Постанова № 39519094, 01.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2014 року 12 год. 40 хв. Справа № 808/1078/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень №23/17.20 від 26.06.2013, яким збільшено суду грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СГД (11010500) на загальну суму 48337 грн. 81 коп. у тому числі за основним платежем 38670 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9667 грн. 56 коп.; №25/17.20 від 26.06.2013, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем (21081100) у розмірі 510 грн.; №453/17.01 від 13.11.2013, яким позивачу збільшено сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 61586 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 49269 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12317 грн. 25 коп.

Позивач вважає висновки акту проведеної перевірки, на підставі яких прийняті зазначені рішення, необґрунтованими, оскільки перевіряючи, на його думку, безпідставно дійшли до висновку, що господарські взаємовідносини з ПП «АТМ» не спричиняються реального настання правових наслідків, посилаючись на те, що реальність господарських операцій підтверджується наявними первинними документами, які надавались до перевірки.

Також позивач вважає безпідставними висновки щодо заниження валового доходу на 12628 грн. 27 коп. внаслідок включення у 2012 році до складу одержаного валового доходу не всіх сум від здійснення підприємницької діяльності.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити, дав пояснення в обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. 27.02.2014 на адресу суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в яких податковий орган зазначає, що позов не визнає у повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку, передбаченому чинним законодавством, у зв'язку з встановленими в ході проведеної перевірки порушеннями податкового законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до положень частини 2 та частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В період з 15.04.2013 по 26.04.2013 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено Акт № 665/17.20-23/НОМЕР_1 від 13.05.2013 (а.с. 15-42).

Як зазначено у висновках Акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_2, вимог:

- підпункту 16.1.5 пункту 16.1. статті 16, пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 на письмову вимогу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 2185/К/17.20-21 від 01.04.2013, до перевірки не надано книги обліку доходів та витрат, що ведуть фізичні особи-підприємці.

- підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 чистого оподатковуваного доходу на суму 241196грн. 43 коп., у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 у 2012 році до складу одержаного валового доходу включив не всі суми від здійснення підприємницької діяльності в сфері будівельно-монтажних робіт, спеціалізованої діяльності у сфері дизайну, діяльності готелів (хостелів) отримані на розрахунковий рахунок, чим занизив валовий дохід на 12628 грн. 27 коп., а також не правомірно відніс до складу валових витрат витрати на загальну суму 228568 грн. 16 коп., понесені в травні, червні, липні вересні, та жовтні 2012 року, які були виплачені (перераховані) на користь ПП «АТМ», у зв'язку з тим, що операції з купівлі-продажу з даним підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків, їх не можна вважати пов'язаними з отриманням доходів.

- пункту 200.1, пункту 200.2, пункту 200.3 статті 200, пункту 198.3, пункту 198.4, пункту 198.6 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку за товар (послуги), які не призначаються для подальшого використання в податкових операціях у межах господарської діяльності (які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування), та суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними на загальну суму 49269 грн. Дані порушення призвели до завищення задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 17 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 49269 грн., та відповідно призвели до заниження позитивного значення різниці між сумою ПЗ та сумою ПК (рядок 18 податкової декларації з ПДВ) та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 49269 грн. (а.с. 40-41).

26.06.2013, на підставі Акту перевірки № 665/17.20-23/НОМЕР_1 від 13.05.2013, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 23/17.20, яким збільшено суду грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СГД (11010500) на загальну суму 48337 грн. 81 коп. у тому числі за основним платежем 38670 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9667 грн. 56 коп. (а.с. 43-45);

№ 24/17.20, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 73903 грн. 50 коп. у тому числі за основним платежем 49269 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 24634 грн. 50 коп. (а.с. 46-48);

№ 25/17.20, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем (21081100) у розмірі 510 грн. (а.с. 49-50).

За результатами здійсненого адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень рішенням № 1517/К/26-15-10-08 від 01.10.2013 Головного управління Міндоходів у м. Києві скарга позивача задоволена частково: податкове повідомлення-рішення № 24/17.20 від 26.06.2013 в частині сплати штрафних санкцій на суму 12 317,25 грн. скасовано, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін; податкові повідомлення-рішення № № 25/17.20, 23/17.20 від 26.06.2013 залишені без змін (а.с.51-58).

ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акту перевірки № 665/17.20-23/НОМЕР_1 від 13.05.2013 та з врахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1517/К/26-15-10-08 від 01.10.2013 прийнято податкове повідомлення-рішення № 453/17.01 від 13.11.2013, яким позивачу збільшено сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість (14010100) на загальну суму 61586 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем 49269 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 12317 грн. 25 коп. (а.с. 59).

За результатами подальшого адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с.62-68).

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № №23/17.20, 25/17.20 від 26.06.2013, №453/17.01 від 13.11.2013 звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 270.6.2006 та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100235102 від 01.08.2009, про що зазначено в Акті перевірки (а.с. 17, 111).

Як зазначено в Акті проведеної перевірки, податковим органом встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 загального оподатковуваного доходу в 2012 році на суму 12628 грн. 27 коп., що відповідно привезло до заниження чистого оподатковуваного доходу (об'єкту оподаткування) на суму 12628 грн. 27 коп.

Вказане порушення, на думку податкового органу виникло у зв'язку з тим, що позивач у 2012 році до складу одержаного валового доходу включив не всі суми отримані від здійснення підприємницької діяльності в сфері будівельно-монтажних робіт, спеціалізованої діяльності у сфері дизайну, діяльності готелів (хостелів) і задекларував суму одержаного доходу в річний податковій декларації про майновий стан та доходи у розмірі 708 352 грн. 46 коп. Шляхом перевірки первинних документів позивача, перевірки банківських виписок по рахунку позивача, відкритого в ПАТ КП «ПриватБанк» за № 26005060104041, що користувався ФОП ОСОБА_2 для здійснення підприємницької діяльності, податковим органом встановлено, що сума валового доходу позивача за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 склала 720980 грн. 73 коп.(а.с. 28).

Суд вважає зазначені висновки необґрунтованими, оскільки при судовому розгляді справи податковим органом не надано суду належних доказів, на підставі яких відповідачем встановлені розбіжності на суму 12628 грн. 27 коп. між задекларованими позивачем та встановленими в ході перевірки сумами валового доходу.

Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування для фізичної особи-підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до 178.3 статті 178 Податкового кодексу України, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Згідно з пунктом 177.4 цієї ж статті до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено перевіркою, у перевіреному періоду позивач мав господарські взаємовідносини з Приватним підприємством «АТМ» в травні, червні, липні, вересні та жовтні 2012 року щодо надання послуг оформлення магазинів (демонтаж та монтаж елементів), виготовлення елементів вивісок та лайтбоксів.

Позивачем отримано від ПП «АТМ» вищезазначені послуги згідно з податковими накладними № № 381 від 31.10.2012, 380 від 31.10.2012, 778 від 15.09.2012, 697 від 03.07.2012, 698 від 09.07.2012, 534 від 19.06.2012, 358 від 16.05.2012, 359 від 31.05.2012, факт отримання послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № № 800, 1441, 2155, 2156, 3897,4302,4303 (а.с. 71-77, 78-85).

За отримані послуги позивач розрахувався з ПП «АТП» у безготівковій формі в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № № 57 від 31.05.2012, 54 від 25.05.2012, 51 від 22.05.2012, 39 від 23.04.2012, 75 від 11.07.2012, 63 від 19.06.2012, які містяться в матеріалах справи (а.с. 177-181).

Сума сформована по взаємовідносинам з ПП «АТП» протягом періоду з травня по жовтень 2012 року у розмірі 228568 грн. 16 коп. включена позивачем до складу валових витрат.

В Акті перевірки № 665/17.20-23/НОМЕР_1 від 13.05.2013 податковий орган зазначає, що ФОП ОСОБА_2 неправомірно відніс до складу валових витрат витрати у розмірі 228568,16 грн. понесені в травні, червні, липні, вересні та жовтні 2012 року, які були виплачені на користь ПП «АТМ» за послуги з оформлення магазинів, виготовлення елементів вивісок та лайтбоксів. У зв'язку з тим, що операції купівлі-продажу з ПП «АТМ» не спричиняють реального настання правових наслідків, то їх не можна вважати пов'язаними з отримання доходів.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на Акті ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ПП «АТМ»,в якому зазначено, що за податковою адресою ПП «АТМ» особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства встановити не має можливості, що в свою чергу обумовлює відсутністю первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. Крім того, встановлено відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, тощо.

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та його контрагентом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зміст укладених між позивачем та ПП «АТМ» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а податковий орган не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків. Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Крім того, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 по справі № 804/1268/13-а, визнані протиправними дії ДПІ у Бабушинському районі м. Дніпропетровська щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АТМ», за результатами якої складено акт № 7198/22-4/24606641, яка 22.05.2013 набрала законної сили.

Надані представником позивача первинні документи, які фіксують господарські відносин між позивачем та ПП «АТМ», складені відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», пункту 2.4. статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

За вказаних обставин суд вважає висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат на суму 228568 грн. 16 коп. необґрунтованими.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає висновки про встановлені порушення позивачем вимог п. 164.1 ст. 164, п.177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення № 23/17.20 від 26.06.2013, яким позивачу збільшено суду грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - СГД (11010500) на загальну суму 48337 грн. 81 коп., у тому числі за основним платежем 38670 грн. 25 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 9667 грн. 56 коп., прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Також, за результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 49269 грн. та, відповідно, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет у розмірі 49269 грн.

Зробивши висновок про завищення податкового кредиту, податковий орган виходив з того, що позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану вартість віднесено суми, сформовані по операціям ПП «АТМ» за період з травня по жовтень 2012 року на загальну суму 45714 грн., та внаслідок віднесення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість суми 3555 грн., яка не підтверджена податковими накладними, з наступними контрагентами: ТОВ «Інфомедія» на суму ПДВ 224 грн. 55 коп., ТОВ «Київстар ДЖ.Ес.Ем.» на суму ПДВ 329 грн. 41 коп., з ТОВ «Авіто Фешн Клаб Інтернешнл» на суму ПДВ 680 грн., ПП «Фор-Саж» на суму ПДВ 1297 грн. 32 коп., з ТОВ «АГТ Плюс» на суму ПДВ 533 грн. 51 коп., ТОВ «Кабанчик» на суму ПДВ 23 грн. 11 коп., ТОВ «А1 Секьюріті Сервіс» на суму ПДВ 41 грн. 67 коп., ТОВ «Кабанчик» на суму ПДВ 241 грн. 06 коп. , ТОВ «Кабанчик» на суму ПДВ 81 грн. 85 коп., ТОВ «Дієса» на суму ПДВ 61 грн. 62 коп., ТОВ «А1 Секьюріті Сервіс» на суму ПДВ 41 грн. 67 коп. (а.с. 35-37).

Як встановлено судом, обставини здійснення господарських операцій з ПП «АТМ» відображені у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також Актом перевірки, та підтверджує їх реальність, і спростовує висновки про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 45714 грн.

Висновки про завищення податкового кредиту на суму ПДВ 3555 грн. внаслідок не підтвердження податковими накладними суд вважає необґрунтованими.

Судом досліджені надані позивачем податкові накладні, що виписані ТОВ «Інфомедія» № 377 від 30.08.2011 на суму ПДВ 224 грн. 55 коп., ТОВ «Київстар ДЖ.Ес.Ем.» № 122533/006 від 31.08.2011 на суму ПДВ 329 грн. 41 коп., з ТОВ «Авіто Фешн Клаб Інтернешнл» № 35 від 08.012.2011 на суму ПДВ 680 грн., ПП «Фор-Саж» № 48 від 22.02.2012 на суму ПДВ 479 грн. 32 коп., ПП «Фор-Саж» № 9 від 02.02.2012 на суму 818 грн., ТОВ «Дієса» № 2290 від 07.04.2012 на суму ПДВ 400 грн. 30 коп., ТОВ «А1 Секьюріті Сервіс» № 8 від 02.02.2012 на суму ПДВ 98 грн. 50 коп. (а.с. 95-101).

Крім того, представником позивача надано платіжні доручення № № 66 від 30.08.2011, 68 від 30.08.2011, 94 від 08.12.2011, 17 від 20.02.2012, 9 від 01.02.2012, 8 від 01.02.2012, що підтверджує розрахунок у безготівковій формі позивача з ТОВ «Інфомедія», ТОВ «Київстар ДЖ.Ес.Ем.», ТОВ «Авіто Фешн Клаб Інтернешнл», ПП «Фор-Саж», ТОВ «А1 Секьюріті Сервіс» за отримані послуги (а.с. 178-180).

Не підтвердженою є сума ПДВ у розмірі 879 грн. 53 коп., яка віднесена до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Кабанчик» на загальну суму 346 грн. 02 коп. та з ТОВ «АГТ Плюс» на суму 533 грн. 51 коп.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з пунктом 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, згідно з абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи ПП «АТМ» на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагента позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні вищезазначених послуг.

Беручи до уваги вищенаведене, з урахуванням того, що позивачем підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 48389 грн. відповідними податковими накладними, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 453/17.01 від 13.11.2013 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 48389 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12097 грн. 25 коп. прийнято протиправно та підлягає скасуванню у зазначені частині.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 25/17.20 від 26.06.2013, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем (21081100) у розмірі 510 грн., суд приходить до висновку про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення та про відсутність підстав для його скасування виходячи з наступного.

Як встановлено судом, на письмову вимогу податкового органу № 2185/К/17.20-21 від 01.04.2013, ФОП ОСОБА_2 до перевірки не було надано книги обліку доходів та витрат, що ведуть фізичні особи - підприємці.

Відповідно до підпункту 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

На забезпечення виконання податкових зобов'язань, у відповідності з підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

У зв'язку з ненадання позивачем, на письмову вимогу податкового органу, книги обліку доходів та витрат, що є порушенням з підпункту «а» пункту 176.1 статті 176, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 25/17.20 від 26.06.2013 прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування у суду відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 26.06.2013 № 23/17.20.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 13.11.2013 № 453/17.01 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 48389 (сорок вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12097 (дванадцять тисяч дев'яносто сім) грн. 25 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 516 (п'ятсот шістнадцять) грн. 10 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша