Рішення № 39514361, 26.06.2014, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 червня 2014 року Справа № 913/624/14

Провадження № 29н/913/624/14

За позовом Комунального підприємства «Алчевське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства», м. Алчевськ Луганської області

до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Луганськ

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 № 01-24/269 по справі № 244

розпорядженням голови господарського суду Луганської області Іноземцевої Л.В. від 28.04.2014 у зв'язку зі складністю справи № 913/624/14 для її розгляду призначена колегія у складі суддів: Якушенко Р.Є. - головуючий у колегії, Секірський А.В., Фонова О.С.

у зв'язку з відпусткою судді Фонової О.С., розпорядженням голови господарського суду Луганської області Іноземцевої Л.В. від 10.06.2014, керуючись ст. 24 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, її виключено зі складу колегії та введено до складу колегії суддю Шеліхіну Р.М., тому відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

Головуючий суддя Якушенко Р.Е., судді - Секірський А.В., Шеліхіна Р.М.

секретар судового засідання Чех Т.М.

у засіданні брали участь:

від позивача - повноважний представник в судове засідання не прибув;

від відповідача - повноважний представник в судове засідання не прибув.

Обставини справи: 28.02.2014 Комунальне підприємство "Алчевське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства" (далі - КП "Алчевське ВУВКГ", позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою від 28.02.2014 № 19ю/15 до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - ЛОТВ АМК України, відповідача у справі) з вимогами (з урахуванням заяви від 28.04.2014 про часткову відмову від позову):

- визнати недійсними пункти 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 № 01-24/269 у справі № 244 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Позивач посилаючись на норми статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" обґрунтовує позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач вважає, що висновки відповідача у рішенні необґрунтовані та безпідставні, оскільки договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення укладається на основі Типового договору підприємством, яке є виконавцем даної житлово - комунальної послуги, але позивач не є виконавцем вказаних послуг для юридичних осіб всіх форм власності та в приватному секторі, тому він не повинен при укладанні таких договорів керуватися Типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради від 17.06.2008 № 586 "Про визначення виконавців житлово - комунальних послуг в житловому фонді" позивач є виконавцем зазначених послуг лише в житловому фонді комунальної власності м. Алчевська.

З боку фізичних осіб звернень щодо невідповідності договору нормам чинного законодавства та відповідних протоколів розбіжностей до договору не надходило.

Позивач заперечує проти висновків відповідача стосовно того, що вимоги встановлені в підпункті 7 пункту 19 у договорах позивача не передбачені нормам чинного законодавства України, оскільки засоби вимірювальної техніки (лічильники води) дозволяється застосовувати лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, про що зазначено в статтях 11, 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та пункті 2.3.4 Правил утримання житлових будинків та при будинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 № 76.

Луганське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - ЛОТВ АМК України) відповідач у справі, надав відзив на позов від 28.03.2014 № 04-24/783, в якому заперечує проти вимог позивача, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, просить відмовити у задоволені позову, оскільки матеріалами справи № 244 повністю доведена обставина вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та законність прийнятого відповідачем спірного рішення.

Відповідач, зокрема, посилаючись на норми статей 1, 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", частині 3 статті 16 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" (далі - Правила № 630) зазначив, що припинення питного водопостачання (відключення від централізованого водопостачання) споживачів - населення, у разі внесення споживачами (населенням) не в повному обсязі плати за використану питну воду, не передбачено чинним законодавством.

На обґрунтування своїх доводів відповідач надав копії документів на підтвердження правового статусу та матеріалів справи № 244, які залучені до матеріалів справи.

Доповнюючи свої вимоги позивач у справі надав заперечення на відзив відповідача від 28.04.2014, в яких повідомив наступне.

Незважаючи на приписи статті 61 Конституції України відповідач у рішенні адміністративної колегії ЛОТВ АМК України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 24.12.2013 № 01-24/269 у справі № 244 вдруге застосував штрафні санкції до позивача щодо переведення споживачів на норму водоспоживання, оскільки рішенням адміністративної колегії ЛОТВ АМК України від 25.12.2012 № 01-24/274 у справі № 1045 вже накладено штраф за дане правопорушення в сумі 18 000,00 грн.

Приймаючи рішення про накладення на позивача штрафу відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач застосував до позивача непропорційні, неспіврозмірні заходи у вигляді накладення максимального штрафу.

Відповідачем фактично враховано лише одну обставину - розмір доходу (виручки) КП "Алчевське ВУВКГ" від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік згідно з формою 2 "Звіт про фінансові результати за 2012 рік", який складає 37 154 тис.грн. та не враховано збиток підприємства за 2012 рік в розмірі 6 306 тис.грн.

Також, відповідачем при вирішенні справи № 244 не врахований той факт, що відключення заявника від мереж водопостачання відбулося у зв'язку з аварією на мережах позивача.

Представник відповідача надав письмові пояснення від 10.06.2014 № 04-24/1341, в яких, зокрема, зазначив, що при визначенні розміру штрафу враховувались всі обставини справи, у тому числі й така обставина, як не визнання позивачем фатів вчинення ним порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Законодавство про захист економічної конкуренції не містить в собі ніякого алгоритму або чіткої форми обчислення штрафів у кожному конкретному випадку, тому рішення щодо розміру штрафу приймається колегіально всіма членами на засіданнях адміністративної колегії територіального відділення.

Від представника позивача у справі через канцелярію суду 26.06.2014 надійшло клопотання від 26.06.2014 № 04-24/1471 про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача також до канцелярії суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Клопотання сторін судом задовольняються.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, суд

ВСТАНОВИВ:

Під час розгляду звернення депутата Алчевської міської ради Бебешко А.М. щодо розгляду заяви громадянина ОСОБА_6 (далі - Заявник) розпорядженням адміністративної колегії ЛОТВ АМК України, відповідачем у справі, від 08.11.2013 № 01-23/259 було розпочато розгляд справи № 244 стосовно неправомірних дій позивача у даній справі щодо механічного від'єднання від системи централізованого водопостачання.

В ході розгляду справи № 244 відповідачем у справі встановлено наступне.

Послуги централізованого водопостачання та водовідведення споживачам міста Алчевська у 2010 - 2013 роках надавало КП «Алчевське ВУВКГ», позивач у справі.

Державна реєстрація КП «Алчевське ВУВКГ» здійснена 06.07.1999 державним реєстратором виконавчого комітету Алчевської міської ради Луганської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 320523, ідентифікаційний код юридичної особи 03340073, юридична адреса: 94217, Луганська область, місто Алчевськ, вул. Філатова, буд. 19.

КП «Алчевське ВУВКГ» є юридичною особою, діє на підставі статуту (у новій редакції), затвердженого рішенням Алчевської міської ради 31.01.2008 за № 28/5, свою діяльність на ринках централізованого водопостачання та водовідведення здійснює згідно з ліцензією Національної комісії регулювання електроенергетики України АГ № 500010, виданою 31.03.2011.

КП «Алчевське ВУВКГ», здійснюючи діяльність на ринках централізованого водопостачання та водовідведення, не має конкурентів, а тому, відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про природні монополії», займає монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території міста Алчевська, де розташовані належні йому водопровідні та каналізаційні мережі.

Між КП «Алчевське ВУВКГ», позивачем у справі, та КП "Алчевське житлово-експлуатаційне об'єднання» (рішенням виконавчого комітету Алчевської міської ради визнано виконавцем послуг) укладений договір-доручення від 01.09.2011 № А-3 9/09, відповідно до умов якого виконання функцій надавача послуг у житловому фонді доручено КП «Алчевське ВУВКГ» (а.с.166).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» питне водопостачання здійснюється на підставі договору. Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 затверджено типовий договір про надання зазначених послуг (далі - Типовий договір).

Позивач у справі на вимогу відповідача у справі надав копії договорів про централізоване водопостачання та водовідведення, укладених зі споживачами (населенням та юридичними особами), при аналізі яких встановлено наступне.

У договорах зі споживачами - юридичними особами розділ «Права та обов'язки сторін» суттєво відрізняється від аналогічного розділу Типового договору.

Так, у Типовому договорі передбачено 6 позицій прав "Виконавця", а договорами (наприклад № 213, № 594, № 464, № 381, № 525, укладених у вересні 2011 року-травні 2013 року) позивачем встановлено їх 28. Значно збільшено випадків, за якими позивач у справі встановив собі право припиняти споживачу подачу води навіть у тих випадках, коли чинним законодавством України таке не передбачено або передбачено здійснення інших заходів, але не припинення надання послуг (підпункти в), г), д), є) пункту 4.1.2., підпункт б) пункту 4.1.3. та одночасно зменшив власні зобов'язання до 3 пунктів замість 20, зокрема не передбачено виплати компенсацій, відшкодування збитків, сплати неустойки (штрафу, пені) передбачених Типовим договором.

КП «Алчевське ВУВКГ» також неправомірно встановило собі право припиняти надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам - населенню. Наприклад, у договорах з мешканцями міста Алчевськ: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_9, укладених у серпні 2012 року-травні 2013 року, у підпункті 15) пункту 19, встановлено: "Постачальник має право: відключати Абонента від централізованого водопостачання та водовідведення у разі несплати за надані послуги впродовж трьох місяців в той час як пунктами 14; 17; 18 Типового договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за послуги стягується пеня у розмірі, встановленому Законом. А у підпункті 7) пункту 19. встановлено, що "у разі прострочення Абонентом строку державної повірки засобів обліку води більше ніж 2 (два) місяці, зняти з абонентського обліку засоби обліку води встановлені у Абонента та здійснювати нарахування за нормами водопостачання на кількість зареєстрованих осіб без подальшого перерахунку" (нормами чинного законодавства України таке не передбачено).

Стосовно договору, укладеного з заявником - гр. ОСОБА_6, слід зазначити, що всупереч нормам чинного законодавства України та укладеному договору 21.08.2013, КП «Алчевське ВУВКГ» припинило надання послуг з водопостачання шляхом механічного від'єднання від системи централізованого водопостачання.

Враховуючи зміст статей 1, 23 Закону України «Про питну воду та питні водопостачання», частини 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 23 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 припинення питного водопостачання (відключення від централізованого водопостачання) споживачів - населення, у разі внесення споживачами (населенням) не в повному обсязі плати за використану питну воду, не передбачено чинним законодавством.

На підставі викладеного, адміністративна колегія відповідача дійшла висновку, що дії КП «Алчевське ВУВКГ» з:

- встановлення у договорах про надання споживачам послуг централізованої водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару (послуг), розширенню власних прав та звуженню власних обов'язків по відношенню до Типового договору є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- припинення надання послуг централізованого водопостачання шляхом механічного від'єднання споживача від системи централізованого водопостачання є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Встановлені відповідачем порушення тягнуть за собою відповідальність у вигляді накладання штрафів (ст.51, 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

На подання ЛОТВ АМК України від 11.12.2013 за № 979 КП «Алчевське ВУВКГ» листом від 24.12.2013 № 105/1602 факт вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції не визнало.

Сума доходу (виручки) КП «Алчевське ВУВКГ» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2012 рік згідно з ф.2 звіту про фінансові результати складає 37 154 тис. грн.

При визначені розміру штрафу відповідачем враховано не визнання підприємством фактів вчинення позивачем у справі порушень законодавства про захист економічної конкуренції України.

За наслідками розгляду справи № 244 адміністративною колегією ЛОТВ АМК України, відповідачем у справі, прийнято рішення № 01-24/269 від 24.12.2013, яким:

1. Визнано, що КП «Алчевське ВУВКГ» (ідентифікаційний код 03340073) відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» займає у період з 2010 року та по теперішній час монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, із часткою 100 відсотків, на території м. Алчевськ, де розташовані наявні водопровідно-каналізаційні мережі, які перебувають у його користуванні.

2. Визнано дії комунального підприємства КП «Алчевське ВУВКГ» (ідентифікаційний код 03340073) з:

2.1. встановлення у договорах про надання споживачам послуг централізованого водопостачання та водовідведення неправомірних умов реалізації товару (послуг), розширення власних прав та звуження власних обов'язків (по відношенню до Типового договору) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2.2. припинення надання послуг централізованого водопостачання шляхом механічного від'єднання споживача від системи централізованого водопостачання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

3. За порушення, зазначене у пункті 2.1 цього рішення, відповідно до частини статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на КП «Алчевське ВУВКГ» (ідентифікаційний код 03340073) штраф у розмірі 68 000,00 грн.

4. За порушення, зазначене у пункті 2.2 цього рішення, відповідно до частини статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на КП «Алчевське ВУВКГ» (ідентифікаційний код 03340073) штраф у розмірі 68 000,00 грн.

Позивач вважає, що висновки викладені у пунктах 2, 3, 4 цього рішення неправомірні, не відповідають фактичним обставинам та діючому законодавству, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідач у справі проти позову заперечує з підстав зазначених вище.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про часткову відмову від позову, а саме в частині визнання недійсним пункту 1 рішення відповідача № 01-24/269 від 24.12.2013 по справі № 244, що є предметом даного судового розгляду та просить суд визнати недійсними пункти 2, 3, 4 цього рішення.

Встановивши фактичні обставини, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Відносини між сторонами за позовом пов'язанні із захистом економічної конкуренції, що регулюються Законом України від 26.11.1993 № 3659-XII «Про Антимонопольний комітет України» (із змінами та доповненнями), Законом України від 11.01.2011 № 2210-III «Про захист економічної конкуренції» (із змінами та доповненнями), іншими актами законодавства.

Вирішуючи даний спір суд застосовує положення Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Відповідно до пункту 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно статті 36 Закону України «Про захист економічної конкуренції», органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб'єктів господарювання, громадян, об'єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України № 5 від 19.04.1994, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299, затверджено Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі - Правила розгляду справ), які визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України.

На підставі статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідна третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

Для визнання рішення антимонопольного комітету недійсним на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Взаємовідносини, які виникають в процесі надання і отримання послуг централізованого водопостачання та водовідведення між виробниками або виконавцями та споживачами, регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила № 630), Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627 (далі - Правила № 190), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі - Правила № 37) та іншими нормативно-правовими актами.

Оспорюваним рішенням встановлено, що Підприємство є монополістом на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах м. Алчевська з часткою 100%. Цим рішенням Підприємство було визнано винним у тому, що воно не дотримувалося типової форми договорах про надання споживачам послуг централізованого водопостачання та водовідведення і вносило у договір умови, не передбачені чинним законодавством, що звужували права та обов'язки сторін.

, Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та комунальним підприємством "Алчевське житлово - експлуатаційне об'єднання" (рішенням № 586 від 17.06.2008 виконавчого комітету Алчевської міської ради визнано виконавцем послуг) укладений договір - доручення від 01.09.2011 № А-39/09, відповідно до умов якого виконання функцій надавача послуг у житловому фонді доручено КП «Алчевське ВУВКГ».

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з:

підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;

підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення;

об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів;

власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води та централізоване опалення є різновидом комунальних послуг.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 21 цього ж Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005р. "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", за п.8 яких послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Як встановлено в оскаржуваному рішенні та вбачається з матеріалів конкурентної справи позивач укладає зі споживачами - юридичними особами - договори про водопостачання та водовідведення та населенням - договором про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення.

Вивчення судом наявних в матеріалах господарської справи договорів укладених позивачем з споживачами показало, що умови означених договорів не відповідають положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України " Про питну воду та питне водопостачання", Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630.

Так, договорами, що укладені позивачем з юридичними особами у порівнянні з умовами Типового договору значно звужено обсяг обов'язків позивача (до 3 замість 20) та одночасно збільшено, позицій прав "виконавця" - замість 6 позицій передбачених у Типовому договорі встановлено 28.

Позивачем значно збільшено випадків, якими встановлено його право припинення споживачам подачу води, в тому числі, що не передбачені Типовим договором та діючим законодавством України, зокрема п.п. г, д, е пункту 4.1.2: "г) невиконання "Абонентом" умов договору; д) порушення строків внесення плати за воду та стоки згідно з умовами договору за надані послуги водопостачання та водовідведення; е) недопущення "Абонентом" представника "Постачальника" до водолічильника та водопровідних пристроїв, споруджень локального очищення виробничих стічних вод, а також не подачі відомостей, потрібних для розрахунку води, що витрачається (кількість мешканців, орендарів, тощо;".

Умовами договорів з юридичними особами не визначена відповідальність позивача у справі, постачальника питної води, в той час як п.21 Типового договору передбачено, що виконавець несе відповідальність у разі: 1) неналежного надання або ненадання послуг, що призвело до заподіяння збитків, завданих майну та/або приміщенню споживача, шкоди, що заподіяна життю чи здоров'ю -шляхом відшкодування збитків; 2)надання послуг не в повному обсязі, зниження їх якості, зокрема зниження їх кількісних та/або якісних показників -шляхом зменшення розміру плати та виплати споживачеві компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт у розмірі, встановленому законодавством, __ відсотків місячної плати за послугу за кожну добу її ненадання; 3) порушення прав споживачів згідно із законодавством; 4) порушення зобов'язань, установлених цим договором або законодавством.

У договорах про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення споживачам - фізичним особам, мешканцям м. Алчевська, зокрема, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10., ОСОБА_9, укладених у серпні 2012 року-травні 2013 року, у підпункті 15) пункту 19, встановлено, що "Постачальник має право: відключати Абонента від централізованого водопостачання та водовідведення у разі несплати за надані послуги впродовж трьох місяців в той час як пунктами 14; 17; 18 Типового договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати за послуги стягується пеня у розмірі, встановленому Законом. А у підпункті 7) пункту 19. встановлено, що "у разі прострочення Абонентом строку державної повірки засобів обліку води більше ніж 2 (два) місяці, зняти з абонентського обліку засоби обліку води встановлені у Абонента та здійснювати нарахування за нормами водопостачання на кількість зареєстрованих осіб без подальшого перерахунку" (нормами чинного законодавства України таке не передбачено).

Так, згідно зі статтею 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та у продаж і видавати напрокат лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, засоби обліку води, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці, яка проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги з централізованого постачання холодної води згідно із середньомісячними показниками засобів обліку за попередні три місяці.

Якщо строк державної перевірки засобу вимірювальної техніки лічильника) закінчився, такий прилад, як розрахунковий, застосуватися не може і подальше нарахування абоненту оплати за послуги водопостачання за показаннями простроченого лічильника у якого закінчився міжповірочний інтервал суперечить положенням статті 11 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та п.п.5.4.1, 5.4.2 ДСТУ 2708:2006 "Повірка засобів обліку вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення", тому, згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, оплата за водопостачання в цьому разі проводиться згідно з нормативами (нормами) споживання та не передбачено здійснювати нарахування за нормами водопостачання на кількість зареєстрованих осіб без подальшого перерахунку.

Таким чином, включення позивачем до договорів, що пропонуються до укладення споживачам, положень, які не відповідають нормам чинного законодавства, та невключення певних умов, які є необхідними для забезпечення прав та охоронюваних законом інтересів споживачів, є зловживанням монопольним становищем, оскільки за умови існування значної конкуренції на ринку централізованого водопостачання та водовідведення, споживач вступив би у договірні відносини з іншим виконавцем, умови договору якого відповідають чинному законодавству у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Крім того, із матеріалів конкурентної справи вбачається, що позивачем 21.08.2013 заявнику гр. ОСОБА_6 припинено надання послуг з водопостачання за договором від 05.06.2007 (а.с.59) шляхом механічного від'єднання від системи централізованого водопостачання з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно з попередженням позивача (а.с.63) позивач повідомив абонента за адресою: АДРЕСА_1, про наявність у останнього заборгованості за надані послуги з водопостачання в сумі 2 332 грн. 99 коп., яку необхідно оплатити до 19.08.2013, а у випадку несплати з 20.08.2013 будуть розпочаті роботи по відключенню житлового будинку від водопостачання.

21.08.2013 представники позивача склали акт про відключення водовода за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з витоком води на центральному водоводі на відрізку даної житлової будівлі (а.с.159).

Будь - яких інших повідомлень та доказів позивач суду не надав.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" підприємства питного водопостачання мають право, зокрема, у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Статтею 1 цього Закону визначено термін: "екологічна броня питного водопостачання - мінімальний рівень використання питної води споживачами (крім населення), необхідний для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру."

Відповідно до частини 3 статті 16 "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на:

1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду;

2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами;

3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.

Відповідно до пункту 23 Правил № 630 за несвоєчасну оплату послуг споживач сплачує пеню в установлених законом та договором розмірах. У разі перерви в наданні послуг, ненадання або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та виплачує споживачеві компенсацію за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відбудовних робіт відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Крім того, підпунктом 5 пункту 30 цих Правил № 630 встановлено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі.

Таким чином, враховуючи зміст статей 1 і 23 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", частини 3 статті 16 "Про житлово-комунальні послуги" та пункту 23 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 припинення питного водопостачання (відключення від централізованого водопостачанні) заявнику гр. ОСОБА_6 здійснено неправомірно.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність обставин, визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" при прийнятті відповідачем рішення від 24.12.2013 № 01-24/269 по справі № 244, а тому у задоволенні вимог в частині визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 цього рішення слід відмовити

Стосовно вимог про визнання недійсним пункту 1 цього рішення провадження у цій справі слід припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача в цій частини позову.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 218 грн. 00 коп. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 43, 33, 34, 43, 44, 49, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Провадження у справі стосовно вимог про визнання недійсним пункту 1 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 № 01-24/269 по справі № 244 припинити.

2. У задоволенні вимог в частині визнання недійсними пунктів 2, 3, 4 рішення адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.12.2013 № 01-24/269 по справі № 244 відмовити.

3. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 01.07.2014.

Головуючий суддя Р.Є. Якушенко

Суддя А.В. Секірський

Суддя Р.М. Шеліхіна

Згідно з оригіналом

Помічник судді С.Д. Авілова

01.07.2014