Рішення № 39520539, 26.06.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.2014 Справа № 920/1001/14

за позовом: Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського

спеціалізованого підприємства "Талалаївкарайагролісництво",

с. Скороходове, Чернігівська область, Талалаївський район

до відповідача:Державного підприємства "Підприємство Роменської

виправної колонії управління Державної пенітенціарної

служби України в Сумській області (№56)", с. Перехрестівка,

Роменський район, Сумська область

про стягнення 47 082 грн. 00 коп.

Суддя Заєць С. В.

за участю представників сторін:

Від позивача - Дубін В. І. (довіреність № 1 від 18.05.2014року);

Від відповідача - Постоєнко П. В. (довіреність б/н від 24.06.2014 р.).

при секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 47082 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар лісоматеріали, в тому числі 43 911 грн. 83 коп. сума основного боргу, 2929 грн. 34 коп. сума інфляційних нарахувань, 240 грн. 83 коп. 3% річних, а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, який було надано в судове засідання, факт наявності основної заборгованості в сумі 43 911 грн. 83 коп. підтвердив, проти задоволення позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та 3% річних заперечував посилаючись на те, що підприємство є державним і створене для здійснення некомерційної господарської діяльності .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази, господарський суд встановив:

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав відповідачу на підставі товарно-транспортних накладних товар - лісоматеріали на загальну суму 46411 грн. 83 коп. а саме:

- по товарно-транспортній накладній № 2 від 08.01.2013 р. - матеріалів на суму 2839 грн. 35 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 3 від 08.01.2013 р. - матеріалів на суму 1605 грн. 09 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 4 від 08.01.2013 р. - матеріалів на суму 2666 грн. 10 коп;

- по товарно-транспортній накладній № 13 від 21.01.2013 р. - матеріалів на суму 2930 грн. 05 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 14 від 21.01.2013 р. - матеріалів на суму 1214 грн. 00 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 15 від 21.01.2013 р. - матеріалів на суму 2746 грн. 70 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 43 від 25.02.2013 р. - матеріалів на суму 1228 грн. 50 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 45 від 25.02.2013 р. - матеріалів на суму 4190 грн. 25 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 46 від 26.02.2013 р. - матеріалів на суму 4139 грн. 93 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 47 від 26.02.2013 р. - матеріалів на суму 1361 грн. 36 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 69 від 17.04.2013 р. - матеріалів на суму 4485 грн. 95 коп.

- по товарно-транспортній накладній № 70 від 17.04.2013 р. - матеріалів на суму 1776 грн. 60 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 71 від 17.04.2013 р. - матеріалів на суму 2855 грн. 80 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 72 від 20.04.2013 р. - матеріалів на суму 3625 грн. 45 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 73 від 20.04.2013 р. - матеріалів на суму 1345 грн. 00 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 74 від 20.04.2013 р. - матеріалів на суму 2616 грн. 85 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 89 від 30.04.2013 р. - матеріалів на суму 2156 грн. 60 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 90 від 30.04.2013 р. - матеріалів на суму 803 грн. 75 коп.;

- по товарно-транспортній накладній № 91 від 30.04.2013 р. - матеріалів на суму 1827 грн. 50 коп. (а. с. 11, 13, 15, 18, 20, 22, 25, 27, 31, 34, 36, 38, 40, 42, 44, 46, 49, 51,53)

Відповідно до звітів про дебетові і кредитові операції по рахунку позивача від 30.09.2013 р., 11.10.2013 р. та 24.12.2013 р. вбачається, що відповідачем на рахунок позивача перераховано 2 500 грн. 00 коп. за отриману продукцію лісоматеріали ( а. с. 65,66).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним зобов'язання виконані в повному обсязі - передано лісоматеріали, однак відповідач свої зобов'язання не виконав і не здійснив розрахунків за отриманий товар в повному обсязі через, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 43 911 грн.83 коп. З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено претензію № 9 від 26.02.2014 р. з вимогою сплатити заборгованість до 31 березня 2014 року.

Листом від 21 березня 2014 року № 4/107 відповідач повідомив про розгляд претензії від 26 лютого 2014 року, зазначивши, що борг буде сплачено за умови надходження коштів від інших суб'єктів господарювання - контрагентів відповідача.

Факт передачі товару - лісоматеріалів та наявності заборгованості в сумі 43911 грн. 83 коп. підтверджується матеріалами справи, а також представниками сторін в судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не зважаючи на неодноразові вимоги щодо погашення зазначеної заборгованості відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого у власність товару не виконав, а тому на день звернення до суду з позовною заявою має заборгованість у розмірі 43911 грн. 83 коп.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати, господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог до виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями товарно-транспортних накладних, проте в порушення взятих на себе зобов'язань та вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 43911 грн. 83 коп.

Відповідачем факт отримання товару та наявності заборгованості підтверджується в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43911 грн. 83 коп. заборгованості за отриманий товар, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних позивач зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір інфляційних втрат становить 2929 грн. 34 коп., 3 % річних 240 грн. 83 коп. за період з 22.03.2014 р. по 31.03.2014 року.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти періоду, за який розраховуються інфляційні нарахування та 3% річних, посилаючись на те, що в претензії від 26.02.2014 року № 9 зазначений період сплати заборгованості до 31 березня 2014 року, а отже і прострочення платежу починається з 01.04.2014 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, а також беручи до уваги, що прострочення платежу почалося з 01.04.2014 року, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та 3% за період з 01.04.2014 року по 31.05.2014 року, виходячи з суми заборгованості 43911 грн. 83 коп., згідно з яким загальний розмір інфляційних нарахувань складає 1449 грн. 09 коп. та 3% річних - 220 грн. 16 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2014.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних передбачене діючим законодавством України, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1449 грн. 09 коп. та 3% річних в сумі 220 грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 1480 грн. 25 коп. та 3 % річних в сумі 20 грн. 67 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Роменської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№ 56) (42073, Сумська область, Роменський район, с. Перехрестівка, вул. Чапаєва, 19, код 08680750) на користь Талалаївського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Талалаївкарайагролісництво» (17200, Чрнігівська область, Талалаївський район, с. Скороходове, вул. 30 років Перемоги, 58, код 30894312) 43911 грн. 83 коп. заборгованості, 1449 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань, 220 грн. 16 коп. 3% річних, 1768 грн. 90 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В інший частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2014 року

Суддя С.В. Заєць