Рішення № 39520433, 19.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2862/14 19.06.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до 1) Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА"

2) Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2

про стягнення грошової суми

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

третя особа: не з'явилась

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" та Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" про стягнення грошової суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 порушено провадження у справі №910/2862/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 та призначено справу до розгляду на 18.03.2014 року.

13.03.2014 та 17.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2014 додаткові докази у справі.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 18.03.2014, судом винесена ухвала про відкладення розгляду справи на 08.04.2014 року.

24.03.2014 та 26.03.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача 1 та 2 відповідно надійшли відзиви на позовну заяву та 28.03.2014 від позивача додаткові пояснення у справі. Відповідач 1 у своєму відзиві висловив прохання здійснювати розгляд справи без його представника.

31.03.2014 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли докази у відповідь на запит суду від 18.03.2014 року.

За наслідками розгляду спору у судовому засіданні 08.04.2014, розгляд справи відкладено відповідною ухвалою суду на 17.04.2014 року.

У судовому засіданні 17.04.2014 представник позивача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на п'ятнадцять днів, заяву про зміну позовних вимог та додаткові письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 17.04.2014 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 06.05.2014 року.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. у відпустці, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва справу № 910/2862/14 передано судді Літвіновій М.Є. для вчинення процесуальних дій.

Відповідною ухвалою суду від 06.05.2014 справу прийнято до свого провадження суддею Літвіновою М.Є. та призначено її до розгляду на 29.05.2014 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. із відпустки, справу № 910/2862/14 передано їй для розгляду.

Ухвалою суду від 12.05.2014, справа № 910/2862/14 прийнята до провадження суддею Поляковою К.В. та призначена до розгляду на 29.05.2014 року.

29.05.2014 розгляд справи у зв'язку із нез'явленням у судове засідання учасників процесу, відкладено на 19.06.2014 року.

У судове засідання 19.06.2014 представники сторін та третьої особи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення із відміткою про вручення поштових відправлень. (а. с. 180-184)

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явились на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.08.2008 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір №NKK1А000000009 страхування наземних транспортних засобів, за яким об'єктом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Cherry», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за даним договором виступає Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» (а. с. 17-18)

Відповідно до довідки №9097195 про дорожньо-транспортну пригоду, 27.10.2012 по вул.Шевченко у м.Миколаїв відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Cherry», державний номер НОМЕР_1, під керуванням страхувальника, та транспортним засобом марки «Opel», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 (а. с. 13-14)

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.11.2012 у справі №1407/5205/2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а. с. 15)

Як вбачається із матеріалів справи, 29.10.2012 Страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку згідно із договором №NKK1А000000009. (а. с. 16)

Відповідно до страхового акту №И-3927 від 20.11.2012, розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі Звіту №34 від 06.11.2012, який складений Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 у розмірі 12694,15 грн. (а. с. 33-40)

Позивач, на виконання умов договору №№NKK1А000000009 від 06.08.2008 та відповідно до листа вигодонабувача, перерахував на рахунок СТО ФОП суму страхового відшкодування у розмірі 12420,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №11561 від 21.11-2012 (а. с. 23-30)

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Opel», державний номер НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач 1 у справі) за полісом №АВ8459290, та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №АВ0165590, відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наданих до матеріалів справи копій зазначених полісів. (а. с. 118; 126; 135; 147)

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, проте позивач претензію (вимогу) на сплату страхового відшкодування відповідачу не направив, а звернувся із даним позовом до суду.

Водночас, відповідач 1 - Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зауважує, що укладений 28.09.2012 поліс №АВ8459290 є нікчемним, оскільки станом на момент укладання даного полісу, ТЗ «Opel», державний номер НОМЕР_2, був забезпечений у відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №АВ0165590.

Також, відповідач наголошує на тому, що позивач не звертався до нього із заявою на виплату страхового відшкодування, у порушення положень ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", у зв'язку із чим, просить відмовити суд у задоволенні позову.

Заперечення відповідача 2 - Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ґрунтуються на необхідності встановлення строку дії полісу №АВ8459290, виданого відповідачем 1, після чого може бути прийнято рішення у справі, з урахуванням положень ст.989 ЦК України.

Під час розгляду спору у суді, позивачем надано заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач зазначає єдиним належним відповідачем у справі Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з якої просить стягнути суму страхового відшкодування у розмірі 11920,30 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільним кодексом України встановлено, що цивільно-правова відповідальність виникає лише за наявності вини особи. Цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішенням суду (п. 5 ст. 11 ЦК України).

Наявною у матеріалах справи постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.11.2012 у справі №1407/5205/2012 встановлено вину ОСОБА_2 у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди під час керування транспортним засобом марки «Opel», державний номер НОМЕР_2. (а. с. 15)

На момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом марки «Opel», державний номер НОМЕР_2, застрахована, відповідно до інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та наявних у матеріалах копіях полісів, Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідач 1 у справі) за полісом №АВ8459290, та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №АВ0165590.

Із матеріалів справи вбачається, що 04.12.2011 між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників ТЗ, із виданим полісом №АВ0165590, терміном дії до 03.12.2012, за яким забезпечено ТЗ марки «Opel», державний номер НОМЕР_2.

Разом з тим, 29.09.2012 ОСОБА_2 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності із Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», який посвідчено полісом №АВ8459290 із терміном дії до 28.09.2013 та забезпечено ТЗ марки «Opel», державний номер НОМЕР_2.

Стаття 989 ЦК України встановлює обов'язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Як передбачено частиною 1 ст.989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватись за домовленістю сторін. (ст.216 ЦК України)

Суд, дослідивши зазначені вище поліси, враховуючи наведені норми чинного законодавства, наголошує на нікчемності полісу №АВ8459290, виданого Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», оскільки страхувальник за даним полісом не повідомив про вже існуючий між ним та іншою страховою компанією другий поліс про забезпечення одного й того ж ТЗ, а саме марки «Opel», державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до положень п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У зв'язку із цим, суд вбачає за можливе припинити провадження у частині звернення позовних вимог, заявлених до відповідача 1 - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Таким чином, оскільки станом на момент настання ДТП, поліс №АВ0165590, виданий відповідачем 2 - Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» був дійсним, то відповідач 2 є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки «Cherry», державний номер НОМЕР_1.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору №NKK1А000000009 від 06.08.2008, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_5, як до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Положеннями статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов"язаний провести виплату при настанні страхового випадку, а страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Наведеною статтею також визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

При цьому, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Також зазначена стаття визначає, що страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого Господарського суду України від 11.04.2013 у справі №5011-23/10750-2012.

. Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як передбачено полісом №АВ0165590, розмір франшизи становить 500,00 грн., яка вірно вирахувана позивачем із суми, заявленої до стягнення.

Відповідно до п. п. 35.1. та 35.2. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

До заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи вищенаведене, та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не направляв відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування, всупереч вимогам Закону, наведеним вище.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідачем 2 - Приватним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не доведено відсутність у нього зобов'язання по виплаті страхового відшкодування у порядку регресу.

Частиною першою статті 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом встановлено, що станом на дату подання позовної заяви до суду, права позивача не були порушені відповідачем 2, тобто спір виник внаслідок неправомірних дій позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" та Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 про стягнення грошової суми - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 44, ідентифікаційний код 24175269) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32, офіс 402, ідентифікаційний код 33248430) 11920 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 30 копійок суми сплаченого страхового відшкодування.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 19.06.2014.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 24.06.2014 року

Суддя К.В. Полякова