Ухвала суду № 39525611, 25.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18671/13-а (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферко» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Ілта» задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від № 90026552207 від 19.11.2013р.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілта» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «ФЕРКО» за період з 01.09.12р. по 30.06.13р.

За результатами перевірки складено акт від 01.11.2013р. за № 589/26-55-22-07/14284053 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на додану вартість на суму 1 501 474,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених норм податкового законодавства податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 90026552207 від 19.11.13р. яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 501 474,00грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тотожні вимоги до формування податкового кредиту було визначено і Законом України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «ФЕРКО» було укладено ряд договорів щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів, а саме: Договір № 1-259-1/13 від 10.10.13р. та Договір № 1-007-13/3.

Відповідно до вказаних договорів ТОВ «ФЕРКО» зобов'язувалось надати позивачу послуги з адміністрування парку лізингових автомобілів, а саме: надавати Послуги своїми силами чи, у випадку мотивованої необхідності, з залученням третіх осіб за своїм вибором, при цьому Виконавець відповідатиме за якість наданих Послуг такими третіми особами як за ні дії, а саме: Ведення баз даних користувачів ТЗ, що фактично перебувають у регіоні обслуговування; Ведення баз даних уповноважених водіїв ТЗ, що фактично перебувають у регіоні обслуговування; Консультація водіїв з приводу безпечного керування ТЗ; Консультація водіїв з приводу обслуговування ТЗ; Приймання замовлень від водіїв ТЗ на обслуговування та ремонт; Авторизація замовлень водіїв ТЗ на відповідність лізинговій угоді; Сприяння в укладенні договорів з партнерськими СТО в регіоні; Розподіл ТЗ, що потребують обслуговування, між партнерськими СТО; Перевірка рахунків, наданих партнерськими СТО; Авторизація рахунків, наданих партнерськими СТО; Розподіл послуг, наданих партнерськими СТО, та ті, що виконуються за рахунок ТОВ «Ілта» та тих, що повинні бути відшкодовані лізингоодержувачем; Доставка автомобілів на партнерські СТО для обслуговування та ремонту; Доставка автомобілів на партнерські СТО для шиномонтажу; Регулярна анонімна інспекція умов експлуатації та зберігання ТЗ лізингоотримувачем; Доставка ТЗ на уповноважену СТО для проведення державного технічного огляду; Логістика документів, що надаються лізингоотримувачу (талон техогляду, поліс ОСЦПВ, тимчасовий реєстраційний талон, довіреність, нотаріальна довіреність, шляхових лист); Збір документів, які мають бути надані в страхову компанію у випадку дорожньо-транспортної пригоди; Відповідальне приймання та зберігання ТЗ у випадку завершення терміну лізингу; Перевірка ТЗ на відповідність умовам природного зношення.

Відповідно до п. 2.3 Договорів на підтвердження факту надання виконавцем послуг протягом відповідного місяця сторонами складається акт приймання-передачі послуг. Перелік автомобілів, щодо яких протягом відповідного місяця надавались послуги, що є невід'ємною частиною договору.

В підтвердження виконання сторонами своїх зобов'язань по вказаним договорам позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі наданих послуг, а саме:

№ 9 від 30.09.12р., та перелік транспортних засобів в кількості 951шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №9 до договору № 1-259-11/3 від 10.10.11р. );

№ 10 від 31.10.12р. та перелік транспортних засобів в кількості 962шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №10 до договору № 1-259-11/3 від 10.10.11р. ),

№ 11 від 30.11.12р. та перелік транспортних засобів в кількості 964шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №11 до договору № 1-259-11/3 від 10.10.11р. ),

№ 12 від 31.12.12р. та перелік транспортних засобів в кількості 956шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №12 до договору № 1-259-11/3 від 10.10.11р. ),

№ 1 від 31.01.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 961шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №1 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ),

№ 2 від 28.08.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 959шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №2 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ),

№ 3 від 31.03.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 955шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №3 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ),

№ 4 від 30.04.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 929шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №4 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ),

№ 5 від 31.05.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 941шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №5 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ) та

№ 6 від 30.06.13р. та перелік транспортних засобів в кількості 925шт., щодо яких здійснювалось адміністрування (Додаток №6 до договору № 1-007-13/3 від 03.01.13р. ),

Вказані акти приймання-передачі наданих послуг містять чіткий перелік послуг які надавались позивачу, а також як зазначено судом вище, мають детальний перелік транспортних засобів, із зазначенням марки, моделі та державного номера кожного транспортного засобу.

Також позивачем до матеріалів справи додано копії податкових накладних, а саме : № 231 від 30.09.2012 р. на суму 901548,00 грн., в тому числі ПДВ - 150258,00 грн. № 273 від 31.10.2012 р. на суму 911976,00 грн., в тому числі ПДВ - 151996,00 грн. № 274 від 30.11.2012 р. на суму 913872,00 грн., в тому числі ПДВ - 152312,00 грн. № 256 від 31.12.2012 р. на суму 906288,00 грн., в тому числі ПДВ - 151048,00 грн. № 163 від 31.01.2013 р. на суму 911028,00 грн., в тому числі ПДВ - 151828,00 грн. № 225 від 28.02.2013 р. на суму 909132,00 грн., в тому числі ПДВ - 151522,00 грн. № 144 від 15.03.2013 р. на суму 905340,00 грн., в тому числі ПДВ - 150890,00 грн. № 284 від 30.04.2013 р. на суму 880692,00 грн., в тому числі ПДВ - 146782,00 грн. № 176 від 31.05.2013 р. на суму 892068,00 грн., в тому числі ПДВ - 148678,00 грн. № 39 від 19.06.2013 р. на суму 876900,00 грн., в тому числі ПДВ - 146150,00 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем надані акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні.

В свою чергу, відповідачем не зазначено жодних заперечень щодо змісту вказаних первинних документів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зазначені первинні документи та викладені обставини справи свідчать про реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ФЕРКО».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, податковим органом в своїй апеляційній скарзі не було наведено жодних змістовних доводів своєї позиції.

З огляду на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.