Ухвала суду № 39517620, 19.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15475/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вемар" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вемар" до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вемар" (далі - ТОВ "Вемар") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у м. Києві, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Голосіївському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 24.04.2013 р. №0004022270, №0004032270, №0004042270, та рішення про результати розгляду скарги від 11.07.2013 р. №1994/10/26-15-10-04-04, від 19.08.2013 р. №9281/6/99-99-10-01-15.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову ТОВ "Вемар" подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Вемар" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Гамма Білд Компані» за період з 11.03.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 03.04.2013 р. №188/1-22-70-36958842.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.139.1,9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 24500,00 грн., а саме за 1 квартал 2012 у сумі 24500,00 грн.;

- п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит за перевіряємий період на загальну суму 23333,00 грн., а саме: у січні 2012 року, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації за січень 2012 року) на суму 23333,00 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 р.:

- №0004022270, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 30625,00 грн., за основним платежем 24500,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 6125,00 грн.;

- №0004032270, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4835,00 грн., за основним платежем 3868,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 967,00 грн.;

- №0004042270, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення на суму податку на додану вартість у розмірі 19465,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом розгляду якої Головним управління Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 11.07.2013 р. №1994/10/26-15-10-04-04, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. №0004022270, №0004042270, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.04.2013 р. №0004032270, збільшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в податковому повідомленні-рішення ДШ у Голосіївському районі м. Києва від 29.04.2013 р. №0004042270 на 3868,00 грн., а скаргу залишено без змін.

На вказане рішення позивачем подано скаргу до Міністерства доходів і зборів України, однак рішенням від 19.08.2013 р. №9281/6/99-99-10-01-15, в задоволенні скарги відмовлено.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, колегія суддів враховує те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників (виконавців) при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Гамма Білд Компані» (продавець) укладено договір поставки товарів від 02.01.2012 р.

На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано наступні документи: видаткові накладні: №ГБК0000001 від 02.01.2012 р., №ГБК0000007 від 16.01.2012 р., №ГБК0000011 від 23.01.2012 р.; рахунок-фактури: №0202 від 02.01.2012 р.; податкові накладні: від 02.01.2012 р. №1, від 16.01.2012 р. №7, від 23.01.2012 р. №11, банківська виписка: №БВ-0000040 від 06.03.12 на суму 40 000,00 грн., №БВ-0000020 від 02.02.12 на суму 40 000,00 грн., №БВ-0000026 від 06.03.12 на суму 20 000,00 грн.

Такі первинні документи не підтверджують факти виконання робіт, оскільки не містять характеристики кількісних та якісних показників, а лише містять загальні назви товару. Також, із наданих позивачем документів не вбачається, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку).

З огляду на характер вказаного правочину, позивачем не надано довіреності на отримання товару, доказів транспортування товару (шляхові лист, видаткові касові ордери на отримання готівки в касі для забезпечення відрядження, та або інші докази на перевезення), докази переміщення товарів з місця поставки, докази обліку товару на складах.

Таким чином, позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Відповідно до пункту 3.4 розділу ІІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за №1440/18735 якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

При цьому, раніше прийняте податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Рішенням Головним управління Міндоходів у м. Києві від 12.04.2013 р. №3407/10/12-1-03 було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 24.04.2013 р. №0004032270, що в свою чергу свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 р. є відкликаним.

В частині позовних вимог щодо скасування рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 11.07.2013 р. №1994/10/26-15-10-04-04 та рішення Міндоходів України від 19.08.2013 р. №9281/6/99-99-10-01-15, колегія суддів зазначає, що такі рішення не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача, шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, отже не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а тому такі вимоги є необґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову, а тому апеляційну скаргу ТОВ "Вемар" необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вемар" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.