Постанова № 39516655, 26.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2014 року № 826/6212/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Рамбурс» до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державної фітосанітарної інспекції Одеської області, третя особа ТОВ «Бориваж» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Рамбурс» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (надалі також - відповідач1), Державної фітосанітарної інспекції Одеської області (надалі також - відповідач2), третя особа ТОВ «Бориваж» в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної фітосанітарної інспекції Одеської області, що полягають у висуненні вимог щодо супроводження вантажу (зерна), карантинним сертифікатом, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що не вивозяться та/або не ввозяться у карантинну зону;

- зобов'язати Державну фітосанітарну інспекцію Одеської області утриматися від висунення вимог щодо супроводження вантажу (зерна), карантинним сертифікатом, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що не вивозяться та/або не ввозяться у карантинну зону.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідачем2 у спірних правовідносинах порушено вимоги Закону України «Про карантин рослин», Постанови КМУ «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин», чим завдано шкоди охоронюваним правам та інтересам позивача.

Відповідач1 проти задоволення позову заперечував з мотивів його безпідставності.

Відповідач2 проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Приватне акціонерне товариство «РАМБУРС» (код за ЄДР 22936378) зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якої є здійснення торгівлі зерном.

Товариство здійснює придбання у інших суб'єктів підприємницької діяльності товару згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DАР.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Бориваж», яке має статус зернового складу (код за ЄДР 32307678 місцезнаходження Одеська обл., Комінтернівський р-н., смт. Нові Біляри, вул. Індустріальна, 10) укладено договір № Д/13-10 від 27 червня 2013 року про надання послуг з перевалки, технологічного накопичення та експедирування вантажів.

Відповідно до умов договору ТОВ «Бориваж» зобов'язане здійснювати перевалку вантажу, тобто виконувати комплексний вид робіт та послуг з приймання та перевантаження вантажу, включаючи внутрішньо портове переміщення, технологічне накопичення і зберігання вантажу з метою його відвантаження за заявкою та дорученням замовника.

Договір № Д/13-10 від 27 червня 2013 року про надання послуг з перевалки, технологічного накопичення та експедирування вантажів також передбачає, що вантаж, що надходить на адресу ПрАТ «РАМБУРС» для прийняття терміналом повинен супроводжуватися необхідними документами.

Як слідує із позовної заяви, позивач стверджував, що 02 квітня 2014 року ТОВ «Бориваж» повідомило ПрАТ «РАМБУРС», що посадовими особами Державної фітосанітарної інспекції в Одеській області, зокрема прикордонною інспекцією на посту СФК при МТП «Южний» (розташована на території ТОВ «Бориваж» у смт. Нові Біляри Комінтернівського району) було заборонено в'їзд на територію терміналу ТОВ «Бориваж» для вивантаження автомобілів з кукурудзою, яка надходила в квоту ПрАТ «РАМБУРС».

Вважаючи дії Державної фітосанітарної інспекції Одеської області, що полягають у висуненні вимог щодо супроводження вантажу (зерна), карантинним сертифікатом, що засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що не вивозяться та/або не ввозяться у карантинну зону протиправними, позивач оскаржив їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Частиною 2 ст. 6 Конституції України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 464/2011, Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у галузі ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, державного нагляду (контролю) за племінною справою у тваринництві.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну фітосанітарну інспекцію Одеської області Одесафітоінспекція є територіальним органом центрального органу виконавчої влади України - Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.

Статтею 6 Закону № 3348 встановлені завдання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, якими, зокрема, є: - охорона території України від занесення регульованих шкідливих організмів; - виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів; - запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких регульованих шкідливих організмів на території України; - здійснення державного контролю за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання.

Питання карантину рослин, повноваження органів державної влади, їх посадових осіб, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб, спрямовані на запобігання занесенню та поширенню відсутніх на території України регульованих шкідливих організмів безпосередньо регулюються Законом України «Про карантин рослин» від 30.06.1993р. № 3348 (надалі за текстом - Закон № 3348).

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 3348, об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках: - вивезення та/ або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону; - транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Згідно ст. 1 Закону № 3348 під об'єктом регулювання у сфері дії цього Закону розуміється будь-яка рослина, продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми.

При цьому, карантинний сертифікат - це документ, який видається центральним органом виконавчої влади, ще реалізує державну політику у сфері карантину рослин, та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або (ввозяться) у карантинну зону, транспортуються територією України.

Водночас, як встановлено ст. 1 Закону № 3348, карантинною зоною є територія, на якій запроваджено карантинний режим у зв'язку з в'яленням карантинного організму

Разом з тим, Порядок запровадження карантинного режиму регламентується ст.33 Закону №3348.

Зокрема, Законом №3348 встановлено, що у разі виявлення карантинних організмів на території України карантинний режим запроваджується: - у межах декількох областей Кабінетом Міністрів України за поданням Головного державного фітосанітарного інспектора України; - на території Автономної Республіки Крим, областей, декількох районів, району, населеного пункту чи території окремого господарства - відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією за поданням відповідно головних державних фітосанітарних інспекторів чи державних фітосанітарних інспекторів з карантину рослин.

У разі виявлення карантинного організму на територіях, на яких розташовуються об'єкти виробництва, зберігання або переробки зернових, олійних і зернобобових культур, карантинний режим запроваджується в межах відповідного району. Карантинний режим запроваджується протягом доби з моменту виявлення карантинного організму.

Орган, що приймає рішення про запровадження або скасування карантинного режиму, протягом доби оприлюднює таке рішення в офіційних друкованих виданнях.

У рішенні про запровадження карантинного режиму обов'язково зазначається таке: обставини, що спричинили запровадження карантинного режиму, включаючи ідентифікацію конкретного карантинного організму; межі карантинної та регульованої зон, у яких запроваджується карантинний режим; час, з якого запроваджується карантинний режим; фітосанітарні заходи, що здійснюються в карантинній зоні, та органи, що їх здійснюють. Карантинний режим скасовується органом, що прийняв рішення про його запровадження, за поданням відповідних головних державних фітосанітарних інспекторів чи державних фітосанітарних інспекторів. У рішенні про скасування карантинного режиму обов'язково зазначаються: обставини, що спричинили скасування карантинного режиму; час, з якого скасовується карантинний режим.

В межах даної адміністративної справи позивач заявляє, що вимоги державних фітосанітарних інспекторів Одесафітоінспекції про необхідність надання карантинних сертифікатів на вантаж рослинного походження суперечать ст. 29 Закону № 3348, так як вантаж позивача не вивозився та не ввозився на територію карантинної зони, а на офіційному сайті Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України відсутні повідомлення про прийняті органами влади відповідно до ст. 33 Закону № 3348 рішення про введення карантинного режиму.

За наслідком розгляду справи, суд прийшов до висновку про те, що такі доводи позивача обумовлені помилковим трактуванням імперативних приписів Закону № 3348.

Так, положеннями ч. 1 ст. 29 Закону № 3348 встановлено, що об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката у випадках вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону.

Разом з тим, Законом № 3348 не передбачається, що карантинна зона, з якої вивозяться об'єкти, є виключно місцем початку маршруту їх транспортування, а карантинна зона, до якої ввозяться об'єкти - виключно місцем закінчення такого маршруту.

Законом № 3348 єдиним критерієм для визначення необхідності видачі карантинного сертифікату та супроводження ним вантажу не імпортного походження є перетин таким вантажем кордону карантинної зони (ввезення/вивезення), який може бути: 1) однією окремою подією - у разі вивезення вантажу з карантинної зони та транспортування його в зону, де карантинний режим не запроваджено, чи такою ж окремою подією у разі ввезення вантажу з вільної від карантинних організмів території до карантинної зони і залишення в ній вантажу (на переробку, зберігання, на формування експортної партії тощо); 2) сукупністю двох подій - ввезення та вивезення вантажу під час його транзиту через карантинну зону.

Відповідно до норм Закону № 3348 метою застосування фітосанітарних заходів є запобігання занесенню та поширенню на території України регульованих шкідливих організмів, виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів, запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких регульованих шкідливих організмів. Остання мета забезпечується здійсненням контролю за фітосанітарним станом об'єктів регулювання, що переміщуються територією України.

Згідно із нормами ст. 1 Закону № 3348 фітосанітарний стан об'єкту регулювання - це наявність або відсутність в ньому регульованих шкідливих організмів.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону № 3348 карантинний сертифікат видається державним фітосанітарним інспектором до дати переміщення об'єктів регулювання територією України на підставі проведених фітосанітарних процедур, за результатами яких і встановлюється фіто санітарний стан.

Відповідно до п. 25 Порядку проведення огляду, обстеження, аналізу, фумігації (знезараження) та інспектування (оформлення фітосанітарного та карантинного сертифікатів) об'єктів регулювання у сфері карантину рослин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 705 (надалі за текстом - Порядок № 705), карантинний сертифікат супроводжує кожну партію об'єктів регулювання, що

перевозиться у транспортному засобі. Відповідно до п. 29 Порядку № 705 у

карантинному сертифікаті зазначаються, окрім іншого, найменування об'єктів регулювання; кількість об'єктів регулювання; обсяг партії об'єктів регулювання або їх вага; інформація про фітосанітарний стан об'єктів регулювання і проведення фітосанітарних процедур; умови, що встановлюються у разі відвантаження, відправлення, транспортування, приймання та використання об'єктів регулювання.

Аналогічні норми містять і Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005р. № 414, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.09.2005р. за №1121/11401 (надалі за текстом - Фітосанітарні правила № 414).

Зокрема, п.п. 5.1, 5.2 Фітосанітарних правил № 414 передбачено, що перевезення підкарантинних матеріалів у межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Фітосанітарний контроль таких підкарантинних матеріалів включає проведення комплексу карантинних заходів державними інспекторами з карантину рослин: карантинний огляд, фітосанітарна експертиза; у разі виявлення карантинних або інших шкідливих організмів - проведення знезараження, очистки чи інших заходів, які спрямовані на знищення карантинного організму. Карантинні заходи поширюються на під карантинні матеріали, якими можуть розповсюджуватися карантинні організми, що обмежено розповсюджені на території України. Умови проведення контролю за вантажами визначаються в п. 8 Карантинного сертифікату.

Означена інформація вказується з метою вжиття заходів із забезпечення захисту територій України, вільних від регульованих шкідливих організмів, від поширення на них таких організмів; з метою визначення для вантажоперевізника необхідних умов перевезення вантажу з огляду на необхідність забезпечення фітосанітарної безпеки; контролю з боку державних фітосанітарних інспекторів за дотриманням суб'єктами перевезень встановлених заходів із забезпечення фітосанітарної безпеки. В межах розгляду справи встановлено, що доставка вантажів ПАТ «РАМБУРС» з об'єктами регулювання у спірних правовідносинах здійснювалась до зернового складу ТОВ «БОРІВАЖ», розташованого у с. Нові Біляри Комінтернівського району Одеської області. Відповідно до адміністративно-територіального поділу Одеської області такі вантажі до місця їх призначення можуть бути доставлені через територію Березівського, Миколаївського, Овідіопольського, Іванівського районів Одеської області.

Разом з тим, відповідно до розпоряджень: - від 06.11.2007р. № 770/А-2007 Березівської районної державної адміністрації Одеської області; - від 20.08.2007 р. № 378/А-2007 Іванівської районної державної адміністрації Одеської області; - від 30.09.2008 р. №533/А-2008 Іванівської районної державної адміністрації Одеської області; - від 07.11.2007 р. № 1597/А-2007 Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області; - від 19.03.2008р. № 125/А-2008 Миколаївської районної державної адміністрації Одеської області; - від 09.02.2006 р. №130 Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області; - від 25.04.2008 р. №530 Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області - запроваджено особливі карантинні режими на території означених районів (в тому числі Комінтернівського - місця розташування зернового складу).

В розрізі вищевикладеного, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 33 Закону № 3348, у разі виявлення карантинного організму на територіях, на яких розташовуються об'єкти виробництва, зберігання або переробки зернових, олійних і зернобобових культур, карантинний режим запроваджується в межах відповідного району, тобто району як адміністративно-територіальної одиниці.

Таким чином фактичні обставини справи та вищевказані норми законодавства свідчать про те, що у спірних правовідносинах наявні всі передбачені ст. 29 Закону № 3348 умови, що вимагають оформлення карантинних сертифікатів на вантажі з об'єктами регулювання.

При цьому, суд критично ставиться до доводів позивача про відсутність карантинного (-их) режиму (-ів) у зв'язку з відсутністю на офіційному сайті Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України відомостей чи офіційних повідомлень про прийняті рішення щодо запровадження карантинного(-их) режиму (-ів), з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 33 Закону № 3348 рішення щодо запровадження карантинного режиму на певній території приймається відповідною місцевою державною адміністрацією. Обов'язок опублікування цього рішення та доведення його до відома населення, суб'єктів господарювання та інших осіб покладено саме на цей орган державної влади. Чинним законодавством не передбачено обов'язку Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, її територіальних підрозділів забезпечувати та здійснювати офіційне оприлюднення рішень місцевих державних адміністрацій про запровадження карантинних режимів. Також, діючим законодавством України чинність рішень місцевих державних адміністрацій про запровадження карантинного режиму не ставиться в залежність від їх оприлюднення на офіційному сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин - Держветфітослужби України. Відповідно до ст. 7 Закону № 3348 до повноважень Держветфітослужби належать ведення баз даних та інформування громадськості та заінтересованих партнерів про виявлення, наявність, поширення, локалізацію та за необхідності ліквідацію регульованих шкідливих організмів; здійснення координації моніторингу, виявлення та ідентифікації регульованих шкідливих організмів в Україні. Однак обов'язок розміщувати інформацію про карантинні режими та карантинні зони за Держветфітослужбою не передбачений. В той же час, до повноважень Держветфітослужби ст. 7 Закону № 3348 віднесено надання відповідей на запити стосовно фітосанітарних заходів. Запровадження карантинного режиму є різновидом фітосанітарного заходу. З означеними повноваженнями Держфітоінспекції кореспондується передбачене ч. 1 ст. 12 Закону №3348 право осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням і торгівлею рослинами та рослинними продуктами, одержувати від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин, інформацію про фітосанітарний стан на відповідній території.

Як зазначає позивач в адміністративному позові, господарські відносини між ПАТ «РАМБУРС» та ТОВ «БОРІВАЖ» існують на підставі договору про надання послуг по перевалці, технологічному накопиченню та експедируванню вантажів № Д/13-10 від 27.06.2013 р.

Відповідно до твердження позивача, Договір № Д/13-10 від 27.06.2013р. передбачає, що вантаж, який надходить на адресу ПАТ «Рамбурс» для прийняття терміналом повинен супроводжуватися необхідними документами.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 3.1.2.4. Договору доставка вантажу Замовником (ПАТ «РАМБУРС») повинна супроводжуватися обов'язковими врученням Виконавцю (ТОВ «БОРІВАЖ»):

- залізничних накладних та/або товаротранспортних накладних;

- сертифікатів якості, що видані територіальними органами Державної

інспекції сільського господарства України;

- копій протоколів на дослідження про відсутність ГМО;

- копій протоколів досліджень зерна на показники безпеки;

- карантинного сертифікату;

- ветеринарного сертифікату Ф-2 (на фуражну групу зерна);

- експертний висновок лабораторії ветеринарної медицини (на фуражну

групу зерна).

З огляду на вищевикладене, вбачається, що умови договору передбачають обов'язкову наявність карантинного сертифікату на вантаж. Так, ПАТ «РАМБУРС» як сторона, зобов'язана за договором забезпечити його наявність.

Разом з тим, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що посадовими особами Сектору фітосанітарного контролю «Морський торговельний порт «Южний» Державної фітосанітарної інспекції Одеської області запроваджено на терміналі ТОВ «БОРІВАЖ» непередбачений законодавством України порядок, згідно якого черговий інспектор спочатку ставить відповідний штамп на товарно-транспортній накладній і тільки після цього термінал має право розвантажити автомобіль та усних заборон ТОВ «БОРІВАЖ» проводити розвантаження транспортних засобів, що доставляють вантажі ПАТ «РАМБУРС» та інших суб'єктів господарювання, з огляду про наступне. Порядок здійснення фітосанітарного контролю, зміст фітосанітарних заходів, що вживаються державними фітосанітарними інспекторами передбачені Законом №3348, Порядком проведення огляду № 705, Фітосанітарними правилами № 414. Жодним із перерахованих нормативних актів не передбачено можливість проставляння штампу державним фітосанітарним інспектором на товарно-транспортній накладній.

Вичерпний перелік штампів, що застосовуються державними фітосанітарними інспекторами під час проведення фітосанітарних процедур щодо об'єктів регулювання (окрім пакувального матеріалу) передбачений Фітосанітарними правилами № 414, якими затверджені форма штампів та випадки їх застосування. Суд звертає увагу на те, що на підтвердження своїх доводів позивач не надав копії таких товарно-транспортних накладних, що дало б змогу розглянути твердження позову по суті, провести аналіз дій інспекторів та надати правову оцінку використання відповідного штампу (у разі, якщо проведені фітосанітарні процедури вимагають його наявності, але штамп було проставлено на неналежний документ). Разом з тим, позивачем в ході судового розгляду справи не надано належних доказів видачі державними фітосанітарними інспекторами СФК «Морський торговельний порт «Южний» Державної фітосанітарної інспекції Одеської області заборон (розпоряджень про заборону) розвантаження транспортних засобів позивача, твердження ПАТ «РАМБУРС». А відтак доводи позивача про перевищення інспекторами влади та службових повноважень, наданих ст. 10 Закону № 3348, Порядком проведення огляду № 705, Фітосанітарними правилами № 414 є безпідставними.

Водночас твердження позивача про необхідність проведення перевірок ПАТ «РАМБУРС» державними фітосанітарними інспекторами Державної фітосанітарної інспекції Одеської області виключно в порядку та у спосіб, що встановлені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 р. № 877 (надалі за текстом - Закон № 877) є такими, що не носять правового підґрунтя, з огляду про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону № 877 предметом державного нагляду в межах цього закону є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Разом з тим, відповідно до ст. ст. 1, 6, 14 Закону № 3348 метою заходів, що вживаються уповноваженими органами у сфері карантину рослин в межах Закону № 3348 є запобігання занесенню та поширенню на території України регульованих шкідливих організмів, охорона території України від занесення регульованих шкідливих організмів; виявлення, локалізація і ліквідація регульованих шкідливих організмів; запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від таких регульованих шкідливих організмів на території України; запобігання або обмеження будь-якої шкоди внаслідок занесення та/або поширення регульованих шкідливих організмів. Предметом нагляду в межах Закону №3348 є фітосанітарна безпека та фітосанітанний стан об'єктів регулювання.

Так, нормами Закону № 877 та Закону № 3348 встановлюються самостійні та незалежні способи і механізми діяльності спеціально уповноважених органів щодо досягнення мети, цілей та завдань, визначених законами, які не є взаємопов'язаними або суперечливими один одному.

З огляду на вищевикладене, доводи, покладені в основу обґрунтування позовних вимог спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідачем2 як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність оспорюваних дій.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин