Рішення № 39514415, 26.06.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р.Справа № 922/2270/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Донецьк до Військової частини А 1451, м. Харків про стягнення 5 262,21 грн. за участю представників сторін:

позивача - Бойко Р.О., довіреність №1786 від 11.12.2013 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Донецьк (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Військової частини А 1451, м. Харків (відповідача) орендну плату в розмірі 4 966,83 грн., витрати на електроенергію в розмірі 338,83 грн., 3% річних в розмірі 143,65 грн. та пеню в розмірі 151,73 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №14-902-1430 від 29.12.2011 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. У наданому до суду відзиві від 24.06.2014 р. вх.№21447 позовні вимоги визнає у повному обсязі. Крім того, відповідач у клопотанні від 24.06.2014 р. вх.№21450 просить суд зменшити розмір пені на 90% у зв'язку з важким фінансовим становищем, посилаючись на те, що Військова частина А 1451 є неприбутковою установою та утримується за рахунок коштів державного бюджету.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені не заперечує.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, всебічно та повно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

29 грудня 2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) №14-902-1430, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти у строкове платне користування частину приміщення (далі - майно), розташоване в м. Маріуполі на 3 поверсі 4-поверхового будинку № 85 по пр. Леніна, загальною площею 1,0 кв.м. технологічних приміщень для розміщення системи ущільнення П-303.

За умовами п.2.1. договору оренди передача відповідачеві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акта приймання-передачі майна (додаток 1) вказаного в п.1.1. цього договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до відповідача з відповідними наслідками.

Згідно з п.2.2. договору оренди передача майна в оренду не передбачає передачі відповідачеві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається позивач, а відповідач користується ним протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п.2.3. договору оренди майно, передане відповідачеві, повертається позивачеві не пізніше дати закінчення строку дії договору (якщо не укладено договір на наступний строк) за Актом передачі-приймання, завіреним з Актом приймання-передачі майна, зазначеним у п.2.1. цього договору, разом з отриманим від відповідача устаткуванням, інвентарем та іншим майном у належному стані, з усіма зробленими поліпшеннями, які неможливо відокремити від об'єкта оренди.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За умовами п.12.1. договору оренди цей договір укладено на період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. При цьому сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору оренди передав, а відповідач прийняв у строкове користування обумовлене сторонами в договорі майно, що підтверджується Актом приймання-передачі майна від 01.01.2012 р. (а.с. 17).

Відповідно до п.3.1. договору оренди орендна плата встановлюється позивачем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати становить 356,00 грн. з ПДВ (20%) за 1,0 кв.м. технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 1,0 кв.м. всієї орендованої площі становить 356,00 грн. з ПДВ (20%) та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.

За умовами п.3.4. договору оренди відповідач відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача у термін зазначений у п. 3.6. договору.

Пунктом 3.6. договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок позивача не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються відповідачу разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач на виконання п.3.6. договору оренди виставив відповідачеві рахунки на оплату орендної плати та витрат на електроенергію за період з жовтня 2012 р. по жовтень 2013 р. на загальну суму 4 966,83 грн., про що свідчать надані позивачем рахунки (а.с. 28-36).

Проте, відповідач в порушення умов п.3.6. договору оренди вищезазначені рахунки не оплатив.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача перед позивачем за період з жовтня 2012 р. по жовтень 2013 р. утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 4 628,00 грн. та заборгованість за електричну енергію в розмірі 338,83 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладені обставини, норми закону і на те, що суму заборгованості відповідачем визнано у повному обсязі, але не погашено, суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 4 966,83 грн. та витрат на електроенергію в розмірі 338,83 грн. правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 143,65 грн. та пені в розмірі 151,73 грн.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.2. договору оренди у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, відповідачу нараховується пеня від суми простроченого платежу розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

За результатами проведеного судом перерахунку пені та 3% річних суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 125,81 грн. пені та 143,20 грн. 3% річних. В решті позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 26,15 грн. та 3% річних в розмірі 0,45 грн. суд вважає за необхідне відмовити у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% і враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується з Державного бюджету України, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 90%. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 12,58 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати в розмірі 4 966,83 грн., витрат на електроенергію в розмірі 338,83 грн., 3% річних в розмірі 143,20 грн. та пені в розмірі 12,58 грн. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 26,15 грн. та 3% річних в розмірі 0,45 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 230, 232, 233, 283 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 692, 759, 763 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1451 (вул. Дерев'янко, 3, м. Харків, 61018, код ЄДРПОУ 08208941, п/р 35214016000423 у Банку ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (пр. Комсомольський, 22, м. Донецьк, 83001, код ЄДРПОУ 01183764, р/р 26001442944 в ДОД Райффайзен банк "Аваль" м. Донецька, МФО 380805) орендну плату в розмірі 4 966,83 грн., витрати на електроенергію в розмірі 338,83 грн., 3% річних в розмірі 143,20 грн., пеню в розмірі 12,58 грн. та 1 827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 27.06.2014 р.

Суддя О.В. Макаренко