Рішення № 39520553, 25.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.2014 Справа № 5021/1165/12

за позовом Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми,

до відповідача - Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції, м. Суми,

про виселення з нежитлового приміщення та стягнення 271012 грн. 98 коп.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко

Суддя С.В. Заєць

Суддя І.В. Зайцева

Представники:

від позивача: Мазнєва С.Г.,

від відповідача: Мельнік О.В.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

В судовому засідання 12.06.2014 року була оголошена перерва до 25.06.2014 року.

Суть спору: Позивач просить суд, враховуючи заяву від 05.08.2013 року № 120-13юр про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 256 344 грн. 70 коп., 14668 грн. 28 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 09.11.1998 року договору оренди № ФМ-206, а також виселити відповідача з нежитлового приміщення, площею 259,90 кв.м, розташованого по вулиці Харківська, 24 в місті Суми.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.08.2013 року по справі № 5021/1165/12 позовні вимоги були задоволені повністю, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 256344 грн. 70 коп. заборгованості з орендної плати, 14668 грн. 28 коп. пені; виселено відповідача з нежитлового приміщення, площею 259,90 кв.м, розташованого по вул. Харківська, 24 в м. Суми.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 року вищезазначене рішення було залишено без змін.

На виконання вищезазначеного рішення та постанови 12.11.2013 року господарським судом були видані відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 січня 2014 року вищезазначена постанова та рішення були скасовані, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду Сумської області, оскільки судами першої та апеляційної інстанції не досліджені обставини наявності/відсутності права власності чи інших речових прав позивача відносно визначеного договором майна та не спростовано заперечень відповідача.

05.02.2014 року справа була повернута на адресу господарського суду Сумської області та 07.02.2014 року була призначена до розгляду.

Позивач у письмових поясненнях від 03.04.2014 року зазначає, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Відповідач у письмових поясненнях від 24.02.2014 року та від 13.03.2014 року зазначає, що заперечує проти позовних вимог, оскільки договір укладено особою, що не була власником об'єкту оренди та не мала права реалізовувати правомочності власника, а також у позивача на момент укладення договору було відсутнє право власності на об'єкт оренди, а розмір орендної плати в договорі суперечить розміру орендної плати прямо визначеному в законі.

Позивач подав клопотання про залучення до матеріалів справи копії довідок з інвентарних справ щодо житлового будинку та нежитлових приміщень, по вул. Харківська, 24 у м. Суми, а також копію свідоцтва про право власності від 11.02.1998 року.

Суд залучив вищезазначені документи до матеріалів справи.

Відповідач подав клопотання про долучення до матеріалів справи копій судових актів, в яких встановлені факти, що стосуються відповідача та просив суд врахувати їх при ухваленні рішення.

Суд залучив документи, надані відповідачем, до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09 листопада 1998 року між сторонами укладено договір оренди № ФМ-206 (далі за текстом - «Договір»).

Відповідно до п.1.1 Договору позивач передає, а відповідач приймає на умовах, визначених Договором, в оренду нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24, загальною площею 341,6 кв.м., для розміщення службових приміщень 24го відділення зв'язку, право на оренду яких відповідач одержав на підставі розпорядження Сумського міського голови №505-р від 11.09.1998 р.

В подальшому, до вказаного Договору укладались зміни, у зв'язку з чим він викладався в новій редакції, зокрема:

- згідно зміни № 2 від 05.02.2003 року договір викладено в новій редакції та встановлено строк його дії до 09.11.2003 року;

- згідно зміни № 3 від 07.05.2008 року договір викладено в новій редакції та встановлено строк його дії до 09.11.2008 року;

- згідно зміни № 4 від 16.01.2010 року договір викладено в новій редакції та встановлено строк його дії до 16.01.2011 року;

- згідно зміни № 5 від 08.08.2011 року строк дії договору встановлено до 16.01.2012 року.

Крім того, в ході викладення Договору в нових редакціях сторони погоджували істотні умови, в тому числі щодо найменування орендаря та орендодавця у зв'язку з їх реорганізацією, уточнювали площі орендованого майна, його ринкову вартість, розрахунок орендної плати, цільового використання тощо.

Таким чином, станом на день розгляду даної справи, правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем врегульовані Договором в редакції викладеній у зміні № 4 від 16.01.2010 року із змінами № 5 від 08.08.2011 року, відповідно до умов п.п. 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування на умовах, визначених Договором, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24 на І поверсі, площею 259.9 кв.м. з цільовим призначенням для розміщення відділення поштового зв'язку.

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції зміни №4 від 16 січня 2010 року та зміни №5 від 08.08.2011 року) орендна плата за об'єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради.

Розрахунок орендної плати за користування вказаним комунальним майном наведений у додатку № 3, діюча редакція якого на час слухання даної справи, встановлювала пільгу по сплаті орендної плати в розмірі 1 грн. 00 коп. на період з 01.08.2011 року по 31.12.2011 року, а починаючи з 01.01.2012 року розраховувалась за формулою, визначеною Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженою рішенням Сумської міської ради від 23.06.2010 року № 3964 - МР.

Позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами Договору, була нарахована відповідачу орендна плата за період з 01.07.2011 року по 01.06.2013 р. в розмірі 257 844 грн. 44 коп.

Відповідач сплатив позивачу лише 1 573 грн. 06 коп. орендної плати, а тому позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 256 344 грн. 70 коп. боргу.

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 256344 грн. 70 коп. боргу підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Між позивачем та відповідачем виникли орендні правовідносини, згідно укладеного 09.11.1998 року договору оренди № ФМ-206, з урахуванням подальших змін до нього.

Вищезазначений Договір було укладено згідно до розпорядження міського голови м. Суми від 11.09.1998 року № 505-р «Про передачу в оренду нежитлових приміщень» у зв'язку із прийняттям рішення Сумською міською радою від 24.06.1998 року «Про зарахування до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Суми будинків № 3,7, 9, 12, 23, 24, 32» (надалі - рішення Сумської міської ради від 24.06.1998 року) (3 том, а.с. 217).

Згідно п.п. 1.10 вищезазначеного розпорядження вирішено переукласти договори оренди вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень за вказаними адресами, в тому числі й по вул. Харківській, 24, так як до зарахування цих приміщень до комунальної власності, згідно до вищевказаного рішення Сумської міської ради від 24.06.1998 року, зазначений об'єкт оренди перебував в користуванні у відповідача згідно до договору оренди № 170 від 20.05.1997 року, за яким орендодавцем виступав житлово-комунальний відділ Сумського в/о «Хімпром».

Зарахування вказаного приміщення до комунальної власності згідно до зазначеного рішення Сумської міської ради від 24.06.1998 року відбувалось у відповідності до Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891, де в п. 3 передбачено, що разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Відповідач у відзиві зазначає, що договір укладено неуповноваженою особою, що не була власником об'єкту оренди та не мала права реалізовувати правомочності власника, оскільки Договір із змінами було укладено 09.11.1998 року зі строком дії до 16.01.2012 року, проте право власності на об'єкт оренди у позивача виникло після закінчення строку дії Договору - 16.01.2012 року, що підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності № 35583851 від 21.09.2012 року.

Також відповідач зазначає, що право власності на об'єкт оренди мало бути оформлене свідоцтвом про право власності та підлягало державній реєстрації.

Однак, матеріали справи містять докази, що після прийняття рішення Сумською міською радою від 24.06.1998 року, Сумським міським об'єднанням бюро технічної інвентаризації (надалі - Сумським БТІ) було проведено державну реєстрацію прав власності на зазначене нерухоме майно, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 05.08.1998 року, що відповідає вимогам п. 1.5 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 року № 121 (надалі - Інструкція № 121), згідно до якої Державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 121 інструкція визначає порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні.

Згідно до п. 1.6 Інструкції № 121 державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов'язковою для власників, незалежно від форми власності.

Відповідно до п. 2.1 Інструкції № 121 реєстрація провадиться на підставі правовстановлюючих документів у такому порядку: заявник подає до бюро технічної інвентаризації два примірники правовстановлювального документа; відповідальний працівник бюро технічної інвентаризації вивчає законність та повноту документів і на підставі їх робить відповідний запис у реєстрову книгу; адреса об'єкта, що реєструється, записується в алфавітний журнал адрес, прізвище, ім'я та по батькові власників нерухомого майна, що належить фізичним особам, вносяться в алфавітний журнал або картотеку власників; на оригіналі правовстановлювального документа робиться реєстраційний напис (якщо на правовстановлювальному документі, немає місця для реєстраційного напису, то видається реєстраційне посвідчення, яке є невід'ємною частиною такого документа); на копії правовстановлювального документа, робиться відмітка про реєстрацію з посиланням на реєстровий номер та дату реєстрації; до інвентаризаційної справи додається копія правовстановлювального документа, довідка про належність об'єкта нерухомого майна, в якій записується: прізвище, ім'я та по батькові або найменування власника, назва і зміст правовстановлювального документа, число і місяць реєстрації з підписом особи, яка відповідає за реєстрацію.

В наданому позивачем реєстраційному посвідченні від 05.08.1998 року Сумським БТІ зазначено, що: «Посвідчую, що житловий будинок , який знаходиться в місті Сумах, по вул. Харківська, № 24 зареєстровано за комунальною власністю територіальної громади м. Суми на право власності згідно з рішенням Сумської міської ради ІІ сесії ХХІІІ скликання від 24.06.1998 року та записано у реєстрову книгу 16, сторінка 50 за № 645 05.08.1998 року».

Отже, видача реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документу - рішення Сумської міської ради від 24.06.1998 року підприємством Сумського БТІ повністю відповідає вимогам діючого на дату реєстрації прав законодавству.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок державної реєстрації оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності.

Отже, як вбачається з Інструкції № 121, видача свідоцтва про право власності є наслідком проведення державної реєстрації, однак жодним чином відсутність свідоцтва не спростовує факту наявності державної реєстрації на майно.

Відповідно до п. 1.10 Інструкції № 121 БТІ у державній реєстрації об'єкта нерухомості може бути відмовлено, якщо правовстановлювальний документ не передбачений цією Інструкцією.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Сумським БТІ, реєстраціним посвідченням від 05.08.1998 року, було зареєстровано за комунальною власністю територіальної громади міста Суми житловий будинок № 24 по вул. Харківській у м. Суми.

Відповідач сам зазначає, що вищезазначене реєстраційне посвідчення вказує на реєстрацію житлового будинку, проте об'єктом оренди є нежитлове приміщення.

Суд зобов'язував позивача надати перелік частин житлових та нежитлових об'єктів по вул. Харківській, 24 у м. Суми, що не ввійшли до комунальної власності територіальної громади міста Суми на час прийняття рішення Сумської міської ради від 24 червня 1998 року «Про зарахування до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Суми будинків № № 1/1, 3, 7, 9,12, 23, 24, 32 по вул. Харківській», оскільки були приватизовані.

Позивач надав довідки щодо житлового будинку та нежитлових приміщень, які в ньому розташовані, за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 24, з якого вбачається, що спірне нежитлове приміщення не зареєстровано за жодними іншими особами, а житловий будинок зареєстрований за позивачем.

Позивач надав для долучення до матеріалів справи «экспликацию внутренних площадей к плану строений литера «А» по ул. Харьковская № 24», в якому зазначено розмір площ спірного приміщення (а.с. 218, том 3).

Також позивач надав копію свідоцтва від 11.02.1998 року про право власності на житло, яке підтверджує, що частина приміщень була приватизована під час перебування вказаного будинку у власності ВАТ «Сумихімпром», а тому не були передані до комунальної власності, оскільки були приватизовані.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність у позивача на дату укладення спірного Договору реєстрації прав власності на об'єкти оренди, не відповідають фактичним обставинам справи - об'єкт оренди був зареєстрований за позивачем.

Також, відповідач зазначає, що на зроблений відповідачем запит про доступ до публічної інформації (відповідь № 09.01-12/65 від 16.09.2013 року) позивач самостійно підтвердив, що в нього відсутні документи, що були підставою зміни власника (з держави на територіальну громаду), а свідоцтво на право власності на нежитлове приміщення площею 259,9 кв.м. по вул. Харківська, 24 видане на підставі рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 року № 581-МР.

Тому, посилання позивача на зазначені вище документи, як на документи, що підтверджують право власності до 1998 року, на думку відповідача, суперечать позиції позивача.

Однак, суд не приймає вищезазначені заперечення відповідача до уваги, оскільки суд надає правову оцінку доказам, які надані сторонами, а матеріалами справи підтверджується, що майно до моменту укладення спірного Договору було зареєстровано за позивачем.

Також, у поясненнях відповідач зазначає, що приміщення у 1976 році надавалось для розміщення в ньому відділення поштового зв'язку № 24, а органи, уповноважені управляти державним майном не передавали та не могли передати державне майно (могли передати лише магазини і кіоски Союздруку), в якому розміщувалося відділення поштового зв'язку до комунальної власності.

Проте, суд не приймає вищезазначені заперечення відповідча до уваги, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, є припущеннями відповідача та не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, відповідач зазначає, що у рішенні по справі 920/13/13 за позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про зобов'язання укласти договір, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2013 року було встановлено, що УДППЗ «Укрпошта» здійснює розповсюдження періодичних видань суб'єктів, а отже органи влади та місцевого самоврядування мають встановлювати річну орендну плату в розмірі 1 грн. для УДППЗ «Укрпошта». УДППЗ «Укрпошта» користується орендою майна в порядку та з розміром орендної плати, встановленого для бюджетних установ.

Також, відповідач зазначає, що вищезазначені факти встановлені у справі № 5021/274/2011 за позовом УДППЗ «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції до регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області про зобов'язання укласти договір оренди, справі № 9/331-06 за позовом ВАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії м. Суми до УДППЗ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції про внесення змін до договору, справі № 5/293-06 за позовом ВАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії м. Суми до УДППЗ «Укрпошта» про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, а тому, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти не потребують доказуванню і повинні бути враховані при винесенні рішення по справі, про що відповідачем подане клопотання.

Тому, на думку відповідача, суд повинен застосовувати до правовідносин між сторонами спору положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, а саме визнати недійсним спірний Договір, оскільки він суперечить положенням діючого законодавства.

Однак, в силу ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 4 та 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Таким чином, якщо відповідач вважав, що умови договору не відповідають чинному законодавству, зокрема в частині визначення розміру орендної плати він мав можливість відмовитись укладати договір на таких умовах, запропонувавши орендодавцю інші умови тощо. Але відповідач уклав договір на вищевказаних умовах. При цьому відповідач діяв вільно, та погодив усі істотні умови договору, підписавши його.

Зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (частина 1 ст. 188 Господарського кодексу України).

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована особа має право передати спір на вирішення суду ( ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Підстави зміни розміру орендної плати передбачені ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Тобто, у разі звернення до суду з позовом про внесення змін до договору стосовно орендної плати, відповідач повине довести суду ряд фактів, в тому числі, довести для яких цілей було укладено конкретний договір оренди та довести, що при використанні об'єкту оренди за кількома цільовими призначеннями було зоновано об'єкт оренди, визначено площу для кожного з видів діяльності орендаря, тощо.

Відповідач зазначає, що згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідач звертався до господарського суду Сумської області з позовною заявою до Управління майна комунальної власності Сумської міської ради про визнання недійсним частини договору оренди № ФМ-206 від 09.11.1998 року, а саме: додатку № 3 до зміни № 4 від 16.01.2010 року до цього договору; частини додатку № 3 цього договору, починаючи з абзацу 4 розділу № 3 до змін № 5 від 08.08.2011 року, на підставі чого господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі № 5021/1287/12.

Рішенням господарського суду Сумської області від 15.11.2012 р. у справі №5021/1287/12 в позові Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Сумської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" відмовлено.

Відповідно до постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013 р. вищезазначене рішення було залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2013 р. вищезазначена постанова та рішення були залишені без змін.

Даними судовими рішеннями встановлено, що до спірних правовідносин правомірно застосовуються положення методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Сумської міської ради 23.06.2010 року № 3964 - МР при оформленні розрахунку орендної плати, який викладено у додатку № 3 до договору оренди № ФМ - 206 від 09.11.1998 року, починаючи з абзацу 4 розділу № 3 до змін № 5 від 08.08.2011 року, тобто в частині нарахування орендарю орендної плати з січня 2012 року, а також методики розрахунку і порядку використання орендної плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 27.09.2006 року № 182 - МР при оформленні розрахунку орендної плати, який викладено у додатку № 3 до зміни № 4 від 16.01.2010 року до договору оренди № ФМ - 206 від 09.11.1998 року.

Однак, відповідач ставлячи під сумнів рішення по справі № 5021/1287/12 та трактуючи його на власний розсуд, а саме, що підставою відмови у позові було ненадання доказів щодо обсягів діяльності з розповсюдження періодичних видань, а не відсутність такого права, просить суд застосувати факти, встановлені рішеннями по інших справах, ігноруючи факти, встановлені стосовно спірного Договору між тими ж сторонами, що і по даній справі.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом у рішенні по справі № 5021/1287/12 не спростовується право відповідача користуватись пільгами, встановленими законом для підприємств, які розповсюджують періодичні видання, однак встановлено, що нарахування позивачем орендної плати відповідачу повинно здійснюватися згідно розрахунку орендної плати, що є додатком № 3 до діючої редакції договору оренди в редакції зміни № 4 і зміни № 5 до Договору, а також встановлено, що відповідачем не доведено наявність підстав для сплати орендної плати на пільгових підставах у відповідності до ст. 6 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Під час перегляду пов'язаної з даною справи № 5021/1287/12 апеляційною інстанцією встановлено, що орендовані відповідачем приміщення, згідно до п. 1.1. Договору мають використовуватись за цільовим призначенням - під розміщення відділення поштового зв'язку і орендар не позбавлений був права ініціювати внесення до діючого договору оренди змін в частині зміни цільового призначення орендованих приміщень з метою використання їх для розповсюдження періодичних видань та отримання відповідної пільги з орендної плати, передбаченої Законом України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» в тій частині, наскільки вони забезпечують діяльність цих засобів масової інформації.

Однак, оскільки з боку орендаря та орендодавця відсутня процедура переддоговірного врегулювання спору з цього питання, відповідно, й відсутні підстави для застосування відносно відповідача порядку й тарифів, встановлених для бюджетних організацій.

Відповідно до ч.3. ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Пунктом 6.2.5 Договору (в редакції зміни №4 від 16 січня 2010 року та зміни №5 від 08.08.2011 року) передбачено, що орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату за об'єкт оренди у розмірі та термін, згідно з договором на відповідний рахунок місцевого бюджету.

Згідно до п. 4.3. Договору встановлено строки та порядок оплати орендної плати, згідно до якого орендна плата сплачується щомісячно до 15 числа.

Отже, суд дійшов висновку, що спірний об'єкт оренди на момент укладення Договору був зареєстрований за позивачем, сторони уклали Договір, Договір недійсним не визнавався, сторони встановили розмір та порядок нарахування орендної плати, позивач, як встановлено рішенням по справі 5021/1287/12, не довів свого права на зміну розміру і методики нарахування орендної плати, а тому є правомірним нарахування відповідачу орендної плати за користування нежитловим приміщенням на підставі Договору оренди № ФМ-206 від 09.11.1998 року (в редакції зміни №4 від 16 січня 2010 року та зміни №5 від 08.08.2011 року) в розмірі 256 344 грн. 70 коп. за період з 01.07.2011 року по 01.06.2013 року, згідно розрахунку, який міститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що відповідачем не подано суду доказів сплати боргу та не спростовано належним та допустимими доказами позицію позивача, а заперечення не відповідають фактичним обставинам справи про, що було зазначено вище, то суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 256 344 грн. 70 коп. боргу.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 668 грн. 28 коп. пені, за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року.

Згідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно п. 4.7. Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, пеня встановлена сторонами у Договорі, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14 668 грн. 28 коп. пені, за період з 01.12.2012 року по 31.05.2013 року, є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача виселити відповідача з нежитлового приміщення, площею 259,90 кв.м, розташованого по вулиці Харківська, 24 в місті Суми, то суд вважає, що вимога підлягає задоволенню, оскільки:

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до зміни № 5 від 08.08.2011 року до Договору, викладеного в редакції зміни № 4 від 16.01.2010 року, строк оренди спірного приміщення встановлено до 16.01.2012 року.

Відповідно з вимогами ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 10. 7 Договору договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який йог було укладено.

Згідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до п. 10.8., п. 10.9. Договору у разі припинення дії договору або його розірвання, орендодавець має письмово повідомити орендаря про дату передачі орендарем об'єкта оренди орендодавцю.

Передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання - передачі, який підписується сторонами договору.

Разом з об'єктом оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю ключі від об'єкта оренди.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця з дня закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Строк дії спірного договору оренди закінчився 16.01.2012 року, у зв'язку з закінченням строку на який його було укладено, після чого позивач надіслав на адресу відповідача листа від 07.02.2012 року № 09-138/01-09, який був отриманий представником відповідача (вх. № 477 від 14.02.2012 року), тобто в термін, встановлений п. 10.9. Договору.

У вказаному листі позивачем було встановлено строк до 20.02.2012 року для повернення об'єкта оренди за актом приймання - передачі, а також містились заперечення позивача на продовження Договору на новий термін, оскільки відповідач систематично порушував умови Договору стосовно сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ст. 785 Цивільного кодексу України, п. 6.2.11 Договору наймач у разі припинення договору найму зобов'язаний повернути наймодавцю об'єкт оренди.

Письмовими матеріалами справи підтверджується, що станом на дату розгляду даної справи, не дивлячись на припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії і повідомленням про це відповідача з вимогою передати об'єкт оренди позивачеві по акту приймання - передачі в строк до 20.02.2012 року, відповідач не звільнив орендованого приміщення та не передав його за актом приймання - передачі.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині виселення відповідача з нежитлового приміщення, площею 259,90 кв. м., розташованого по вул. Харківська, 24 в м. Суми є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Позивачем частково було сплачено судовий збір в розмірі 6 438 грн. 00 коп., згідно платіжних доручень від 11.03.2013 р. №№ 52, 53, 54, 55, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином з позивача в доход Державного бюджету України необхідно стягнути 129 грн. 26 коп. судового збору.

Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та згідно ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, відповідач зазначає, що на прийняття рішення по справі можуть вплинути факти, встановлені у справі № 5021/274/2011 за позовом УДППЗ «Укрпошта» в особі Херсонської дирекції до регіонального відділення Фонду державного майна України у Херсонській області про зобов'язання укласти договір оренди, справі № 9/331-06 за позовом ВАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії м. Суми до УДППЗ «Укрпошта» в особі Сумської дирекції про внесення змін до договору, справі № 5/293-06 за позовом ВАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії м. Суми до УДППЗ «Укрпошта» про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, а тому, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вищезазначені факти не потребують доказуванню і повинні бути враховані при винесенні рішення по справі, про що відповідачем подане клопотання.

Проте суд дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки факти, встановлені вищезазначеними рішеннями, не стосуються предмету данного спору та, як встановлено вище, не впливають на прийняття рішення по даній справі, оскільки факт наявності права відповідача користуватись пільгами, встановленими законом, у разі дотримання відповідної процедури, не ставиться під сумнів, проте у рішенні № 5021/1287/12 (про визнання недійсним частини Договору стосовно порядку нарахування орендної плати) встановлено, що з боку відповідача була відсутня процедура передоговірного врегулювання спору, а при розгляді справи відповідачем не доведено наявності підстав для сплати орендної плати на пільгових підставах.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції (40000, м. Суми, вул. Привокзальна, 5, код 22981300) на користь Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Садова, 33, код 33525906) 256 344 грн. 70 коп. заборгованості з орендної плати, 14 668 грн. 28 коп. пені, 6567 грн. 26 коп. судового збору.

3. Виселити Українське державне підприємство поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Сумської дирекції (40000, м. Суми, вул. Привокзальна, 5, код 22981300) з нежитлового приміщення, площею 259,90 кв. м., розташованого по вул. Харківська, 24 в м. Суми.

4. Стягнути з Управління майна комунальної власності Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Садова, 33, код 33525906) в доход Державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 129 грн. 26 коп судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 року.

Головуючий суддя О.Ю. Резніченко Суддя С.В. Заєць

Суддя І.В. Зайцева