Рішення № 39519603, 13.06.2014, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2874/14-ц

Провадження № 2/361/1399/14

13.06.2014

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2014 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Маценко Н.П.

при секретарі Телепі Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Аптека матері і дитини» про стягнення невиплаченої при звільненні заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить стягнути із відповідача на її користь невиплачену при розірванні трудового договору заробітну плату за період з лютого по вересень 2013 року в сумі 21266,22 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 вересня по 11 червня 2014 року в сумі 21632,16 грн. та моральну шкоду в розмірі 6000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в період з 01 вересня 1995 року по 12 вересня 2013 року працювала на посаді фармацевта Броварського міського державного комунального підприємства «Аптека матері і дитини»

12.09.2013 року розірвала трудовий договір за власним бажанням та підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв'язку із невиконанням адміністрацією вимог законодавства про працю та вимог колективного договору.

На день розірвання договору заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати за період з лютого по вересень 2013 року складала 21266,22 грн. На сьогоднішній день погашення заборгованості не відбулося, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 21632,16 грн.

Крім того, неправомірними діями відповідача, що виразилися у тривалій невиплаті заробітної плати їй завдано моральної шкоди, розмір якої оцінює у 6000 грн. З підстав стягнення належних їй до виплати сум, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди змушена звернутися до суду.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася подала заяву про слухання даної справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач КП «Аптека матері і дитини» у судове засідання повторно не з'явився, про день і час розгляду даної справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про слухання справи у його відсутності не направив.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст.ст. 224-227 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом ч. ч. 1, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що сторони по даній справі перебували в трудових відносинах, про що свідчить трудова книжка позивача.

Наказом № 1 від 01.09.1995 року позивачку прийнято на посаду фармацевта Броварського міського державного комунального підприємства «Аптека матері і дитини».

Наказом від 12.09.2013 року трудовий договір розірвано на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Згідно з довідкою від 12.09.2013 року загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем у зв'язку із розірванням трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України складає 21266,22 грн. з них заборгованість по заробітній платі за період з лютого по серпень 2013 року 8992,28 грн.; заборгованість по заробітній платі за використану щорічну відпустку з 12.08.2013 року по 12.09.2013 року за відпрацьований період з 01.09.2011 року по 01.09.2012 року 2489,61 грн.; грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку за відпрацьований період з 01.09.2012 року по 01.09.2013 року 2626,24 грн.; вихідна допомога у зв'язку із розірванням трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП у розмірі тримісячного середнього заробітку 7158,09 грн.

З наведених підстав, суд приходить до висновку, що на день звільнення з роботи відповідач в порушення ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу усі суми, що належать йому від товариства, а саме заробітну плату та витрати на відрядження.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що вимоги позивачки про стягнення заробітної плати та інших належних їй сум підлягають задоволенню.

Правилами ст. 117 КЗпП передбачено в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові суми у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 року №100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

З матеріалів справи встановлено, що на час звільнення позивачки з роботи, тобто з 12.09.2013 року з нею не проведено остаточного розрахунку при звільненні.

Відповідач у судове засідання не з'явився, даних щодо середньомісячної, середньоденної заробітної плати позивачки та кількості робочих днів до суду не надав. Розрахунковою величиною у даному випадку суд бере середньомісячну заробітну плату в розмірі 1284,61 грн.,яку отримає шляхом ділення заробітної плати за період з лютого по серпень 2013 року на кількість місяців /8992,28:7=1284,61/.

Середньоденний показник суд розраховує із шляхом множення середньомісячної заробітної плати на кількість робочих днів за останні два місяці. /1284,61*55=46,71/. При цьому враховуючи ту обставину, що відповідачем не надано відомостей щодо кількості робочих днів у місяці, суд виходиться із п'ятиденного робочого тижня.

У період з 13.09.2013 року по 13.06.2014 року, тобто по день винесення рішення затримка розрахунку складає 195 днів.

195 днів *46,71 грн. =9108,45 грн.

З наведених підстав стягненню із відповідача підлягає середній зароібток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 9108,45 грн. Всього стягненню із відповідача підлягає сума в розмірі 30374,67 грн. /21266,22+9108,45/.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні заявлений позивачем у розмірі 21632,16 грн. жодним чином не мотивований та не обгрунтований.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

У ст. 2371 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У рахунок відшкодування моральної шкоди позивач просить стягнути 6000 грн. Вирішуючи вимоги позивача в цій частині, судом враховується тривалість, характер та обсяг душевних переживань, яких позивачка зазнала внаслідок невиконання відповідачем вимог закону, час, необхідний для відновлення порушеного права.

Виходячи з наведеного вище, засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню, суд визначає в розмірі 700 грн.

Відповідно до ст. ст. 80, 88 ЦПК України, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" із відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 425,55 грн. (303,75 грн. - за вимоги майнового характеру і 121,80 грн. - за вимоги немайнового характеру).

Керуючись ст. ст. 3, 11, 60, 88, 212 - 215, 224-228 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути із комунального підприємства «Аптека матері і дитини» ідентифікаційний код 23566885 на користь ОСОБА_1 30374 (тридцять тисяч триста сімдесят чотири) грн. 67 коп. та моральну шкоду в розмірі 700 (сімсот) грн.

Стягнути із комунального підприємства «Аптека матері і дитини» ідентифікаційний код 23566885 на користь держави судовий збір в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 55 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н. П. Маценко