Рішення № 39515769, 26.06.2014, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/5456/13-ц

Провадження №2/751/174/2014

Рішення

Іменем України

26 червня 2014 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Гордійка Ю. Г.

при секретарі Ващиліна Т. В.

з участю: представника позивачки-відповідачки - ОСОБА_1

представника третьої особи - ОСОБА_2

представника відповідача-позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільного майна подружжя в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна -

В С Т А Н О В И В :

05.10.2010 р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільного майна подружжя(т.1 а.с.3-5), мотивуючи свої вимоги наступним.

З 31.12.2004 р. вона проживала з відповідачем в громадянському шлюбі однією сім'єю. Від шлюбу народилась дитина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 Вони вели спільне господарство, мешкали в одній оселі. Разом з відповідачем вони здійснювали підприємницьку діяльність. Протягом всього періоду спільного проживання за її кошти купувалось рухоме та нерухоме майно. Придбане майно вони оформляли на відповідача. З квітня 2010 р. вони припинили спільне проживання, дитина проживає разом з нею. Згідно ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу їй необхідне для підтвердження її права власності на придбане майно за період їхнього спільного проживання. Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю між ними не досягнуто. За час проживання у шлюбі ними придбано певне майно. Все спільне майно, що підлягає державній реєстрації, зареєстроване на ім'я відповідача, у нього ж знаходяться всі правовстановлюючі документи на майно. Згідно ч. 2 ст. 74 СК України на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі поширюються положення глави 8 цього кодексу. Згідно ст. 60, ч. 1 ст. 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.

В ході судового розгляду ОСОБА_4 неодноразово уточнювала позовні вимоги(т.1 а.с.10-12,132-135) і до винесення рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова від 01.06.2011 р.(т.2 а.с.36-47) остаточно просила, посилаючись на ст.ст. 60, 69-71 СК України, ст.ст. 364, 372, 392 ЦК України(т. 1 а.с.177-180,205 т.2 а.с.18-19): - встановити факт проживання її та ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловіка та дружини з 31.12.2004 р. по квітень 2010 р.; - визнати певне майно спільною сумісною власністю; - поділити майно, набуте нею за час шлюбу з ОСОБА_5, виділивши їй певну частину від спільного майна; - визнати право власності за нею на певне майно; - стягнути на її користь з відповідача 1/2 від вартості меблів, техніки, інших матеріальних цінностей та 1/2 від ціни договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2009 р. певні грошові суми; судові витрати покласти на обидві сторони.

17.11.2010 р. ОСОБА_5 подав в суд зустрічний позов до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю майно подружжя, розподіл майна(т.1 а.с.105-106), мотивуючи свої вимоги наступним.

ОСОБА_4 у первісному позові просить визнати спільною сумісною власністю та поділити лише те майно, що придбано ним та зареєстровано на його ім'я, проте не включає до майна, що підлягає поділу, майно, що в зазначений нею період було придбано на її ім'я. У 2007 р. коли, як вказує ОСОБА_4, вони начебто проживали з нею однією сім'єю, на її ім'я було придбано та зареєстровано легковий автомобіль марки HUNDAI модель GETZ, 2007 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1. За положеннями ст. 74 СК України, на яку посилається у своєму позові ОСОБА_4, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, і на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. У зв'язку з тим, що автомобіль, який він просить поділити за даним позовом, придбано згідно кредитного договору, то за таких обставин в якості третьої особи ним зазначено банківську установу, що видала кредит. Посилаючись на ст.ст. 60-61, 69-71 СК України, ст.ст. 183, 325, 368, 372 ЦК України, просив: - визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та його легковий автомобіль марки HUNDAI модель GETZ, 2007 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1, що зареєстровано за ОСОБА_4; - поділити зазначений транспортний засіб наступним чином: залишити автомобіль за ОСОБА_4, визнавши за нею право власності на нього, та стягнути з ОСОБА_4 на його користь 1/2 коштів від ринкової вартості цього автомобіля; - вирішити питання про розподіл судових витрат.

В ході судового розгляду було залучено до участі в справі: за первісним позовом - в якості відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Севен-Сав»; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивачки ОСОБА_4 - відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 - закрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк»; за зустрічним позовом - в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_5 - закрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк»; в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачки ОСОБА_4 - відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 26.09.2011 р.(т.2 а.с.153-165) було, зокрема: - рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2011 р.(т.2 а.с.36-47) скасовано частково, визнано певне майно спільною сумісною власністю сторін і розподілено між ними, стягнута грошова компенсація; - додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.06.2011 р.(т.2 а.с.63-64) залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2012 р.(т.2 а.с.232-233) було, зокрема, рішення апеляційного суду Чернігівської області від 26.09.2011 р. скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 15.05.2012 р.(т.2 а.с.274-286) було, зокрема, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2011 р. скасовано частково, визнано певне майно спільною сумісною власністю сторін і розподілено між ними, стягнута грошова компенсація.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р.(т.2 а.с.395-398) було, зокрема, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2011 р. і рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15.05.2012 р. скасовано в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна та направлено справу у цій частині до суду першої інстанції.В ході судового розгляду було: - ухвалено, що на даний час позивачкою-відповідачкою є не ОСОБА_4, а ОСОБА_4; що третіми особами є не відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» і закрите акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк», а публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» і публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Приватбанк» відповідно; - залучено за первісним позовом в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.06.2014 р. було закрито провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Севен-Сав".

Знову в ході судового розгляду ОСОБА_4 неодноразово уточнювала позовні вимоги(т.3 а.с.68-69,74-75,155-158, т.4 а.с.152-157) і остаточно просила (т.4 а.с.209-213):

1. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на день припинення їх фактичного спільного проживання, 01.04.2010 p., наступне майно:

- грошові кошти в сумі 11598,96 долл. США, сплачені в період спільного проживання сторін по кредиту за квартиру АДРЕСА_1, вартість згідно матеріалів справи 303000 грн.;

- квартиру АДРЕСА_2, вартість згідно матеріалів справи 11867 грн.;

- квартиру АДРЕСА_3, вартість згідно матеріалів справи 12623 грн.;

- автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2007 р., чорного кольору, вартість згідно матеріалів справи на 01.04.10 р. - 155500 грн.;

- автомобіль MITSUBISHI L 200, 2005 p., білого кольору, вартістю згідно матеріалів справи на 01.04.10 р. - 95760 грн.;

- грошові кошти в сумі 3947,19 долл. США, сплачені в період спільного проживання сторін по кредиту за автомобіль HYUNDAI GETZ, 2007 p., бежевого кольору;

- меблі, техніку, бесідку, гараж та тротуарне покриття за адресою АДРЕСА_5 на загальну суму 168689,53 грн., а саме: диван двомісний вартістю 1500 грн.; стільці - 3 шт. вартістю 2400 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн.; стінку-стелаж вартістю 3484,32 грн.; тумбу під телевізор вартістю 726,24 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 6208,40 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 4713,80 грн.; DVD «Pioneer» вартістю 482,75 грн.; посудомийну машину «Ariston» вартістю 3916 грн.; шафу-купе вартістю 2768,64 грн.; тумбу вартістю 412 грн.; шафу-купе дзеркальну 2-х дверну вартістю 3521,90 грн.; тумбу під телевізор вартістю 601,30 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн.;шафу 2-х дверну вартістю 975,84 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн.; стінку-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн.; гараж вартістю 45038 грн.; бесідку з каміном вартістю 62834 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн.;

- земельну ділянку площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4, вартістю 35000 грн.;

- 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.12 р. ОСОБА_8 в якості позики.

2. Стягнути/визнати/виділити:

На користь позиваки за первісним позовом

- компенсацію в сумі 467188,65 грн. за 34,5% нежитлового приміщення - відділення банку по АДРЕСА_1-АДРЕСА_3 та вже відчужене відповідачем самостійно на свою користь, повна вартість всього приміщення згідно експертизи складає 1354170 грн.;

- компенсацію в сумі 5 799,48 долл. США, що відповідає за курсом НБУ станом на 20.06.14 р. 68723,84 грн. як половину тих коштів, що були сплачені сторонами в період спільного проживання по кредиту за АДРЕСА_1

- компенсацію у вигляді половини вартості автомобіля MITSUBISHI PAJERO, 2007 р., чорного кольору, що реалізований відповідачем самостійно на свою користь вартістю згідно матеріалів справи 181939,20 грн., а саме 90969,60 грн.;

- компенсацію у вигляді половини вартості Автомобілю MITSUBISHI I200, 2005 р., білого кольору, що реалізований відповідачем самостійно на свою користь, вартістю згідно матеріалів справи 87271,90 грн., а саме 43635,95 грн.;

- половину вартості меблів, техніки, бесідки, гаражу та тротуарного покриття в сумі 84344,77 грн., що знаходяться за адресою проживання відповідача АДРЕСА_5, а саме половину вартості такого майна: диван двомісний вартістю 1500 грн. - 750 грн.; стільці 3 шт. вартістю 2400 грн. - 1200 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн. - 976,50 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн. - 4187,50 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн. - 127,50 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн. - 284,75 грн.; стінка-стелаж вартістю 3484,32 грн. - 1742,16 грн.; тумба під телевізор вартістю 726,24 грн. - 363,12 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 6208,40 грн. - 3104,20 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 4713,80 грн. - 2356,90 грн.; DVD «Pioneer» вартістю 482,75 грн. - 241,38 грн.; посудомийна машина «Ariston» вартістю 3916 грн. - 1958 грн.; шафа-купе вартістю 2768,64 грн. - 1384,32 грн.; тумба вартістю 412 грн. - 206 грн.; шафа-купе дзеркальна, 2-х дверна вартістю 3521,90 грн. - 1760,95 грн.; тумба під телевізор вартістю 601,30 грн. - 300,65 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн. - 1881,16 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн. - 334,64 грн.; шафа 2-х дверна вартістю 975,84 грн. - 487,92 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн. - 301,74 грн.; стінка-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн. - 1052,88 грн.; гараж вартістю 45038 грн. - 22519 грн.; бесідка з каміном вартістю 62834 грн. - 31417 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн. - 5406,50 грн., загальною вартістю згідно матеріалів справи 168689,53 грн.;

- компенсацію у вигляді половини грошових коштів, отриманих від реалізації земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_4 в сумі 17500 грн.;

- право вимоги_на 25000 доларів США з перерахуванням їх у валюту України на день винесення рішення по справі, що знаходяться у ОСОБА_8 в якості позики відповідно до розписки від 09.11.12 р. Станом на 13.06.14 р., дату складання цих уточнень, курс НБУ щодо долару США становить 11,65 грн., тому право вимоги за розпискою в гривневому еквіваленті становить 291250 грн.

Всього грошова компенсація (окрім права вимоги за розпискою) становить 772362,81 грн.

Авто HYUNDAI GETZ, 2007 p., бежевий, не є об'єктом поділу, оскільки спільною сумісною власністю є тільки сума грошових коштів, сплачених в період спільного проживання по кредиту за цей автомобіль, а саме 3947,19 долл. США чи 46774,20 грн. Автомобіль вже відчужений ОСОБА_4 самостійно на свою користь.

На користь відповідача за первісним позовом:

- право вимоги на 25000 доларів США з перерахуванням їх у валюту України на день винесення рішення по справі, що знаходяться у ОСОБА_8 в якості позики відповідно до розписки від 09.11.12 р. Станом на 13.06.14 р., дату складання цих уточнень, курс НБУ щодо долару США становить 11,65 грн., тому право вимоги за розпискою в гривневому еквіваленті становить 291250 грн.

- половину грошових коштів, сплачених по кредиту за авто HYUNDAI GETZ, 2007 p., бежевого кольору, за період спільного проживання, а саме 1973,60 долл. США або за курсом НБУ станом на 20.06.14 р. 23387,10 грн.;

- меблі, техніку, бесідку, гараж та тротуарне покриття, що знаходяться за адресою проживання відповідача АДРЕСА_5 на загальну суму 168689,53 гри., а саме: диван двомісний вартістю 1500 грн.; стільці 3 шт. вартістю 2400 грн.; стіл скляний вартістю 1953 грн.; диван шкіряний кутовий вартістю 8375 грн.; пуфик шкіряний вартістю 255 грн.; пуфик шкіряний вартістю 569,50 грн.; стінка-стелаж вартістю 3484,32 грн.; тумба під телевізор вартістю 726,24 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 6208,40 грн.; телевізор плазмовий «Panasonic» вартістю 4713,80 грн.; DVD «Pioneer» вартістю 482,75 грн.; посудомийна машина «Ariston» вартістю 3916 грн.; шафа-купе вартістю 2768,64 грн.; тумба вартістю 412 грн.; шафа-купе дзеркальна, 2-х дверна вартістю 3521,90 грн.; тумба під телевізор вартістю 601,30 грн.; ліжко двоспальне вартістю 3762,32 грн.; ліжко полуторне вартістю 669,28 грн.; шафа 2-х дверна вартістю 975,84 грн.; комод на 4 шухлядки вартістю 603,48 грн.; стінка-полки з тумбами вартістю 2105,76 грн.; гараж вартістю 45038 грн.; бесідка з каміном вартістю 62834 грн.; тротуарне покриття вартістю 10813 грн.

Всього грошова компенсація (окрім вимоги за розпискою та меблів) становить 23387,10 грн.

Автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2007 р., чорного кольору, вартістю згідно матеріалів справи 181939,20 грн. вже відчужений відповідачем самостійно та на свою користь, тому в розділі участі не бере.

Автомобіль MITSUBISHI L200, 2005 p., білого кольору, вартість згідно рішення суду 87271,90 грн. вже відчужений відповідачем самостійно та на свою користь, тому в розділі участі не бере.

Земельна ділянка площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_4 вже відчужена відповідачем самостійно та на свою користь за 35000 грн., тому в розділі участі не бере.

Нежитлове приміщення - відділення банку по АДРЕСА_1-АДРЕСА_3 вже відчужений відповідачем самостійно та свою користь, тому в розділі участі не бере(т.4 а.с.152-157).

Також в обґрунтування первісного позову та невизнання зустрічного позову були надані додаткові пояснення і заперечення (т.4 а.с.152-153,209-210,221-227), а саме: - за результатами експертизи вартості нежитлового приміщення відділення банку по АДРЕСА_1 від 28.05.2014 р. встановлено, що ринкова вартість цієї нерухомості становить 1354170 грн.; також експертизою встановлено, що за розміром площі квартири АДРЕСА_1, яка до моменту реконструкції всіх трьох квартир АДРЕСА_1-АДРЕСА_3 в одне приміщення відділення банку була особистою власністю ОСОБА_5, у співвідношенні до всього нежитлового приміщення складає 31 %; таким чином до спільної сумісної власності належить 69 % нежитлового приміщення - відділення банку, які відповідають колишнім квартирам № АДРЕСА_2, АДРЕСА_3; отже вартість частини нежитлового приміщення, що є спільною сумісною вартістю, є 69 % від загальної вартості приміщення: 1354170 грн.*0,69=934377,30 грн.; відповідно позивачка за первісним позовом має право на половину такої вартості 467188,65 грн., що відповідає 34,5% від загальної ціни нежитлового приміщення; - відповідно до довідки Чернігівського регіонального управління ПАТ «Приватбанк» № 25.0.0.0.0.-03/1711 від 16.09.11 р. (а.с.125 т.2) по кредитному договору № CNVPGK00320016 від 22.06.07 p., укладеному з ОСОБА_5 на придбання колишньої квартири АДРЕСА_1 заборгованість станом на 01.04.2010 р., тобто на дату припинення спільного проживання сторін, становила 46001,04 грн.; при цьому загальна сума кредиту по цьому договору, враховуючи додаткову угоду № 1 до нього (а.с.41-44 т.1.) становила 57600 долл. США.; таким чином за час спільного проживання сторін по кредитному договору, укладеному ОСОБА_5 та ПАТ «Приватбанк», було сплачено із спільних коштів сторін 11598,96 долл. США (57600 - 46001,04=11 598,96), що є спільною сумісною власністю і підлягають поділу; станом на 20.06.2014 р. 11598,96 долл. США за курсом НБУ 11,85 дорівнюють 137447,68 грн.; частка ОСОБА_4 з цих коштів становить половину: 11598,96/2=5799,48 долл. США; станом на 20.06.2014 р. 5799,48 долл. США за курсом НБУ 11,85 дорівнюють 68723,84 грн.; враховуючи, що ця квартира була особистою власністю ОСОБА_5 і в поділі участі не брала, ОСОБА_4 має право на компенсацію своєї частки грошових коштів, вкладених в придбання цієї квартири шляхом сплати по кредиту за період спільного проживання; в попередніх уточненнях ця сума була пропущена мною через помилку; - відповідно до довідки ПАТ «Надра» № 56-01-11-714 від 21.09.11 р.(а.с.142 т.2) залишок заборгованості станом на 01.04.2010 р., дату припинення спільного проживання сторін, становив 10470,61 долл. США; згідно з кредитним договором «Автопакет» від 16.07.2007 р.(а.с.73-75, 124 т.2), укладеним ОСОБА_4, загальна сума кредиту, наданого ПАТ «Надра» становить 14417,80 долл. США; таким чином за час спільного проживання сторін по кредитному договору, укладеному ОСОБА_4 та ПАТ «Надра», було сплачено із спільних коштів сторін 3947,19 долл. США(14417,80-10470,61=3947,19), що є спільною сумісною власністю і підлягають поділу; станом на 20.06.2014 р. 3947,19 долл. США за курсом НБУ 11,85 дорівнюють 46774,20 грн.; частка ОСОБА_5 з цих коштів становить половину: 3947,19/2=1973,60 долл. США; станом на 20.06.2014 р. 1973,595 долл. США за курсом НБУ 11,85 дорівнюють 23387,10 грн.

В ході судового розгляду ОСОБА_5 також уточнив зустрічний позов, доповнив його новими вимогами, збільшив розмір позовних вимог(т.3 а.с.55-57,190), а саме: - квартира АДРЕСА_1 яку ОСОБА_4 просить визнати спільною сумісною власністю (її та ОСОБА_5) і поділити, була придбана ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2007 р. У п. 3 цього договору вказано наступне: «Продаж; квартири за домовленістю сторін вчиняється за 303000 (Триста три тисячі) гривень. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає. При підписанні договору Покупець сплатив Продавцям у рівних частинах готівкою, суму 60600 (Шістдесят тисяч шістсот) гривень, а суму, що залишилася - 242400 (двісті сорок дві тисячі чотириста) гривень Покупець зобов'язується сплатити Продавцям в рівних частинах готівкою протягом 1 (одного) банківського дня з дня укладення цього договору із залученням кредитних коштів установи банку.». Придбання квартири відбулося не тільки за рахунок готівкових коштів, які були наявні на час придбання цього об'єкту нерухомості, а й за рахунок коштів, отриманих в кредит у банківській установі. Згідно умов кредитного договору від 22.06.2007 р., який було укладено між ОСОБА_5 і ЗАТ КБ «ПриватБанк», «7.1. Банк зобов'язується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 22.06.2007 р. по 21.06.2027 р. включно, у вигляді не поновлювальної кредитної лінії «Нерухомість в кредит» (Дачі - «Кредит») у розмірі 48000,00 доларів США (Сорок вісім тисяч доларів США 00 центів) на наступні цілі: покупка квартири, а також у розмірі 9600,00 (Дев'ять тисяч шістсот доларів США 00 центів) на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного Договору...». Для забезпечення зобов'язань за цим кредитним договором було укладено договір іпотеки від 22.06.2007 р. ОСОБА_5 для придбання квартири брав кредит у сумі 48000 доларів США і це узгоджується із вартістю квартири, яка вказана в договорів купівлі-продажу від 22.06.2007 р.: оскільки сторони домовилися про продаж квартири за 303000 грн., із яких було сплачено ОСОБА_5 60600 грн., а тому йому необхідно було отримати кредит на суму 242400 грн.(303000-60600=242400). У червні 2007 р. курс гривні відносно долара США становив 5,05 грн. за 1 долар США; тому 242400 грн. у перерахунку на долари США становили рівно 48000 доларів США(242400:5,05=48000). Згідно п. 7.1 кредитного договору(у редакції додаткового договору № 2 від 03.06.2010 р.) «Погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється в наступному порядку: Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надати грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 622,75 дол. США для погашення заборгованості за Кредитним договором, яка включає заборгованість по кредиту, відсоткам, винагороди, розраховані до п. 7.1 Кредитного договору. Остаточне погашення за Кредитним договором здійснити не пізніше «21» червня 2027 p.». В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2012 р. по даній справі зазначено наступне: «Крім того, стягуючи з одного подружжя на користь іншого половини вартості загальної суми заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд не врахував, що об'єктом права спільної сумісної власності сторін, що підлягає розподілу, є внесені грошові суми на погашення заборгованості за кредитом на час фактичного припинення шлюбних відносин та відповідна частка майна, що відповідає цим сумам по відношенню до загальної вартості майна. Апеляційний суд, також: не зазначив підстави вирішення питання про розподіл зобов'язань за кредитними зобов'язаннями, що передбачено ст. 65 СК України, з урахуванням меж заявлених вимог(ст. 11 ЦПК України).». В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р. по даній справі вказано, що «Крім того, як вбачається з матеріалів справи об'єктом права спільної сумісної власності сторін, що підлягає розподілу, є також: внесені грошові суми на погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями на час фактичного припинення шлюбних відносин.». Згідно довідки Чернігівського регіонального управління ПАТ КБ «ПриватБанк» від 16.09.2011 р. заборгованість за кредитним договором від 22.06.2007 р. № CNVPGK00320016 станом на 01.04.2010 р. становила 46001,04 долари США, а станом на 01.09.2011р. - 45017,28 доларів США. Усього ОСОБА_5 було сплачено за період із 01.05.2010 р. по 31.07.2013 р. на виконання зобов'язань за кредитним договором 24700,88 долари США, із яких 2847,95 доларів США було спрямовано банком на погашення тіла кредиту, 1108,31 долари США - на погашення простроченого тіла кредиту, 15923,62 долари США - на погашення процентів, 1171,96 доларів США - на погашення прострочених процентів, 3360 доларів США - на погашення комісії, 192 долари США - на погашення простроченої комісії. Ці дані підтверджуються випискою від 14.08.2013 р. про погашення за вказаним кредитним договором. Згідно довідки банку від 14.08.2013 р. станом на 14.08.2013 р. заборгованість ОСОБА_5 по кредитному договору становить 42662,49 долари США(це по тілу кредиту). Таким чином, за період із 01.05.2010 р. по 31.07.2013 р. ОСОБА_5 було сплачено в рахунок погашення заборгованості по кредиту і виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором 24700,88 долари США, а тому ОСОБА_4 повинна компенсувати ОСОБА_5 половину сплачених останнім коштів на погашення заборгованості по кредиту, а саме 98717,07 грн. (24700,88 долари США:2=12350,44 долари США, 12350,44 долари США* 7,993=98717,07 грн.). У 2007 р. ОСОБА_4 було придбано та зареєстровано на своє ім'я легковий автомобіль марки HUNDAI моделі GETZ, 2007 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1. Вказаний автомобіль є неподільною річчю. Просив врахувати при вирішенні справи зобов'язання, які спільно виникають у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з кредитного договору 22.06.2007 р. № CNVPGK00320016, який було укладено між ОСОБА_5 і ЗАТ КБ «ПриватБанк», та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 98717,07 грн. коштів, сплачених останнім у період з 01.04.2010 р. по 31.07.2013 р. на виконання зобов'язань перед банком за цим кредитним договором; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобіль марки HUNDAI моделі GETZ, 2007 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_4; поділити цей транспортний засіб наступним чином: виділити цей автомобіль у власність ОСОБА_4, визнавши за нею право власності на нього та припинивши право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину в цьому автомобілі; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/2 коштів від ринкової вартості цього автомобіля; вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат(т.3 а.с.55-57); - ОСОБА_5 раніше було заявлено вимогу про врахування при вирішенні даної справи зобов'язань, які спільно виникають у ОСОБА_5 і ОСОБА_4 з кредитного договору 22.06.2007 р. № CNVPGK00320016, який було укладено між ОСОБА_5 і ПАТ КБ «ПриватБанк», та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 98717,07 грн. коштів, сплачених останнім у період з 01.04.2010 р. по 31.07.2013 р. на виконання зобов'язань перед банком за цим кредитним договором. Така вимога заявлялась 19.08.2013 р., проте за час, що минув після цього, ОСОБА_5 сплатив у серпні, вересні та жовтні щомісячні платежі за кредитним договором. Таким чином, за період із 01.08.2013 р. по 31.10.2013 р. ОСОБА_5 було сплачено в рахунок погашення заборгованості по кредиту і виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 2171 долари США, а тому ОСОБА_4 повинна компенсувати ОСОБА_5 половину сплачених останнім коштів на погашення заборгованості по кредиту, а саме 8676,40 грн. (2171 долари США:2=1085,50 долари США, 1085,50 долари США*7,993 = 8676,40 грн.). У зв'язку з цим загальний розмір коштів, які ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_4, становитиме 107393,47 грн. (98717,07+8676,40=107393,47). Вимога про визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 автомобіля марки HUNDAI моделі GETZ та поділу цього транспортного засобу залишається незмінною(т.3 а.с.190).

Також в обґрунтування невизнання первісного позову були надані додаткові заперечення стосовно двох автомобілів(т.4 а.с.232-233), а саме: - позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю та поділ автомобілів Mitsubishi Pajero і Mithubishi L200 не підлягають задоволенню; Mithubishi L200 було придбано ОСОБА_5 у ТОВ «Євро Лізинг» на підставі договору купівлі-продажу автомобіля № 285 від 21.12.2009 р.(т.1 а.с.81). після повної оплати ОСОБА_5 вартості Mithubishi L200 між ТОВ «Євро Лізинг» та ОСОБА_5 було підписано акт приймання-передачі транспортного засобу № 1 від 25.12.2009 р.(т.1 а.с.82); придбання цього автомобіля відбулося за рахунок коштів ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2009 р.; ОСОБА_4 не надала суду жодного доказу на підтвердження факту придбання цього транспортного засобу за спільні кошти сторін або за рахунок їхньої спільної праці, а ОСОБА_5 надано докази того, що придбання авто відбулося за рахунок його коштів як фізичної особи підприємця, то дане рухоме майно не може бути визнано спільної сумісною власністю сторін; крім того, у матеріалах справи є докази того, що даний транспортний засіб використовувався ОСОБА_5 як фізичною особою-підприємцем під час здійснення ним господарської діяльності і для отримання прибутку; ОСОБА_5 при придбанні Mithubishi L200 використав свої особисті кошти як фізичної особи-підприємця; сторонами (ОСОБА_4 та ОСОБА_5) спірний автомобіль Mithubishi L200 не вносився до статутного капіталу приватного підприємства і не придбавався приватним підприємством, засновниками якого була б якась зі сторін; крім того, ОСОБА_5 надано суду докази того, що погашення цього кредиту відбувалося за рахунок запозичених коштів, а не спільних коштів подружжя.

В судовому засіданні представник позивачки-відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_1 первісний позов підтримала, а зустрічний позов -не визнала повністю. Пояснила, що автомобіль «Хюндай» ОСОБА_4 вже відчужила; частину грошових коштів, сплачених за автомобіль «Хюндай», потрібно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5, але зустрічний позов не визнає повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8 (за первісним позовом) - ОСОБА_2 вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, та пояснив, що не може сказати, чи сплатила фактично якісь гроші ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5

Представник відповідача-позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 первісний позов не визнав повністю, а зустрічний позов підтримав. Пояснив, що три квартири, а потім нежитлове приміщення не є спільною сумісною власністю; це встановлено рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова; вони придбані не за спільні кошти, а за кошти іншої особи; два автомобіля «Мітцубісі» було відчужено ОСОБА_5 вже після спільного проживання; підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1/2 коштів від ринкової вартості автомобіля «Хюндай» - від 78207,90 грн. згідно висновку судової експертизи(т.4 а.с.5-9).

Позивачка-відповідачка ОСОБА_4, відповідач-позивач ОСОБА_5, представники третіх осіб - ПАТ «КБ«Надра» і ПАТ «КБ«Приватбанк», третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились. Про час і місце судового розгляду повідомлялись в установленому законом порядку. Суд вважає за можливе вирішити справу у їх відсутність на підставі наявних у ній даних і доказів.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, зустрічний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2011 р.(т.2 а.с.36-47), зокрема, встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без шлюбу з 31.12.2004 р. по квітень 2010 р.; вони мешкали АДРЕСА_5; у них народилась донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення в цій частині набрало законної сили і тому згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України це є підставою для звільнення від доказування даного факту.

Також, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.03.2011 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя(т.2 а.с.126-129) було, зокрема, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 плазмовий телевізор Panasonic ТН-42РА50Е вартістю 11400 грн., підставку Panasonic IС TV-ST42PX5 вартістю 399 гpн., DVD/pl Pioner DV-575A-K вартістю 832 грн., LCD телевізор Panasonic ТХ-R32LЕ8 вартістю 3788 грн., кронштейн Omnimount U2 Fixed (PDP/LCD)23"-37" вартістю 570 грн., кухню з фасадів МДФ та стільницю EGGER вартістю 6500 грн., металеві ковані меблі в кухню (підставку під великий стіл, три стільці, каркас тримісного дивану, каркас двомісного дивану, підставку під малий стіл) вартістю 6000 грн., дві шафи-купе (ДСП яблуня локарна) та тумбу з комодом вартістю 8600 грн., дитячу кімнату (ДСП біло-рожева шафа двохдверна, комод, стіл, тумби (5 шт.), ліжко полуторне) вартістю 4750 грн., вітальню (ДСП чорного кольору, стелаж трьохсекційний з трьома тумбами, тумба під телевізор) вартістю 5158 грн., меблі в спальню (ДСП яблуня локарна, шафа-купе двохдверна, тумбу під телевізор, трюмо, ліжко двоспальне з приліжковими тумбами) вартістю 10000 грн., кутовий шкіряний диван сірого кольору (2,35*1,65) та два пуфики (0,40*0,40) вартістю 11500 грн., автобус «Рено», 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 31382,02 грн., а також відповідним чином поділено це майно з стягненням певної грошової суми для врівноваження часток.

Крім того, рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.12.2013 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про стягнення боргу позовні вимоги було задоволено, зокрема, керуючись ст.ст. 625, 1050 ЦК України, стягнуто на користь ОСОБА_10 з ОСОБА_5 заборгованість по зобов'язанню в сумі 5000 доларів США, що відповідно в перерахунку за офіційним курсом НБУ становить 39950 грн. При цьому суд прийшов до наступних висновків. З розписки від 01.01.2010 р. встановлено, що ОСОБА_5 взяв в борг у ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 50000 доларів США і зобов'язався повернути їх до 01.10.2012 р. ОСОБА_5 не виконав зобов'язання в повному обсязі, а частково повернув борг, сплативши позивачу 2000 доларів США. Кошти в сумі 50000 доларів США, отримані від позивача за розпискою від 01.01.2010 р., ОСОБА_5 передав в борг в січні 2010 р. ОСОБА_8 для придбання останньою майна. Неможливість виконання зобов'язання ОСОБА_5 не звільняє його від обов'язку виконати зобов'язання. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відсутні договірні зобов'язання з приводу грошових коштів переданих за розпискою ОСОБА_5 Оскільки ОСОБА_5 надав у позику ОСОБА_8 не спільні з ОСОБА_4 кошти, а кошти отримані в позику від ОСОБА_10, то ОСОБА_4 не має відношення до вказаних коштів. Вимога позивача про стягнення з відповідача частини боргу підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а згідно положень ЦК України кредитор не обмежений у праві вимагати від боржника виконання зобов'язання в частині(т.4 а.с.174-175).

Також, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2014 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про стягнення коштів було, зокрема, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 617, 1046, 1047, 1049, 1053, 1158, 1159, 1160 ЦК України, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_10 задоволено, стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_5 50000 грн. за договором від 01.06.2013 р.; зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_5 задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 заборгованість за розпискою від 22.06.2007 р. в сумі 60600 грн. та 10000 грн. в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою платежів за кредитним договором від 22.06.2007 р., укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_5, а всього 70600 грн. При цьому суд прийшов до наступних висновків. 01.12.2006 р. між ОСОБА_10 і ОСОБА_5 було укладено договір комісії, за умовами якого ОСОБА_10 доручив ОСОБА_5 від його імені та за рахунок коштів комітента знайти та придбати у м. Чернігові дві квартири для подальшого їх переведення в нежитловий фонд та використання в якості офісних чи адміністративних приміщень. 27.12.2006 р. ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_10 кошти в сумі 11867 грн. Ці кошти було використано ОСОБА_5 при розрахунку з продавцями при укладенні 27.12.2006 р. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 В п. 2.1 договору купівлі-продажу від 27.12.2006 р. зазначена ціна продажу квартири - 11867 грн., що співпадає з розміром коштів, отриманих ОСОБА_5 від ОСОБА_10 за борговою розпискою від 27.12.2006 р. Також 27.12.2006 р. ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_10 кошти в сумі 12623 грн. Ці кошти були використані ОСОБА_5 для розрахунку з попередніми власниками квартири АДРЕСА_3 при укладенні договору купівлі-продажу від 27.12.2006 р. У п.2.1 договору купівлі-продажу від 27.12.2006 р. вказано такий же розмір коштів, що і в розписці. Оскільки придбання двох вказаних квартир відбулося за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 від ОСОБА_10, то за положеннями договору комісії ці квартири ОСОБА_5 повинен був оформити на ім'я ОСОБА_10, проте не виконав цю умову правочину і виступив при укладенні договорів від власного імені та зареєстрував за собою у подальшому право власності на ці квартири. 22.06.2007 р. ОСОБА_5 придбав на своє ім'я квартиру АДРЕСА_1 При цьому ним також було використано при розрахунку з попередніми власниками кошти в сумі 60600 грн., які він отримав від ОСОБА_10 за розпискою від 22.06.2007 р., що узгоджується з положеннями п. 3 договору купівлі-продажу від 22.06.2007 р. та змістом розписки від 22.06.2007 р., виданої ОСОБА_5 Крім того, при розрахунку за придбання цієї квартири було використано кошти в сумі 242000 грн., отримані ОСОБА_5 за кредитним договором від 22.06.2007 р., укладеним між ОСОБА_5 і ПАТ КБ «Приватбанк». При цьому у період з 22.06.2007 р. і до 01.04.2010 р. усі платежі за цим кредитним договором (основна сума боргу, проценти тощо) сплачувалися, на підставі домовленості між сторонами, не ОСОБА_5, а ОСОБА_10 виключно за рахунок коштів останнього, а кошти ОСОБА_5 при погашенні кредиту в цей період не використовувалися. В подальшому три зазначені квартири було переведено в нежитловий фонд та переобладнано в єдине приміщення. 01.06.2013 р. між сторонами укладено договір, за яким вони домовились на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України здійснити заміну своїх зобов'язань за зазначеним договором комісії від 01.12.2006 р., а саме: ОСОБА_5 зобов'язався подарувати об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 ОСОБА_10 в рахунок виконання частини його зобов'язань за договором комісії, а ОСОБА_10 у свою чергу зобов'язався у строк не більше 30 календарних днів з часу підписання договору сплатити ОСОБА_5 242000 грн. у рахунок відшкодування витрат останнього на сплату кредиту за вказаним кредитним договором від 22.06.2007 р. На виконання умов договору від 01.06.2013 р. ОСОБА_5 подарував ОСОБА_10 об'єкт нерухомості по АДРЕСА_1 за договором дарування від 13.06.2013 р., а ОСОБА_10 сплатив ОСОБА_5 частину із 242000 грн., а саме 192000 грн. Хоча такий вид договору, який укладено сторонами 01.06.2013 р., не передбачено положеннями цивільного законодавства, проте він відповідає його вимогам, укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, і відсутні передбачені законом підстави вважати його нікчемним, тому на підставі цього правочину в силу ст. 509 ЦК України між ОСОБА_5 і ОСОБА_10 виникли зобов'язання. Незважаючи на часткову сплату ОСОБА_10 коштів на виконання положень п. 1.1 договору від 01.06.2013 р., ним прострочено виконання своїх зобов'язань за цим договором, оскільки він у встановлений строк (до 01.07.2013 р.) не сплатив ОСОБА_5 кошти в повному обсязі. У зв'язку з цим з ОСОБА_10 слід стягнути на користь ОСОБА_5 кошти в сумі 50000 грн. Відсутні підстави для припинення зобов'язань ОСОБА_5 на підставі глави 50 ЦК України. Зі змісту розписки від 22.06.2007 р. вбачається, що ОСОБА_5 взяв ці кошти для розрахунку при придбанні квартири АДРЕСА_1, але брав їх у борг і зобов'язувався повернути рівними частками у певний строк, який уже сплинув. Це зобов'язання в подальшому не було припинено у спосіб, визначений главою 50 ЦК України. ОСОБА_10 правомірно було вчинено дії в інтересах ОСОБА_5 шляхом сплати усіх передбачених кредитним договором від 22.06.2007 р. платежів у період з 22.06.2007 р. по 01.04.2010 р.(т.4 а.с.176-178).

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними; на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч. 1 і ч. 4 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою; договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст.ст. 183, 186 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення; неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення; річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю; майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 і ч. 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними; у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом; за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення; у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно п. 22, п. 23, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р., зокрема, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК; вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання; спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом; до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї(ч. 4 ст. 65 СК).

27.12.2006 р. між ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_2; згідно п. 2.1. договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 11867 грн.(т.1 а.с.31).

27.12.2006 р. між ОСОБА_17, ОСОБА_18 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_3; згідно п. 2.1. договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 12623 грн.(т.1 а.с.34).

22.06.2007 р. між ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу АДРЕСА_1; згідно п. 3 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 303000 грн.(т.1 а.с.37). Для придбання вказаного житла ОСОБА_5 був отриманий кредит в сумі 48000 доларів США за договором кредиту та 9600 доларів США на сплату страхових платежів, укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ «КБ«Приватбанк» (на даний час ПАТ «КБ«Приватбанк») за № CNVPGK00320016 від 22.06.2007 р.(т.1 а.с.41-43,44,45).

В забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором від 22.06.2007 р. було укладено договір іпотеки між ОСОБА_5 та ЗАТ «КБ«Приватбанк» (на даний час ПАТ «КБ«Приватбанк») від 22.06.2007 р., предметом якого є АДРЕСА_1(т.1 а.с.46-48,49).

Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 236 від 17.09.2007 р. вирішено перевести з житлового фонду до нежитлового квартири АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 що належать ОСОБА_5(т.1 а.с.95).

Згідно договору оренди приміщення від 26.11.2007 р. ФОП ОСОБА_5 передав ЗАТ «КБ«ПриватБанк» у тимчасове користування (оренду) приміщення для здійснення господарської діяльності, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1-АДРЕСА_3 загальною площею 109,4 кв.м(т.1 а.с.89-90).

13.06.2013 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 було укладено договір дарування нежитлового приміщення площею 112,9 кв.м в АДРЕСА_1; згідно п. 3 договору дарунок сторони оцінили у 510291 грн.(т.4 а.с.62,63,73).

Згідно договору № 285 купівлі-продажу автомобіля від 21.12.2009 р. між ТОВ «Євро Лізинг» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу автомобіля MITSUBISHI L200, шасі НОМЕР_4 (т.1 а.с.81-82); відповідно до п.2.1. договору загальна вартість товару становить 95760 грн. Оплата за договором купівлі-продажу була проведена згідно платіжного доручення № 109 від 25.12.2009 р. ФОП ОСОБА_5(т.1 а.с.156).

Відповідно до довідки-рахунку серії ЄГП № 767534 від 07.09.2007 р.(т.1 а.с.86,87) ОСОБА_5 було придбано автомобіль MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску, вартість автомобіля 155000 грн.

У 2007 р. на ім'я ОСОБА_4 було придбано та зареєстровано легковий автомобіль марки HUNDAI модель GETZ, 2007 року випуску, бежевого кольору, номер кузова НОМЕР_1.

26.07.2005 р. між ОСОБА_21 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_4(т.1 а.с.56). Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.12.2009 р. ОСОБА_5 передав у власність ТОВ «Інвестиційна компанія «Автоцентр-Сервіс» зазначену земельну ділянку; продаж вчинено за 35000 грн.(т.1 а.с.50).

Згідно висновку судової експертизи Чернігівського відділення КНДІСЕ № 3499-3501/13-24 від 27.02.2014 р. середня ринкова вартість автомобілів станом на момент оцінки, тобто на 19.02.2014 р., складала: HUNDAI GETZ, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 - 78207,90 грн.; MITSUBISHI L200, 2005 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 - 87271,90 грн.; MITSUBISHI PAJERO, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 - 181939,20 грн.(т.4 а.с.5-12).

Відповідно до висновку судової експертизи ЧРТПП № С-102 від 28.05.2014 р. поділити реконструйоване нежитлове приміщення, що раніше відповідало квартирам АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 можливо з обов'язковим врахуванням чинних будівельних нормам на проектування в них підприємств і закладів громадського призначення, що будуть в ньому знаходиться; дійсна ринкова вартість цього реконструйованого нежитлове приміщення становить 1354170 грн.; колишня АДРЕСА_1 складає 31/100 частку по площі від вказаного реконструйованого нежитлове приміщення(т.4 а.с.42-49).

Не є спільною сумісною власністю подружжя (як вказує ОСОБА_4) грошові кошти, сплачені в період спільного проживання по кредиту за АДРЕСА_1-АДРЕСА_3. Оскільки, зокрема, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.01.2014 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про стягнення коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 про стягнення коштів було встановлено, що придбання трьох вказаних квартир відбулося не за рахунок спільних коштів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 від ОСОБА_10, мав місце договір комісії між ОСОБА_5 і ОСОБА_10, при розрахунку за придбання квартири АДРЕСА_1 було використано кошти в сумі 242000 грн., отриманих ОСОБА_5 за кредитним договором від 22.06.2007 р., укладеним між ним і ПАТ КБ «Приватбанк», при цьому у період з 22.06.2007 р. і до 01.04.2010 р. усі платежі за цим кредитним договором (основна сума боргу, проценти тощо) сплачувалися на підставі домовленості не ОСОБА_5, а ОСОБА_10 виключно за рахунок коштів останнього, а кошти ОСОБА_5 при погашенні кредиту в цей період не використовувалися.

Не є спільною сумісною власністю подружжя (як вказує ОСОБА_4) меблі, техніка, бесідка, гараж і тротуарне покриття за адресою: АДРЕСА_5. Оскільки, зокрема, рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.03.2011 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9 про поділ спільного майна подружжя було визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 певне рухоме майно, а також відповідним чином поділено це майно з стягненням певної грошової суми для врівноваження часток; преюдиційність зазначеного рішення суду в частині належності майна (ОСОБА_9, ОСОБА_10) поширюється і на спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у зв'язку з цим не належить включати до складу майна, що підлягає поділу, майно, яке знаходиться в АДРЕСА_5 ОСОБА_4 не довела, що придбання вказаного нею рухомого майна відбулось за рахунок спільних коштів її і ОСОБА_5; також не може бути віднесено до складу майна, що підлягає поділу, гараж, бесідка з каміном, тротуарне покриття, які знаходяться на території домоволодіння за вказаною адресою, так як відповідно до правил ст. 186 ЦК України дані речі є приналежністю головної речі (будинку), виконують допоміжну роль і наслідують долю головної речі і не можуть бути предметом поділу як окремі об'єкти.

Не є спільною сумісною власністю подружжя (як вказує ОСОБА_4) земельна ділянка площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_4. Оскільки продаж спірної земельної ділянки було вчинено в період спільного проживання сторін, позивачка суду не надала суду доказів щодо вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки без її згоди та використання відповідачем коштів, отриманих від продажу земельної ділянки, без врахування потреб їх сім'ї.

Не є спільною сумісною власністю подружжя (як вказує ОСОБА_4) 50000 доларів США, наданих відповідно до розписки від 09.11.2012 р. ОСОБА_8 в якості позики. Оскільки рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11.12.2013 р., що набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_5 та ОСОБА_11 про стягнення боргу було, зокрема, встановлено, що кошти в сумі 50000 доларів США, отримані від ОСОБА_10 за розпискою від 01.01.2010 р., ОСОБА_5 передав в борг в січні 2010 р. ОСОБА_8 для придбання останньою майна; між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 відсутні договірні зобов'язання з приводу грошових коштів, переданих за розпискою ОСОБА_5; ОСОБА_5 надав у позику ОСОБА_8 не спільні з ОСОБА_4 кошти, а кошти отримані в позику від ОСОБА_10, тому ОСОБА_4 не має відношення до вказаних коштів.

На даний час сторони не є власниками трьох вказаних автомобілів.

Не є спільною сумісною власністю подружжя (як вказує ОСОБА_4) два автомобіля: Mithubishi L200 і Mitsubishi Pajero. Суд погоджується з запереченнями ОСОБА_5(т.4 а.с.232-233). Відповідно до платіжного доручення № 109 від 25.12.2009 р. ОСОБА_5 як фізична особа-підприємець перерахував зі свого рахунку (також як підприємця) на рахунок ТОВ «Євро Лізинг» кошти в сумі 91770 грн. як плату за автомобіль Mithubishi L200(т.1 а.с.156); придбання цього автомобіля відбулося за рахунок коштів ОСОБА_5 як фізичної особи-підприємця. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.01.2013 р. по даній справі(т.2 а.с.395-398) вказано, що суди помилково виключили зі складу майна, що підлягає поділу, автомобіль Mithubishi L200 з тих підстав, що його придбано ОСОБА_5 за рахунок коштів, отриманих від підприємницької діяльності, оскільки (як вказав суд касаційної інстанції) цей транспортний засіб придбано ОСОБА_5 як фізичною особою. Згідно ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, однак згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК. Також згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Оскільки зазначена ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ по даній справі була постановлена 30.01.2013 р., але після цього Верховним Судом України було винесено постанову від 02.10.2013 р. по справі № 6-79цс13, в якій висловлено правову позицію щодо застосування положень ст.ст. 57, 60 СК України (у сукупності з іншими нормами матеріального права) стосовно розмежування особистої власності фізичної особи-підприємця та спільного сумісного майна подружжя, то в даному випадку підлягає застосуванню саме правова позиція Верховного Суду України, яка по іншому вирішує питання щодо належності до особистої ї спільної власності майна та є обов'язковою. Як зазначив Верховний Суд України, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Оскільки ОСОБА_4 не надала суду доказів на підтвердження факту придбання цього транспортного засобу за спільні кошти сторін або за рахунок їхньої спільної праці, а ОСОБА_5 надано докази того, що придбання автомобіля відбулося за рахунок його коштів як фізичної особи підприємця, то дане рухоме майно не може бути визнано спільної сумісною власністю сторін. Крім того, у матеріалах справи є докази того, що даний транспортний засіб використовувався ОСОБА_5 як фізичною особою-підприємцем під час здійснення ним господарської діяльності і для отримання прибутку. Так, ним було укладено договір оренди цього автомобіля від 01.11.2010 р.(т.1 а.с.137-140) та передбачено щомісячну орендну плату, на підтвердження сплати якої ОСОБА_5 було надано копію платіжного доручення № 100 від 17.12.2010 р. У вказаній постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. зазначено, що майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст.ст. 60, 61 СК України. В даному випадку не підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 19.09.2012 р. у справі № 1-8/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України, оскільки це рішення Конституційного Суду України стосується правового статусу майна приватного підприємства та його статутного капіталу, сформованих за рахунок спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_5 при придбанні Mithubishi L200 використав свої особисті кошти як фізичної особи-підприємця. Сторонами (ОСОБА_4 та ОСОБА_5) спірний автомобіль Mithubishi L200 не вносився до статутного капіталу приватного підприємства і не придбавався приватним підприємством, засновниками якого була б якась зі сторін. ЦК України та ГК України розмежовують поняття фізичної особи-підприємця та приватного підприємства і визнають їх різними суб'єктами господарювання. Автомобіль Mitsubishi Pajero придбано ОСОБА_5 згідно довідки-рахунку від 06.09.2007 р. серії ЄГП № 767534 (вартість автомобіля в довідці не вказана)(т. 1 а.с.86). Для його придбання було залучено кредитні кошти у ВАТ «Банк «Універсальний» за кредитним договором від 07.09.2007 р. у сумі 43799 доларів США та визначено дату погашення кредиту до 06.09.2012 р.(т.1 а.с.83-85). Даний транспортний засіб передавався в заставу згідно договору від 07.09.2007 р. і в цьому договорі вказано, що сторони оцінюють предмет застави (автомобіль) в 230510 грн.(т.1 а.с.203). Це свідчить про те, що даний автомобіль придбавалося виключно за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_5 у кредит від банку. Крім того, ОСОБА_5 надано суду докази того, що погашення цього кредиту відбувалося за рахунок запозичених коштів, а не спільних коштів подружжя. Зокрема, у справі є копії договору про надання тимчасової цільової зворотної фінансової допомоги від 15.02.2010 р. та договору про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням (новацію боргу), а також прибуткових касових ордерів №№ 1-19, які датовано періодом з 05 лютого по 02 березня 2010 р.(т.2 а.с.141-151) і підтверджують отримання ОСОБА_5 коштів на погашення зазначеного кредиту у ВАТ «Банк «Універсальний». ОСОБА_4 не надала доказів, які спростовували б заперечення ОСОБА_5 і підтверджували, що саме за рахунок спільних коштів подружжя придбавався Mitsubishi Pajero і що за рахунок спільних коштів подружжя здійснювалося погашення кредиту, який було залучено для придбання цього авто. У зв'язку з цим суд враховує вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 02.10.2013 р., оскільки в даному випадку Mitsubishi Pajero не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, адже був придбаних хоча і за час спільного проживання сторін, проте за рахунок коштів, які не були спільною сумісною власністю сторін. Також згідно правової позиції Верховного Суду України, яка висловлена в його постановах від 19.09.2011 р. у справі № 6-33 цс11 та 07.11.2011 р. по справі № 6-44 цс11, в тому випадку, якщо на час відчуження майна було відсутнє судове рішення, яке б визнавало спільною сумісною власністю сторін майно, набуте ними за час спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то таке майно вважається особистою власністю сторони, яка його відчужувала, і згоди іншої сторони на вчинення такого правочину не потребувало. Статус спільної сумісної власності майно, придбане під час проживання сторін без реєстрації шлюбу, набуває лише з часу визнання цього майна спільною власністю за рішенням суду.

Об'єктом права спільної сумісності сторін, що підлягає розподілу, є внесені грошові суми на погашення заборгованості по кредиту за автомобіль HYUNDAI GETZ на час припинення спільного проживання сторін, а саме грошові кошти в сумі 3947,19 доларів США(14417,80-10470,61 - т.2 а.с.73-75,124). Тому підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 половина цієї грошової суми - грошові кошти в розмірі 23450,09 грн.(3947,19:2х1188,1919:100 - станом на день постановлення рішення офіційний курс (за курсом НБУ) гривні щодо долару США становить 1188,1919 грн. за 100 доларів США.

Враховуючи викладене, первісний позов підлягає задоволенню частково, зустрічний позов підлягає задоволенню частково, потрібно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 23450,09 грн., в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити, в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

В зв'язку з частковим задоволенням первісного позову потрібно стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 половину судових витрат ОСОБА_4 в розмірі 1905,50 грн. ((51+120+1700+850+120+850+120):2 - т.1 а.с.1-2,176, т.2 а.с.99,174-175).

В зв'язку з частковим задоволенням зустрічного позову необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 половину судових витрат ОСОБА_5 в розмірі 1581,96 грн.((120+1000+120+850+757,76+229,41+86,76):2 - т.1 а.с.103-104, т.2 а.с.76-77, т.3 а.с.53-54,189).

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглянув позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 79-88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15-16, 183, 186, 368, 372 ЦК України, ст. 60, 65, 69-71, 74 СК України -

Вирішив:

ОСОБА_22 Михайлівни до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільного майна подружжя в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання спільною сумісною власністю подружжя, розподіл майна в частині вирішення позовних вимог щодо поділу спільного майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 23450 грн. 09 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1905 грн. 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 1581 грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю. Г. Гордійко