Рішення № 39516293, 25.04.2014, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/728/14-ц

н/п 2/640/988/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2014 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Губській Я.В.

при секретарі Снісаренко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду до ОСОБА_2 з позовом про розподіл спільного майна подружжя та просить визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ця квартира була придбана в період шлюбу за спільні кошти, оформлена на дружину, а після розірвання шлюбу в них виник спір цього майна, який він просить вирішити в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначаючи про те, що в цій квартирі також зареєстровані діти відповідача, а тому є підстави для збільшення частки відповідача при поділу спільного майна.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог статті 22 КЗпШС України (в ред. 1969 року) майно, набуте подружжя в період шлюбу, є їх спільної сумісною власністю, і кожен із подружжя має право володіти, користуватися та розпоряджатися ним.

Вимогами статей 28-29 КЗпШС України (в ред. 1969 року) визначено, що в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України ( 2004р.) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вимогами ст. 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 26.11.2001 року по 05.11.2013 року, який був розірваний на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова. (а.с. 4)

Згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2002 року ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована в КП «ХМБТІ» за нею на праві приватної власності. (а.с. 11-14).

Відповідно до вимог ст.ст. 70-71 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частинами другої-третьої статті 70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

При цьому суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 22, 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СК України.

В судовому засіданні не встановлено домовленості між сторонами щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1. При цьому, відповідач не заперечує проти того, що це майно придбано за спільні кошти її та чоловіка в період шлюбу, і є спільною власністю подружжя.

З огляду на викладене, та те, що спірна квартира придбана під час шлюбу, домовленості між сторонами щодо її поділу не досягнуто, враховуючи рівність часток у праві спільної сумісної власності, суд вважає обґрунтованими вимоги про визнання даного майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнає за позивачем право власності на ? частину у даному майні в порядку поділу майна подружжя.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що в спірній квартирі проживають також дитина позивача, 2002 року народження та її дитина від першого шлюбу - 1992 року народження і це є підставою для відхилення від рівності часток в спільному майні подружжя.

Суд зазначає, що зустрічного позову ОСОБА_2 під час розгляду справи заявлено не було, а її заперечення стосовно відступу від ідеальних часток з урахуванням тих обставин, що в квартирі проживають діти, суд вважає необґрунтованим та таким, що не заслуговує на увагу, оскільки належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів для збільшення розміру частки спільного майна подружжя відповідачем під час розгляду справи надано не було. Також, суд звертає увагу на ті обставини, що діти не мають права власності на майно батьків, яке є предметом розподілу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно висновків, викладених в постанові Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Як обставини, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, втрачає його на шкоду інтересам сім'ї, але й випадки, коли один із подружу не мав поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч.1. ст. 60 СК). Якщо суд приходить до переконання, що подружжя мають право на нерівні частки в майні, то міркування такого характеру потребують в мотивації з посиленням на докази, які б підтверджували правильність зроблених судом висновків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що доводи позивача є обґрунтованими, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в межах позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,169,212-215,218, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Поділити майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 в порядку розподілу майна подружжя право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя -