Рішення № 39518069, 25.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2014 р. Справа № 914/875/14

За позовом: Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Київ

позивач: Міністерство оборони України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», м. Львів

третя особа-1 без самостійних вимог на стороні позивача: Центральне територіальне управління капітального будівництва, м. Київ

третя особа-2 без самостійних вимог на стороні позивача: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району), м. Івано-Франківськ

третя особа-3 без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору, відшкодування збитків в порядку подвійної реституції

Головуючий суддя: Кітаєва С. Б.

Судді: Кидисюк Р.А.

Матвіїв Р.І.

Представники:

від прокуратури: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача: Довгий І.О.- представник ( довіреність від 22.04.2014р);

від третьої особи 1 (Центрального територіального управління капітального будівництва): не з'явився

від третьої особи 2 (Івано-Франківської КЕЧ (району)): не з'явився

від третьої особи 3 (ОСОБА_3.): ОСОБА_3

Права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, суд роз'яснював прокурору, представникам сторін, третій особі в судових засіданнях. В порядку ст.20 ГПК України заяви до суду не надходили.

Суть спору: 17.03.2014 року до господарського суду Львівської області за вх.№912 поступила позовна заява від Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Київ, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», м. Львів про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в порядку подвійної реституції на суму 630456 грн.00 коп.

Ухвалою суду від 20.03.2014р. було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Центральне територіальне управління капітального будівництва (м.Київ) та розгляд справи призначено на 11.04.2014 р.

В зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи в судове засідання 11.04.2014р. та невиконанням учасниками судового процесу вимог ухвали суду, ухвалою суду від 11.04.2014р. відкладено розгляд справи на 30.04.2014р.

Ухвалою суду від 30.04.2014р. відкладено розгляд справи на 16.05.2014р. та залучено до участі у справі як третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Івано-Франківську квартирно-експлуатаційну частину (району) і як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3.

Ухвалою суду від 16.05.2014р. продовжено строку розгляду справи на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача та відкладено розгляд справи на 30.05.2014р.

21.05.2014р. через канцелярію суду поступила заява вх. №2576/14 від ОСОБА_6 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалами суду від 30.05.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів, розгляд справи відкладено на 25.06.2014 р., а відтак відкладено розгляд заяви ОСОБА_6 про залучення його в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача до наступного судового засідання.

У зв»язку з призначенням 30.05.2014 року колегіального розгляду справи у складі трьох суддів у справі №914/875/14, за розпорядженням керівника апарату господарського суду Львівської області призначено автоматичний розподіл членів колегії суддів у справі №914/875/14 за результатами якого членами колегії суддів по розгляду даної справи визначено суддів Кидисюк Р.А. та Матвіїва Р.І.

Прокурор в судове засідання 25.06.2014 року не з'явився, хоча і був належно, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки не повідомив. Клопотання, заяви від прокуратури до суду станом на 25.06.2014 року не надходили.

Позивач в судове засідання 25.06.2014 року , явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки повноважного представника в судове засідання не повідомив. Клопотання, заяви від позивача до суду станом на 25.06.2014 року не надходили.

Не забезпечили в судове засідання явку представників і треті особи без самостійних вимог на предмет спору: треті особи 1,2 на стороні позивача -Центральне територіальне управління капітального будівництва, м.Київ, та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району), м.Івано-Франківськ. Третя особа 1 пояснення на позовну заяву не подала, причин невиконання вимог суду (згідно ухвал по справі), не повідомила, хоча ( як підтверджують документи у справі) належним чином та своєчасно повідомлялась судом про місце, дату і час розгляду справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладений договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України від 30.11.2011 року необхідно визнати недійсним з підстав, визначених статтею 230 Цивільного кодексу України. Зокрема, укладений між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» правочин вчинено під впливом обману. Обман полягає в тому, що продавцем передано позивачу квартиру, яка не відповідає вимогам ДБН. У зв'язку з наведеним просить застосувати санкцію, визначену частиною другою статті 230 Цивільного кодексу України, та стягнути з відповідача збитки у подвійному розмірі. З огляду на зазначене просить визнати недійсним укладений договір купівлі і продажу та стягнути з відповідача 630456 грн. 00 коп.

Відповідач з підстав, наведених у відзиві, наданих суду поясненнях проти позову заперечив з наступних підстав.

ТзОВ «Трейд Проперті Груп» (відповідач) набуло право власності на спірну квартиру згідно договору купівлі-продажу № 106, що був укладений 15.09.2011 р. між ТзОВ «Турбота» (як продавець) та ТзОВ «Трейд Проперті Груп» (як покупець). За актом від 30.09.2011 р. № 191/2 ТзОВ «Турбота» передало, а ТзОВ «Трейд Проперті Груп» прийняло у власність квартири. Після цього, відповідач оформив на себе право власності на квартири. Про завершення будівництва об'єкту нерухомого майна та про його готовність свідчить акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р. № 1 та сертифікат відповідності від 05.01.2011 р. № ІФ 000001. Згідно з актом обстеження спірної квартири від 04.12.2012 р. встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконано відповідно до тендерної документації та відповідають ДБН. Крім того, відповідач вважає, що висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 26.04.2013 р. № 7832-7847 не може братися до уваги, оскільки в ньому здійснено помилкові висновки. Зокрема, пункт 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 підлягає застосуванню до житлових приміщень, які розташовані на повноцінних житлових поверхах. Проте, спірна квартира розташована на мансардному поверсі. Тому підлягає застосуванню пункт В.6 ДБН В.2.2-15-2005.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача 1 та 2, а також третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'являлися, хоча і були належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлені про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (долучено до матеріалів справи), причин неявки не повідомляли.Третя особа ОСОБА_3 просить у задоволенні позову просить відмовити.

Документи, пояснення, які поступили до справи від учасників судового процесу, в день надходження зареєстровані в автоматизованій системі документообігу господарського суду.

З метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами, без участі учасників процесу, які не прибули в судове засідання 25.06.2014 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб, присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

30.11.2011 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп» (продавець) та Міністерством оброни України (покупець) укладено договір купівлі і продажу нерухомості в регіонах України (квартири для військовослужбовців Збройних Сил на вторинному ринку), посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 324 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього договору є закупівля у 2011 році квартир у регіонах України для військовослужбовців Збройних Сил України на вторинному ринку, яка здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з п. 1.3. Договору, об'єктом договору є двохкімнатна квартира № 134 (сто тридцять чотири), розташована по вулиці Січових Стрільців (вулиця Чапаєва), будинок 76-В, в місті Івано-Франківську, загальною площею 65,4 м2, житловою площею 37,6 м2.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів від 30.11.2011 р. № 10721032, Міністерство оборони України набуло у власність від відповідача за договором від 30.11.2011 р. (за реєстровим № 333) право власності на квартиру № 134 у будинку 76в по вулиці Січових Стрільців (вулиця Чапаєва) у місті Івано-Франківську. Набуття права власності на зазначену квартиру підтверджує також витяг про державну реєстрацію права власності від 12.12.2011 р. № 32438943 (копію долучено до матеріалів справи).

ОКП «Івано-Франківським обласним Бюро технічної інвентаризації» складено технічний паспорт на квартиру № 134 в житловому будинку №76 В по вулиці Січових Стрільців у місті Івано-Франківську (копію технічного паспорту долучено до матеріалів справи).

Відповідно до акту від 15.12.2011 р. відповідач передав, а позивач прийняв 30 квартир площею 1 806,90 м2 в м. Івано-Франківськ, по вулицях Федьковича, 114; Січових Стрільців (Чепаєва), 76В; Мазепи (Дзержинського), 175А (корпус 2), Гетьмана Мазепи (Дзержинського), 175-А (корпус 8). Також сторонами складено акт від 15.12.2011 р. № 1, згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв двохкімнатну квартиру № 134 по вулиці Січових Стрільців (Чепаєва), 76-В у місті Івано-Франківськ, житловою площею 37,60 м2, загальною площею 65,40 м2 (копії актів долучено до матеріалів справи).

У висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. № 7832-7847 встановлено, що 6 квартир (№ № 28, 29, 58, 60, 106, 110) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, 175-А, а також 10 квартир (№ № 64, 66, 70, 101, 102, 103, 132, 134, 199, 205) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 76-В не відповідають вимогам Державних будівельних норм України; зазначені будинки побудовані з відхиленням від проекту та вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; робочі проекти будинків не відповідають вимогам державних будівельних норм та іншим законодавчим документам в будівництві.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 зазначеної статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Прокурор вимагає визнати Договір недійсним з тих підстав, що такий укладено під внаслідок обману. Зокрема, відповідачем передано позивачу квартиру, яка не відповідає будівельним нормам і правилам.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги з таких підстав не можуть бути задоволені, з огляду на таке.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має

Абзацом 2 частини 1 статті 230 ЦК України визначено кваліфікуючу ознаку обману. Так, обман має місце якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Таким чином, при обґрунтуванні такого роду позовів, позивачу потрібно довести не лише обставини щодо істотності помилки при укладенні договору, а й те, що інша сторона заперечувала або замовчувала наявність таких обставин. Матеріали справ таких доказів не містять. Більше того, Міністерством оборони України прийнято куплені квартири за актами приймання-передачі, представники Міністерства мали змогу ретельно перевірити придбане майно та у випадку виявлення певних відхилень відповідним чином реагувати. Представники Міністерства неодноразово оглядали квартири та зауважень не надходило.

У пункті 20 постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Проте, матеріалами справи підтверджується, що багатоквартирний будинок, в якому знаходиться спірна квартира, прийнято в експлуатацію (акт готовності об'єкта до експлуатації від 29.12.2010 р. №1, копію долучено до матеріалів справи), на цей будинок видано сертифікат відповідності від 05.01.2011 р. № ІФ 000001. Зазначене свідчить, що відповідач не міг знати про можливі порушення при будівництві об'єкта, а відтак - не можна стверджувати про обізнаність відповідача з можливими порушеннями та намір ввести в оману свого контрагента.

Крім того, суд не бере до уваги покликання прокурора та позивача на висновок комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р. № 7832-7847 з огляду на таке.

Відповідно до пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» від 23.03.2012 р. № 4 висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Обґрунтування предмету позовних вимог обставинами, встановленими у висновку будівельно-технічної експертизи від 19.08.2013 р., не підтверджує обставин щодо істотності помилки при укладенні договору, а також того, що інша сторона заперечувала чи замовчувала наявність таких обставин, мала умисел на застосування обману.

Крім того, виявлення недоліків квартири може мати наслідки, визначені статтею 678 ЦК України, та може бути предметом окремого позову.

В частині іншої позовної вимоги, суд звертає увагу прокурора та позивача на те, що чинне цивільне законодавство України не містить такого поняття, як подвійна реституція.

Правовим наслідком укладення договору під впливом обману може бути стягнення збитків у подвійному розмірі. Враховуючи те, що суд не вбачає підстав для визнання недійсним договору з підстав укладення під впливом обману, відсутні підстави для застосування правових наслідків, визначених ч. 2 ст. 230 ЦК України. Крім того, в будь-якому разі прокурор повинен був довести факт завдання позивачу власне збитків внаслідок укладення такого договору. Правова категорія збитків визначена статтею 22 ЦК України. Для їх доказування необхідно проаналізувати та довести наявність повного складу цивільного правопорушення: шкода, вина, причинний зв'язок, протиправність. Зазначених доводів позовна заява не містить, а тому суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення збитків у подвійному розмірі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов»язки щодо однієї із сторін.

Враховуючи, що в судовому засіданні прийнято рішення у справі, яким у позові Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, м. Київ, в інтересах держави, в особі Міністерства оборони України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Проперті Груп», м. Львів про визнання недійсним договору та відшкодування збитків в порядку подвійної реституції на суму 630456 грн.00 коп. відмовлено повністю, то підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_9 немає, відтак вимога ОСОБА_6 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору задоволенню не підлягає.

Згідно з ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У пункті 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (із змінами та доповненнями) зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Пільги щодо сплати судового збору встановлені ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зазначеною статтею не передбачено звільнення Міністерства оборони України від сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно з підпункту 2) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

На підставі викладеного, судовий збір становить 13827 грн. 12 коп. (з яких: 1218 грн. 00 коп. за позовну вимогу немайнового характеру (визнання недійсним договору); 12609 грн. 12 коп. за позовну вимогу майнового характеру (відшкодування збитків в порядку подвійної реституції)) та підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 16, 202, 203, 215, 229, 230 ЦК України, ст. ст. 43, 45 , 22, 27, 33, 34, 43, 44, 48, 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 00034022) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; код банку отримувача (МФО): 825014; рахунок отримувача: 31215206783006; код класифікації доходів бюджету: 22030001; код ЄДРПОУ суду: 03499974) 13827 грн. 12 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 25.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі. Повне рішення, враховуючи вихідні та святкові дні 28.06.2014р.,29.06.2014р., 30.06.2014 р., складено 01 липня 2014 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя: Кітаєва С. Б.

Судді: Кидисюк Р. А.

Матвіїв Р. І.