Ухвала суду № 39523491, 18.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №481/482/13-ц 18.06.2014 18.06.2014 18.06.2014

Провадження №22-ц/784/1731/14 Головуючий у 1-й інстанції Васильченко Н.О.

Категорія 23 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

18 червня 2014 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Локтіонової О.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Свіщук О.В.,

за участю:

- представника позивачки ОСОБА_2,

- представника відповідача - Шелудченко Н. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до приватно - орендного сільськогосподарського підприємства «Злагода» (далі - ПОСП «Злагода») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та усунення перешкод в подальшому користуванні,

встановила:

18 березня 2013 року ОСОБА_4 пред'явила зазначений позов, який уточнювала та обґрунтувала наступним.

Вона є донькою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За життя, 01 листопада 2009 року її мати за договором оренди передала в користування відповідачу належну їй на підставі Державного акту земельну ділянку площею 12, 11 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Новоюр'ївської сільської ради Новобузького району строком на сім років.

05 травня 2010 року цей договір був зареєстрований у Новобузькому районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" за № 041049306253.

26 червня 2012 року ОСОБА_5 склала заповіт за яким заповіла їй вказану земельну ділянку.

Вона у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері.

Позивачка вказувала, що спірний договір не містить всіх істотних умов договору та усіх невід'ємних частин, які передбачені положеннями ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що діяла на момент укладення договору. Не зазначено існуючи обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, не визначена сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_4 просила визнати недійсним і скасувати вищеназваний договір оренди земельної ділянки, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані докази і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Так, у ст.15 Закону України ,,Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 р., в редакції чинній на час укладення угоди, названі істотні умови договору оренди землі, якими є об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умові і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання - передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Статями 203, 207 ЦК України встановлено, що письмовий договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2009 року між ОСОБА_5 та ПОСП «Злагода» укладено договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований 05 травня 2010 року у Новобузькому районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" за № 041049306253 (далі - Договір) (а.с.60-61 ).

Згідно з умовами Договору орендодавець надала, а орендар прийняв в строкове платне користування строком на 7 років належну ОСОБА_5 на праві власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії МК №005796 від 08 вересня 2004 року земельну ділянку площею 12,11 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Новоюр'ївської сільської ради Новобузького району.

За користування земельною ділянкою ПОСП «Злагода» зобов'язалося сплачувати позивачці орендну плату у розмірі 3 887 грн. 50 коп. з урахуванням індексів інфляції.

Протягом 2009 - 2012 року сторони виконували умови оренди відповідно до договору та їх не оспорювали.

У пунктах 14 - 42 Договору сторони визначили цільове призначення, умови використання і збереження якості землі, умови її повернення орендодавцеві, існуючі обмеження і обтяження щодо використання земельної ділянки, ризики та відповідальність сторін.

Щодо невід'ємних частин договору, то договір містить акт приймання - передачі об'єкта оренди, акт встановлення меж земельної ділянки в натурі та кадастровий план.

Між тим, зазначений договір не містить в собі умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Але, як вбачається зі змісту позову та досліджених доказів, позивачка не зазначила, чим відсутність зазначених умов у договорі порушила її законні права.

Після смерті орендодавця ОСОБА_5, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, земельну ділянку у спадщину отримала її донька - позивач ОСОБА_4, яка договір оренди з відповідачем не переуклала.

Разом з цим, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", п. 40 договору оренди землі, отримав у спадщину земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у відповідача, до ОСОБА_4 перейшли й усі права та обов'язки орендодавця за укладеним договором оренди землі, умови якого є обов'язковими нею для виконання.

Як свідчать матеріали справи, відповідач виконує взяті на себе зобов'язання за договором і даних про те, що він намагався якимось чином зашкодити правам позивача, матеріали справи не містять.

У даному випадку згідно із законом розроблення проекту відведення земельної ділянки не потребується.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що досліджені докази не доводять порушення прав позивачки з боку відповідача, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є правильним, оскільки оспорюваний договір містить всі істотні умови, які передбачалися на день його укладення.

Отже, відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог ОСОБА_4, які є похідними.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: