Рішення № 39519365, 24.06.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/5783/13-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/2813/14 Доповідач у 2 інстанції КашперськаКатегорія 1 24.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участі секретаря Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтв про право на спадщину, посилаючись на те, що згідно договору купівлі-продажу садового будинку від 12 лютого 2008 року вона є власником садового будинку АДРЕСА_1, попереднім власником будинку була ОСОБА_4, земельна ділянка під будинком перебувала у її користуванні. У 2012 році їй стало відомо про незаконну видачу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку під її будинком, а саме про те, що державний акт видано 19 травня 2008 року на ім'я чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_5, який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі даного державного акту відповідачі - дружина та діти померлого отримали свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, кожен на 1/3 частину. Просила визнати недійсними державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_5 19 травня 2008 року, та свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 отримали у спадщину по 1/3 частині земельної ділянки пл. 0,0547 га.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Відновлено строк позовної давності. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 036785, виданий 19 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_5 щодо земельної ділянки пл. 0,0547 га., яка розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області в СТ «Росинка», цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер 3223180500:06:001:0081, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100231, та скасовано його державну реєстрацію. Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, видані Десятою Київською державною нотаріальною конторою 28 серпня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, 12 вересня 2009 року ОСОБА_4 відносно 1/3 частини земельної ділянки.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивач ОСОБА_3 є власником садового будинку з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2008 року. Будинок розташований на земельній ділянці пл. 0,0547 га. на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області в СТ «Росинка», цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер 3223180500:06:001:0081.

Крім того, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 16 травня 2007 року № 492 було вирішено питання про виділення даної земельної ділянки у власність ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, Десятою Київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 1556/07, та видано відповідачам свідоцтва про право на спадщину відносно іншого спадкового майна.

19 травня 2008 року на ім'я ОСОБА_5 за запитом державного нотаріуса Десятої Київської державної нотаріальної контори від 25 квітня 2008 року ОСОБА_2 було видано державний акт на право власності на землю серії ЯЖ № 036785 щодо земельної ділянки пл. 0,0547 га., яка розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського району Київської області в СТ «Росинка», цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер 3223180500:06:001:0081, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100231.

Також Десятою Київською державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом відносно 1/3 частини земельної ділянки пл. 0,0547 га., яка розташована на території Великодмитровецької сільської ради Обухівського району Київської області в СТ «Росинка», цільове призначення - ведення садівництва, кадастровий номер 3223180500:06:001:0081, а саме 28 серпня 2008 року за реєстровим № 2-1368 ОСОБА_2, 28 серпня 2008 року за реєстровим № 2-1367 ОСОБА_1, 12 вересня 2009 року за реєстровим № 2-1505 ОСОБА_4

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 9.1.1 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель», для отримання державного акта на право власності на земельну ділянку та здійснення його державної реєстрації власник або належним чином уповноважена ним особа повинна пред'явити оператору (реєстратору) документ, що посвідчує особу (та її повноваження - у разі наявності), та надати копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера власнику органами Державної податкової адміністрації України та копію документа про сплату послуг за внесення записів до державного реєстру земель. Якщо власник земельної ділянки або уповноважена особа є нерезидентом, то пред'являються документи, які легалізовані в порядку, встановленому законодавством України.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що за життя ОСОБА_5 йому не було видано документа, що посвідчує право власності на спірну земельну ділянку, та даний документ не було зареєстровано, відтак ОСОБА_5 не набув права власності на земельну ділянку пл. 0,0547 га., яка розташована на території Великодмитровицької сільської ради Обухівського району Київської області в СТ «Росинка», кадастровий номер 3223180500:06:001:0081, державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий після його смерті, та свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за законом видані незаконно та порушують права позивача.

Не ґрунтуються на вимогах ст. ст. 125, 126 ЗК України доводи апеляційної скарги про те, що державний акт на момент смерті спадкодавця був виготовлений, проте не зареєстрований з незалежних від померлого обставин, а тому внаслідок його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку.

Посилання апелянта на чинність розпорядження Обухівської районної державної реєстрації, на підставі якого було видано державний акт серії ЯЖ № 036785 від 19 травня 2008 року, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки вказане розпорядження ніким не оспорюється і на законність видачі державного акту з огляду на заявлені доводи позивача не впливає.

Разом із тим, судом першої інстанції не були прийняті до уваги доводи відповідачів щодо застосування до заявленого позивачем позову наслідків спливу позовної давності.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до вимог ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Обґрунтовуючи доводи щодо пропуску позивачем строку позовної давності за даним позовом, апелянт посилався на те, що в 2009 році ОСОБА_3 звернулася до прокуратури Обухівського району Київської області із заявою про неправомірність отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, що свідчить про її обізнаність із фактом видачі спірного державного акту та свідоцтв про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку.

Даним доводам відповідачів суд першої інстанції належної оцінки не дав та в порушення вимог ст. 267 ЦК України прийшов до помилкового висновку про можливість задоволення заявленого позивачем позову після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Так, суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що листом прокурора Обухівського району Київської області від 28 січня 2010 року № 394-вих-10 ОСОБА_3 повідомлялася про результати проведення перевірки за її зверненням про неправомірність отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 9 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» 19 серпня 2008 року державним реєстратором Обухівського районного відділу Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» Лукянчук І.В. на підставі копії паспорту, копії ідентифікаційного коду та довідки від нотаріуса на ім'я ОСОБА_2 про відкриття спадщини, видала останній державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 036785 на ім'я батька ОСОБА_2 - ОСОБА_5 За результатами перевірки начальнику Обухівського районного відділу Київської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» внесено подання про усунення виявлених в ході перевірки порушень (а. с. 183 том 1).

03 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду із заявою про застосування наслідків пропуску строків давності звернення до суду, в якій просили відмовити в задоволенні позову (а. с. 70 том 1).

Із матеріалів перевірки заяви ОСОБА_3 про неправомірність отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 (а. с. 40 том 2) вбачається, що 16 вересня 2009 року позивач в заяві до прокурора Обухівського району повідомляла про обставини приватизації земельної ділянки під її садовим будинком на ім'я ОСОБА_5 та отримання відповідачами свідоцтв про право на спадщину за законом, в матеріалах перевірки знаходиться державний акт на право власності на земельну ділянку.

Таким чином в вересні 2009 році ОСОБА_3 зверталася до прокуратури із заявою про неправомірність отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 та свідоцтв про право на спадщину за законом, відтак довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Доводи відповідачів щодо спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем спростовані не були.

Отже, суд першої інстанції повинен був в силу вимог ст. 267 ЦК України відмовити в задоволенні позову в зв'язку із спливом строку позовної давності, однак цього зроблено не було.

Поважних причин пропущення позовної давності позивачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, на під час розгляду апеляційної скарги наведено не було.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в зв'язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсними державного акту на право власності на земельну ділянку, свідоцтв про право на спадщину.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.