Постанова № 39514445, 26.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 року Справа №904/2657/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.– доповідача,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі №904/2657/14

за позовом публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України», м. Київ

до комунального підприємства «Теплові мережі м. Вільногірськ», м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 24 246 777,01 грн. за договором купівлі-продажу природного газу, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі №904/2657/14 (суддя Євстигнеєва Н.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з комунального підприємства "Теплові мережі м. Вільногірськ" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основний борг у сумі 21 754 157,14 грн., пеню в розмірі 1 244 138,14 грн., збитки від інфляції в розмірі 252 777,29 грн., 3% річних в сумі 683 601,59 грн. В решті суми позову відмолено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач допустив порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу, що призвело до утворення заборгованості за поставлений газ. На підставі положень ст. 233 ГК України, враховуючи фінансовий стан підприємства – боржника, суд зменшив розмір заявленої суми пені на 20%, також в розрахунках трьох відсотків річних були встановлені арифметичні помилки, що призвело до їх зменшення. В частині стягнення інфляційних витрат позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся позивач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що:

- суд помилково застосував до спірних правовідносин сторін положення ст. 233 ГК України, оскільки підприємство позивача, як і підприємство відповідача, має стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

- фінансовий план підприємства позивача, що затверджується КМУ, не передбачає можливості надання кредитування споживачам, таким чином під час розгляду справи суд не врахував положення ст. 83 ГПК України, що призвело до порушення інтересів позивача.

Просить рішення господарського суду від 29.05.02014 року скасувати в частині зменшення суми пені та стягнути з відповідача на користь позивача 31 112,60 грн. В решті рішення не оскаржується.

В матеріалах справи відсутній відзив відповідача на апеляційну скаргу, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

26.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 року №28.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, розгляд справи може бути відкладений виключно у зв'язку із неможливістю розглянути справу у даному судовому засіданні, а не у зв'язку з неявкою сторін, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по справі. Таким чином, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення представників сторін належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи позивача викладені в апеляційні скарзі, давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Умовами укладеного між сторонами Договору на купівлю-продаж природного газу №13/2336-БО-3 від 28.12.2013 року (п. 6.1) передбачений обов’язок відповідача здійснювати оплату за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, та з урахуванням наявних в матеріалах справи актів приймання – передачі природного газу (а.с.19-22), що підписані обома сторонами без зауважень та заперечень, господарський суд Дніпропетровської області вірно встанови наявність боргу підприємства відповідача по оплаті поставленого позивачем газу в розмірі 21 754 157,14 грн., яка, також, була визнана відповідачем в ході розгляду справи (а.с.62,63).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 ЦК України).

Зменшуючи розмір суми пені на 20% з 1 555 562,94 грн. до 1 244 138,14 грн., господарський суд першої інстанції застосував положення ст. 233 ГК Украйни, яка передбачає право на самостійне зменшення сум штрафних санкцій, та обґрунтував тим, що комунальне підприємство «Теплові мережі м. Вільногірськ» використовував придбаний газ виключно для потреб опалення, а не з метою його подальшої реалізації та отримання прибутку, а також з 09.10.2013 року, відповідно до рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с.69), відповідача позбавлено статусу виконавця послуг з транспортування та постачання теплової енергії, централізованого опалення і гарячого водопостачання, що призвело до зменшення фінансового доходу підприємства.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд першої інстанції надав об'єктивну оцінку даному випадку, виходячи з інтересів як позивача так і відповідача; ступеню виконання зобов'язання; причинам неналежного виконання зобов'язання; наслідкам порушення зобов'язання, що узгоджується зі приписами постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Як зазначено в п.1.12 постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При здійсненні перевірки розрахунку трьох відсотків річних, господарським судом першої інстанції були виявлені помилки. Так, позивач просив стягнути суму в розмірі 684 279,63 грн. за період з 14.02.2013 року по 02.04.2014 року, однак позивач не врахував приписи п. 1.4 постанови пленуму ВГС України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з урахуванням п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою; що призвело до зменшення заявленої суми річних до 683 601,59 грн.

Посилання позивача на відсутність можливості кредитування та порушення судом положень ст. 83 ГПК України є безпідставними та недоведеними жодними доказами, позивач помилково посилається та порівнює масштаб діяльності його підприємства в межах країни та масштаб діяльності підприємства відповідача в межах одного населеного пункту, таким чином відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з’ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі №904/2657/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2014 року у справі №904/2657/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 01.07.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.В. Тищик