Рішення № 39514388, 26.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2014 р. Справа № 914/1608/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго», м. Сокаль

про: стягнення 86 235,63 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача : Демчук О.В. - дов. № 114-17 від 18.01.2013 р.,

відповідача: не з'явився.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22, 29 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» про стягнення 89 517,95 грн. Ухвалою від 08.05.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.05.2014р.

Через канцелярію суду 28.05.2014р. від позивача за вх.. №2716/14 поступила заява в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради «Сокальтеплокомуненерго» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7% штрафу у сумі 38 291, 66 грн., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1 069, 60 грн., 3% річних у розмірі 8 577, 75 грн. та пеню у розмірі 38 296, 62 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» судові витрати.

Судом ухвалою від 28.05.2014 р. у справі №914/1608/14 прийнято заяву позивача за вх. №2716/14 від 28.05.2014р. про зменшення позовних вимог до розгляду, так як це право позивача згідно ст. 22 ГПК України і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В судове засідання 26.06.2014 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог за вх. № 2716/14 від 28.05.2014р.

В судове засідання 26.06.2014 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом. 23.05.2014 р. за вх. №22354/14 від 23.05.2014 р. та 19.06.2014 р. за вх.. №26737/14 від відповідача через канцелярію суду поступило клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, враховуючи важкий критичний фінансовий стан, що викладено у зазначених клопотаннях.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 26.06.2014 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

03.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Львівгаз", як постачальником та Комунальним підприємством Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго", як покупцем, було укладено договір №12/156- ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (далі- Договір). Відповідно до пункту 1.1 договору № 12/156- ТЕ-21 від 03.09.2012 р. продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» за кодом згідно УКТ ЗЕД 271121 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

На виконання умов договору постачальник поставив протягом жовтня -грудня 2012 р. природний газ на загальну суму 738 458,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які долучені до позовної заяви, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2012 року; акт приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2012 року; акт приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2012 року. Таким чином позивач із своєї сторони виконав умови Договору.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Ціна за 1000 куб .м. природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ- 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідно до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів при умові іх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Виконавши свої зобов'язання згідно умов договору, що підтверджується актами-приймання природного газу з жовтня 2012 року по грудень 2012 року (копії актів наявні в матеріалах справи), Позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму 738 458,20 грн.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Однак, в порушення умов договору відповідач не вчасно здійснив оплату по договору за поставлений природний газ. Станом на час розгляду справи в суді заборгованість за договором № 12/156- ТЕ-21 від 03.09.2012 р. за використаний природний газ погашена.

Відповідач свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ розрахувався невчасно, чим порушив умови п 6.1. вказаного Договору.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та договору, позивачем нараховано відповідачу до стягнення: 38 296,62 грн.- пені; 1 069,60 грн.- інфляційних втрат, 8 577,75 грн.- 3% річних; 38 291,66 грн. - 7% штрафу, загалом - 86 235,63 грн.

Станом на день розгляду справи у суді, відповідач доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості не представив, просить суд зменшити розмір пені та штрафу на 90%, мотивуючи повною сплатою основного боргу та критичним фінансовим становищем підприємства, про що долучив фінансові звіти і баланси за 2012 та І півріччя 2013 р.

Позивач вказує, що у відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Представник позивача в судовому засіданні вказує, що відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на наявність таких виняткових обставин, які б підтверджувались документами, тому просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

При прийняття рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме -прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

За умовами ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.7.1.Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором. Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору, Покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Таким чином, перевіривши здійснений позивачем розрахунок вимоги позивача про стягнення з відповідача 38 296,62 грн. пені є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому суд перевіривши розрахунок позивача вважає, що правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 7% штрафу у сумі 38 291, 66 грн., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 1 069, 60 грн. та 3% річних у розмірі 8 577, 75 грн.

23.05.2014 р. та 19.06.2014 р.відповідач подав на адресу суду клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 90%, посилаючись на те, що враховуючи мету діяльності відповідача, об'єктивність причин виникнення заборгованості, суспільний інтерес, надмірно великий розмір штрафних санкцій порівняно з боргом суд має право відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України та пункту 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшити розмір пені та штрафу.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідачем не додано доказів, які б вказували на наявність таких виняткових обставин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд при вирішені питання щодо зменшення пені повинен об'єктивно оцінити, чи є випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідком порушення.

При прийняті рішення щодо зменшення пені і штрафу, суд бере до уваги не лише негативні наслідки, про які вказує відповідач у клопотаннях, але і негативні наслідки спричинені позивачу від прострочення виконання зобов'язання відповідачем по Договору, а також зменшенням розміру штрафних санкцій і що підприємство позивача забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне у клопотанні відповідача про зменшення розміру пені та штрафу відмовити.

Оцінивши зібрані у справі докази, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 38 291, 66 грн. - 7% штрафу, 1 069, 60 грн. - інфляційних, 8 577, 75 грн. - 3% річних та 38 296, 92 грн. - пені є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судові витрати 1827,00 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства Сокальської міської ради "Сокальтеплокомуненерго" (адреса:80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд. 21; код ЄДРПОУ № 22422842) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (адреса: 01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ № 20077720) 38 291, 66 грн. - 7% штрафу, 1 069, 60 грн. - інфляційних, 8 577, 75 грн. - 3% річних та 38 296, 62 грн. - пені та 1 827,00 грн. - судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено і підписано27.06.2014 р.

Суддя Долінська О.З.