Постанова № 39519782, 19.06.2014, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/19136/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2014 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Тимощука О.Я.,

при секретарі Грібінчак К.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача Рівненської міської ради Горчак Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради №1692 від 27 жовтня 2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №692325, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 02.04.2009 року звернулась до Рівненського міського суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 та Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради №1692 від 27 жовтня 2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку , серія ЯА №692325.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі рішення Рівненської міської ради №1692 від 27.10.2005р. Рівненська міська рада при прийнятті рішення допустила порушення ст. ст. 103, 116 ЗК України, рішення Рівненського міського суду від 20.11.2002р. та порушила її майнові права, в тому числі і право користування земельною ділянкою.

В судовому засіданні позивачка пояснила суду, що є власницею частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 власником іншої частини будинку за адресою АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_2 Земельна ділянка між ними була розподілена згідно рішення Рівненського міського суду від 20.11.2002р., згідно якого ОСОБА_2 виділено 0,0258 га земельної ділянки, а площу земельної ділянки 0,0098 га суд дозволив розподілити між ними пропорційно. Сусід ОСОБА_2 без погодження меж з боку позивачки приватизував земельну ділянку, її підписи на протоколі обстеження і погодження меж відсутні. Вважає, що таке погодження з нею є обов'язковим, а відповідачу ОСОБА_2 була віддана вся ділянка, що підлягала розподілу між нею та відповідачем ОСОБА_2 Коли ж вона зверталась до Рівненської міської ради з даного приводу, їй було відмовлено у погодженні та вирішенні рішення відносно розподілу земельної ділянки на підставі того, що сусід ОСОБА_2 не підписав документи з погодження меж. А пізніше, вже для сусіда ОСОБА_2 цих обмежень вже не було, бо йому була віддана вся земельна ділянка, що підлягала розподілу між ними.

Представник Рівненської міської ради подала письмові заперечення на позов, суду пояснила, що рішення ради відповідає вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, Регламенту Рівненської міської ради. Вказане рішення було прийнято на підставі заяви та документів, що були надані відповідачем ОСОБА_2, проект рішення пройшов юридичну експертизу на відповідність чинному законодавству.

В судовому засіданні представник Рівненської міської ради вказала, що за заявою ОСОБА_2 до міської ради рішенням від 02.12.1998 року №59 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" гр. ОСОБА_2 було передано у безоплатне користування земельну ділянку площею 391 м? за адресою АДРЕСА_2 Рішенням Рівненської міської ради від 03.06.1999 року №146 "Про внесення змін до рішення Рівненської міської ради від 2 грудня 1998 року №59 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" гр. ОСОБА_2 було передано у безоплатне користування земельну ділянку площею 258 (391) м? за адресою АДРЕСА_2 В подальшому, за заявою ОСОБА_2 згідно рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" було внесено зміни до рішення від 2.12.1998 року №59 та від 3.06.1999 року №146 та змінено площу земельної ділянки, що передавалась у приватну власність ОСОБА_2, до 293 м?.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову заперечили, пояснили суду, що позивачкою не було надано суду доказів, що вказане рішення порушує саме її права, як власника або користувача суміжної земельної ділянки. Зазначили, що на час прийняття оскаржуваного рішення суміжна ділянка була виділена не позивачці, а її матері. На час прийняття рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 матір позивачки вже оформила на себе цілу частку будинку по АДРЕСА_1, а також набула право власності на земельну ділянку площею 0,0542 га згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА №059327 від 24 лютого 2005 року. Матір позивачки померла 11.04.2006 року, а документи щодо переоформлення на себе земельної ділянки позивачка виробила лише у квітні 2014 року. Вважають, що рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 не порушує прав позивачки, в тому числі як спадкоємиці земельної ділянки та будинку, адже земельна ділянка площею 0,0542 га була відведена матері позивачки згідно рішення Рівненської міської ради від 25 жовтня 1994 року №10 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування". Державний акт на землю було отримано матір'ю позивачки саме на вказану площу, тому її права не порушено. Просили у задоволенні позову відмовити з підстав пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та за безпідставністю позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Рівненської міської ради від 25.10.1994 року №10 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" та додатку №1 ОСОБА_5 було передано у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального будинку земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 542 м?.

З державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯА №059327 від 24.02.2005 року слідує, що у власності ОСОБА_5 перебувала земельна ділянки площею 0,0542 га по АДРЕСА_1 на підставі Рішення Рівненської міської ради №10 від 25.10.1994 року.

Рішенням Рівненської міської ради від 2.12.1998 року №59 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" гр. ОСОБА_2 було передано у безоплатне користування земельну ділянку площею 391 м? за адресою АДРЕСА_2

Рішенням Рівненської міської ради від 3.06.1999 року №146 "Про внесення змін до рішення Рівненської міської ради від 2 грудня 1998 року №59 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" гр. ОСОБА_2 було передано у безоплатне користування земельну ділянку площею 258 (391) м? за адресою АДРЕСА_2.

Згідно рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 "Про передачу земельних ділянок у приватну власність та постійне користування" було внесено зміни до рішення від 2.12.1998 року №59 та від 3.06.1999 року №146 та змінено площу земельної ділянки, що передавалась у приватну власність ОСОБА_2 до 293 м?.

З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №692325 від 20.02.2006 року слідує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,293 га по АДРЕСА_2 на підставі Рішення Рівненської міської ради від 27 жовтня 2005 року №1692.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи КП РОБТІ, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розпорядження міського голови від 13.04.2004р. №843-р. та свідоцтва про право власності за законом у власності ОСОБА_5 перебувало домоволодіння за адресою АДРЕСА_1, а у власності ОСОБА_2 - 64,5 % домоволодіння за адресою АДРЕСА_2

20.11.2002р. рішенням Рівненського міського суду у справі №2-324/02 ОСОБА_5 було виділено земельну ділянку площею 542 кв м, ОСОБА_2 - земельну ділянку 258 кв м.

Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею цілої частки майна своєї матері ОСОБА_5, померлої 11.04.2006р., що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом (а.с. 279,280). Лише 16.04.2014 року позивачка зареєструвала за собою право власності на спадкове майно матері (домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0542 га по АДРЕСА_1).

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом у квітні 2009 року. Судом взято до уваги покликання позивачки на те, що про оскаржуване рішення ради вона дізналася лише під час розгляду іншої справи у вересні 2008 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачкою не було пропущено строку для звернення з адміністративним позовом, який на час звернення становив 1 рік (ст. 99 КАС України) та відхиляє доводи відповідачів з цього приводу.

Спірні відносини, які виникли по даній адміністративній справі, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що міські ради правомочні розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законам до їх відання.

Підпункт 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію міських рад у вирішенні відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дана норма закону є одним із засобів забезпечення провідної ролі міських рад як органів міського самоврядування, які покликані представляти відповідні територіальні громади та здійснювати від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Виключна компетенція місцевих рад означає, що ніякі інші органи чи посадові особи не мають права приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції рад.

Статтею 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міської ради відноситься розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб або надання земельних ділянок комунальної власності у користування.

В силу вимог статей 81-83, 92, 93 Земельного кодексу України землекористувачі користуються земельними ділянками на праві власності, оренди, постійного чи тимчасового користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Суд критично ставиться до посилань позивачки про те, що згідно рішення Рівненського міського суду від 20.11.2002р. площу земельної ділянки 0,0098 га суд дозволив розподілити між сторонами пропорційно. Як вбачається з дослідженого судом тексту вказаного рішення суд взяв до уваги один варіант виділення в натурі земельної ділянки для ОСОБА_5 та ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_5 пропонувалося виділити земельну ділянку площею 542 м?, ОСОБА_2 пропонувалося виділити земельну ділянку площею 258 м?, а лишки 98 м? пропонувалося залишити до визначення рішенням виконкому, частину земельної ділянки площею 14 м? пропонувалося виділити для обслуговування трансформаторної підстанції (висновок судово-будівельно-технічної експертизи на а.с. 248-249). Таким чином, в судовому рішенні, на яке покликається позивачка як на підставу своїх позовних вимог, відсутня вказівка на розподіл земельної ділянки площею 98 м? саме між сторонами спору.

При цьому суд враховує, що позивачка набула спірну земельну ділянку у спадщину, а рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки у власність приймалося не щодо неї, а щодо її матері 25.10.1994 року. Спірне рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 про надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 матір'ю позивачки оскаржено не було, відповідних доказів суду не надано. Більше того, на момент прийняття вказаного рішення матір позивачки оформила на своє ім'я державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0542 га серії ЯА №059327 від 24.02.2005 року.

Після смерті ОСОБА_5 11.04.2006 року позивачкою було успадковано земельну ділянку площею 542 м? та цілу частку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1.

Тільки 16.04.2014 року за позивачкою було зареєстровано право власності на спадкове майно. Посилання позивачки на те, що з нею не було погоджено меж земельної ділянки також не заслуговує на увагу, оскільки на час прийняття рішення про надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки (27.10.2005р.) позивачка не була ані власником або ані користувачем суміжної земельної ділянки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що рішення Рівненської міської ради від 27.10.2005р. №1672 прав позивачки не порушує та прийняте у відповідності до норм законодавства, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 11,17,18, 71,160,161,162 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рівненської міської ради про скасування рішення Рівненської міської ради №1692 від 27 жовтня 2005 року та державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯА №692325 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 23.06.2014 року.

Cуддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук