за правилами ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну первинних відповідачів-2,3 на належних, а саме: відповідача-2 - Державну податкову адміністрацію України замінено на Міністерство доходів і зборів України, а відповідача-3 - Державну податкову інспекцію у Оболонському районі м. Києва - на Державну податкову інспекцію у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

У судове засідання 21.05.2014 року з'явилися представник позивача, представник відповідача-2 та представник відповідача-3. Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому, відповідач-1 про причини неявки у судове засідання суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів-2 та 3 проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Відповідач-1 письмових пояснень чи заперечень по суті суду не надав.

Суд у судовому засіданні 21.05.2014 року на підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача-1 та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-3 була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавств суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 26.10.2005 р. по 30.09.2007 р.

Так, перевіркою було встановлено, що позивачем з січня 2006 року по грудень 2006 року отримано виручку в розмірі 1553588,00 грн., внаслідок чого, за результатами перевірки встановлено суму перевищення в розмірі 861 323,33 грн. без ПДВ (1 033 588,00 з ПДВ).

Згідно наданих на перевірку первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), банківських виписок, квитанцій до прибуткових касових ордерів), суму витрат, пов'язаних з одержанням такого доходу, визначено у розмірі 746 783,45 грн.

У тому числі, згідно податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг) та квитанцій до прибуткових касових ордерів (розрахунки з ПП «Адвер Студіо Дизайн» через розрахунковий рахунок платника у банку не проводились), виписаних ПП «Адвер Студіо Дизайн» та підписаних від імені директора даного підприємства ОСОБА_4, поставлено товарів (робіт, послуг) цим підприємством на суму 51 514,00 грн.

Проте, враховуючи пояснення ОСОБА_4, а саме те, що він працював директором ПП «Адвер Студіо Дизайн» 10 днів та за час роботи на цьому підприємстві не підписував банківських, фінансових документів, звітів та іншої документації, що стосується цієї організації, та надані копії Протоколу загальних зборів учасників ПП «Адвер Студіо Дизайн» № 2 від 30.12.2005 р. та наказу № 2-вк від 30.12.2005 р., згідно з якими ОСОБА_4 звільнено з посади директора ПП «Адвер Студіо Дизайн» з 30.12.2005 р., встановлено, що ОСОБА_4 не є особою відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, а, відтак, не підтверджується факту продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Отже, документально підтверджених витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням такого доходу, згідно наданих на перевірку первинних документів, визначено у розмірі 695 269,45 грн. (746 783,45 грн. - 51 514,00 грн.).

Таким чином, оподатковуваний дохід за IV квартал 2006 року визначено у розмірі 166053,88 грн. (861 323,33 грн.-695 269,45 грн.), а не 8000,00 грн., як зазначено позивачем в декларації про доходи, одержані за IV квартал 2006 року. Різниця складає 158 053,88 грн.

Отже, за правилами п.22.3. ст.22 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» доходи фізичних осіб за IV квартал 2006 року оподатковуються за ставкою 13% від об'єкта оподаткування та становить для позивача 20 547,00 грн. (158 053,88 грн. х 13%).

За період перевірки, згідно даних декларацій та порівняння її з наданими на перевірку первинними документами встановлено, що 23.03.2006 року на р/р позивача від СПД ОСОБА_5 надійшли кошти в сумі 4400,16 грн. (у т.ч. ПДВ - 733,36 грн.) з призначення платежу «сплата за товар згідно рахунку М00000004 від 22.03.2006 р.», отже за І квартал 2006 року валовий дохід визначено в розмірі 3666,80 грн., а не 0,00 грн., як зазначено позивачем в декларації про доходи за І квартал 2006 року.

Згідно наданих на перевірку первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), банківських виписок, прибуткових касових ордерів) суму витрат, пов'язаних з одержанням такого доходу, визначено у розмірі 0,00 грн. за 1 квартал 2006 року та у розмірі 1463029,19 грн. за І-ІІІ квартали 2007 року (у тому числі по періодах: за І квартал 2007 року - 555311,36 грн., за ІІ квартал 2007 року - 479431,68 грн., за ІІІ квартал 2007 року - 428283,15 грн.), у тому числі згідно податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), прибуткових касових ордерів, виписаних ПП «Адвер Студіо Дизайн» та підписаних від імені директора даного підприємства ОСОБА_4 (згідно пояснень якого, він не був директором цього підприємства на не мав повноважень на підписання первинних бухгалтерських документів), на поставку товарів (робіт, послуг) цим підприємством за І-ІІІ квартали 2007 року на суму 923794,30,00 грн. (без податку на додану вартість) (у тому числі по періодах: за І квартал 2007 року - 188431,91 грн., за ІІ квартал 2007 року - 307079,23 грн., за ІІІ квартал 2007 року - 428283,15 грн.). Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу у І кварталі 2006 року на 3666,80 грн. та у І-ІІІ кварталах 2007 року на 1 151 302,10 грн., що є порушенням ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за І квартал 2006 року на 476,68 грн. (3 666,80 грн. х 13%), за 2007 рік на 172 695,32 грн. (1 151 302,10 грн. х 15%).

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 344646,00 грн. у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду (листопад-грудень 2006 року, січень-квітень 2007 року, червень-вересень 2007 року) податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними ПП «Адвер Студіо Дизайн» та підписаними від імені директора даного підприємства ОСОБА_4 (згідно пояснень якого, він не був директором цього підприємства на не мав повноважень на підписання первинних бухгалтерських документів), з огляду на що, товар придбаний згідно податкових накладних, виписаних ПП «Адвер Студіо Дизайн», позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не використовувався; а також у зв'язку з не включенням до складу податкових зобов'язань відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість, сплачену на користь позивача у складі коштів, які надійшли від покупців: ТОВ «Геокард» (грудень 2005 року), СПД ОСОБА_5 (березень-квітень 2006 року), ТОВ «Будпромстандарт» (листопад 2006 року, червень 2007 року), виходячи з правила першої події, тобто на дату надходження коштів на рахунок позивача.

За результатами перевірки позивача, відповідачем-3 було складено акт від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, зокрема:

ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у розмірі 193 719,00 грн., у тому числі по періодах: за І квартал 2006 року - 476,68 грн., за IV квартал 2006 року - 20 547,00 грн., за ІІ квартал 2007 року - 172 695,32 грн.;

пп.7.2.3. п.7.2., пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.1., пп.7.4.4. та п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість у розмірі 344 646,00 грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2005 року - 125,00 грн., за березень 2006 року - 733,00 грн., за квітень 2006 року - 123,00 грн., за листопад 2006 року - 55772,00 грн., за грудень 2006 року - 45 929,00 грн., за січень 2007 року - 8 440,00 грн., за лютий 2007 року - 805,00 грн., за березень 2007 року - 70 921,00 грн., за квітень 2007 року - 16 412,00 грн., за червень 2007 року - 13 376,00 грн., за липень 2007 року - 60 550,00 грн., за серпень 2007 року - 32 714,00 грн., за вересень 2007 року - 38 423,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, відповідачем-3 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 07.04.2008 року № 0001171704/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 344 646,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 172 833,00 грн.;

від 07.04.2008 року № 0001161704/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії в розмірі 193 719,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскарженні позивачем до відповідача-3 шляхом подання первинної скарги від 18.04.2008 року № 1, за результатом розгляду якої рішенням відповідача-3 про результати розгляду первинної скарги від 12.06.2008 року № 3076/М/25-009 податкове повідомлення-рішення від 07.04.2008 року № 0001161705/0 було залишене без змін, а податкове повідомлення-рішення від 07.04.2008 року № 0001171705/0 - скасоване в частині визначення основного платежу на суму 14594,00 грн. та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7297,00 грн.

На підставі акта перевірки позивача від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759 та рішення відповідача-3 про результати розгляду первинної скарги від 12.06.2008 року № 3076/М/25-009, відповідачем-3 були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 12.06.2008 року № 0001161704/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії в розмірі 193 719,00 грн.;

від 12.06.2008 року № 0001171704/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 330 052,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 165 536,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 07.04.2008 року № 0001171705/0 та № 0001161705/0, від 12.06.2008 року № 0001161705/1 та № 0001171705/1, а також рішення відповідача-3 про результати розгляду первинної скарги від 12.06.2008 року № 3076/М/25-009 оскаржувались позивачем до Державної податкової адміністрації у м. Києві, шляхом подання повторної скарги від 26.06.2008 року б/н, за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.08.2008 року № 531/М/25-214 про результати розгляду скарги оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням рішення відповідача-3 про результати розгляду первинної скарги від 12.06.2008 року № 3076/М/25-009 були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

На підставі акта перевірки позивача від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759 та рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.08.2008 року № 531/М/25-214 про результати розгляду скарги, відповідачем-3 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 21.08.2008 року № 0001161704/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії в розмірі 193 679,40 грн.;

від 21.08.2008 року № 0001171704/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 329 840,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 165 430,00 грн.

Рішення Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.08.2008 року № 531/М/25-214 про результати розгляду скарги оскаржувалось позивачем до Державної податкової адміністрації України шляхом подання скарги від 05.09.2008 року, за результатом розгляду якої рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.10.2008 року № 9159/М/25-0315 про результати розгляду повторної скарги скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення відповідача-3 від 07.04.2008 року № 0001171705/0 (від 12.06.20008 року №0001171705/1), від 07.04.2008 року № 0001161705/0 (від 12.06.2008 року № 0001161705/1), з урахуванням рішення відповідача-3 про результати розгляду первинної скарги від 12.06.2008 року № 3076/М/25-009 і рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.08.2008 року № 531/М/25-214 про результати розгляду скарги, - без змін.

На підставі акта перевірки позивача від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759 та рішення Державної податкової адміністрації України від 31.10.2008 року про результати розгляду скарги, відповідачем-3 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 12.11.2008 року № 0001161704/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії в розмірі 193 679,40 грн.;

від 12.11.2008 року № 0001171704/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 329 840,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 165 430,00 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.04.2008 р. № 0001161704/0 та № 0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/01, від 21.08.2008 р. за № 0001161704/2 та № 0001171704/2, від 31.10.2008 р. №0001161704/3 та №0001171704/3 протиправними та необґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, а також вважаючи протиправними дії відповідача-3, що складаються з проведення незаконної планової виїзної перевірки та несвоєчасного надсилання позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

На момент виникнення спірних правовідносин підстави та порядок проведення, зокрема, планових виїзних перевірок визначалися положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

У відповідності до положень ст.ст.11-1, 11-2 зазначеного Закону, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів. Подовження термінів проведення планової виїзної перевірки можливе на термін не більш як 10 робочих днів, а стосовно суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась з 30.01.2008 р. по 11.02.2008 р. на підставі направлення відповідача-3 від 30.01.2008 р. № 217/17 з врахуванням вимог ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», про що позивача було повідомлено листом № 8472/М/17-402 від 18.12.2007 р. (отримано позивачем 21.12.2007 р.), з відома та у присутності позивача особисто. Відповідно до наказу відповідача-3 про продовження терміну проведення планових виїзних перевірок №227 від 11.02.2008 р. термін перевірки було продовжено на п'ять робочих днів з 12.02.2008 р. по 18.02.2008 р., про що позивач був належним чином повідомлений.

Системно дослідивши та оцінивши викладеному, суд дійшов висновку, що відповідачем-3 була проведена одна виїзна планова перевірка позивача протягом 2008 року в межах законодавчо встановлених строків, після належного повідомлення позивача про дату початку та закінчення її проведення, що свідчить про законність її проведення. При цьому, жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили доводи позивача про протиправність дій відповідача-3, які полягають у проведенні незаконної планової виїзної перевірки (вдруге за 2008 рік), позивачем суду не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправними дій відповідача-3, що складаються з проведення незаконної планової виїзної перевірки (вдруге за 2008 рік) та, відповідно, про відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача-3, що складаються з несвоєчасного надсилання позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В той же час, позивачем в адміністративному позові не зазначено, яке саме його право було порушено у зв'язку з несвоєчасним надсиланням відповідачем-3 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, суд вбачає, що єдине право, яке може бути об'єктом порушення в такому випадку є право на оскарження податкового зобов'язання, визначного податковим органом. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що таке право не залежить від дати направлення податковим органом відповідного податкового-повідомлення рішення, оскільки, згідно положень пп.5.2.2. п.5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність в даному випадку порушеного права позивача, оскільки строк на оскарження відповідного рішення починає перебіг не саме з моменту отримання платником податків такого рішення.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача-3, що складаються з несвоєчасного надсилання позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими та, відповідно, у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідачів зупинити виконання позивачем податкових зобов'язань, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а також про зобов'язання їх заборонити до дня закінчення процедури судового адміністративного оскарження надсилання податкових вимог і вважати суми відповідних податкових зобов'язань неузгодженими, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.6 та ч.2 ст.19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин, повноваження податкових органів визначалися Законом України «Про державну податкову службу в Україні», системний аналіз норм якого свідчить про відсутність у податкового органу повноважень, про зобов'язання вчинення яких просить позивач. Таких повноважень не закріплено і діючим податковим законодавством, а саме: Податковим кодексом України.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідачів зупинити виконання позивачем податкових зобов'язань визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а також про зобов'язання їх заборонити до дня закінчення процедури судового адміністративного оскарження надсилання податкових вимог і вважати суми відповідних податкових зобов'язань неузгодженими.

Аналогічні обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій під час первинного розгляду даної справи та не ставилися під сумнів Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 12.03.2014 року, якою, крім іншого, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог про скасування повністю податкових повідомлень-рішень відповідача-3 від 07.04.2008 р. № 0001161704/0 та № 0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/01, від 21.08.2008 р. за № 0001161704/2 та № 0001171704/2, від 31.10.2008 р. №0001161704/3 та №0001171704/3, якими позивачу визначені суми податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і застосовані штрафні (фінансові) санкції, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759 та вже зазначалося раніше, підставою для висновку відповідача-3 про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало:

- віднесення ним до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ПП «Адвер Студіо Дизайн» та підписаними від імені директора даного підприємства ОСОБА_4 (згідно пояснень якого, він не був директором цього підприємства на не мав повноважень на підписання первинних бухгалтерських документів), з огляду на що, товар придбаний згідно податкових накладних, виписаних ПП «Адвер Студіо Дизайн» позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності не використовувався;

- не включенням до складу податкових зобов'язань відповідного податкового періоду суму податку на додану вартість, сплачену на користь позивача у складі коштів, які надійшли від покупців: ТОВ «Геокард» (грудень 2005 року), СПД ОСОБА_5 (березень-квітень 2006 року), ТОВ «Будпромстандарт» (листопад 2006 року, червень 2007 року), виходячи з правила першої події, тобто на дату надходження коштів на рахунок позивача.

Так, як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ПП «Адвер Студіо Дизайн» ґрунтувалися на договорах підряду на виконання ремонтних робіт від 20.12.2006 року № 20/12-С, від 01.03.2007 року № 1/3-С, від 05.03.2007 року № 5/3-С, від 11.04.2007 року № 6/3-С, від 05.06.2007 року № 15-С, від 05.06.2007 року № 16-С, за умовами яких Замовник (позивач) доручав, а Підрядник (ПП «Адвер Студіо Дизайн») брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами із забезпеченням належної якості, за договірною ціною та у визначений договором термін виконати передбачені кошторисом роботи.

Вартість договору від 20.12.2006 року № 20/12-С склала 193032,00 грн. з ПДВ.

Вартість договору від 01.03.2007 року № 1/3-С склала 222468,16 з ПДВ.

Вартість договору від 05.03.2007 року № 5/3-С склала 137200,00 з ПДВ.

Вартість договору від 11.04.2007 року № 6/3-С склала 37240,00 ПДВ.

Вартість договору від 05.06.2007 року № 15-С склала 735000,00 ПДВ.

Вартість договору від 05.06.2007 року № 16-С склала 53900,00 ПДВ.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, а також підтвердження сплати сум ПДВ у складні ціни за ремонтні роботи, позивачем надані суду наступні первинні документи у копіях: акти здачі прийняття-робіт (надання послуг), видаткові накладні та виписані ПП «Адвер Студіо Дизайн» податкові накладні.

В той же час, під час дослідження видаткових накладних, судом встановлено, що вони не містять прив'язки до вищезазначених договорів, тому не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують їх виконання та на яких може бути здійснено бухгалтерський та податковий облік. При цьому, деякі з видаткових накладних містять прив'язку до рахунків-фактур, проте відповідні рахунки-фактури позивачем суду для огляду та надання оцінки надані не були, що виключає можливість встановити факт їх видачі для виконання умов саме вищезазначених договорів.

Аналогічна ситуація має місце і з податковими накладними, виписаними ПП «Адвер Студіо Дизайн», більшість яких не містить прив'язки до договорів на виконання ремонтних робіт від 20.12.2006 року № 20/12-С, від 01.03.2007 року № 1/3-С, від 05.03.2007 року № 5/3-С, від 11.04.2007 року № 6/3-С, від 05.06.2007 року № 15-С, від 05.06.2007 року № 16-С, в той час як містить посилання на видаткові накладні.

При цьому, посилання у податковій накладній на форму цивільно-правового договору передбачає форма податкової накладної, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Крім того, позивачем не подані суду докази здійснення розрахунків з ПП «Адвер Студіо Дизайн» за вищезазначеними договорами, що позбавило суд можливості надати їм оцінку та дійти висновку про реальний рух активів.

Більше того, в матеріалах справи міститься копія пояснення ОСОБА_4, який значиться як директор ПП «Адвер Студіо Дизайн» при складанні первинних документів по взаємовідносинам з позивачем, в якому він зазначав про те, що жодних документів фінансово-господарської діяльності ПП «Адвер Студіо Дизайн» не підписував. Також зазначив, що працював директором ПП «Адвер Студіо Дизайн» лише з 05.12.2005 року по 30.12.2005 року.

В той же час, згідно листа Управління з питань розвитку підприємництва та регуляторної політики Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 11.03.2009 року № 02-539 та згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДР) приватне підприємство «Адвер Студіо Дизайн» зареєстровано 04.11.2005 р. Голосіївською районною у м. Києві державної адміністрацією за адресою: 03118, АДРЕСА_1, керівником якого значиться ОСОБА_4 та з моменту реєстрації і по день складання листа ніяких реєстраційних дій проведено не було.

Відповідно до ч.1,2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, пояснення ОСОБА_4 прямо суперечать офіційній інформації, що і на даний час міститься в ЄДРПОУ, що не може бути залишене судом без уваги.

Таким чином, вищенаведене у сукупності викликає у суду сумніви щодо реальності господарських операцій між позивачем та ПП «Адвер Студіо Дизайн».

На момент виникнення спірних правовідносин платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон № 168/97-ВР).

Згідно п.1.7. ст.1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.7.1., пп.7.2.1., пп.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97-ВР, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку (пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.4.1., пп.7.4.4. та п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання (пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону № 168/97-ВР).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин, форма та порядок заповнення податкової накладної було закріплено Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165.

Згідно п.6.2. Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу податкового кредиту не відносяться суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними первинними документами (податковими накладними).

При цьому, первинні документи, мають бути складені у відповідності до вимог податкового законодавства та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалося раніше, судом під час дослідження та надання оцінки первинним документами (видатковим та податковим накладним), поданим позивачем для підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Адвер Студіо Дизайн» було встановлено, що видаткові та податкові накладні складені з порушенням вимог щодо їх складання, у своїй більшості не містять прив'язок до договору та підписані особою, яка заперечує їх підписання. Крім того, відсутні докази здійснення розрахунків позивача з ПП «Адвер Студіо Дизайн».

Отже, такі первинні документи не можуть прийматися судом до уваги, як належним чином оформленні первинні документи, та підтвердити факт реальності здійснення відповідних господарських операцій між позивачем та ПП «Адвер Студіо Дизайн».

Більше того, не надання позивачем доказів, які б підтверджували наявність у контрагента фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Адвер Студіо Дизайн».

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про те, що у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з ПП «Адвер Студіо Дизайн», оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження сформованого податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Адвер Студіо Дизайн» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Адвер Студіо Дизайн».

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ПП «Адвер Студіо Дизайн».

Враховуючи наведене, суд також дійшов висновку про те, що позивач не має права відносити до складу витрат витрати понесені ним по господарським операціям з ПП «Адвер Студіо Дизайн», що відповідно випливає на формування оподатковуваного доходу, зокрема, за IV квартал 2006 року як вказує відповідач-3 в акті перевірки від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, збільшуючи його порівняно з витратами.

Крім вищевикладеного, з матеріалів справи вбачається, що позивач за період, що був об'єктом перевірки відповідачем-3 мав також взаємовідносини з іншими контрагентами, зокрема, з СПД ОСОБА_5, ТОВ «Геокард», ТОВ «Будпромстандарт».

Згідно наданих позивачем копій первинних документів, його взаємовідносини з ТОВ «Будпромстандарт» ґрунтувалися на договорах підряду на виконання ремонтних робіт від 05.06.2007 р. № 15, від 05.03.2007 року № 5/3, від 01.03.2007 року № 3, від 11.04.2007 року № 6/3, від 01.10.2006 року № 1/10, від 20.12.2006 р. № 20/12, від 20.10.2006 року № 20/10, від 03.10.2006 року № 3/10, від 02.10.2006 року № 2/10, від 05.06.2007 року № 16, за умовами яких замовник (ТОВ «Будпромстандарт») доручав, а підрядник (позивач) брав на себе зобов'язання своїми силами і засобами із забезпеченням належної якості, за договірною ціною та у встановлений договором термін виконати роботи передбачені кошторисом робіт на об'єктах замовника.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати ТОВ «Будпромстандарт» на користь позивача сум податку на додану вартість, у складі коштів за виконані ремонті роботи, позивачем надані суду копії податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Будпромстандарт», а саме: від 29.06.2007 року № 44/4 (договір № 16 від 05.06.2007 року), від 29.06.2007 року № 44 (договір № 16 від 05.06.2007 року), від 28.04.2007 року № 35 (договір № 6/3 від 11.04.2007 року), від 30.03.2007 року № 27 договір № 5/3 від 05.03.2007 року), від 30.03.2007 року № 26 (договір № 3 від 01.03.2007 року), від 28.09.2007 року № 65 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 31.08.2007 року № 53 (договір № 16 від 05.06.2007 року), від 31.08.2007 року № 52 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 31.08.2007 року № 51 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 19.07.2007 року № 45 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 31.07.2007 року № 45/4 (договір № 5/3 від 05.03.2007 року), від 31.07.2007 року № 45/5 (договір № 16 від 05.06.2007 року), від 31.07.2007 року № 45/3 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 31.07.2007 року № 45/2 (договір № 15 від 05.06.2007 року), від 31.07.2007 року № 45/1 (договір № 15 від 05.06.2007 року).

Крім зазначених первинних документів, позивачем подані суду копії податкових накладних, виписаних на користь ТОВ «Будпромстандарт» на виконання робіт згідно інших договорів.

Взаємовідносини позивача з СПД ОСОБА_5, ТОВ «Геокард» підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, відповідно, від 07.11.2006 року № 37 на суму 7233,91 грн. (у т.ч. ПДВ - 1205,65 грн.) та від 21.12.2005 р. № 2 на суму 750,60 ( у т.ч. ПДВ - 125,10 грн.), а також копіями банківських виписок по рахунку позивача.

По взаємовідносинам позивача з зазначеними контрагентами судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, в декларації з ПДВ за червень 2007 року позивачем вказана сума податкових зобов'язань (р.9 колонка Б) в розмірі 19 852,00 грн. В той же час, до складу податкових зобов'язань позивачем не були включені суми ПДВ по податковим накладним № 44 та 44/1 від 29.06.2007 р. відповідно на загальну суму 2349,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 391,50 грн.) та на загальну суму 2295,00 грн. . (у т.ч. ПДВ - 382,50 грн.), виданих позивачем на користь ТОВ «Будпромстандарт».

В декларації з ПДВ за листопад 2006 року позивачем вказана сума податкових зобов'язань (р.9 колонка Б) в розмірі 93577,00 грн. В той же час, згідно наданих податкових накладних за листопад 2006 року податкові зобов'язання складають 115 109,27 грн. Крім того, позивачем не були включені до складу податкових зобов'язань зарахування коштів від покупця (замовника) ТОВ «Будпромстандарт» на банківський рахунок платника в сумі 132 313,72 грн. (у т.ч. ПДВ - 22 052,29 грн.). Таким чином, податкові зобов'язання мають складати 137162,00 грн.

В декларації з ПДВ за квітень 2006 року позивачем вказана сума податкових зобов'язань (р.9 колонка Б) в розмірі 0,00 грн. В той же час, згідно банківської виписки на рахунок позивача від СПД ОСОБА_5 надходили грошові кошти в рахунок оплати за товар згідно рахунку № М00000006 від 04.04.2006 року в сумі 738,00 грн. (у т.ч. ПДВ 123,00 грн.).

Згідно банківської виписки на рахунок позивача від СПД ОСОБА_5 23.03.2006 року надходили грошові кошти в рахунок оплати за товар згідно рахунку № М00000004 від 22.03.2006 року в сумі 4400,16 грн. (у т.ч. ПДВ 733,36 грн.). Доказів відображення зазначеної суми ПДВ у складі податкових зобов'язань за березень 2006 року позивачем не надані.

В декларації з ПДВ за грудень 2005 року позивачем вказана сума податкових зобов'язань (р.9 колонка Б) в розмірі 0,00 грн. В той же час, згідно банківської виписки та податкової накладної від 21.12.2005 р. № 2, на рахунок позивача від ТОВ «Геокард» надходили грошові кошти в рахунок оплати за теплоізоляцію по рах. № 005 від 21.12.2005 року в сумі 750,60 грн. (у т.ч. ПДВ 125,10 грн.).

Належних та допустимих доказів, які б спростовували такі доводи відповідача-3 позивачем не надані, в той час, як перевірені та підтверджені судом.

Як вже зазначалося вище, на момент виникнення спірних правовідносин перелік платників податку на додану вартість, об'єктів, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України «Про податок на додану вартість» (далі-Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Враховуючи, що грошові кошти від контрагентів СПД ОСОБА_5, ТОВ «Геокард», ТОВ «Будпромстандарт» надходили на рахунок позивача, проте, з аналізу вищезазначеного, у повному обсязі ним не декларувалися, суд погоджується з висновками відповідача-3 щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Крім вищевикладеного, як вбачається з акту перевірки від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, підставою для висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії стало те, що за результатом перевірки відповідачем-3 встановлено, що оподатковуваний дохід за IV квартал 2006 року визначено у розмірі 166 053,88 грн., а не 8000,00 грн., як зазначено позивачем в декларації про доходи, одержані за IV квартал 2006 року.

Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень п.9.12 ст.9 Закону.

Відповідно до пп.9.12.1. п.9.12. ст.9 зазначеного Закону, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Згідно ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пунктом 4 зазначеного Указу закріплено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Згідно п.5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування», у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що якщо підприємець від здійснення підприємницької діяльності, отримав інші і доходи, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами, встановленими спеціальним законодавством з питань спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплатити з таких доходів (з суми перевищення понад 500 тисяч) податок з доходів фізичних осіб - СПД.

Відповідно до п.4.1., пп.4.2.8. п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, крім іншого, оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва-фізичної особа-платника єдиного податку за четвертий квартал 2006 року, копія якого міститься в матеріалах справи, позивачем визначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 533 588,00 грн. Отже, перевищення обсягу допустимої виручки склало в сумі 1033588,00 грн. з ПДВ (86223,33 грн. без ПДВ).

Згідно ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, крім іншого, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно даних декларації про доходи, одержані за IV квартал 2006 року, позивачем визначена сума одержаного валового доходу у розмірі 1033588,00 грн. з ПДВ (861323,00 грн. без ПДВ) та сума витрат, пов'язаних з одержанням доходу у розмірі 1025588,00 грн. (854656,00 грн. без ПДВ), у зв'язку з чим сума чистого доходу визначені позивачем у розмірі 8000,00 грн.

При цьому, в ході перевірки документально підтверджено суму витрат, пов'язаних з одержанням доходу у розмірі 746 783,45 грн. (у тому числі по господарським операціям з ПП «Адвер Студіо Дизайн»).

В той же час, віднесення до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу витрати по господарським операціям з ПП «Адвер Студіо Дизайн» в сумі 51514,00 грн., не може відбуватися за правилами податкового законодавства, оскільки, як встановлено судом, факт реальності таких операцій в ході судового розгляду не підтверджено.

Отже, як вбачається з акту перевірки від 31.03.2008 року № 163/17-4-2685610759, згідно наданих на перевірку первинних документів (податкових накладних, видаткових накладних, актів виконаних робіт (послуг), банківських виписок, квитанцій до прибуткових касових ордерів), суму витрат, пов'язаних з одержанням доходу, визначено у розмірі 695 269,45 грн. (746 783,45 грн. - 51 514,00 грн.), в той час, як позивачем зазначено 861323,00 грн.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували такі доводи відповідача-3 позивачем не надані, а іншого з матеріалів справи не вбачається.

Таким чином, оподатковуваний дохід позивача за IV квартал 2006 року склав 166 053,88 грн. (861 323,33 грн. - 695269,45 грн.), а не 8000,00 грн. Різниця складає 158 053,88 грн.

Також, як підтверджується матеріалами справи, до складу витрат, пов'язаних з одержанням доходу, за І-ІІІ квартали 2007 року позивачем відносилися витрати на придбання робіт від ПП «Адвер Студіо Дизайн» в розмірі 923794,30 грн., що, як вже неодноразово зазначалося, не може відбуватися за правилами податкового законодавства, оскільки, як встановлено судом, факт реальності таких операцій в ході судового розгляду не підтверджено.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності і незалежної професії та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 07.04.2008 р. № 0001161704/0 та № 0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/01, від 21.08.2008 р. за № 0001161704/2 та № 0001171704/2, від 31.10.2008 р. №0001161704/3 та №0001171704/3.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач-3, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.04.2008 р. № 0001161704/0 та № 0001171704/0, від 12.06.2008 р. № 0001161704/1 та № 0001171704/01, від 21.08.2008 р. за № 0001161704/2 та № 0001171704/2, від 31.10.2008 р. №0001161704/3 та №0001171704/3, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті з вищевикладеним слід зазначити, що відповідачами-2,3 належним чином виконаний обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.А. Кармазін

Ю.Т. Шрамко