Рішення № 39514328, 02.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 25/12/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2014 Справа № 908/1156/14

за позовом – Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження, м. Київ, 03150, вул. Казимира Малевича, 84

до відповідача – Державного підприємства “Хлібна база №74”, м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області, 71716, вул. Вокзальна, 125

про стягнення 2701,64 грн.

Суддя Дьоміна А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився

08.04.2014. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження про стягнення з Державного підприємства “Хлібна база №74” заборгованості за договором на створення науково-технічної продукції у розмірі 2701,64 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2014. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №908/1156/14, судове засідання призначено на 19.05.2014.

Ухвалою суду від 19.05.2014. у зв’язку з нез’явленням в засідання представника відповідача неподанням ним витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів розгляд справи №908/1156/14 відкладено на 03.06.2014.

Представники сторін у судове засідання 03.06.2014. не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 03.06.2014. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові та на підставі ст. ст. 525, 549, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 20, 173-175, 193 ГК України просить позов задовольнити, стягнути з відповідача 2701,64 грн. заборгованості за договором на створення науково-технічної продукції, з яких: 2500 грн. – сума основного боргу, 163,84 грн. – пеня, 37,81 грн. 3% річних.

Відповідача своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштового відправлення, яке вручено уповноваженому представнику 16.05.2014.

Оскільки нез’явлення сторін у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне розглянути спір за наявними у справі матеріалами в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010. між Українським державним науково-дослідним інститутом нанобіотехнологій та ресурсозбереження (виконавець) та Державним підприємством “Хлібна база №74” (замовник) укладений договір на створення науково-технічної продукції №10ЕД087 за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт згідно умов даного договору: проведення моніторингу ринку, аналіз динаміки і узагальнення цін на зернові та олійні культури.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата вартості виконаних робіт проводиться за фактичним виконанням робіт з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця на підставі акту здачі-приймання.

На виконання умов договору №10ЕД087 від 29.01.2010. позивач виконав послуги з проведення моніторингу ринку, аналізу динаміки і узагальнення цін на зернові та олійні культури на загальну суму 3500,00 грн., що підтверджується актами здачі приймання науково-технічної продукції №1 від 31.03.2010., №2 від 30.04.2010., №3 від 31.05.2010., №4 від 29.06.2010., №5 від 30.07.2010., №6 від 31.08.2010. та №7 від 28.09.2010.

п. 2.1 передбачено, що замовник зобов’язаний своєчасно проводити оплату за виконану роботу відповідно умов даного договору.

В порушення умов договору відповідач оплату за виконані роботи здійснив частково, у сумі 1000,00 грн., у зв’язку з чим на дату подання позову має заборгованість у сумі 2500,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язань, як того вимагають умови договору та приписи закону, суд вважає вимоги про стягнення боргу за договором на створення науково-технічної продукції у розмірі 2500,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов’язання позивач просить суд стягнути з відповідача 37,81 грн. 3% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення суми 3% річних є обґрунтованими. та підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно п. 4.4 договору за порушення зобов’язань замовник сплачує виконавцю штрафні санкції в розмірі 0,2% суми договору за кожен день прострочення платежу, але не нижче облікової ставник НБУ.

Згідно розрахунку Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження розмір штрафних санкцій складає 163,84 грн.

Разом з тим, суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 163,84 грн. штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.1999. порушено провадження у справі №5/3/499 про банкрутство Державного підприємства “Хлібна база №74”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно приписам Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Український державний науково-дослідний інститут нанобіотехнологій та ресурсозбереження має статус поточного кредитора по відношенню до підприємства-відповідача.

Статтею 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Абзацом 2 частини 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня) і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов’язаний з поняттям мораторію.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання пеня та штраф не нараховуються.

Враховуючи, що пеня та штраф в період дії мораторію не нараховуються, то вони і не підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на вищевикладене, позов задовольняється частково.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Хлібна база №74” Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Молочанськ Токмацького району Запорізької області, 71716, вул. Вокзальна, 125, код ЄДРПОУ 19283199) на користь Українського державного науково-дослідного інституту нанобіотехнологій та ресурсозбереження (м. Київ, 03150, вул. Казимира Малевича, код ЄДРПОУ 00276044) 2500,00 грн. суму основного боргу, 37,81 грн. 3% річних та 1716,21 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя А.В. Дьоміна