Ухвала суду № 39524112, 19.06.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4345/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ТОВ «Херсонес» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2012р. №0008832200, №0008862200, №0008872200, №0008852200 та №0008842200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали помилкові висновки податкового органу про завищення витрат та податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди при взаємовідносинах з контрагентами ПП «НЄД», ТОВ «Херсон-Пак», ПП «Альфа Віста», ПП «Південний квадрат», ПП «Югзернотрейд», ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Аріана-М». У позивача є в наявності усі первинні документи, які підтверджують факти придбання матеріальних цінностей, послуг у зазначених контрагентів (накладні, податкові накладні, угоди, рахунки про сплату) та документи, які підтверджують використання товарів (послуг) у господарській діяльності ТОВ «Херсонес». Визнання договору недійсним можливо лише в судовому порядку, а тому являється перевищенням повноважень посадових осіб відповідача. Позивач не згоден із зменшенням валових витрат та податкового кредиту на суму нарахованої та сплаченої орендної плати за оренду виробничих основних фондів у зв'язку з тим, що начебто в спірні періоди від таких основних фондів підприємство не отримувало доходу, так як чинним законодавством встановлено вичерпний перелік витрат, які не відносять до валових, однак не обмежено право суб'єкта господарювання щодо віднесення витрат до складу валових витрат у зв'язку з неотриманням доходу за результатами певного податкового періоду.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Херсонес» залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, у період з 05.11.2012р. по 30.11.2012р. посадовими особами ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Херсонес» (код за ЄДРПОУ 14113558) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №2863/22-1/14113558 від 07.12.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.138.1-138.5, п.п.138.8-138.10 ст.138, п.п.139.1.9 ст.139, п.п.150.1 ст.150, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 2183712 грн. та занижено податок на прибуток за півріччя 2012 року в сумі 1863,33 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 265298,31 грн. (у т.ч. за червень 2010 року в сумі 450,33 грн., за липень 2010 року в сумі 702 грн., за серпень 2010 року в сумі 715,67 грн., за листопад 2011 року в сумі 12890 грн., за січень 2012 року в сумі 12824 грн., за березень 2012 року в сумі 12790 грн., за травень 2012 року в сумі 224926,31 грн.); завищено ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього в сумі 113344,88 грн. (у т.ч. за травень 2010 року в сумі 76517 грн., за жовтень 2010 року в сумі 9191,88 грн., за листопад 2010 року в сумі 8449 грн., за жовтень 2011 року в сумі 8661 грн., за січень 2012 року в сумі 229 грн., за травень 2012 року в сумі 10239 грн., за червень 2012 року в сумі 58 грн.); завищено залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - ряд.24 декларації за червень 2012 року у сумі 37351 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості товару та ПДВ за видатковими та податковими накладними, отриманими від контрагентів ПП «НЄД», ТОВ «Херсон-Пак», ПП «Альфа Віста», ПП «Південний квадрат», ПП «Югзернотрейд», ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Аріана-М», за угодами, які не створюють реальних правових наслідків та є нікчемними.

Аналізуючи взаємовідносини позивача з ПП «НЄД» ДПІ посилається на акт від 01.06.2012р. №89/15-3/35568192 про результати проведення зустрічної звірки ПП «НЄД» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення обліку за період з 01.03.2012р. по 30.04.2012р., яким встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки підприємство не знаходиться за юридичною адресою, остання звітність з податку на додану вартість надана за квітень 2012 року, за даними податкової декларацій з податку на прибуток підприємства за II - IV квартал у ПП «НЄД» відсутні основні засоби, загальна чисельність працюючих на підприємстві згідно звіту 1ДФ за 4 кв. 2012 року 2 особи.

Щодо договірних відносин позивача з ТОВ «Херсон-Пак», то податковий орган посилається на акт від 01.06.2012р. №81/15-3/36580048 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Херсон-Пак» у березні-квітні 2012 року, яким встановлено, що зустрічну звірку не можливо провести в зв'язку з тим, що СПД має стан платника відмінний від основного, а саме: « 7» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, основні засоби відсутні, чисельність працюючих - 1 чол.; в ході відпрацювання СГД проведено обстеження податкової адреси підприємства АДРЕСА_1, за якою зареєстрованим значиться засновник підприємства громадянин ОСОБА_1, за результатами спілкування з особами, які мешкають по сусідству з вищевказаною адресою було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 дійсно зареєстрований за вказаною адресою, але будь-яких ознак діяльності офісу ТОВ «Херсон-Пак» окрім таблички з назвою підприємства ними не підтверджується.

Щодо контрагента ПП «Альфа Віста», то з аналізу податкової звітності підприємства встановлено, що підприємство за півріччя 2010 року не звітує про здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів. Декларація за півріччя 2010 року прийнята до відома та не є податковою звітністю, нова декларація за півріччя 2010 року ПП «Альфа Віста» не надана, докази щодо оскарження рішення органу державної податкової служби відсутні, а отже, здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів підприємством не задекларовано. Відсутність у ПП «Альфа Віста» основних засобів, не декларування доходів з 2 кварталу 2010 року від здійснення фінансово-господарської діяльності свідчить про відсутність проведення фінансово-господарської діяльності ПП «Альфа Віста» з 2 кварталу 2010 року та, як результат, операції, які вказані в первинних документах, не мають реального товарного характеру.

Щодо договірних відносин позивача з ПП «Південний квадрат», то, в акті перевірки зазначено, що з аналізу податкової звітності підприємства встановлено, що підприємство з півріччя 2010 року не звітує про здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів, згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року встановлено, що основні засоби на підприємстві відсутні та амортизаційні відрахування не нараховувались. Також, в період проведення взаємовідносин з позивачем ПП «Південний квадрат» не знаходилось за адресою, мало стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження.

Щодо контрагента ПП «Югзернотрейд», то податковий орган посилається на акт перевірки ДПІ у м.Херсоні від 25.11.2011р. №80/15-2/36130026 про результати проведення зустрічної звірки ПП «Югзернотрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2011 року, яким встановлено нерухоме майно, транспортні та основні засоби у підприємства відсутні, з 2 кварталу 2011 року не звітує про здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів.

Щодо ПП «Стальсервіс», то в акті перевірки №2863/22-1/14113558 від 07.12.2012р. зазначено, що з аналізу податкової звітності підприємства встановлено, що підприємство з 1 кварталу 2010 року не звітує про здійснення фінансово-господарської діяльності та отримання доходів з податку на прибуток, згідно декларації з податку на прибуток за 2009 рік встановлено, що основні засоби на підприємстві відсутні та амортизаційні відрахування не нараховувались. Податкова звітність з податку на додану вартість за період з червня по вересень 2010 року підписувалась директором Талібовим Р.Т, який надав ГВПМ ДПІ у м. Херсоні пояснення про те, що він числився директором ПП «Стальсервіс», але господарську діяльність не здійснював та документи не підписував.

Щодо контрагента позивача ТОВ «Аріана-М», то ДПІ посилається на акт від 27.07.2012р. №539/22-200/31497631 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аріана-М», яким встановлено, що в ході опрацювання господарських операцій не встановлено факту реального здійснення господарської діяльності товариства із контрагентами - постачальниками та, як наслідок, не виявлено факту передачі товарів від ТОВ «Аріана-М» на адресу контрагентів - покупців в т.ч. TOB «Херсонес».

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку, що первинні документи, надані до перевірки позивачем щодо взаємовідносин з вказаними постачальниками не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Крім цього, в акті перевірки №2863/22-1/14113558 від 07.12.2012р. зазначено, що .в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.4, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, п.198.1, абз.1 п.198.3 ст.198, п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Херсонес» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р. неправомірно включено до складу валових витрат суму 321460 грн. та до складу податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 64292 грн. внаслідок сплаченої орендної плати ТОВ «ДАБЛ Ю ДЖЕЙН ЮКРЕЙН» за оренду основних засобів, які протягом за період вересень, жовтень 2010 року, вересень, жовтень, грудень 2011 року, лютий 2012 року фактично не використовувались в господарській діяльності позивача та не пов'язані з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг за вказані періоди.

На підставі вказаного акту перевірки 21.12.2012р. ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0008832200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 2329,16 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1863,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 465,83 грн.);

- №0008862200, яким ТОВ «Херсонес» зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за 6 місяців 2012 року в розмірі 37351 грн.;

- №0008872200, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 113344,88 грн. та накладено штрафні санкції в сумі 33132,97 грн.;

- №0008852200, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2183712 грн.;

- №0008842200, яким ТОВ «Херсонес» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 397480,47 грн. (у т.ч. за основним платежем - 265298,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 132182,16 грн.).

Задовольняючи позов ТОВ «Херсонес» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №2863/22-1/14113558 від 07.12.2012р., а тому підстави для визначення товариству податкових зобов'язань на підставі такого акту перевірки відсутні. Колегія суддів погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки, серед іншого, зазначено про неправомірне включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми вартості товару та ПДВ за видатковими та податковими накладними, отриманими від контрагентів ПП «НЄД», ТОВ «Херсон Пак», ПП «Альта-Віста», ПП «Південний квадрат», ПП «Югзерно-трейд», ПП «Стальсервіс», ТОВ «Агропромислова компанія «Аріана-М», за угодами, які не створюють реальних правових наслідків та є нікчемними.

В оскаржуваній постанові судом першої інстанції здійснено детальний аналіз взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами з посиланням на первинні документи, які підтверджують їх реальність. Спростування висновків суду першої інстанції щодо наявності у позивача належним чином оформленої первинної документації апелянтом не надано та в судовому засіданні не доведено.

Колегія суддів погоджується з Херсонським окружним адміністративним судом, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «НЄД», ТОВ «Херсон Пак», ПП «Альта-Віста», ПП «Південний квадрат», ПП «Югзерно-трейд», ПП «Стальсервіс», ТОВ «Агропромислова компанія «Аріана-М». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Щодо висновків податкового органу про заповнення товарно-транспортних накладних з порушенням вимог щодо складання первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», внаслідок чого неможливо ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, то суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим твердження суду, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, товарно-транспортні накладні, які підтверджують фактичне перевезення товарів, заповнювалися вантажовідправниками, а тому позивач жодним чином не міг впливати на форму та зміст цих документів, а отже не може нести відповідальності за можливі недоліки в їх оформленні.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ТОВ «Херсонес» по взаємовідносинах з перерахованими вище контрагентами у перевіряємий період, оскільки валові витрати та податковий кредит підтверджені належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами укладені у письмовій формі, виконання цих договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Обґрунтовуючи свою позицію по справі ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів перевірок контрагентів позивача, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «НЄД», ТОВ «Херсон Пак», ПП «Альта-Віста», ПП «Південний квадрат», ПП «Югзерно-трейд», ПП «Стальсервіс», ТОВ «Агропромислова компанія «Аріана-М», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаними контрагентами у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області обґрунтовує лише неправомірність включення ТОВ «Херсонес» до складу валових витрат операцій по придбанню у ПП «НЄД» сільськогосподарської продукції, щодо господарських відносин позивача з іншими контрагентами апелянт нічого не зазначає.

Апелянтом не зазначено в чому полягає незаконність постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2014р. в частині щодо включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми орендної плати за оренду виробничого обладнання у ТОВ «ДАБЛ Ю ДЖЕЙН ЮКРЕЙН», у зв'язку з чим, на підставі ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення суду першої інстанції в цій частині.

Колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 20.06.2014р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.