Постанова № 39525473, 19.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. справа№ 22/656

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Царенко А.М.

за участю представників: позивача - Павлюк М.В.

відповідача - Ільницька Л.М.

скаржник на дії органу ДВС - Павлюк М.В.

органу ДВС - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 р.

за розглядом скарги Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд»

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві

у справі № 22/656 (суддя - Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд»

до Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити»

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» звернулось з позовом до Закритого акціонерного товариства «Фанери та плити», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити», про стягнення заборгованості за договором № 10/2004 від 16.12.2004 р. у розмірі 2964391,70 грн.

В процесі розгляду справи, у листопаді 2011 року позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 10/2004 від 16.12.2004 р. у розмірі 2 115 570,40 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.11.2010 р. позов задоволено повністю, стягнуто з ЗАТ «Фанери та плити» на користь ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» 2 115 570,40 грн основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2010 р. у справі № 22/656 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2011 р. скасовано, рішення Господарського міста Києва від 12.11.2010 р. у справі № 22/656 залишено без змін.

24.05.2011 р. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. у справі № 22/656 було видано наказ.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.03.2012 р. було відмовлено Приватному акціонерному товариству «Фанери та плити» у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2010 у справі № 22/656.

Вказана ухвала була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2012 р. та постановою Вищого господарського суду м. Києва 25.12.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2012 р. було відмовлено Приватному акціонерному товариству «Фанери та плити» у задоволенні заяви про визнання наказу Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 р. у справі № 22/656 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.07.2013 р. у справі № 22/656 було замінено позивача (стягувача) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» на його процесуального правонаступника Хмельницьку обласну корпорацію «Поділляоблагробуд».

Вказана ухвала була залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. у справі № 22/656.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 09.08.2013 р., від 23.08.2013 р. та від 18.09.2013 р. скаргу Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було повернуто без розгляду.

У грудні 2013 року Господарським судом м. Києва було прийнято до провадження скаргу Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови державного виконавця Мурихіна С.В. від 24.07.2013 р. про завершення виконавчого провадження № 27576996.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 р. у справі № 22/656 було повністю задоволено скаргу Хмельницьої обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, визнано недійсною постанову від 24.07.2013 р. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження № 27576996 з примусового виконання наказу № 22/656, виданого 24.05.2011 р. Господарським судом м. Києва на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2010 р. у справі № 22/656.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 р., Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» подало апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати вказану ухвалу суду та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач по справі № 22/656 зазначає, що місцевим судом не було прийнято до уваги того, що виконання наказу господарського суду може здійснюватись у будь-який передбачений чинним законодавством спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства, в тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. 601 ЦК України. Крім того Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 р. визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя Буравльов С.І., судді - Андрієнко В.В., Шапран В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 22/656, розгляд справи призначено на 10.06.2014 р.

10.06.2014 р. представники сторін, скаржника та органу ДВС надали усні пояснення по суті скарги, в подальшому було продовжено строк розгляду скарги та оголошено перерву до 19.06.2014 р.

В засідання суду, призначене на 19.06.2014 р., представники органу ДВС не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, скаржника та органу ДВС, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.07.2011 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Мироненко Н.В. було відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 р. по справі № 22/656 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» заборгованості в розмірі 2 136 962,10 грн.

16.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» (далі - первісний кредитор) та Хмельницькою обласною корпорацією «Поділляоблагробуд» (далі - новий кредитор) було укладено договір про уступку права вимоги (далі - договір про уступку права вимоги).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору уступки права вимоги у зв'язку з дебіторською заборгованістю ТОВ «БК «Київ-Град» перед Хмельницькою обласною корпорацією «Поділляоблагробуд» за договором цільової позики від 23.05.2007 р., первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку № 10/2004 від 16.12.2004 р., укладеним між первісним кредитором та ЗАТ «Фанери та плити».

Згідно з п. 1.3 вказаного договору новий кредитор набуває права вимоги до боржника, замість первісного кредитора, на суму 2 136 962,10 грн.

Листом від 12.06.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити» було повідомлено про заміну кредитора за договором № 10/2004 від 16.12.2004 р. про виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку на суму 2 136 962,10 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 13.06.2013 р. та фіскальним чеком № 2291 від 13.06.2013 р.

Постановою начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О. від 03.07.2013 р. виконавче провадження № 27576996 було передано для подальшого виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

24.07.2013 р. головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіним С.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 27576996 з примусового виконання наказу № 22/656, виданого 24.05.2011 р. Господарським судом м. Києва, у зв'язку із виконанням рішення у повному обсязі.

Встановлено, що підставою для закінчення цього виконавчого провадження було зарахування зустрічних однорідних позовних вимог у розмірі 2 136 962,10 грн, яке було здійснено на підставі заяви ПрАТ «Фанери та плити» від 10.06.2013 р. № 282.

Так, 10.06.2013 р. ПрАТ «Фанери та плити» звернулось до ТОВ «БК «Київ-Градобуд» про здійснення часткового зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- зарахувати заборгованість ПрАТ «Фанери та плити» на користь ТОВ «БК «Київ-Градобуд» по наказу Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 у справі № 22/656 у розмірі 2 136 962,10 грн;

- зарахувати заборгованість ТОВ «Будівельна компанія «Київ-Градобуд» на користь ПрАТ «Фанери та плити» по наказу Господарського суду м. Києва від 14.06.2012 р. у справі № 5011- 38/2467-2012 у розмірі 9 416 122,56 грн шляхом її зменшення на 2 136 962,10 грн.

Задовольняючи скаргу Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, місцевий господарський суд виходив з того, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена на стадії виконання судового рішення, не може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, а може бути лише підставою для укладення між стягувачем і боржником мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, яка, у разі затвердження її судом, є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Таким чином зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішення, ухвали, постанови господарського суду є невід'ємною частиною судового процесу. Право на стягнення заборгованості на користь позивача, підтверджене рішенням і наказом господарського суду, повинно бути реалізоване в процесуальних формах, встановлених законодавством про виконавче провадження. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог на цій стадії може відбуватися не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження».

Встановлено, що правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог було вчинено після видачі судом наказу на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 12.11.2010 р. у справі № 22/656, тобто на стадії його виконання.

Виконавчий документ - наказ господарського суду по справі № 22/656 передбачає стягнення грошових коштів як спосіб виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення є можливим, оскільки такий спосіб припинення зобов'язання передбачений нормами ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України та є одним із способів виконання судового рішення.

Крім того, Закон України «Про виконавче провадження» не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

ТОВ «БК «Київ-Градобуд» будь-яких заперечень відносно зарахування зустрічних однорідних вимог до ПрАТ «Фанери і плити» не висувало, до суду про визнання одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не зверталося.

Отже чинне законодавство, як матеріальне так і процесуальне, не містить заборони щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії виконання судового рішення ні в межах наданого виконавчою службою періоду для добровільного виконання судового рішення, ні в подальшій процедурі примусового виконавчого провадження.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 16.12.2013 р. у справі № 15/208-42/396-6/542-41/107, від 25.10.2012 р. у справі № 5023/1625/12, від 13.07.2011 р. у справі № 22/506, від 21.06.2011 р. у справі № 66/267-10, а також з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 01.11.2005 р. у справі № 15/154, від 11.11.2008 р. у справі № 37/144, від 09.12.2008 р. у справі № 37/ 638, від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10.

До того ж слід зазначити, що факти, встановлені в рамках розгляду даної справи, за заявою ПАТ «Фанери та плити» про визнання наказу таким що не підлягає виконанню, не мають преюдиціального значення для зазначеної скарги, оскільки обставини з цих питань та їх учасники є різними.

Так, скаржником даної справи є Хмельницька обласна корпорація «Поділляоблагробуд», а у справі про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, заявником є Приватне акціонерне товариство «Фанери та плити». В справі за заявою ПАТ «Фанери та плити» досліджувались обставини стосовно визнання наказу Господарського суду м. Києва від 24.05.2011 р. таким, що не підлягає виконанню, а в даній справі з'ясовуються обставини законності винесення постанови державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження за вищевказаним наказом.

Таким чином постанова Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 24.07.2013 р. про закінчення виконавчого провадження № 27576996 є обґрунтованою та такою, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що скарга Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не підлягає задоволенню.

Разом з тим, судова колегія вважає безпідставним прохання скаржника в апеляційній скарзі щодо припинення провадження у даній справі, оскільки за чинним процесуальним господарським законодавством такі підстави відсутні.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, судові витрати за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2014 р. у справі № 22/656 скасувати повністю.

3. Відмовити у задоволенні скарги Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

4. Стягнути з Хмельницької обласної корпорації «Поділляоблагробуд» (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 19, код ЄДРПОУ 31998964) на користь Приватного акціонерного товариства «Фанери та плити» (02160, м. Київ, вул. Фанерна,1, код ЄДРПОУ 00274690) 304,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.

6. Матеріали справи № 22/656 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Копію постанови надіслати сторонам, Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві та скаржнику (Хмельницькій обласній корпорації «Поділляоблагробуд»).

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран