Постанова № 39524676, 01.07.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 33/792/84/14

Справа № 686/6746/14-п Головуючий в 1-й інстанції Навроцький О.Г.

Категорія: ст.483 МК України Доповідач Ващенко С. Є.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2014 року м. Хмельницький

Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є., з участю секретаря Крисюк В.С., прокурорів Грелі О.В. та Гринишина А.М., представників Хмельницької митниці Богача Л.Л. та Горобчишина С.В., притягнутого до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2014 року,

в с т а н о в и в:

Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1, директора ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ»,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 41457,29 грн.

Вирішено конфіскувати в дохід держави автомобіль Renault Kangoo, 2009 р.в., кузов НОМЕР_1, у разі відсутності автомобіля стягнути його вартість в розмірі 41457,29 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.

Відповідно до постанови суду директор ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» ОСОБА_3 вчинив дії, що призвели до подання митному органу як підстави для переміщення та митного оформлення документу, який містить неправдиві відомості, а саме: рахунку серії LIFT Nr.000716 від 06.12.2012 року, оформленого від імені фірми UAB «LITFRA» Taurage, Misko g. 10-28, Литва, з вартістю 3000 Євро. (31345,35 грн. по курсу НБУ на момент перетину митного кордону 07.12.2012р.), тобто, дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України автомобіля Renault Kangoo, 2009 р.в., кузов НОМЕР_1, з приховуванням від митного контролю, тоді як вартість цього автомобіля згідно з даними отриманого з митних органів Литовської Республіки рахунку серія LIFT Nr.000716 від 06.12.2012 року, оформленого від імені фірми UAB «LITFRA» Taurage, Misko g. 10-28, Литва, становить 41457,29 грн. (13700 литовських літів по курсу НБУ на момент перетину кордону).

За змістом апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, порушення вимог процесуального закону та неправильне застосування матеріального закону, ОСОБА_3 просив постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі пунктів 1, 7 ст.247 КУпАП. При цьому стверджує, що митному органу при перетині кордону водієм було надано документи з вартістю автомобіля Renault Kangoo 3000 Євро, які він отримав від литовської фірми-продавця, ніяких документів не підроблював. Зазначає, що будь-яких доказів того, що надані митним органам документи підроблені, митниця не надала, він до кримінальної відповідальності за підробку документів не притягувався. Звертає увагу на те, що, визнавши його винним в порушенні митних правил на підставі документів, наданих митними органами Литовської республіки, суд не дав оцінки поясненням водія, який переміщав автомобіль через митний кордон, та оригіналам отриманих ним від продавця документів на автомобіль, згідно з якими його вартість становить саме 3000 Євро, які він і надав митним органам при перетині кордону України. Вважає, що в його діях склад правопорушення, передбаченого ст483 Митного кодексу України відсутній.

Наголошував апелянт і на тому, що суд не досліджував граничних строків, у разі вчинення вказаного правопорушення, які, на його думку, станом на 18.04.2014 року закінчилися, проте, пославшись у постанові на ст.38 та п.7 ст.247 КУпАП, суд не закрив справу, а прийняв рішення, яке суперечить вимогам зазначених норм закону.

Заслухавши пояснення апелянта та його представника, які підтримали апеляційну скаргу в частині вимог про скасування постанови суду і закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_3 складу правопорушення, посилаючись на зазначені в апеляції доводи, пояснення представників митниці та прокурора, на думку яких скарга є необґрунтованою, оскільки у справі достатньо доказів на підтвердження вини апелянта у вчиненні правопорушення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою ст.483 Митного кодексу України (чинною в грудні 2012 року) передбачено відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

За змістом диспозиції вказаної норми закону та ст.458 МК України суб'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення характеризується виною у формі прямого умислу, тобто особа, яка вчиняє такі дії, має усвідомлювати їх протиправний характер, передбачати шкідливі наслідки від цих дій і бажати їх настання (ст.10 КУпАП). Відтак матеріали справи про порушення митних правил повинні містити докази того, що при переміщенні автомобіля на митну територію України ОСОБА_3, по-перше, вчинив певні протиправні дії, по-друге, ці дії були вчинені умисно.

Проте докази того, що ОСОБА_3 вчинив протиправні умисні дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для його переміщення підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо його митної вартості, у справі відсутні.

Так, з протоколу про порушення митних правил, складеного 31 січня 2014 року посадовою особою Хмельницької митниці Міністерства доходів України, убачається, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він як директор ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України автомобіля Renault Kangoo, 2009 р.в., кузов НОМЕР_1 (далі - автомобіль), з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення та митного оформлення документу (рахунку серії LIFT Nr.000716 від 06.12.2012 року (далі - рахунок), оформленого від імені Литовської фірми UAB «LITFRA», який містить неправдиві відомості про вартість цього автомобіля 3000 Євро, що по курсу НБУ на момент перетину митного кордону 07.12.2012 р. становило 31345,35 грн., тоді як згідно з даними отриманого від митних органів Литовської Республіки рахунку серії LIFT Nr.000716 від 06.12.2012 року, оформленого від імені тієї ж фірми-продавця, вартість вказаного автомобіля 13700 литовських літів, що по курсу НБУ на момент перетину кордону 07.12.2012 р. становило 41457,29 грн.

Згідно з матеріалами справи, в обґрунтування висунутого ОСОБА_3 обвинувачення митний орган вказує на те, що:

06.12.2012 р. він як директор ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» уклав контракт №479/12 з UAB «LITFRA», предметом якого є купівля-продаж транспортних засобів; що 06.12.2012 р. року в електронну базу даних ЄАІС ДМСУ декларантом ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» ОСОБА_7 на підставі інформації, наданої директором ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» ОСОБА_3, було внесено відомості про документ контролю доставки, відповідно до якого продавець відправляє на адресу одержувача - ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» автомобіль Renault Kangoo фактурною вартістю 3000 Євро (31345,35 грн. по курсу НБУ на момент перетину митного кордону 07.12.2012р.);

07.12.2012 року о 07 год. 19 хв. через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуськ» митного поста «Ягодин» Ягодинської митниці цей автомобіль громадянином України водієм ОСОБА_6, за дорученням директора ТОВ «ІНТЕРАВТО СТ» ОСОБА_3, було ввезено на митну територію України;

як підставу для переміщення через митний кордон України даного транспортного засобу ОСОБА_6 митним органам України було надано документ рахунок - серія LIFT Nr. 000716 від 06.12.2012 p., оформлений від імені фірми-продавця, з вартістю 3000 Євро (31345,35 грн. по курсу НБУ на момент перетину митного кордону 07.12.2012р.);

згідно ж інформації, отриманої від митних органів Литовської Республіки (лист Міндоходів від 03.12.2013 року №890/7/99-99-07-16-10-17), встановлено, що зазначений автомобіль був проданий товариству Interavto СТ 37154509 фірмою UAB "LITFRA" на підставі рахунку серія LIFT Nr.000716 від 06.12.2012 року за ціною 13700 литовських літів (41457,29 грн. по курсу НБУ на момент перетину митного кордону 07.12.2012 року.).

Як на докази такого обвинувачення митний орган посилається на долучені до справи пояснення ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7 (брокера ТОВ „ІНТЕРАВТО СТ"), ОСОБА_8 (декларанта цього товариства), ОСОБА_6 (водія, який отримав від продавця автомобіль та документи на нього і перемістив автомобіль, пред'явивши ці документи митним органам України), на дані контрактів між покупцем і продавцем вказаного автомобіля від 06.12.2012 р., актів прийому-передачі та рахунків серії LITF Nr.000716 від 06.12.2012 року і експортних декларацій, які були надані ОСОБА_6 митним органам при переміщенні автомобіля через митний кордон України, та на такі ж документи, надані митними органами Литовської республіки як отримані від продавця автомобіля, у яких зазначена різна вартість автомобіля, зокрема: в документах, наданих водієм ОСОБА_6 за дорученням ОСОБА_3, зазначено, що вартість автомобіля складає 3000 Євро, що на день перетину кордону становило 31328,57 грн., а в наданих митними органами Литовської республіки - 13700 літів, що на день перетину кордону становило 41457,29 грн.

Проте, за поясненнями ОСОБА_3 та вказаних свідків про вартість автомобіля у 3000 Євро ОСОБА_3 домовився з використанням комп'ютерних систем; частину документів, у тому числі контракт з такою ціною автомобіля, він отримав електронною поштою, а решту необхідних документів, зокрема й рахунок серії LITF Nr.000716 від 06.12.2012 року із зазначенням вартості автомобіля у 3000 Євро, водій ОСОБА_6 отримав від представника продавця в Литовській республіці і ці документи (з вартістю - 3000 Євро) надав митним органам при переміщенні автомобіля через митний кордон України. Чому у документах, наданих митними органами Литовської республіки зазначена інша вартість автомобіля, їм невідомо.

В апеляційному суді ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_6 дали аналогічні пояснення.

Не вірити таким поясненням ОСОБА_3 та свідків підстав немає, оскільки на наданих ОСОБА_3 контракті №479/2 від 06.12.2012 р. та оригіналі рахунку серії LITF Nr.000716 від 06.12.2012 року із зазначенням у них вартості автомобіля у 3000 Євро міститься штамп з реквізитами фірми-подавця, інформація в цих документах з вказаною вартістю автомобіля узгоджується і з даними про таку вартість автомобіля, зазначену в акті прийому-передачі та попередній декларації.

Як видно з відміток Хмельницької митниці на наданому ОСОБА_3 оригіналі вказаного рахунку цього штампу виявилося достатньо для переміщення автомобіля через митний кордон України та його митного оформлення. Тому посилання представника Хмельницької митниці на відсутність на ньому печатки фірми-продавця, яка міститься на такому ж рахунку (але без вказаних штампів), наданому митними органами Литовської республіки, як на доказ вини ОСОБА_3 є безпідставними.

Крім того, як повідомив апеляційному суду представник Хмельницької митниці, до кримінальної відповідальності за підробку вказаних документів ОСОБА_3 не притягувався, відомості про результати перевірки митними органами Литовської республіки на предмет внесення неправдивих відомостей у надані ними документи працівниками фірми-продавця автомобіля у Хмельницької митниці відсутні.

За таких обставин самі пособі відомості у документах, наданих митними органами Литовської республіки, про те, що автомобіль був проданий литовською фірмою саме за 13700 літів, не можуть бути визнані достатніми доказами того, що ОСОБА_3 вчинив дії, спрямовані на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу як підставу для переміщення та митного оформлення документу, який містить неправдиві відомості.

До того ж, за наведених пояснень ОСОБА_3, свідків та представника митниці, з урахуванням даних про вартість автомобіля 3000 Євро у документах, наданих ОСОБА_3, відомості про його вартість 13700 літів, зазначені у документах, наданих митними органами Литовської республіки, без результатів перевірки останніми правомірності дій продавця автомобіля викликають обґрунтовані сумніви у їх достовірності, що, відповідно до ст.62 Конституції України, повинно тлумачитися на користь обвинуваченого.

Будь-які ж інші належні, допустимі та такі, що не викликали б жодних сумнівів у їх достовірності, докази, які спростовували б наведені пояснення ОСОБА_3 та свідків і з достатністю вказували б на вчинення ОСОБА_3 вказаного правопорушення, у справі відсутні.

Разом з тим, при розгляді справи та прийнятті рішення суд першої інстанції, всупереч вимог ст.ст.486, 489 МК України, на вказані обставини уваги не звернув, що призвело до помилкових висновків про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення. При цьому пославшись в обґрунтування своїх висновків лише на дані документів, наданих митними органами Литовської митниці, суд не навів у постанові жодних мотивів, з яких відкинув зазначені пояснення свідків та ОСОБА_3, а також дані наданих ним документів, які спростовують його винуватість у вчиненні правопорушення.

Більше того, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 митними органами пред'явлено обвинувачення лише у вчиненні дій, спрямованих на переміщення автомобіля через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом надання митному органу як підставу для переміщення та митного оформлення документу, який містить неправдиві відомості, суд першої інстанції вийшов за межі цього обвинувачення і визнав ОСОБА_3 ще й в тому, що він вчинив ці дії шляхом подання митному органу як підставу для переміщення транспортного засобу документа, одержаного незаконним шляхом.

Крім того, суд не звернув уваги на те, що порушення митних правил, у вчиненні якого він визнав ОСОБА_3 винним, не є триваючим, і строки накладення стягнення за нього закінчилися, що також свідчить про однобічний розгляд справи, без з'ясування усіх обставин, що підлягають з'ясуванню.

Отже, вважаю апеляційну скаргу обґрунтованою, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 ознак порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України, та невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Скасування ж постанови суду з наведених підстав, виходячи із змісту вимог ч.5 ст.529 Митного кодексу України, п.1 ст.247, п.2 ч.8 ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тягне за собою закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.529, п.1 ст.531 Митного кодексу України, п.1 ст.247, п.2 ч.8 ст.294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду від 18 квітня 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях ознак порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Хмельницької області С.Є.Ващенко