Постанова № 39527576, 10.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2890/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного вищого навчального закладу "Київський коледж бізнесу", Навчально-професійного центру "Академія мистецтва краси" в особі представника Істоміної В.Л. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, 3-ті особи : Приватного вищого навчального закладу "Київський коледж бізнесу", Навчально-професійного центру "Академія мистецтва краси", Управління освіти Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2013 року перший заступник прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 707 від 29 жовтня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Київський коледж бізнесу", Навчально-професійного центру "Академія мистецтва краси" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, третіми особами було подано апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову.

Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на їх переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Заступником прокурора міста Києва проведено перевірку щодо дотримання вимог законодавства, спрямованого на захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, в ході якої встановлено, що розпорядженням Відповідача №707 від 29.10.2010 року «Про внесення змін до п.п.8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» внесено зміни до вже скасованих пунктів 8 та 9 на підставі розпорядження №359 від 07.04.2006 року «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на пункти 8, 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень», що, на думку Позивача, порушує загальні засади державної політики в галузі освіти щодо незабезпечення належних умов навчання та виховання дітей з особливими потребами, які навчаються в спеціальній загальноосвітній школі-інтернат №10.

Пунктами 8 та 9 розпорядження голови Дарницької районної ради у місті Києві від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" (надалі - Розпорядження від 07.04.2004 року №277) затверджено, зокрема, дозволити управлінню освіти Дарницької районної ради у м. Києві укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут соціальних та культурних зв'язків" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Вакулінчука, 1, загальною площею 2247,9 кв.м. для використання під вищий учбовий заклад, терміном з 01.03.2004 року до 01.10.2011 року (п. 8 Розпорядження від 07.04.2004 року №277) та дозволити управлінню освіти Дарницької районної ради м. Києва укласти з Навчально-професійним центром "Академія мистецтва краси" договір оренди нежитлового приміщення по вул. Вакулінчука, 1, загальною площею 614,2 кв.м., для використання під навчальний заклад, терміном з 01.03.2004 року до 01.10.2011 року.

Позивачем винесено протест, який листом від 24.03.2006 року №07/3-67вих. направлений до голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, зі змісту якого вбачається, що за результатами перевірки, проведеної органами прокуратури, виявлено порушення прав вихованців школи-інтернату №10 на безпечні для здоров'я та життя умови, у зв'язку з чим запропоновано скасувати п.п. 8, 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 щодо надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 2247,9 кв.м. Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут соціальних та культурних зв'язків" та нежитлових приміщень загальною площею 614,2 кв.м. Навчально-професійному центру "Академія мистецтва краси" в школі-інтернаті №10 для дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку по вул. Вакулінчука, 1.

За результатами розгляду зазначеного протесту, головою Дарницької районної ради міста Києва прийнято розпорядження від 07.04.2006 року №359 "Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на пункти 8, 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.04 №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" (надалі - Розпорядження від 07.04.2006 року №359), яким задоволений протест заступника прокурора міста Києва від 24.03.2006 року №07/3-67вих. на пункти 8, 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень", шляхом скасування пунктів 8 та 9 розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" щодо укладення договорів оренди нежитлових приміщень по вул. Вакуленчука, 1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут соціальних та культурних зв'язків" та Навчально-професійному центру "Академія мистецтва краси". Пунктом 3 Розпорядження від 07.04.2006 року №359 управлінню освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації встановлено припинити термін дії зазначених у пункті 1 цього розпорядження договорів оренди приміщень в установленому законом порядку.

Як встановлено судом першої інстанції вказане розпорядження від 7.04.2006 року №359 не набуло свого виконання.

Відповідачем позивачу була надана відповідь від 28.02 2013 року №101 - 1565/01 щодо відсутності вказаного вище розпорядження в архіві Дарницької райдержадміністрації.

Договори оренди між Дарницьким управлінням освіти та третіми особами розірвані не були, вони є діючими і на даний час.

Тобто є очевидним, що на момент вищевикладених подій, прокурор не скористався вимогами статті 21 розділу Ш Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на 2006 рік. Зокрема, у ч. 4 цієї статті вказується, що прокурором, у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутись до суду про визнання акта незаконним протягом п»ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення.

Йдеться про те, що прокурор повинен був контролювати виконання свого припису. А з огляду на те, що основною його тезою було не стільки скасування пунктів 8 та 9 опротестованого розпорядження, які вичерпали свою дію укладенням договорів оренди, а розірвання договору оренди між відповідачем та третіми особами, то прокурор мусив би не задовольнитись листом про винесення відповідного розпорядження, а йпроконтролювати його виконання у встановлені в Законі строки, але цього зроблено не було.

Далі, прокуратурою м. Києва листом від 10.01.2013 року №08-24вих.-7окв-13 прокурорам районів м. Києва направлено завдання про проведення перевірок щодо додержання прав дітей-інвалідів.

На підставі вищезазначеного завдання, першим заступником прокурора Дарницького району м. Києва винесена постанова про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 23.01.2013 року.

В процесі проведення перевірки було встановлено, що розпорядженням голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2010 року №707 "Про внесення змін до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" (надалі - Розпорядження від 29.10.2010 року №707) внесено зміни до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" в частині заміни слів "терміном до 01.10.2011" на слова "терміном до 01.10.2021", в решті п.п. 8, 9 залишені без змін.

Вважаючи розпорядження голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2010 року №707 "Про внесення змін до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року №277 "Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень" таким, що порушує загальні засади державної політики в галузі освіти щодо незабезпечення належних умов навчання та виховання дітей з особливими потребами, які навчаються в спеціальній загальноосвітній школі-інтернат №10, прокурор тільки 1.03.2013 року звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав на протиправність оскаржуваного розпорядження, та наявність підстав для його скасування, з огляду на невідповідність дій відповідача вимогам ст. 19 Конституції України та вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9.04.1999 року № 586-Х1У.

Щодо строків пред»явлення даного позову, то відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою про прийняття справи до провадження від 17 лютого 2014 року у відповідача було витребувано докази отримання прокурором оскаржуваного рішення. .

Ухвалою від 3 березня 2014 року судом було витребувано від Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації, письмові пояснення щодо особи, яка здійснювала направлення (передачу) оскаржуваного розпорядження №707 від 29.10.2010 року прокуратурі Дарницького району м. Києва, а від прокуратури Дарницького району м. Києва, витяг з журналу вхідної кореспонденції вказаної прокуратури за період жовтень - листопад 2010 року.

Крім того, відповідачем повідомлено про особу, якою здійснювалася доставка кореспонденції. В судовому засіданні судом було допитано в якості свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що виконувала функції кур'єра та передавала до прокуратури розпорядження, в тому числі, розпорядження №707 від 29.10.2010 року.

При цьому, суд першої інстанції, вказав, що з пояснень свідка - жодних відміток чи супровідних листів, будь - яких інших доказів передачі цього, або інших розпоряджень до прокуратури, при передачі документів не залишалося.

Також, судом було безпідставно зазначено, що не було надано ні повної копії, ні оригіналу, ні засвідчення вказаної копії печаткою відповідача, оскільки в судовому засіданні від 03.03.2014 року суду першої інстанції надавався для огляду оригінал даної відповіді разом з копією журналу вихідної кореспонденції, яка засвідчена печаткою відповідача, що підтверджується технічним записом судового засідання даної дати.

Прокурором також було надано засвідчену печаткою прокуратури копію журналу реєстрації вхідної кореспонденції за жовтень - листопад 2010 року, із назвою «Книга обліку вхідної кореспонденції прокуратури Дарницького району міста Києва в 2010 році з №1666- вх -10 по 3141 вх-10 », в якій міститься інформація про листи відповідача, а саме запис «від 20.10.2010р. - Розпорядження за вересень 2010 року до відома», та відсутня інформація про надання прокурору відповідачем розпоряджень за жовтень 2010 року чи оскаржуваного розпорядження окремо.

Разом з тим, директором ПВНЗ «Київський коледж бізнесу» 14.06.2013 було подано Інформаційний запит до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з питанням чи направлялась Державної районною у м. Києві державною адміністрацією копія розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації № 707 від 29.10.2010 року «Про внесення змін до п.п. 8, 9 розпорядження голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 07.04.2004 року № 277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» до прокуратури Дарницького району м. Києва і якими документами підтверджується відправлення вказаного розпорядження.

Так, до суду було надано засвідчену печаткою третьої особи копію журналу реєстрації вихідної кореспонденції № 14-11 (а.с. 176 т.2), який має найменування «Журнал доставки вихідної кореспонденції (для доставки в КМДА), в якому містяться відомості про направлення листів до підрозділів Київської міської державної адміністрації, номери листів та їх дати та запис « 22.11.10 Прокуратура Дарницького р-ну розпорядження за жовтень».

Також, своїми показами, посадова особа Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3, яка була відповідальна за доставку розпоряджень до прокуратури Дарницького району м. Києва, підтвердила, що особисто доставила розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації за жовтень 2010 року, в т.ч. і оскаржуване розпорядження, до канцелярії прокуратури.

Всупереч наведеному, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність доказів щодо надання прокурору відповідачем розпоряджень за жовтень 2010 року чи оспорюваного розпорядження окремо.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку слід взяти до уваги на інші критерії визначення строків звернення прокурора до суду з цим позовом.

На виконання своїх прямих обов»язків, передбачених Законом України «Про прокуратуру» від 5.11.1991 №1789-ХП, а саме розділом Ш цього Закону, в редакції, що діяла на момент виникнення даних правовідносин, ніщо не перешкоджало посадовим особам прокуратури самостійно вимагати вказані рішення чи провести відповідну їх перевірку своєчасно в межах розумних строків, навіть за умови, що відповідач своєчасно не надав свої рішення і розпорядження до прокуратури.

Тому, колегія суддів вважає очевидним порушення прокурором строку звернення до суду з даним позовом, але з огляду на те, що судом першої інстанції дана справа допущена до розгляду, колегія суддів вважає доцільним переглянути її по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов пред»явлений прокурором за наслідками перевірки щодо додержання прав дітей-інвалідів за листом Прокуратури м. Києва від 10.01.2013 року №08-24 вих.-7окв-13 до прокуратур районів м. Києва.

Саме даною перевіркою виявлено, що відповідачем, всупереч розпорядженню №359 від 7.04.2006 року, яким управління освіти Дарницького району міста Києва зобов»язувалось припинити термін дії зазначених у п. 1 Розпорядження від 7.04.2006 року №359 «Про розгляд протесту заступника прокурора міста Києва на п.п. 8, 9 Розпорядження відповідача від 7.04.2004 року №277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень», договорів оренди з третіми особами по справі, а навпаки, було винесене розпорядження голови Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2010 року 707 «Про внесе6ння змін до п.п.8,9 розпорядження №277 від 7.04.2004 року , якими фактично були продовжені договори оренди з третіми особами до 1.10.2021 року, на підставі чого були внесені зміни до договорів оренди.

При цьому, прокурор вважає, що при винесенні останнього розпорядження був порушений порядок та процедура його ухвалення, зміни були внесені у фактично скасовані пункти розпорядження за 2004 рік, та були порушені загальні засади державної політики в галузі освіти щодо забезпечення належних умов навчання та виховання дітей з особливими потребами, які навчаються в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №10, що й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані про результати перевірки з наведенням фактів вищенаведених порушень прав дітей інвалідів і у позові ніде не вказано у чому вони виявляються.

Тому, вивчаючи обґрунтованість поданого прокурором позову на захист прав та інтересів дітей з особливими потребами, колегія суддів виходить з наступного.

Докази, які надані до справи свідчать, що розпорядженням голови Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 7.04.2004 року №277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» дозволено районному управлінню освіти укласти з ТОВ «Інститут соціальних та культурних зв»язків» договір оренди нежитлового приміщення по вул.Вакулінчука,1, загальною площею 2247,9 кв. м для використання даного приміщення під учбовий заклад строком з 1.03.2004 до 1.10.2011 року та укласти договір з Навчально-професійним центром «Академія мистецтва краси» того ж приміщення але площею 614,2 кв. м під учбовий заклад терміном з 1.03.2004 до 1.10.2011 року. Надалі вказані договори оренди (найму) вказаних приміщень були укладені належним чином за номерами 105 та 106 від 29.04.2004 року.

Слід звернути увагу, що при укладенні таких договорів цільове призначення приміщень не змінилось, вони використовувались під учбовий заклад.

Як вбачається з представлених у справі доказів, вказане приміщення, яке орендувалось, є учбовим корпусом, який на момент винесення рішень та укладення договорів оренди у 2004 році перебував у занедбаному стані і потребував термінового ремонту, на який у відповідачів коштів не було, а перебування у такому приміщенні дітей могло мати негативні наслідки.

Крім того, є фактом загальновідомим, що у 90-х роках минулого сторіччя народжуваність дітей у країні суттєво зменшилась, у зв»язку з чим пропорційно зменшилась кількість дітей з особливими потребами, що і могло мати як наслідок ущільнення у використанні комплексу вказаної школи.

У будь-якому разі прокурор не посилався і не представив докази того, що права дітей, що проживали і навчались у даній школі - інтернаті були порушені укладенням згаданих договорів оренди.

У справі відсутні докази того, що треті особи недобросовісно виконували умови договору оренди приміщення по вул. Вакуленчука,1.

Орендна плата ними вносилась вчасно. Був зроблений ремонт приміщення вартістю близько трьох мільйонів гривень, що свідчить про очевидну користь, з огляду на обмежене фінансування управлінь освіти на проведення ремонтів у навчальних закладах. Тому, укладення вказаних договорів оренди відповідало законним інтересам як відповідача і його управління освіти, так і третіх осіб, які мали можливість вести у правовий спосіб свою господарську діяльність.

Як вбачається з представлених третіми особами доказів, останні надавали посильну допомогу на нужди інтернату та приймали участь у соціальній адаптації учнів школи, надаючи їм можливість безоплатного навчання, отримання професії та трудовлаштування.

Тому, всупереч висновкам суду першої інстанції, який в основу свого рішення поклав доводи прокурора, колегія суддів вважає, що прокурором не доведене порушення законних прав дітей інвалідів, які виховуються і навчаються у вказаній школі інтернаті, розпорядженням голови Дарницької у м. Києві районної адміністрації про надання дозволу на укладення договору оренди № 277 від 7.04.2004 року.

Не вмотивованим є і протест прокурора, внесений Дарницькій райдержадміністрації від 24.03.2006 року за результатами перевірки дотримання прав вихованців школи інтернату №10 на безпечні для здоров»я і життя умови у зв»язку з чим пропонувалось скасувати пп. 8 та 9 розпорядження від 7.04.2004 року №277.

Проте, як вбачається з розпорядження голови Дарницької районної ради в м. Києві від 7.04.2006 року №359 вказані пункти попереднього розпорядження були скасовані а управлінню освіти Дарницької райдержадміністрації було вказано на необхідність розірвання договорів оренди з третіми особами.

Як зазначалось колегією суддів вище, виконання цього розпорядження не проконтрольоване прокурором у відповідності з вимогами Закону України «Про прокуратуру» і в частині розірвання договорів оренди з третіми особами воно виконане не було. Тому, на момент проведення перевірки прокурором 23.01.2013 року це розпорядження навіть фактом свого невиконання втратило свою актуальність за збігом часу.

Колегія суддів вважає, що у даному розпорядженні за 2006 рік не скасування пунктів 8 та 9 було ключовим, з огляду на те, що вони вичерпали свою дію укладенням договорів оренди управління освіти Дарницької райдержадміністрації з третіми особами за номерами 105 та 106 від 29.04.2004 року, а основним було скасування наведених договорів оренди, які залишились діючими. У даних договорах, як і у розпорядженні №277 від 7.04.2004 року встановлювались строки дії цих договорів, - до 1.10.2011 року .

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 30.09.2010 року №787 «Про організаційно-правові заходи, пов»язані з виконанням рішення Київської міської ради від 9.09.2010 року №7/4819 «Про питання організації управління районами в місті Києві» була утворена Дарницька районна в м. Києві державна адміністрація як місцевий орган виконавчої влади, а Дарницька районна рада у місті Києві була ліквідована без визначення правонаступництва.

За зверненням третіх осіб, головою Дарницької у місті Києві районної державної адміністрації від 29.10.2010 року №707 було внесено зміни до п.8 та п.9 розпорядження голови Дарницької районної ради м. Києва від 7.04.2004 року №277 «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» в частині заміни слів «терміном до 1.10.2011 року на «терміном до 1.10.2021», в решті розпорядження залишене без змін.

Згідно даного розпорядження були внесені відповідні зміни щодо дії термінів у договорів оренди (найму) №105 та №106 від 29.04.2006 року. Тобто з жовтня 2010 року договори оренди між третіми особами та управлінням освіти Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації діяли у такій редакції.

З огляду на те, що відповідачем згідно його довідки не було знайдено в архіві розпорядження його попередника, голови Дарницької районної ради м. Києва від 7.04.2006 року №356, то колегія суддів не вбачає суттєвих порушень з боку відповідача при винесенні розпорядження 29.10.2010 року №707 з огляду з наступних міркувань.

Слід зазначити, що розпорядження від 29.10.2010 року №707 виносилось щодо строків діючих, ніким не оскаржених і не скасованих договорів оренди, правові підстави дії яких регулюються відповідним розділом Цивільного кодексу України «Найм (Оренда).

Тобто розпорядження голови Дарницької районної ради м. Києві від 7.04.2004 року №277, яким надавався дозвіл управлінню освіти Дарницької районної ради м. Києва укласти договори оренди комунального майна, яким є приміщення школи інтернату №10 в м. Києві по вул.. Вакуленчука,1 та встановлювався строк такої оренди, після оформлення відповідних договорів, фактично вичерпало свою дію його виконанням і правовідносини з третіми особами з адміністративно-правових перейшли в цивільно-правові.

Тому, після закінчення строку дії договорів №105 та №106 від 29.04.2004 року між відповідачем та третіми особами у жовтні 2011 року, за зверненням третіх осіб на виконання процедури оренди комунального майна, відповідачем було винесене спірне розпорядження №707 від 29.10.2010 року.

Колегія суддів не вбачає суттєвих порушень закону чи порядку його винесення, або будь-яких негативних наслідків, які наступили після його винесення, які потягли порушення законних інтересів держави, або, зокрема, дітей з особливими потребами, що виховуються та навчаються у школі інтернаті №10.

Щодо законності цього розпорядження, то колегія суддів виходить з вимог ст. ст. 763 ЦК України щодо строку договору найму (оренди) та ст. 764 цього Кодексу у частині правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму.

Так першою статтею передбачається, що договір найму (оренди) укладається на строк, встановлений договором.

У другій вказується, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи свідчать, що на момент збігу терміну дії договорів 105 та 106 від 29.04.2004 року ні одна з сторін не вимагала його розірвання, а між сторонами не було спорів щодо їх добросовісного виконання.

Тобто, розпорядження №707 від 29.10.2010 року носило процедурний характер щодо виконання законодавства про комунальне майно міської громади і затримка у його винесенні або відмова у продовженні строку, само по собі не тягла за собою автоматичне припинення вказаних договорів без їх скасування у законному порядку.

Крім того, будь-яке недотримання його форми чи недоречності, пов»язані з винесенням даного розпорядження не впливають на очевидність волевиявлення відповідача на погодження договору оренди і продовження його строків.

Зокрема, наявність розпорядження за 2006 рік про скасування пунктів 8 та 9 розпорядження за 2004 рік, або його відсутність на момент винесення розпорядження у 2010 році в архівах, коли за сплином часу та за зміною кадрів ніхто міг і не знати про його існування, обґрунтованість винесення останнього розпорядження у вигляді доповнення до розпорядження за 2004 рік чи окремо взятого розпорядження без прив»язування його до розпорядження за 2004 рік, у правовому розумінні не можуть впливати на його правомірність і виконання договорів оренди №105 та 106 за 2004 рік, з огляду на те, що не тягнуть за собою ніяких порушень діючого в Україні законодавства та відповідно законних інтересів держави вцілому та сторін зокрема.

Тому, колегія суддів вважає невірним висновок суду першої інстанції, що відповідач при винесенні розпорядження №707 від 29.10.2010 року, діяв поза межами вимог ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи було неповно з'ясовано обставини справи, не вказано, які саме норми матеріального права порушені відповідачем при винесенні спірного розпорядження, а також покладені в основу рішення висновки, які не відповідають доказам наявним у справі та обставинам, встановленим при розгляді справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову у відповідності з вимогами ст. 202 КАС України

Ухвалюючи таке рішення, колегія суддів приймає до уваги наведені вище мотивування та вважає, що доводами апеляційної скарги третіх осіб, спростовуються висновки суду щодо невідповідності дій відповідача нормам діючого законодавства при винесенні розпорядження №707 від 29.10.2010 року.

Крім того, заявлений прокурором позов не містить заслуговуючих на увагу доказів, які б спростовували доводи апелянтів, та з посиланням на норми закону та докази підтверджували неправомірність винесеного відповідачем розпорядження.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного вищого навчального закладу "Київський коледж бізнесу", Навчально-професійного центру "Академія мистецтва краси" в особі представника Істоміної В.Л. - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2014 р. - скасувати та винести нову.

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е.Мацедонська

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.