Постанова № 39516222, 16.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року № 826/7387/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Товариства з обмеженою відповідалььністю "Стоматологічна клініка "Формула"

про

стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 12 783,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Формула" (далі- відповідач) , в якому просило:

- стягнути з Відповідача (код 35371175) на користь Позивача адміністративно- господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2013 рік у розмірі 12 653,85 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 129,20 грн., що разом складає 12 783,05 грн,

- заборгованість стягнути до дохідної частини Державного бюджету України на р/р 31219230700001 ГУ ДКСУ м. Києва, МФО 820019. код ЄДРПОУ 37993783, код призначення платежу 50070000:01 адміністративно-господарська (штрафна) санкція за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2013 рік. Без ПДВ.

Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відкрито скорочене провадження у справі та зобов'язано відповідача у десятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову через канцелярію суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі даних, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ) відділенням Фонду соціального захисту інвалідів визначено суму адміністративно-господарських санкцій у наведеному розмірі за не створення робочих місць для працевлаштування (відповідно до 4-х відсоткового нормативу відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, а на підприємстві не працевлаштовано осіб з інвалідністю взагалі).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Формула" позов не визнало, надіслало на адресу суду письмові пояснення у яких зазначило, що ним виконано в 2013 році вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо працевлаштування інвалідів, тому вимога про сплату адміністративно-господарських санкцій є безпідставною, оскільки протягом 2013 року відповідачем подавались звіти до Печерського районного центру зайнятості з інформацією про наявність вакансій, у тому числі для інвалідів, проте громадяни з інвалідністю для працевлаштування на підприємство не направлялись.

Розглянувши надані позивачем та представником відповідачів документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідачів, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21 березня 1991 року №875-XII (надалі – Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, – у кількості одного робочого місця.

Згідно поданого ТОВ "Стоматологічна клініка "Формула" звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (форма №10-ПІ ) відповідачем створено у 2013 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу 13 осіб. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875-XII визначена ТОВ "Стоматологічна клініка "Формула" у кількості 1 особа..

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина 4 статті 20 Закону №875-XII).

Згідно наданих відповідачем списків на підприємстві не працевлаштовано осіб з інвалідністю взагалі.

З огляду на викладене, позивачем зроблено висновок, що відповідач не виконав норматив робочих місць для забезпечення та працевлаштування інвалідів в повному обсязі.

Позивач вважає, що оскільки, відповідачем не створено робочих місць для інвалідів й відповідно не працевлаштовано, то відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у відповідача утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у розмірі 12 783,05 грн.

Фонд соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст.10 та ст.20 Закону №875-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”” (у відповідній редакції), та Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011р. №129.

Згідно положень статті 19 Закону №875-XII, грошові кошти, які просить стягнути позивач, є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов’язку покладеного законом.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За вимогами статті 18 Закону №875-XII працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

При цьому, згідно положень цієї ж норми Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV “Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість” зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон №875-XII доповнено статтею 181, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до змісту положень, закріплених в Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, роботодавці подають центру зайнятості звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Аналіз наведених норм свідчать про наявність у роботодавця обов’язку виділяти та створювати робочі місця для інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, а також щодо повідомлення підприємствами, установами та організаціями уповноважених органів про наявність вакансій (форма 3-ПН), за наслідками розгляду яких компетентні органи направляють на підприємство для працевлаштування інвалідів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог статті 18 Закону, наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005р. № 420 за місцем реєстрації протягом 2013 року подані до Печерського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН станом на 01.01.2013 року, 01.02.2013 року, 01.03.2013 року, 01.04.2013 року, 01.05.2013 року, 01.06.2013 року, 01.07.2013 року.

Факт отримання даних звітів Печерським районним центром зайнятості посвідчується штемпелями державної служби зайнятості на звітах.

Суд звертає увагу, що в штатному розписі товариства , затвердженому 01.01.2013р.. указані посади, чисельність одиниць, місячний оклад, погодинна тарифна ставка для працевлаштування інвалідів.

Також суд зазначає, що товариство направляло співробітників для прийняття участі в семінарах організованих Державною службою зайнятості Печерського району для вивчення правових аспектів трудових відносин з людьми з особливими потребами, особливостей введення в посаду людей з обмеженими можливостями та детальне вивчення основ захищеності інвалідів в Україні, приймає активну участь в «ярмарках вакансій» для пошуку працівників з інвалідністю, що підтверджується дипломом та сертифікатом, наявними в матеріалах справи.

Однак, протягом 2013 року центром зайнятості не було направлено відповідної кількості інвалідів для працевлаштування на заявлені відповідачем вакантні посади.

З матеріалів справи вбачається (звіт фори №10-ПІ за 2013 рік) що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році.

Водночас статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша); учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга).

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стоматологічна клініка "Формула" щомісяця протягом 2013 року подавались звіти за формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 “Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за 31534/11814, до Печерського районного центру зайнятості міста Києва, суд вважає, що відповідачем дотримано вимог статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Таким чином, відсутній склад правопорушення у сфері господарювання щодо працевлаштування інвалідів у 2013 році, тому відсутня вина у відповідача щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 181 зазначеного Закону пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд приходить до думки, що відповідач здійснив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством та залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць та для працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві і не може нести відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та відсутність у населеному пункті за місцем реєстрації структурних підрозділів відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись, відтак, на ТОВ "Стоматологічна клініка "Формула" не може бути покладена відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, а відтак позов є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Судові витрати, які підлягають стягненню згідно з частиною 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України – відсутні.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.4 ст.122, 158-163, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України..

Суддя Вєкуа Н.Г.