Рішення № 39517950, 23.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/41/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2014 Справа № 908/1738/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716)

до відповідача: Командитного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов" і "Компанія" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 13, ідентифікаційний код 05755559)

про стягнення заборгованості в сумі 301 862, 07 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: Вініченко О.В., довіреність № 19/0020 від 01.10.2013р.

від відповідача: Єрмоленко В.А., довіреність № 5 від 25.04.2014р.

ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача КТ "ЗЗВА - Вакатов" і "Компанія" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. в сумі 413 457, 13 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 23.05.2014р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 12, 49, 56 ГПК України, ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.05.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1738/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.06.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 16.06.2014р. оголошувалась перерва до 23.06.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 23.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 27.06.2014р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог від 23.06.2014р. та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений природний газ за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. в сумі 301 862, 07 грн., а саме: 265 562, 87 грн. основного боргу, 101,99 грн. пені, 4 637, 77 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 31 559, 44 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Отже, заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зокрема зазначив, що на виконання умов договору № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. він передав, а відповідач прийняв у період з січня 2013р. по лютий 2014р. імпортований природний газ на загальну суму 2 155 752, 42 грн.

За умов п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання природного газу здійснюється споживачем в розмірі 100 % попередньої оплати авансовими платежами за 5 банківських днів до початку місяця із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до договору.

Додатковою угодою від 10.12.2012р. до Договору абз. 3 п. 4.6 викладено у наступній редакції: "У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа, місяця, наступного за розрахунковим. Сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період, з Постачальником, обсяг газу.

Відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем та здійснив часткову оплату за отриманий природний газ у розмірі 1 843 537, 39 грн., у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 265 562, 87 грн.

Оскільки відповідач повну оплату не здійснив, йому додатково було нараховано пеню, 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.06.2014р. підтримала відзив на позовну заяву та підтвердила, що станом на 11.06.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 265 562, 87 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (Постачальник) та КТ "ЗЗВА - Вакатов" і "Компанія" (Споживач) укладений договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. за умовами якого Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору, передача газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі - пункти призначення). Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання визначається Сторонами в додатку 1 до Договору.

Договірні обсяги постачання газу Споживачу наводяться в додатку 2 до Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору, послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору.

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника.

В пункті 2.8 Договору сторони обумовили, що Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний

уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до Договору або в судовому порядку.

До прийняття рішення судом обсяг та вартість послуг з постачання газу встановлюються відповідно до даних Постачальника.

Згідно п.2.9 Договору, акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

В пункті 4.6 Договору сторони визначили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем в розмірі 100 % попередньої оплати авансовими платежами за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця, із

розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу у встановленому Договором порядку.

Додатковою угодою від 20.02.2013р. до договору № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. сторони внесли зміни в абзац 3 пункту 4.6 Договору, виклавши його у наступній редакції:

"У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату Споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з Постачальником обсяг газу".

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач, в свою чергу, прийняв природний газ у період з січня 2013р. по лютий 2014р. на загальну суму 2 155 752, 42 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (т.1, а.с. 17-22), а саме:

№ ЗП000000228 від 31.01.2013р. на суму 46 958, 16 грн.;

№ ЗП000001365 від 28.02.2013р. на суму 23 479, 08 грн.;

№ ЗП000002572 від 31.03.2013р. на суму 23 479, 08 грн.;

№ ЗП000005010 від 30.06.2013р. на суму 168 899, 10 грн.;

№ ЗП000005520 від 31.07.2013р. на суму 38 307, 62 грн.;

№ ЗП000005921 від 31.08.2103р. на суму 197 381, 08 грн.;

№ ЗП000006494 від 30.09.2013р. на суму 161 921, 00 грн.;

№ ЗП000007191 від 31.10.2013р. на суму 175 391, 32 грн.;

№ ЗП000007993 від 30.11.2013р. на суму 226 156, 86 грн.;

№ ЗП000009182 від 31.12.2013р. на суму 517 501, 88 грн.;

№ ЗП000000951 від 31.01.2014р. на суму 323 031, 25 грн.;

№ ЗП000002025 від 28.02.2014р. на суму 253 245, 99 грн.

Крім того, шляхом підписання актів (т.1, а.с.27-33) сторони підтвердили постачання природного газу в певних обсягах за період з січня 2013р. по лютий 2014р.

На оплату вищезазначених актів позивач виставив відповідачу рахунки на оплату на загальну суму 2 155 752, 42 грн. (т. 1, а.с. 34-45).

Проте, відповідач неналежним чином виконав свої грошові зобов'язання за договором № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. та здійснив часткову оплату за отриманий природний газ у розмірі 1 843 537, 39 грн., що учасниками судового процесу не заперечується.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України.

Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку сторони в п. 4.6 Договору визначили оплату вартості послуг Споживачем в розмірі 100 % попередньої оплати авансовими платежами за 5 банківських днів до початку місяця, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору.

При цьому передбачений обов'язок Споживача самостійно розраховувати суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач повинен розраховувати суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу у встановленому Договором порядку.

Крім того, додатковою угодою від 20.02.2013р. до договору № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. абзац 3 п. 4.6 Договору викладений в іншій редакції:

"У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Сторони домовились, що під поняттям "недоплата вартості послуг з постачання газу" вони розуміють недоплату Споживачем вартості фактично спожитого понад запланований або узгоджений на розрахунковий період з Постачальником обсяг газу".

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що КТ "ЗЗВА - Вакатов" і "Компанія" не в повному обсязі виконало свої грошові зобов'язання перед позивачем за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р., вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 265 562, 87 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 101, 99 грн. пені, 4 637, 77 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 31 559, 44 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В підпункті 6.2.2 пункту 6.2 договору № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. сторони встановили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 101, 99 грн. пені підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (т.1, а.с.80) в цій частині перевірений судом, є вірним і таким, що не суперечить діючому законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11026 від 10.12.2012р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано суму 3 % річних у розмірі 4 637, 77 грн. (розрахунок в т.1, а.с. 80) та втрати від інфляції грошових коштів в сумі 31 559, 44 грн. (розрахунок в т.1, а.с.81). Вказані розрахунки відповідачем не спростовані, контррозрахунок не наданий, тому зазначені в них суми підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати в сумі 6 037, 24 грн. (2 % від ціни позову 301 862,07 грн.) покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 8 269,14 грн.

Згідно із статтею 7 Закону України від 08.07.2011р. № 02/163-48 "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п. 5.1, 5.2 п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

У її застосуванні господарським судам необхідно мати на увазі, зокрема, таке.

Статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

У зв'язку із зменшенням позивачем позовних вимог на 111 595, 06 грн., враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути судовий збір у розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 90 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 18004 від 15.05.2014р. на суму 8 269, 14 грн.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Командитного товариства "Запорізький завод високовольтної апаратури - Вакатов" і "Компанія" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 13, ідентифікаційний код 05755559) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) 265 562 (двісті шістдесят п'ять п'ятсот шістдесят дві) грн. 87 коп. основного боргу, 101 (сто одну) грн. 99 коп. пені, 4 637 (чотири тисячі шістсот тридцять сім) грн. 77 коп. - 3 % річних від простроченої суми, 31 559 (тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 44 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 6 037 (шість тисяч тридцять сім) грн. 24 коп. витрат на судовий збір.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) судовий збір у розмірі 2 231 (дві тисячі двісті тридцять одна) грн. 90 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 18004 від 15.05.2014р. на суму 8 269, 14 грн. (оригінал платіжного доручення № 18004 від 15.05.2014р. на суму 8 269, 14 грн. залучено до матеріалів справи).

4. Повне рішення складено 27.06.2014р.

Суддя В.М. Соловйов