Рішення № 39514378, 25.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/7923/14 25.06.14

За позовомКомунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністраціїдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 простягнення 62 843,66 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Гришковець О.О. - представник за дов.;

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець

У судовому засіданні 25.06.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 109 218, 00 грн. за договором №7164 від 01.04.2008.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі №910/7923/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014.

Ухвалою від 26.05.2014, в порядку ст. 77 Господарського процессуального кодексу України, відкладено розгляд справи на 25.06.2014.

25.06.2014 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу - 54 862,37 грн., інфляційні втрати - 5 090,15 грн., 3 % річних - 2 891,14 грн.

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги визнав частково в частині основного боргу - 41 990,27 грн., інфляційної складової - 2 264, 14 грн., 3 % річних - 1 496,21 грн., що разом складає 45 750, 62 грн.

Відповідач також зазначив, що в травні 2014 року погасив частково заборгованість в сумі 21 995,32 грн. та просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимоги по сплаті боргу за період з квітня 2008 року до березня 2011 у сумі 14 327,62 грн., інфляційних втрат - 1 911,36 грн. та 3 % річних - 559,56 грн., що разом складає 16 798,54 грн.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про розстрочку виконання рішення суду на 18 місяців, проти якого представник позивача не заперечив.

В порядку ст. 89 ГПК України, слід виправити допущену описку в ухвалі від 05.05.2014, від 26.05.2014 та вважати вірним відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, замість Фізичної особи-власника ОСОБА_1.

В судовому засіданні 25.06.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.08. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Орендар) укладено Договір №7164 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території (далі - Договір), предметом якого (п. 1.1) надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення, будівлю за адресою: м. Київ, вул. Новгородська, 3, загальною площею 276,5 кв.м., і участь орендаря у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Орендар щомісячно сплачує Виконавцю вартість отриманих комунальних послуг згідно виставлених табуляграм.

Вартість отриманих послуг визначається на підставі наданих Виконавцю табуляграм (розшифровок нарахувань) ПАТ "АК Київводоканал" та/або ПАТ "Київенерго" (далі - Постачальник), які надаються Виконавцем (п. 2.2 Договору).

Розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за тарифами, встановленими, погодженими відповідними уповноваженими державними органами. Орендар користується послугами: опалення: оплата здійснюється за послуги отримані в опалювальний період за табуляграмами, які постачальник (АЕК "Київенерго") надає Виконавцю. Тариф на послугу з опалення на момент укладення договору складає 171,65 грн. за 1 Гкал. Опалювальна площа приміщення 276,5 кв.м; гаряче водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (АЕК "Київенерго") надає виконавцю; холодне водопостачання: оплата здійснюється щомісячно за табуляграмами, які постачальник (ДКО "Київводоканал") надає виконавцю.

Відповідно до п. 2.4, п. 2.5 Договору, у випадку відсутності лічильника розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами. Кількість стічних вод, прийнятих у комунальну каналізацію від Орендаря, приймається рівною кількості використаної води.

Згідно з п. 2.6 Договору, крім плати за комунальні послуги Орендар сплачує Виконавцю експлуатаційні витрати (утримання будинку і прибудинкової території), розмір яких на момент укладання договору становить 159,71 грн. на місяць.

Орендар також сплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньобудинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньобудинкових мереж) в розмірі 14,10 грн. на місяць. Тариф можуть бути змінені рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках за цим договором без додаткового погодження сторін (п. 2.7 Договору).

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 5.1 з 01.04.08. до 01.04.09. Договір продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до закінчення не попередить інші сторони про припинення (п. 5.2).

У відповідності до матеріалів справи, заяви про припинення Договору від жодної зі сторін не надходило, а тому він автоматично продовжувався до 01.04.10., 01.04.11., 01.04.12., 01.04.13., 01.04.14. автоматично. Вказане сторонами не спростовано.

Позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого у останнього за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2014 року виникла заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати в розмірі 54 862,37 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу комунальних послуг та експлуатаційного обслуговування загальною вартістю 141 859,95 грн. за період, пред'явлений до стягнення.

Облікові картки на підтвердження обсягів спожитих послуг за Договором наявні в матеріалах справи.

Заперечень щодо обсягів наданих послуг за Договором у сторін немає.

Відповідно до п. 4.1 Договору Орендар повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідачем було погашено за вказаний період заборгованість на суму 86 997,43 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за період з липня 2008 року по березень 2014 року становить 54 862,37 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

З огляду на викладене та зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу (заборгованість за комунальні послуги та експлуатаційні витрати) нормативно та документально доведений - 54 862, 37 грн. заборгованості по сплаті за комунальні послуги та експлуатаційні витрати.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 28.04.2014, згідно вхідного штампу господарського суду міста Києва. Суму заявлену до стягнення, згідно розрахунку, позивач просить стягнути за період з квітня 2008 року по березень 2014 року, тобто з пропуском позовної давності, тому клопотання відповідача є обґрунтованим та в задоволенні позовних вимог заявлених з квітня 2008 року по квітень 2011 року слід відмовити.

Таким чином, сума основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 41 990,27 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних - 2 891,14 грн. та інфляційні втрати - 5 090,15 грн.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що суд застосував строк позовної давності, за здійсненим перерахунком, 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі - 1 496,21 грн., інфляційні втрати - 2 264,14 грн.

Таким чином, з урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу розмірі 41 990,27 грн., 3 % річних - 1 496,21 грн., інфляційні нарахування - 2 264,14 грн.

Відповідач також, звернувся до суду із клопотанням про розстрочення виконання рішення на 18 місяців, в задоволенні якого позивач не заперечував.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення..

Враховуючи мотиви заявленого клопотання, суд вважає за доцільне його задовольнити та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 18 місяців, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти цього.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04050, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4А, код 35756971) суму основного боргу - 41 990,27 грн. (сорок одна тисяча дев'ятсот дев'яносто гривень 27 коп.), 3 % річних - 1 496,21 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість гривень 21 коп.), інфляційні нарахування - 2 264, 14 грн. (дві тисячі двісті шістдесят чотири гривні 14 коп.) та судовий збір - 1 330,07 грн. (одна тисяча триста тридцять гривень 07 коп.).

Розстрочити виконання судового рішення строком на вісімнадцять місяців з моменту набрання ним законної сили, зобов'язавши Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (04050, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачувати на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4А, код 35756971) заборгованість щомісячно рівними частинами у розмірі 2 541,70 грн. (дві тисячі п'ятсот сорок одна гривня 70 коп.).

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.07.2014.

Суддя М.Є. Літвінова