Ухвала суду № 39524040, 03.06.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року Справа № 876/12851/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника позивача Чеха М.В.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ,,Лукор" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства ,,Лукор" до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Калуська міська рада, відділ Держкомзему у м. Калуші про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В :

30 вересня 2005 року приватне акціонерне товариство (ПрАТ) ,,Лукор" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції за № 1175-182- 31256759-9046/0 від 08.09.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання із земельному податку в розмірі 671229 грн. 32 коп..

Справа розглядалась судами різних інстанцій і постановою від 27 вересня 2013 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ПрАТ ,,Лукор" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що ЗАТ ,,Лукор" передало у статутний фонд ТзОВ ,,Карпатнафтохім" основні фонди виробничих підрозділів, в тому числі будівлі та споруди. При цьому у відповідності до ст. 377 ЦК України до ТзОВ ,,Карпатнафтохім" перейшло право користування земельною ділянкою під цими будівлями, спорудами та частини ділянок, необхідних для їх обслуговування, загальною площею 285,7 га. ТзОВ ,,Карпатнафтохім" відповідно до Закону України ,,Про плату за землю" сплатило земельний податок за фактичне користування земельною ділянкою.

Поза увагою суду залишився і той факт, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2005р. у справі № А-5/131, яке набрало законної сили, визнано недійсним Рішення Калуської міської ради від 31.12.2000р. № 375 у частині включення території земель, які займає позивач, у зону, що входить в межі м. Калуш. Також цим рішенням встановлено, що Калуською міською радою у 2000 р. неправомірно затверджено грошову оцінку території, на якій знаходиться земельна ділянка позивача.

За таких обставин, позивач вважає протиправним оскаржене податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник податкового органу заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представники третіх сторін в судове засідання не з'явились, що у відповідності до приписів ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ПрАТ (ЗАТ) ,,Лукор" у своїй господарській діяльності використовувало земельну ділянку загальною площею 522,6285 га (Рішення Калуської міської ради № 373 від 12.2003 р., № 443 від 18.03.2004р., № 543 від 29.07.2004р.; основне цільове призначення - для ведення господарської діяльності загальною площею 499,0383 га., Державний Акт на право користування землею від 23.12.1962 р., рішення Калуської міської ради № 9 від 16.01.1996р., основне цільове призначення - для будівництва та експлуатації автобази загальною площею 14,5 га, Державний Акт на право користування землею за № 7 від 1978р., основне цільове призначення - для будівництва третього блоку госппиттєвого водозабору та під'їзної дороги загальною площею 8,8819га., технічний звіт по інвентаризації земельної ділянки - основне цільове призначення - для експлуатації та обслуговування гаражів загальною площею 1363 кв.м., Державний Акт на право користування ІФ№ 102972 від 17.02.2004 р., основне цільове призначення - для обслуговування житлового будинку та надвірних споруд загальною площею площею 720 кв.м.).

ПрАТ ,,Лукор" подало податковий розрахунок земельного податку на 2005 рік до Калуської ОДПІ , на підставі якого здійснювалося нарахування земельного податку за січень-квітень 2005 року. З травня 2005 року нарахування позивач здійснював на підставі поданого уточнюючого розрахунку за вхідним номером 7158 від 01.06.2005 року.

Уточнюючий розрахунок позивач подав у зв'язку з передачею ПрАТ ,,Лукор" у статутний фонд ТзОВ ,,Карпатнафтохім" основних фондів виробничих підрозділів, в тому числі будівлі та споруди. Позивав вважає, що при цьому у відповідності до ст. 377 ЦК України до ТзОВ ,,Карпатнафтохім" перейшло право користування земельною ділянкою під цими будівлями, спорудами та частини ділянок, необхідних для їх обслуговування, загальною площею 285,7 га..

За наслідками камеральної перевірки уточнюючого податкового розрахунку земельного податку на 2005 рік, оформленої актом № 590 від 26.08.2005 року, Калуська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 1175-182-31256759-9046/0 від 08.09.2005 року, яким донарахувала ПрАТ ,,Лукор" податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 639266, 02 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 31963,30 грн. (т.1 а.с. 12-14).

Висновки податкового органу базуються на тому, що підприємство позивача на порушення вимог ч.1 ст.7 Закону України ,,Про плату за землю" не сплатило земельний податок за період з 17.05.2005 року по 30.06.2005 року в сумі 639266, 02 грн..

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. При цьому, система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України (ст. 92 Конституції України).

Пунктом 8 ч. 1 ст. 14 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII ,,Про систему оподаткування" передбачено, що плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) відноситься до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Законом України від 03.07.1992 №2535-ХІІ ,,Про плату за землю" (далі - Закон №2535-ХІІ), положення якого діяли на момент прийняття оскарженого рішення.

Відповідно до ст. 2 Закону №2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Статтею 4 Закону №2535-ХІІ передбачено, що розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону.

Відповідно до ст. 5 Закону №2535-ХІІ об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом ч.5 ст.116 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 123 Земельного Кодексу України визначено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону №2535-ХІІ підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно ст. 15 Закону № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого наказом ДПА України від 26.10.2001 року № 434, розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютою поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.

Виходячи з наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності визначення податковим органом позивачу податного зобов'язання зі сплати земельного податку за період з 17.05.2005 року по 30.06.2005 року, оскільки на час прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення законним землекористувачем являлося ПрАТ ,,Лукор", а тому саме позивач зобов'язаний був сплачувати зазначений земельний податок.

Суд першої інстанції також встановив, що на час прийняття податковим органом оскарженого податкового повідомлення-рішення будь-яких правочинів між Калуською міською радою та ТзОВ ,,Карпатнафтохім" щодо набуття права користування земельною ділянкою, на якій розташовані передані ПрАТ ,,Лукор" в статутний фонд ТзОВ ,,Карпатнафтохім" споруди та будівлі не вчинялося.

Посилання позивача на рішення господарського суду апеляційний суд визнає безпідставним, оскільки зазначене рішення прийняте після винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому не могло бути враховане податковим органом.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги,.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160 ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства ,,Лукор" залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі № 2а-311/08/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

М.А. Пліш