Ухвала суду № 39527555, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19697/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12 квітня 2013 року № 0001661720 та № 0001671720.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року вказаний адміністративний позов був задоволений частково - скасовано податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року № 0001661720 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3025 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду від 18 лютого 2014 року.

Позивач просить прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, оскільки вважає, що відповідач не довів використання найманих працівників без оформлення трудових відносин.

Відповідач просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки вважає, що розмір санкцій, застосованих до позивача, визначений правильно.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Також представник позивача заперечував проти апеляційної скарги ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника відповідача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено фактичну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_2 законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), про що складено акт (довідку) від 01 квітня 2013 року № 13-17.2-05-НОМЕР_3.

На підставі вказаного акту відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року № 0001661720, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 22198 грн. 50 коп., з яких 12102 грн. 00 коп. - за основним платежем та 10096 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, а також від 12 квітня 2013 року № 0001671720, яким позивачу нарахований єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 645 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу ФОП ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було невірно визначено розмір штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням від 12 квітня 2013 року № 0001661720 до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 127 ПК України.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як вбачається з розрахунку № 2 до акту перевірки від 01 квітня 2013 року № 13-17.2-05-НОМЕР_3 визначаючи розмір санкцій, відповідач виходив з того, що ФОП ОСОБА_2 було втретє протягом 1095 днів вчинено порушення, передбачене п. 127.1 ст. 127 ПК України.

Обґрунтовуючи правомірність свого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зазначеному розмірі відповідач надав копії актів (довідок) фактичних перевірок від 10 лютого 2012 року № 1/НОМЕР_3 та від 27 лютого 2012 року № 8-17.2-05-НОМЕР_3.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, акт (довідка) фактичної перевірки від 10 лютого 2012 року № 1/НОМЕР_3 не містить в собі висновку про вчинення позивачем порушення вимог податкового законодавства у вигляді ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків. Такий висновок містить лише акт (довідка) фактичної перевірки від 27 лютого 2012 року № 8-17.2-05-НОМЕР_3.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до позивача могли бути застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету.

Доводи апеляційної скарги ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 квітня 2013 року № 0001661720 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3025 грн. 00 коп., викладені в постанові від 22 грудня 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування в зазначеній частині.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні іншої частини позовних вимог ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не були нараховані, утримані та перераховані до бюджету податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка проводиться у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшла колективна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ФОП ОСОБА_2 щодо нездійснення офіційного працевлаштування, виплати заробітної плати в конвертах, ухилення від сплати податків тощо.

У вказаних осіб були відібрані письмові пояснення, згідно яких ОСОБА_3 у період з вересня 2011 року по квітень 2012 року працювала у позивача на посаді адміністратора без офіційного оформлення трудових відносин та отримувала заробітну плату в конверті у розмірі 3500 грн. 00 за місять; ОСОБА_5 - на посаді дизайнера у період з липня 2011 року по травень 2012 року із отримання заробітної плати в конверті у розмірі 3500 грн. 00 коп. та ОСОБА_4 - на посаді адміністратора танцювального залу у період з серпня 2011 року по січень 2012 року із отримання заробітної плати в конверті у розмірі 2500 грн. 00 коп.

Під час проведення фактичної перевірки було встановлено факт відсутності укладених із зазначеними особами у вказаний період трудових договорів, відсутність первинних бухгалтерських документів про нарахування та виплату їм заробітної плати та невідображення такої заробітної плати у звітності підприємства.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були допитані в якості свідків та підтвердили обставини, викладені в письмових поясненнях, що були надані начальнику ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши зібрані судом першої інстанції докази, а саме - письмові пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, враховуючи їх допит в судовому засіданні в якості свідків, взявши до уваги обставини, викладені в акті (довідці) фактичної перевірки від 01 квітня 2013 року № 13-17.2-05-НОМЕР_3, а також з огляду на особливості предмету доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова суду від 18 лютого 2014 року в частині відмови в задоволенні позову є законною та обґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 18 лютого 2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ФОП ОСОБА_2 та ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні апеляційних скарг фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів та зборів України у м. Києві - відмовити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Ухвала складена в повному обсязі 01 липня 2014 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.