Постанова № 39523911, 26.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року 12:53 № 826/6645/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 878 361,14 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Петруньок С.М. (довіреність № 1/6-32/04 від 14.01.2014 р.)

від відповідача: Зацепін С.С. (довіреність № 64-8471 від 11.11.2013 р.)

Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 26.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 878 361,14 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2014 р., відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 183-2 КАС України, суддею Добрянською Я.І. було відкрито скорочене провадження в адміністративній справі № 826/6645/14 та запропоновано відповідачу у строк до 05.06.2014 року, або у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження, надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

За наслідками зазначеного, відповідачем 30.05.2014 р. до канцелярії суду було подано письмове заперечення на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з нього адміністративно-господарських санкцій в розмірі 1 878 361,14 грн.

Зважаючи на таке, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України, з метою з'ясування всіх фактичних обставин у справі, що будуть мати значення при вирішенні справи по суті, суд ухвалою від 11.06.2014 р. призначив судове засідання з розгляду адміністративної справи № 826/6638/14 із викликом сторін на 24.06.2014 р.

В судовому засіданні 24.06.2014 р. представник позивача заявлені в позовній заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі та в судових дебатах просив суд:

- стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 1 863 268,68 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 15 092,46 грн., що разом складає 1 878 361,14 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що у 2013 році відповідачем, в порушення вимог чинного законодавства, що регулює зайнятість населення та працевлаштування інвалідів, не було виконано нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а саме: згідно звіту від 18.02.2014 р. за 2013 рік по формі 10-ПІ (поштова-річна), затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007 р. № 42 з доповненнями від 12.11.2008 р. № 527, відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 1 788 осіб, та відповідно 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 72 особи з інвалідністю, проте як відповідачем фактично було працевлаштовано лише 33 особи з обмеженими здібностями, зважаючи на що відповідачем не було виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів в кількості 39 чоловік.

Крім того, як наголосив представник позивача на обґрунтування заявлених позовних вимог, з даного приводу - не виконання відповідачем у 2013 р. нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва не вчинялося жодних конкретних дій, спрямованих на доведення до працівників з інвалідністю, що не мають роботи, інформації стосовно наявності у штаті позивача незайнятих 39 вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, зокрема:

- не розміщувалося жодної інформації про наявні посади на Комунальному підприємстві по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, які може обіймати людина з обмеженими можливостями, на веб-сайті відповідача;

- не розміщувалося жодної інформації про наявні посади на Комунальному підприємстві по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в спеціальних друкованих виданнях з оголошеннями про пошук роботи, яку може виконувати людина з обмеженими можливостями;

- відповідач не звертався за допомогою у пошуку інвалідів на наявні вакансії для людей з обмеженими можливостями до Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, а також будь-яких інших спеціалізованих організацій, що надають допомогу у працевлаштуванні людям з обмеженими можливостями;

- відповідач не співпрацював з ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів», що в загальному дало б можливість працевлаштувати осіб з обмеженими можливостями на вакантні 39 посад, які наявні у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, та призначені саме для працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні 24.06.2014 р. на стадії судових дебатів судом було оголошено перерву до 26.06.2014 р.

Відповідачем, в свою чергу, до матеріалів справи були подані письмові заперечення на позовну заяву, та в судовому засіданні 26.06.2014 р. представник відповідача також просив суд у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю з підстав, наведених у письмовому запереченні на позовну заяву, а саме того, що у вказаному періоді - 2013 році Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, у відповідності до вимог чинного законодавства, було подано звіт відповідачу щодо середньооблікової чисельності працюючих у 2013 році - 1 788 осіб, та відповідно до 4-х відсоткового нормативу - 72 особи з інвалідністю, що мають право бути працевлаштованим у позивача (з яких фактично було працевлаштовано 33 особи з інвалідністю, та не працевлаштовано - 39 осіб з інвалідністю), проте як відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» № 875-ХІІІ від 21.03.1991 р., саме на позивача Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів, як на суб'єкта владних повноважень, а не відповідача, як суб'єкта господарювання, покладено обов'язок пошуку таких інвалідів для їх працевлаштування, а отже жодних вимог чинного законодавства з даного приводу відповідачем порушено не було, внаслідок чого нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 р. в загальному розмірі 1 878 361,14 грн. - є безпідставним та протиправним.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 18.02.2014 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (надалі - відповідач) подало до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів» за 2013 рік по формі 10-ПІ (поштова-річна), затверджений наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007 р. № 42 з доповненнями від 12.11.2008 р. № 527.

Згідно даних зазначеного звіту, відповідач вказав, що середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 1 788 осіб, та відповідно 4-х відсоткового нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 72 особи з інвалідністю, проте як фактично відповідачем було працевлаштовано лише 33 особи інваліда.

Зважаючи на таке, а саме те, що відповідачем у 2013 р. не було виконано 4-х відсоткового нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів в кількості 39 чоловік, позивачем Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було нараховано Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 1 878 361,14 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ із змінами і доповненнями, передбачено, що діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі у суспільному житті.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом»

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці, з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування інвалідів.

При цьому, виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Подання звітів до центрів зайнятості передбачено законодавчо і не звільняє підприємство від обов'язку працевлаштування інвалідів або сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4-відсоткового нормативу працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відповідно до наявних у справі доказів, що не було допустимим чином спростовано відповідачем, згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у 2013 році повинно було працевлаштувати 72 особи з інвалідністю, проте як працевлаштувало тільки 33 особи з обмеженими здібностями, тобто свій обов'язок не виконало, та не намагалося виконати, огляду на таке.

В даному випадку, суд не заперечує того, що згідно положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, проте як зазначене не звільняє підприємство, на якому наявні вільні робочі місця, призначені для осіб з обмеженими можливостями, вчиняти залежні від роботодавця дії, спрямовані на доведення до працівників з інвалідністю, які не мають роботи, інформації стосовно наявності у штаті підприємства незайнятих вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів, що повністю було проігноровано відповідачем.

Так, представником відповідача не було зазначено та не було надано жодних допустимих доказів, стосовно вчинення Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у 2013 році будь-яких дій, спрямованих на доведення до працівників з інвалідністю, які не мають роботи, інформації стосовно наявності у штаті Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва незайнятих вакансій (у кількості 39 місць), призначених для працевлаштування інвалідів, зокрема:

- відповідачем не розміщувалося жодної інформації про наявні посади на Комунальному підприємстві по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, які може обіймати людина з обмеженими можливостями, на веб-сайті відповідача»;

- відповідачем не розміщувалося жодної інформації про наявні посади на Комунальному підприємстві по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва в спеціальних друкованих виданнях з оголошеннями про пошук роботи, яку може виконувати людина з обмеженими можливостями;

- відповідач не звертався за допомогою у пошуку інвалідів на наявні вакансії для людей з обмеженими можливостями до Київського міського центру соціальної, професійної та трудової реабілітації інвалідів, а також будь-яких інших спеціалізованих організацій, що надають допомогу у працевлаштуванні людям з обмеженими можливостями;

- відповідач не співпрацював з ВГО «Всеукраїнська профспілка працездатних інвалідів», що у сукупності дало б можливість працевлаштувати осіб з обмеженими можливостями на вакантні 39 посад, які наявні у Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва», та призначені саме для працевлаштування інвалідів.

Згідно положень ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до вимог ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, незалежно від форм власності та господарювання на всі підприємства розповсюджується однаковий норматив робочих місць призначений для працевлаштування інвалідів. Самостійне тлумачення окремих статей Закону відповідачем не може розцінюватись як їх виконання в повному обсязі.

Таким чином, за 39 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами (не надано жодних доказів вчинення дій щодо доведення до працівників з інвалідністю, які не мають роботи, інформації стосовно наявності у штаті підприємства позивача незайнятих вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів), відповідач до 15.04.2014 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1 863 268,68 грн.

Розмір пені у сумі 15 092,46 грн. підтверджується розрахунком суми позову на суму заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій.

Оскільки вищезазначені суми відповідачем не сплачено, в останнього утворилася заборгованість у розмірі 1 878 361,14 грн.

Несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити інвалідам необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя, порушують принципи Конституції України.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, відповідач не довів суду обґрунтованості своїх заперечень а також протиправності заявлених до нього позовних вимог.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо не виконання відповідачем у 2013 р. нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (у кількості 39 робочих місць для осіб з обмеженими здібностями), стосовно чого останнім також не було надано суду жодних доказів вчинення дій щодо доведення до працівників з інвалідністю, які не мають роботи, інформації стосовно наявності у штаті підприємства незайнятих вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 1 863 268,68 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 15 092,46 грн., що разом складає 1 878 361,14 грн. (заборгованість стягнути до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31219230700001 в ГУ ДКСУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, код призначення платежу: 50070000;01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. без ПДВ).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 27.06.2014 р.